Купить Эритромицин мазь д.нар.прим. (f) 10000 ед 15г туба

Эритромицин мазь д.нар.прим. (f) 10000 ед 15г туба

Эритромицин (Erythromycin)

Таблетки, покритые кишечнорастворимой оболочкой: 1 таблетка содержит 100, 250 или 500 мг эритромицина;
10, 20 шт. в упаковке.

Мазь для наружного применения: 1 г мази содержит эритромицина (в пересчете на активное вещество) - 10000 ЕД;
по 10, 15, 30 г в тубах.

Мазь глазная: 1 г мази содержит эритромицина (в пересчете на активное вещество) - 10000 ЕД;
по 7, 10, 15 г в тубах.

Антибиотик из группы макролидов. Действует бактериостатически. Спектр действия включает грамположительные (Staphylococcus spp., продуцирующие и непродуцирующие пенициллиназу; Streptococcus pneumoniae, Streptococcus spp., Bacillus anthracis, Clostridium spp., Corinebacterium diphtheriae) и некоторые грамотрицательные микроорганизмы (Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae, Brucella spp., Treponema pallidum, Legionella pneumophila).
Устойчивы к Эритромицину большинство грамотрицательных бактерий (Escherichia coli, Shigella, Salmonella spp.), микобактерии, мелкие и средние вирусы, грибы.
Эритромицин переносится больными лучше, чем пенициллины, и может применяться при аллергии к пенициллинам. Устойчивость микроорганизмов к препарату развивается быстро.

Эритромицин хорошо абсорбируется из ЖКТ и проникает в большинство биологических жидкостей организма.
При менингите проникновение препарата через гематоэнцефалический барьер возрастает. У пациентов с нормальной функцией печени эритромицин концентрируется в ее ткани и экскретируется с желчью. Влияние нарушений функции печени на экскрецию эритромицина неизвестно. После приема Эритромицина внутрь менее 5% от принятой дозы выделяется почками в неизмененном виде. Эритромицин проникает через плаценту, но его концентрация в плазме плода незначительна.

Таблетки:
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами, в том числе:
- дифтерия;
- коклюш;
- трахома;
- бруцеллез;
- болезнь легионеров;
- ангина;
- скарлатина;
- инфекции ЛОР органов (тонзиллит, отит, синусит);
- инфекции желчевыводящих путей (холецистит);
- инфекции верхних и нижних дыхательных путей (трахеит, бронхит, пневмония);
- инфекции кожи и мягких тканей;
- гонорея;
- сифилис;
Лечение инфекционно-воспалительных заболеваний, вызванных возбудителями (в частности Staphylococcus spp.), устойчивыми к пенициллину, тетрациклину, левомицетину, стрептомицину.
Мазь:
Инфекции кожи и мягких тканей (гнойничковые заболевания кожи, в т.ч. юношеские угри, инфицированные раны, пролежни, ожоги II-III ст., трофические язвы).
Глазной мази:
Глазные инфекции, вызванные чувствительными микроорганизмами: конъюнктивит (в т.ч. у новорожденных), офтальмия новорожденных, бактериальные блефарит, блефароконъюнктивит, кератит, мейбомит (ячмень), хламидиоз, трахома.

Таблетки назначают внутрь за 1-1,5 часа до еды или через 2-3 часа после еды.
Разовая доза

для взрослых

0.25 г, при тяжелых заболеваниях - 0.5 г. Принимают через каждые 4-6 часов.
Высшая разовая доза для взрослых - 0,5 г, суточная - 4 г.

Детям в возрасте до 3 мес

назначают в дозе из расчета 20-40 мг/кг в сутки; - по 30-50 мг/кг в сутки. Кратность назначения - 4 раза. Курс лечения - 5-14 дней; после исчезновения симптомов заболевания препарат назначают еще в течение 2-х дней.
Длительность лечения зависит от формы и тяжести заболевания и составляет 5-14 дней.

Мазь наносят на пораженные участки кожи 2-3 раза в день, при ожогах - 2-3 раза в неделю, длительность лечения - 1.5-2 мес.

Мазь глазная: при заболеваниях глаз - 0.2-0.3 г мази закладывают за нижнее или верхнее веко 3 раза в день, при трахоме - 4-5 раза в день, длительность лечения - до 4 мес.

Возможно: нарушения функции печени, тошнота, рвота, боли в эпигастрии, кожные аллергические реакции.
Редко: холестатическая желтуха, анафилактический шок.
Местные реакции: гиперемия, жжение, зуд, раздражение и шелушение кожи; раздражение слизистой оболочки глаза, нечеткость зрительного восприятия.

Гиперчувствительность, желтуха (в анамнезе), печеночная и/или почечная недостаточность, одновременный прием терфенадина или астемизола.


Эритромицин может назначаться при аллергии к пенициллинам.
Препарат назначают с осторожностью при нарушениях функции печени и/или почек.
Эритромицин не рекомендуют запивать молоком и молочными продуктами.
Эритромицин проникает через плаценту, выделяется с грудным молоком, поэтому при назначении препарата в периоды беременности и лактации следует оценить предполагаемую пользу для матери и потенциальный риск для плода.

Эритромицин несовместим с линкомицином, клиндамицином и хлорамфениколом из-за антагонизма действия.
При одновременном приеме с терфенадином или астемизолом повышается риск развития аритмии.
При одновременном применении Эритромицина с препаратами, блокирующими канальцевую секрецию, удлиняется период полувыведения эритромицина.
Эритромицин снижает бактерицидное действие бета-лактамных антибиотиков (пенициллины, цефалоспорины, карбапенемы).
При одновременном применении Эритромицина с теофиллином повышается концентрация последнего.
При одновременном применении с препаратами, метаболизм которых осуществляется в печени (карбамазепин, вальпроевая кислота, гексобарбитал, фенитоин, альфентанил, дизопирамид, ловастатин, бромокриптин), может повышаться концентрация этих препаратов в плазме, т.к. эритромицин является ингибитором микросомальных ферментов печени.
Эритромицин усиливает нефротоксичность циклоспорина (особенно у больных с сопутствующей почечной недостаточностью).
Эритромицин снижает клиренс триазолама и мидазолама, в связи с чем может усиливать фармакологические эффекты этих бензодиазепинов.
При одновременном применении Эритромицина с дигидроэрготамином или негидрированными алкалоидами спорыньи отмечается сужение сосудов с развитием спазмов, дизестезии.
Эритромицин замедляет выведение и усиливает эффекты метилпреднизолона, фелодипина и антикоагулянтов кумаринового ряда.
При совместном назначении с ловастатином возможно развитие рабдомиолиза.
Эритромицин повышает биодоступность дигоксина и снижает эффективность гормональной контрацепции.

Список Б. В сухом месте при комнатной температуре. Хранить в недоступном для детей месте.


2 года. Не использовать по истечении срока годности.


Отпускается по рецепту врача.

Еритроміцин мазь д. нар.прим. (f) 10000 од 15г туба

Еритроміцин (Erythromycin)

Таблетки, покритые кишковорозчинною оболонкою: 1 таблетка містить 100, 250 або 500 мг еритроміцину;
10, 20 шт. в упаковці.

Мазь для зовнішнього застосування: 1 г мазі містить еритроміцину (у перерахунку на активну речовину) - 10000 ОД;
по 10, 15, 30 г у тубах.

Мазь очна: 1 г мазі містить еритроміцину (у перерахунку на активну речовину) - 10000 ОД;
по 7, 10, 15 г у тубах.

Антибіотик з групи макролідів. Діє бактеріостатично. Спектр дії включає грампозитивні (Staphylococcus spp., продукують і непродуцирующие пеніциліназу; Streptococcus pneumoniae, Streptococcus spp., Bacillus anthracis, Clostridium spp., Corinebacterium diphtheriae) і деякі грамнегативні мікроорганізми (Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae, Brucella spp., Treponema pallidum, Legionella pneumophila).
Стійкі до Еритроміцину більшість грамнегативних бактерій (Escherichia coli, Shigella, Salmonella spp.), мікобактерії, дрібні і середні віруси, гриби.
Еритроміцин переноситься хворими краще, ніж пеніциліни, і може застосовуватися при алергії до пеніцилінів. Стійкість мікроорганізмів до препарату розвивається швидко.

Еритроміцин добре абсорбується з ШКТ і проникає у більшість біологічних рідин організму.
При менінгіті проникнення препарату через гематоенцефалічний бар'єр зростає. У пацієнтів з нормальною функцією печінки еритроміцин концентрується в її тканини та екскретується з жовчю. Вплив порушень функції печінки на екскрецію еритроміцину невідомо. Після прийому всередину Еритроміцину менше 5% від прийнятої дози виділяється нирками у незміненому вигляді. Еритроміцин проникає через плаценту, але його концентрація в плазмі плода незначна.

Таблетки:
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами, в тому числі:
- дифтерія;
- коклюш;
- трахома;
- бруцельоз;
- хвороба легіонерів;
- ангіна;
- скарлатина;
- інфекції ЛОР органів (тонзиліт, отит, синусит);
- інфекції жовчовивідних шляхів (холецистит);
- інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів (трахеїт, бронхіт, пневмонія);
- інфекції шкіри і м'яких тканин;
- гонорея;
- сифіліс;
Лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених збудниками (зокрема Staphylococcus spp.), стійкими до пеніциліну, тетрацикліну, левоміцетину, стрептоміцину.
Мазь:
Інфекції шкіри і м'яких тканин (гнійничкові захворювання шкіри, у т. ч. юнацькі вугрі, інфіковані рани, пролежні, опіки II-III ст., трофічні виразки).
Очної мазі:
Очні інфекції, викликані чутливими мікроорганізмами: кон'юнктивіти (в т. ч. у новонароджених), офтальмія новонароджених, бактеріальні блефарит, блефароконъюнктивит, кератит, мейбомит (ячмінь), хламідіоз, трахома.

Таблетки призначають внутрішньо за 1-1,5 години до їди або через 2-3 години після їжі.
Разова доза

для дорослих

0.25 г, при тяжких захворюваннях - 0.5 р. Приймають через кожні 4-6 годин.
Вища разова доза для дорослих - 0,5 г, добова - 4 р.

Дітям віком до 3 міс

призначають у дозі з розрахунку 20-40 мг/кг на добу; - по 30-50 мг/кг на добу. Кратність призначення - 4 рази. Курс лікування - 5-14 днів; після зникнення симптомів захворювання препарат призначають ще протягом 2-х днів.
Тривалість лікування залежить від форми та тяжкості захворювання і становить 5-14 днів.

Мазь наносять на уражені ділянки шкіри 2-3 рази на день, при опіках - 2-3 рази на тиждень, тривалість лікування - 1.5-2 міс.

Мазь очна: при захворюваннях очей - 0.2-0.3 г мазі закладають за нижню або верхню повіку 3 рази на день, при трахомі - 4-5 рази на день, тривалість лікування - до 4 міс.

Можливо: порушення функції печінки, нудота, блювання, болі в епігастрії, алергійні шкірні реакції.
Рідко: холестатична жовтяниця, анафілактичний шок.
Місцеві реакції: гіперемія, печіння, свербіж, подразнення і лущення шкіри; подразнення слизової оболонки ока, нечіткість зорового сприйняття.

Гіперчутливість, жовтяниця (в анамнезі), печінкова і/або ниркова недостатність, одночасний прийом терфенадину або астемізолу.


Еритроміцин може призначатися при алергії до пеніцилінів.
Препарат призначають з обережністю при порушеннях функції печінки і/або нирок.
Еритроміцин не рекомендують запивати молоком і молочними продуктами.
Еритроміцин проникає через плаценту, виділяється з грудним молоком, тому при призначенні препарату в періоди вагітності і лактації слід оцінити передбачувану користь для матері і потенційний ризик для плоду.

Еритроміцин несумісний із лінкоміцином, кліндаміцином і хлорамфеніколом з-за антагонізму дії.
При одночасному прийомі з терфенадином або астемізолом підвищується ризик розвитку аритмії.
При одночасному застосуванні Еритроміцину з препаратами, які блокують канальцеву секрецію, подовжується період напіввиведення еритроміцину.
Еритроміцин знижує бактерицидну дію бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, цефалоспорини, карбапенемы).
При одночасному застосуванні Еритроміцину з теофіліном підвищується концентрація останнього.
При одночасному застосуванні з препаратами, метаболізм яких здійснюється печінки (карбамазепін, вальпроєва кислота, гексобарбітал, фенітоїн, альфентанил, дизопірамід, ловастатин, бромокриптин), може підвищуватися концентрація цих препаратів у плазмі, т. к. еритроміцин є інгібітором мікросомальних ферментів печінки.
Еритроміцин підсилює нефротоксичність циклоспорину (особливо у хворих з супутньою нирковою недостатністю).
Еритроміцин знижує кліренс тріазоламу і мідазоламу, у зв'язку з чим може потенціювати фармакологічні ефекти цих бензодіазепінів.
При одночасному застосуванні Еритроміцину з дигидроэрготамином або негидрированными алкалоїдами ріжків відзначається звуження судин з розвитком спазмів, дизестезии.
Еритроміцин уповільнює виведення і посилює ефекти метилпреднізолону, фелодипіну та антикоагулянтів кумаринового ряду.
При спільному призначенні з ловастатином можливий розвиток рабдоміолізу.
Еритроміцин підвищує біодоступність дигоксину і знижує ефективність гормональної контрацепції.

Список Б. У сухому місці при кімнатній температурі. Зберігати в недоступному для дітей місці.


2 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності.


Відпускається за рецептом лікаря.