Купить Эпокрин ампулы 10000 ме,10 шт.

Эпокрин

Раствор для внутривенного и подкожного введения

1 мл содержит эпоэтин альфа 10 000 МЕ

10 ампул по 1 мл.

Эпокрин - стимулятор эритропоэза, рекомбинантный эритропоэтин человека, гликопротеид.
Активирует митоз и созревание эритроцитов из клеток-предшественников эритроцитарного ряда. Рекомбинантный эпоэтин альфа синтезируется в клетках млекопитающих, в которые встроен ген, кодирующий человеческий эритропоэтин. По своему составу, биологическим и иммунологическим свойствам эпоэтин альфа индентичен природному эритропоэтину человека. Введение эпоэтина альфа приводит к повышению уровня гемоглобина и гематокрита, улучшению кровоснабжения тканей и работы сердца.
Наиболее выраженный эффект от применения эпоэтина альфа наблюдается при анемиях, обусловленных хронической почечной недостаточностью.
В очень редких случаях при длительном применении эпоэтина альфа для терапии анемических состояний может наблюдаться образование нейтрализующих антител к эритропоэтину с развитием парциальной красноклеточной аплазии или без нее.

— анемия у пациентов с хронической почечной недостаточностью (в т.ч. находящихся на гемодиализе);
— профилактика и лечение анемии у пациентов с солидными опухолями, возникшей вследствие проведения противоопухолевой терапии;
— профилактика и лечение анемии, вызванной применением зидовудина у ВИЧ-инфицированных пациентов (СПИД);
— профилактика и лечение анемии у пациентов с миеломной болезнью, неходжкинскими лимфомами низкой степени злокачественности, хроническим лимфолейкозом, у больных с ревматоидным артритом;
— профилактика и лечение анемии у недоношенных детей, родившихся с низкой массой тела (до 1500 г);
— для уменьшения объемов переливаемой крови при обширных хирургических вмешательствах и острых кровопотерях.

— парциальная красноклеточная аплазия после ранее проведенной терапии каким-либо эритропоэтином;
— неконтролируемая артериальная гипертензия;
— невозможность проведения адекватной антикоагулянтной терапии;
— период в течение 1 месяца после перенесенного инфаркта миокарда;
— нестабильная стенокардия;
— повышенный риск тромбоза глубоких вен и тромбоэмболии в рамках преддепозитной программы сбора крови перед хирургическими операциями;
— порфирия;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата Эпокрин.
С осторожностью следует назначать препарат пациентам с тромбозом (в анамнезе), со злокачественными новообразованиями, с серповидноклеточной анемией, у больных с умеренной анемией без дефицита железа, у больных с рефрактерной анемией, эпилепсией и хронической печеночной недостаточностью.

Поскольку опыт применения эпоэтина альфа при беременности и в период лактации у человека недостаточен, Эпокрин следует назначать только в случаях, когда ожидаемая польза терапии для матери превышает потенциальный риск для плода или грудного ребенка.

Анемии у больных ХПН: начальная доза Эпокрина 30-75 МЕ/кг 3 раза в неделю. Период коррекции длится до момента достижения оптимального уровня гемоглобина (110-125 г/л) и гематокрита (30-35 %). Эти показатели необходимо контролировать еженедельно. Возможны следующие ситуации:

Гематокрит повышается от 0,5 до 2,0 % в неделю. В этом случае дозу не изменяют до достижения оптимальных показателей. Сниженный ответ на ЭПО - скорость прироста гематокрита менее 0,5% в неделю. Необходимо повышение разовой дозы на 25 МЕ/кг. Максимальная доза - 300 МЕ/кг три раза в неделю. Повышенный ответ на ЭПО - скорость прироста гематокрита более 2,0 % за две недели. Следует снизить разовую дозу препарата в 1,5 раза. Гематокрит остается низким или снижается. Необходимо проанализировать причины резистентности.

Эффективность терапии зависит от правильно подобранной индивидуальной схемы лечения.

В некоторых случаях в начале терапии отмечается гриппоподобный синдром: головокружение, сонливость, лихорадочное состояние, головная боль, миалгия, артралгия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: возможны дозозависимая артериальная гипертензия, ухудшение течения артериальной гипертензии (чаще у пациентов с уремией); в отдельных случаях - гипертонический криз, резкое повышение АД с симптомами энцефалопатии (головная боль, спутанность сознания) и генерализованными тонико-клоническими судорогами.
Со стороны обмена веществ: возможно снижение концентрации ферритина в сыворотке; у пациентов с уремией возможны гиперкалиемия и гиперфосфатемия.
Местные реакции: возможны гиперемия, жжение, слабая или умеренная болезненность в месте введения (чаще возникают при п/к введении).
Аллергические реакции: слабо или умеренно выраженная кожная сыпь, крапивница, зуд, ангионевротический отек, экзема.
Прочие: тромбоцитоз; в отдельных случаях - тромбозы шунта (у пациентов, находящихся на гемодиализе, со склонностью к артериальной гипотензии или с аневризмой, стенозом); симптомы, связанные с нарушением дыхания или нестабильным АД; иммунные реакции (индукция образования антител с развитием парциальной красноклеточной аплазии или без нее), обострение порфирии.

При применении эпоэтина альфа у женщин пострепродуктивного возраста возможно возобновление менструаций. Пациентку следует предупредить о возможности наступления беременности и необходимости применения надежных методов контрацепции до начала терапии.
Во время лечения необходимо еженедельно контролировать АД, проводить общий анализ крови, включая определение гематокрита, тромбоцитов и ферритина. У больных с уремией, находящихся на гемодиализе, из-за повышения гематокрита часто требуется увеличить дозу гепарина, кроме того, необходимы своевременная профилактика тромбозов и ранняя ревизия шунта.
В пред- и послеоперационном периоде гемоглобин следует контролировать чаще, если его исходный уровень составлял менее 140 г/л.
Необходимо иметь в виду, что эпоэтин альфа не заменяет гемотрансфузию, но снижает объем и частоту ее применения. У больных с контролируемой артериальной гипертензией или с тромботическими осложнениями может потребоваться увеличение дозы гипотензивных и/или антикоагулянтных лекарственных средств. При развитии гипертонического криза проводят неотложную терапию, лечение эпоэтином альфа в таких случаях следует временно отменить.
При назначении Эпокрина пациентам с печеночной недостаточностью возможно замедление его метаболизма и значительное повышение эритропоэза. Безопасность применения эпоэтина альфа у этой категории пациентов не установлена.
Нельзя исключить возможность влияния эпоэтина альфа на рост некоторых типов опухолей, в т.ч. опухолей костного мозга.
Следует учитывать возможность того, что предоперационное повышение уровня гемоглобина может служить предрасполагающим фактором к развитию тромботических осложнений. Перед началом лечения следует исключить возможные причины неадекватной реакции на препарат (дефицит железа, фолиевой кислоты, цианокобаламина, тяжелые отравления ионами алюминия, сопутствующие инфекции, воспалительные процессы и травмы, скрытая кровопотеря, гемолиз, фиброз костного мозга различной этиологии) и при необходимости скорректировать лечение.
У большинства больных с уремией, онкологическими заболеваниями и ВИЧ-инфицированных уровень ферритина в плазме уменьшается одновременно с повышением гематокрита. Уровень ферритина необходимо определять в течение всего курса лечения. Если он составляет менее 100 нг/мл, рекомендуется заместительная терапия препаратами железа для приема внутрь из расчета 200-300 мг/сут (для детей 100-200 мг/сут). Недоношенным детям препараты железа для приема внутрь в дозе 2 мг/сут следует назначать как можно раньше. Пациенты, сдающие аутологичную кровь и находящиеся в пред- или послеоперационном периоде, также должны получать адекватную терапию препаратами железа в дозе до 200 мг/сут.
У пациентов с уремией коррекция анемии эпоэтином альфа может вызвать улучшение аппетита и повышение всасывания калия и белков. В этой связи может потребоваться периодическая коррекция параметров гемодиализа для поддержания уровня мочевины, креатинина и калия в пределах нормы. У этих пациентов необходимо также контролировать уровень электролитов в сыворотке крови.
Следует иметь в виду возможность снижения АД в начале терапии. Учитывая возможный более выраженный эффект Эпокрина, его доза не должна превышать дозу рекомбинантного эритропоэтина, который применяли в предыдущем курсе лечения. В течение первых двух недель дозу не изменяют, оценивая соотношение доза/ответ. После этого дозу можно уменьшить или увеличить по вышеприведенной схеме.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения до установления оптимальной поддерживающей дозы пациентам с уремией следует избегать занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и высокой скорости психомоторных реакций.

При одновременном применении Эпокрина с циклоспорином повышается связывание последнего с эритроцитами (может потребоваться коррекция дозы циклоспорина).
На основании имеющегося к настоящему времени опыта клинического применения Эпокрина не выявлено фактов его фармакологической несовместимости с другими лекарственными препаратами. Тем не менее во избежание возможной несовместимости или снижения активности Эпокрин нельзя смешивать с растворами других лекарственных препаратов.

Симптомы: возможно усиление побочных эффектов.
Лечение: проведение симптоматической терапии. При высоком уровне гемоглобина и гематокрита показано кровопускание.

Препарат следует хранить при температуре от 2° до 8°C.

Эпокрин

Розчин для внутрішньовенного та підшкірного введення

1 мл містить эпоэтин альфа 10 000 МО

10 ампул по 1 мл

Эпокрин - стимулятор еритропоезу, рекомбінантний еритропоетин людини, глікопротеїдів.
Активує мітоз і дозрівання еритроцитів із клітин-попередників еритроцитарного ряду. Рекомбінантний эпоэтин альфа синтезується в клітинах ссавців, в які вбудований ген, що кодує людський еритропоетин. По своєму складу, біологічних та імунологічних властивостей эпоэтин альфа индентичен природного эритропоэтину людини. Введення епоетину альфа призводить до підвищення рівня гемоглобіну та гематокриту, поліпшенню кровопостачання тканин і роботи серця.
Найбільш виражений ефект від застосування епоетину альфа спостерігається при анеміях, обумовлених хронічною нирковою недостатністю.
У дуже рідкісних випадках при тривалому застосуванні епоетину альфа для лікування анемічних станів може спостерігатися утворення нейтралізуючих антитіл до эритропоэтину з розвитком парціальної красноклеточной аплазії або без неї.

- анемія у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (у т. ч. перебувають на гемодіалізі);
- профілактика та лікування анемії у пацієнтів з солідними пухлинами, що виникла внаслідок проведення протипухлинної терапії;
- профілактика та лікування анемії, спричиненої застосуванням зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів (СНІД);
- профілактика та лікування анемії у пацієнтів з мієломної хворобою, неходжкінські лімфоми низького ступеня злоякісності, хронічним лімфолейкозом, у хворих з ревматоїдним артритом;
- профілактика та лікування анемії у недоношених дітей, що народилися з низькою масою тіла (до 1500 м);
- для зменшення обсягів переливається крові при великих хірургічних втручаннях і гострих крововтратах.

- парціальна красноклеточная аплазія після раніше проведеної терапії яким-небудь эритропоэтином;
- неконтрольована артеріальна гіпертензія;
- неможливість проведення адекватної антикоагулянтної терапії;
- період протягом 1 місяця після перенесеного інфаркту міокарда;
- нестабільна стенокардія;
- підвищений ризик тромбозу глибоких вен і тромбоемболії в рамках преддепозитной програми збору крові, перед хірургічними операціями;
- порфирія;
- підвищена чутливість до компонентів препарату Эпокрин.
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з тромбозом (в анамнезі), зі злоякісними новоутвореннями, з серповидноклітинної анемію, у хворих з помірною анемією без дефіциту заліза у хворих з рефрактерної анемії, епілепсією і хронічною печінковою недостатністю.

Оскільки досвід застосування епоетину альфа при вагітності і в період лактації у людини недостатній, Эпокрин слід призначати тільки у випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода або немовляти.

Анемії у хворих ХНН: початкова доза Эпокрина 30-75 МО/кг 3 рази на тиждень. Період корекції триває до моменту досягнення оптимального рівня гемоглобіну (110-125 г/л) та гематокриту (30-35 %). Ці показники необхідно контролювати щотижня. Можливі наступні ситуації:

Гематокрит підвищується від 0,5 до 2,0 % в тиждень. У цьому випадку дозу не змінюють до досягнення оптимальних показників. Знижений відповідь на ЕПО - швидкість приросту гематокриту менше 0,5% на тиждень. Необхідно підвищення разової дози на 25 МО/кг, Максимальна доза - 300 МО/кг три рази на тиждень. Підвищений відповідь на ЕПО - швидкість приросту гематокриту більше 2,0 % за два тижні. Слід зменшити разову дозу препарату в 1,5 рази. Гематокрит залишається низьким або знижується. Необхідно проаналізувати причини резистентності.

Ефективність терапії залежить від правильно підібраної індивідуальної схеми лікування.

У деяких випадках на початку терапії відзначається грипоподібний синдром: запаморочення, сонливість, гарячковий стан, головний біль, міалгія, артралгія.
З боку серцево-судинної системи: можливі дозозалежна артеріальна гіпертензія, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії (частіше у пацієнтів з уремією); в окремих випадках - гіпертонічний криз, різке підвищення артеріального тиску з симптомами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості) та генералізованими тоніко-клонічними судомами.
З боку обміну речовин: можливо зниження концентрації феритину в сироватці; у пацієнтів з уремією можливі гіперкаліємія і гіперфосфатемія.
Місцеві реакції: можливі гіперемія, печіння, слабка або помірна болючість у місці введення (частіше виникають при п/к введення).
Алергічні реакції: слабко або помірно виражена шкірна висипка, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, екзема.
Інші: тромбоцитоз; в окремих випадках - тромбози шунта (у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, зі схильністю до артеріальної гіпотензії або з аневризмою, стенозом); симптоми, пов'язані з порушенням дихання або нестабільним ПЕКЛО; імунні реакції (індукція утворення антитіл з розвитком парціальної красноклеточной аплазії або без неї), загострення порфірії.

При застосуванні епоетину альфа у жінок пострепродуктивного віку можливе відновлення менструацій. Пацієнтку слід попередити про можливість настання вагітності та необхідності застосування надійних методів контрацепції до початку терапії.
Під час лікування необхідно щотижня контролювати АТ, проводити загальний аналіз крові, включаючи визначення гематокриту, тромбоцитів і феритину. У хворих з уремією, які перебувають на гемодіалізі, за підвищення гематокриту часто потрібно збільшити дозу гепарину, крім того, необхідні своєчасна профілактика тромбозів і рання ревізія шунта.
В перед - та післяопераційному періоді рівень гемоглобіну слід контролювати частіше, якщо вихідний рівень становив менше 140 г/л.
Необхідно мати на увазі, що эпоэтин альфа не замінює гемотрансфузию, але знижує об'єм і частоту її застосування. У хворих з контрольованою артеріальною гіпертензією або з тромботичними ускладненнями може знадобитися збільшення дози гіпотензивних та/або антикоагулянтных лікарських засобів. При розвитку гіпертонічного кризу невідкладну терапію проводять, лікування эпоэтином альфа в таких випадках слід тимчасово відмінити.
При призначенні Эпокрина пацієнтам з печінковою недостатністю можливо уповільнення його метаболізму і значне підвищення еритропоезу. Безпека застосування епоетину альфа у цієї категорії пацієнтів не встановлено.
Не можна виключити можливість впливу епоетину альфа на ріст деяких типів пухлин, у т. ч. пухлин кісткового мозку.
Слід враховувати можливість того, що передопераційне підвищення рівня гемоглобіну може служити фактором, що приводить до розвитку тромботичних ускладнень. Перед початком лікування слід виключити можливі причини неадекватної реакції на препарат (дефіцит заліза, фолієвої кислоти, ціанокобаламіну, важкі отруєння іонами алюмінію, супутні інфекції, запальні процеси та травми, приховані крововтрата, гемоліз, фіброз кісткового мозку різної етіології) і при необхідності скоригувати лікування.
У більшості хворих з уремією, онкологічними захворюваннями та ВІЛ-інфікованих пацієнтів рівень феритину в плазмі зменшується одночасно з підвищенням гематокриту. Рівень феритину необхідно визначати протягом всього курсу лікування. Якщо він становить менше 100 нг/мл, рекомендується замісна терапія препаратами заліза для прийому всередину з розрахунку 200-300 мг/добу (100-200 мг/добу). Недоношеним дітям препарати заліза для прийому всередину в дозі 2 мг/добу слід призначати якомога раніше. Пацієнти, що здають аутологичную кров та перебувають у перед - або післяопераційному періоді, також повинні одержувати адекватну терапію препаратами заліза в дозі до 200 мг/добу.
У пацієнтів з уремією корекція анемії эпоэтином альфа може викликати поліпшення апетиту та збільшення всмоктування калію та білків. У цьому зв'язку може знадобитися періодична корекція параметрів гемодіалізу для підтримання рівня сечовини, креатиніну і калію в межах норми. У цих пацієнтів необхідно контролювати рівень електролітів у сироватці крові.
Слід мати на увазі можливість зниження АТ на початку терапії. Враховуючи можливий більш виражений ефект Эпокрина, його доза не повинна перевищувати дозу рекомбінантного еритропоетину, який застосовували в попередньому курсі лікування. Протягом перших двох тижнів дозу не змінюють, оцінюючи співвідношення доза/відповідь. Після цього дозу можна зменшити чи збільшити за вищенаведеною схемою.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У період лікування до встановлення оптимальної підтримуючої дози пацієнтам з уремією слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій.

При одночасному застосуванні Эпокрина з циклоспорином підвищується зв'язування останнього з еритроцитами (може знадобитися корекція дози циклоспорину).
На підставі наявного до теперішнього часу досвіду клінічного застосування Эпокрина не виявлено фактів його фармакологічної несумісності з іншими лікарськими препаратами. Тим не менш, щоб уникнути можливої несумісності або зниження активності Эпокрин не можна змішувати з розчинами інших лікарських препаратів.

Симптоми: можливе посилення побічних ефектів.
Лікування: проведення симптоматичної терапії. При високому рівні гемоглобіну і гематокриту показано кровопускання.

Препарат слід зберігати при температурі від 2° до 8°C.