Купить Эналаприл таблетки 5 мг, 20 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Эналаприл
Enalapril
Таблетки
1 таблетка содержит: эналаприла малеат - 5 мг.
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, магния карбонат, желатин, кросповидон, магния стеарат.
20 шт.
Эналаприл - антигипертензивный препарат из группы ингибиторов АПФ. Эналаприл является «пролекарством»: в результате его гидролиза образуется эналаприлат, который и ингибирует АПФ. Механизм его действия связан с уменьшением образования из ангиотензина I ангиотензина II, снижение содержания которого ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. При этом понижается общее периферическое сосудистое сопротивление, систолическое и диастолическое артериальное давление (АД), пост- и преднагрузка на миокард. Расширяет артерии в большей степени, чем вены, при этом рефлекторного повышения частоты сердечных сокращений не отмечается.
Гипотензивный эффект более выражен при высоком уровне ренина плазмы, чем при нормальном или сниженном его уровне. Снижение АД в терапевтических пределах не оказывает влияния на мозговое кровообращение, кровоток в сосудах мозга поддерживается на достаточном уровне и на фоне сниженного артериального давления. Усиливает коронарный и почечный кровоток.
При длительном применении уменьшается гипертрофия левого желудочка миокарда и миоцитов стенок артерий резистивного типа, предотвращает прогрессирование сердечной недостаточности и замедляет развитие дилатации левого желудочка.
Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда. Снижает агрегацию тромбоцитов. Обладает некоторым диуретическим эффектом. Время наступления гипотензивного эффекта при приеме внутрь -1 ч достигает максимума через 4-6 ч и сохраняется до 24 ч. У некоторых больных для достижения оптимального уровня артериального давления необходима терапия на протяжении нескольких недель.
При сердечной недостаточности заметный клинический эффект наблюдается при длительном применении - 6 месяцев и более.
- Артериальная гипертензия.
- При хронической сердечной недостаточности (в составе комбинированной терапии).
- Повышенная чувствительность к эналаприлу и другим ингибиторам АПФ.
- Наличие в анамнезе ангионевротического отека, связанного с лечением ингибиторами АПФ.
- Порфирия.
- Беременность.
- Период лактации.
- Возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
С осторожностью применять при:
- Первичном гиперальдостеронизме.
- Двустороннем стенозе почечных артерий.
- Стенозе артерии единственной почки.
- Гиперкалиемии, состоянии после трансплантации почки.
- Аортальном стенозе.
- Митральном стенозе (с нарушениями гемодинамики).
- Идиопатическом гипертрофическом субаортальном стенозе.
- Системных заболеваниях соединительной ткани.
- Ишемической болезни сердца.
- Цереброваскулярных заболеваниях.
- Сахарном диабете.
- Почечной недостаточности (протеинурия - более 1 г/сутки).
- Печеночной недостаточности.
- У пациентов, соблюдающих диету с ограничением соли или находящихся на гемодиализе.
- При одновременном приеме с иммунодепрессантами и салуретиками.
- У пожилых людей (старше 65 лет).
Назначают внутрь независимо от времени приема пищи.
При монотерапии артериальной гипертензии: начальная доза - 5 мг один раз в сутки. При отсутствии клинического эффекта через 1 -2 недели дозу повышают на 5 мг. После приема начальной дозы больные должны находиться под медицинским наблюдением в течение 2 ч и дополнительно 1 ч, пока не стабилизируется АД. При необходимости и достаточно хорошей переносимости дозу можно увеличить до 40 мг/сут в 2 приема. Через 2-3. недели переходят на поддерживающую дозу - 10-40 мг/сут, разделенную на 1-2 приема. При умеренной артериальной гипертензии средняя суточная доза составляет около 10 мг. Максимальная суточная доза препарата составляет 40 мг/сут.
Применение у пациентов, получающих диуретики: в случае назначения пациентам, одновременно получающим диуретики, лечение диуретиком необходимо прекратить за 2-3 дня до назначения Эналаприла. Если это невозможно, то начальная доза препарата должна составлять 2,5 мг/сут.
Применение у пациентов с гипонатриемией: больным с гипонатриемией (концентрация ионов натрия в сыворотке крови менее 130 ммоль/л) или концентрацией креатинина в сыворотке крови более 0,14 ммоль/л начальная доза — 2,5 мг 1 раз в сутки.
При реноваскулярной гипертензии: начальная доза - 2,5-5 мг/сутки. Максимальная суточная доза составляет 20 мг.
При хронической сердечной недостаточности: начальная доза составляет 2,5 мг однократно, затем дозу увеличивают на 2,5-5 мг через каждые 3-4 дня в соответствии с клинической реакцией до максимально переносимых доз в зависимости от величин АД, но не выше 40 мг/сут однократно или в 2 приема.
Применение у пациентов с низким систолическим АД (менее 110 мм рт.ст.): терапию следует начинать с дозы 1,25 мг/сутки. Подбор дозы должен проводиться в течение 2-4 недель или в более короткие сроки. Средняя поддерживающая доза - 5-20 мг/сут за 1-2 приема.
Применение у пациентов пожилого возраста: у пожилых людей чаще наблюдается более выраженный гипотензивный эффект и удлинение времени действия препарата, что связано с уменьшением скорости выведения эналаприла, поэтому рекомендуемая начальная доза пожилым - 1,25 мг.
Применение у пациентов с нарушения функции почек: при хронической почечной недостаточности кумуляция наступает при снижении фильтрации менее 10 мл/мин. При клиренсе креатинина (КК) 80-30 мл/мин доза обычно составляет 5-10 мг/сут, при КК до 30-10 мл/мин -2,5-5 мг/сут, при КК менее 10 мл/мин - 1,25-2,5 мг/сут только в дни диализа.
Длительность лечения зависит от эффективности терапии. При слишком выраженном снижении АД дозу препарата постепенно уменьшают. Препарат применяют как в монотерапии, так и в сочетании с другими антигипертензивными средствами.
Эналаприл в целом хорошо переносится и в большинстве случаев не вызывает побочных действий, требующих отмены препарата.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: чрезмерное снижение АД, ортостатический коллапс, редко - загрудинная боль, стенокардия, инфаркт миокарда (обычно связаны с выраженным снижением АД), крайне редко - аритмии (предсердная бради- или тахикардия, мерцание предсердий), сердцебиение, тромбоэмболия ветвей легочной артерии.
Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль, слабость, бессонница, тревога, спутанность сознания, повышенная утомляемость, сонливость (2-3%), очень редко при применении высоких доз - нервозность, депрессия, парестезии.
Со стороны органов чувств: нарушения вестибулярного аппарата, нарушения слуха и зрения, шум в ушах.
Со стороны пищеварительного тракта: сухость во рту, анорексия, диспепсические расстройства (тошнота, диарея или запор, рвота, боли в области живота), кишечная непроходимость, панкреатит, нарушение функции печени и желчевыделения, гепатит, желтух.
Со стороны дыхательной системы: непродуктивный сухой кашель, интерстициальный пневмонит, бронхоспазм, одышка, ринорея, фарингит.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, ангионевротический отек, крайне редко — дисфония, полиморфная эритема, эксфолиативный дерматит, синдром Стивена-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, пемфигус, фотосенсибилизация, серозит, васкулит, миозит, артралгия, артрит, стоматит, глоссит.
Со стороны лабораторных показателей: гиперкреатининемия, повышение содержания мочевины , повышение активности «печеночных» ферментов, гипербилирубинемия, гиперкалиемия, гипонатриемия. Отмечаются в некоторых случаях снижение гематокрита, повышение СОЭ, тромбоцитопения, нейтропения, агранулоцитоз (у больных с аутоиммунными заболеваниями), эозинофилия.
Со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек, протеинурия.
Прочие: алопеция, снижение либидо, приливы.
Необходимо соблюдать осторожность при назначении Эналаприла пациентам со сниженным объемом циркулирующей крови (в результате терапии диуретиками, при ограничении потребления поваренной соли, проведении гемодиализа, диарее и рвоте) - повышен риск внезапного и выраженного снижения АД после применения даже начальной дозы ингибитора АПФ.
Транзисторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для продолжения лечения препаратом после стабилизации АД. В случае повторного выраженного снижения АД следует уменьшить дозу или отменить препарат. Применение высокопроницаемых диализных мембран повышает риск развития анафилактической реакции. Коррекция режима дозирования в дни, свободные от диализа, должна осуществляться в зависимости от уровня АД. До и во время лечения ингибиторами АПФ необходим периодический контроль АД, показателей крови (гемоглобина, калия, креатинина, мочевины, активности «печеночных» ферментов), белка в моче.
Следует тщательно наблюдать за больными с тяжелой сердечной недостаточностью , ишемической болезнью сердца и заболеваниями сосудов мозга, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда, инсульту или нарушению функции почек. Внезапная отмена лечения не приводит к синдрому «отмены» (резкому подъему АД).
За новорожденными и грудными детьми, которые подвергались внутриутробному воздействию ингибиторов АПФ, рекомендуется вести тщательное наблюдение для своевременного выявления выраженного снижения АД, олигурии, гиперкалиемии и неврологических расстройств, возможных вследствие уменьшения почечного и мозгового кровотока при снижении АД, вызванного ингибиторами АПФ.
При олигурии необходимо поддержание АД и почечной перфузии путем введения соответствующих жидкостей и сосудосуживающих средств.
Препарат следует назначать с осторожностью пациентам с сахарным диабетом из-за риска развития гиперкалиемии.
Пациенты, имеющие в анамнезе указания на ангионевротический отек, могут иметь повышенный риск развития ангионевротического отека на фоне лечения Эналаприлом.
У пациентов с выраженными аутоиммунными заболеваниями, например, системной красной волчанкой или склеродермией, повышен риск развития нейтропении или агранулоцитоза на фоне приема Эналаприла.
Рекомендуется проявлять осторожность при назначении Эналаприла для терапии хронической сердечной недостаточности у пациентов, получавших сердечные гликозиды и/или диуретики. Перед исследованием функций паращитовидных желез препарат следует отменить. Алкоголь усиливает гипотензивное действие препарата.
Перед хирургическим вмешательством (включая стоматологию) необходимо предупредить хирурга/анестезиолога о применении ингибиторов АПФ.
Применение у пациентов с нарушениями функции почек: при наличии почечной недостаточности возможно снижение выведения активного метаболита, приводящее к увеличению его концентрации в плазме крови. Таким пациентам может потребоваться назначение меньших доз препарата. У пациентов с артериальной гипертензией и односторонним или двусторонним стенозом почечных артерий возможно повышение содержания мочевины и креатинина в сыворотке крови. У таких пациентов необходимо контролировать функцию почек в течение первых нескольких недель терапии. Может потребоваться снижение дозировки препарата. Следует учитывать соотношение риска и потенциальной пользы при назначении Эналаприла пациентам с коронарной и цереброваскулярной недостаточностью, в связи с опасностью усиления ишемии при чрезмерной артериальной гипотензии.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и работе с механизмами: в начале лечения, до завершения периода подбора дозы, необходимо воздерживаться от вождения автотранспорта и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных, реакций, так как возможно головокружение, особенно после начальной дозы ингибитора АПФ у больных, принимающих диуретические средства.
При одновременном назначении Эналаприла с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП) возможно снижение гипотензивного эффекта. С калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, триамтерен, амилорид) может привести к гиперкалиемии. С солями лития - к замедлению выведения лития (показан контроль концентрации лития в плазме крови). Одновременный прием с жаропонижающими и болеутоляющими средствами может уменьшить эффективность эналаприла. Эналаприл ослабляет действие препаратов, содержащих теофиллин. Гипотензивное действие эналаприла усиливают диуретики, бета-адреноблокаторы, метилдопа, нитраты, блокаторы «медленных» кальциевых каналов, гидралазин, празозин. Иммунодепрессанты, аллопуринол, цитостатики усиливают гематотоксичность. Препараты, вызывающие угнетение костного мозга, повышают риск развития нейтропении и/или агранулоцитоза.
Симптомы: выраженное снижение АД вплоть до развития коллапса, инфаркта миокарда, острого нарушения мозгового кровообращения или тромбоэмболических осложнений, судороги, ступор.
Лечение: больного переводят в горизонтальное положение с низким изголовьем. В легких случаях показаны промывание желудка и прием внутрь солевого раствора, в более тяжелых случаях - мероприятия, направленные на стабилизацию АД: внутривенное введение физиологического раствора, плазмозаменителей, при необходимости - введение ангиотензина II, гемодиализ (скорость выведения эналаприлата в среднем составляет 62 мл/мин).
Хранить в сухом месте при температуре не выше 25°C.
3 года.
Еналаприл
Enalapril
Таблетки
1 таблетка містить: еналаприлу малеату - 5 мг.
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію карбонат, желатин, кросповідон, магнію стеарат.
20 шт.
Еналаприл - антигіпертензивний препарат з групи інгібіторів АПФ. Еналаприл є «проліками»: в результаті його гідролізу утворюється эналаприлат, який і інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення з ангіотензину I ангіотензину II, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост - і переднавантаження на міокард. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень не відзначається.
Гіпотензивний ефект більш виражений при високому рівні реніну плазми, ніж при нормальному або зниженому його рівні. Зниження АТ в терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровообіг у судинах мозку підтримується на достатньому рівні і на фоні зниженого артеріального тиску. Підсилює коронарний і нирковий кровотік.
При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда і міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресуванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка.
Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Знижує агрегацію тромбоцитів. Володіє деяким діуретичним ефектом. Час настання гіпотензивного ефекту при прийомі всередину -1 год досягає максимуму через 4-6 год і зберігається до 24 год. У деяких хворих для досягнення оптимального рівня артеріального тиску необхідна терапія протягом декількох тижнів.
При серцевій недостатності помітний клінічний ефект спостерігається при тривалому застосуванні - 6 місяців і більше.
- Артеріальна гіпертензія.
- При хронічній серцевій недостатності (у складі комбінованої терапії).
- Підвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів АПФ.
- Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з лікуванням інгібіторами АПФ.
- Порфирія.
- Вагітність.
- Період лактації.
- Вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
З обережністю застосовувати при:
- Первинному гіперальдостеронізмі.
- Двосторонньому стенозі ниркових артерій.
- Стенозі артерії єдиної нирки.
- Гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки.
- Аортальному стенозі.
- Мітральному стенозі (з порушеннями гемодинаміки).
- Ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі.
- Системних захворюваннях сполучної тканини.
- Ішемічної хвороби серця.
- Цереброваскулярних захворюваннях.
- Цукровому діабеті.
- Ниркової недостатності (протеїнурія - більше 1 г/добу).
- Печінкової недостатності.
- У пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням солі або знаходяться на гемодіалізі.
- При одночасному застосуванні з імунодепресантами та салуретиками.
- У літніх людей (старше 65 років).
Призначають внутрішньо незалежно від часу прийому їжі.
При монотерапії артеріальної гіпертензії: початкова доза - 5 мг один раз на добу. При відсутності клінічного ефекту через 1 -2 тижні дозу підвищують на 5 мг. Після прийому початкової дози хворі повинні знаходитися під медичним спостереженням протягом 2 год і додатково 1 год, поки не стабілізується артеріальний тиск. При необхідності і досить хорошій переносимості дозу можна збільшити до 40 мг/добу в 2 прийоми. Через 2-3. тижні переходять на підтримуючу дозу - 10-40 мг/добу, розділену на 1-2 прийоми. При помірній артеріальній гіпертензії середня добова доза становить близько 10 мг. Максимальна добова доза препарату становить 40 мг/добу.
Застосування у пацієнтів, які отримують діуретики: у разі призначення пацієнтам, одночасно отримують діуретики, лікування діуретиком необхідно припинити за 2-3 дні до призначення Еналаприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза препарату повинна становити 2,5 мг/добу.
Застосування у пацієнтів з гіпонатріємією: хворим з гіпонатріємією (концентрація іонів натрію в сироватці крові менше 130 ммоль/л) або концентрацією креатиніну в сироватці крові понад 0,14 ммоль/л початкова доза - 2,5 мг 1 раз на добу.
При реноваскулярной гіпертензії: початкова доза - 2,5-5 мг/добу. Максимальна добова доза становить 20 мг.
При хронічній серцевій недостатності: початкова доза становить 2,5 мг одноразово, потім дозу збільшують на 2,5-5 мг через кожні 3-4 дні відповідно до клінічної реакцією до максимально переносимих доз в залежності від величин АТ, але не вище 40 мг/добу одноразово або в 2 прийоми.
Застосування у пацієнтів з низьким систолічним АТ (менш 110 мм рт.ст.): терапію слід починати з дози 1,25 мг/добу. Підбір дози має проводитися протягом 2-4 тижнів або в більш короткі терміни. Середня підтримуюча доза - 5-20 мг/добу за 1-2 прийоми.
Застосування у пацієнтів літнього віку: у літніх людей частіше спостерігається більш виражений гіпотензивний ефект і подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення еналаприлу, тому рекомендована початкова доза літнім - 1,25 мг.
Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок: при хронічній нирковій недостатності кумуляція настає при зниженні фільтрації менше 10 мл/хв. При кліренсі креатиніну (КК) 80-30 мл/хв доза звичайно становить 5-10 мг/добу, при КК до 30-10 мл/хв-2,5-5 мг/добу, при КК менше 10 мл/хв - 1,25-2,5 мг/сут тільки в дні діалізу.
Тривалість лікування залежить від ефективності терапії. При занадто вираженому зниженні артеріального тиску дозу препарату поступово зменшують. Препарат застосовують як у монотерапії, так і в поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами.
Еналаприл у цілому добре переноситься і в більшості випадків не викликає побічних дій, що потребують відміни препарату.
З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ, ортостатичний колапс, рідко - загрудинний біль, стенокардія, інфаркт міокарда (звичайно пов'язані з вираженим зниженням АТ), вкрай рідко - аритмії (передсердна бради - або тахікардія, мерехтіння передсердь), серцебиття, тромбоемболія гілок легеневої артерії.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, слабкість, безсоння, тривога, сплутаність свідомості, підвищена стомлюваність, сонливість (2-3%), дуже рідко при застосуванні високих доз - нервозність, депресія, парестезії.
З боку органів чуття: порушення вестибулярного апарату, порушення слуху і зору, шум у вухах.
З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспептичні розлади (нудота, діарея або запор, блювання, болі у ділянці живота), кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки і жовчовиділення, гепатит, жовтяниць.
З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, вкрай рідко - дисфонія, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, фотосенсибілізація, серозит, васкуліт, міозит, артралгія, артрит, стоматит, глосит.
З боку лабораторних показників: гіперкреатинемія, підвищення вмісту сечовини , підвищення активності «печінкових» ферментів, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія. Відмічаються в деяких випадках зниження гематокриту, підвищення ШОЕ, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у хворих з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, протеїнурія.
Інші: алопеція, зниження лібідо, припливи.
Необхідно дотримуватися обережності при призначенні Еналаприлу пацієнтам зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (внаслідок терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блювання) - підвищений ризик раптового та вираженого зниження артеріального тиску після застосування навіть початкової дози інгібітору АПФ.
Транзисторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування препаратом після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат. Застосування високопроникних діалізних мембран підвищує ризик розвитку анафілактичної реакції. Корекція режиму дозування у дні, вільні від діалізу, повинна здійснюватися в залежності від рівня АТ. До і під час лікування інгібіторами АПФ необхідний періодичний контроль артеріального тиску, показників крові (гемоглобіну, калію, креатиніну, сечовини, активності «печінкових» ферментів), білка в сечі.
Слід ретельно спостерігати за хворими з тяжкою серцевою недостатністю , ішемічною хворобою серця і захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок. Раптова відміна лікування не призводить до синдрому «скасування» (різкого підйому артеріального тиску).
За новонародженими і грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії і неврологічних розладів, можливих внаслідок зменшення ниркового і мозкового кровотоку при зниженні артеріального тиску, викликаного інгібіторами АПФ.
При олігурії необхідно підтримку артеріального тиску і ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин і судинозвужувальних засобів.
Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам з цукровим діабетом через ризик розвитку гіперкаліємії.
Пацієнти, які мають в анамнезі вказівки на ангіоневротичний набряк, можуть мати підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку на тлі лікування Еналаприлом.
У пацієнтів з вираженими аутоімунними захворюваннями, наприклад, системним червоним вовчаком або склеродермією, підвищений ризик розвитку нейтропенії або агранулоцитозу на тлі прийому Еналаприлу.
Рекомендується виявляти обережність при призначенні Еналаприлу для терапії хронічної серцевої недостатності у пацієнтів, які отримували серцеві глікозиди і/або діуретики. Перед дослідженням функцій паращитовидних залоз препарат слід відмінити. Алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату.
Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок: при наявності ниркової недостатності можливе зниження виведення активного метаболіту, що приводить до збільшення його концентрації в плазмі крові. Таким пацієнтам може знадобитися призначення менших доз препарату. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та однобічним або двобічним стенозом ниркових артерій можливе підвищення вмісту сечовини і креатиніну в сироватці крові. У таких пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок протягом перших декількох тижнів терапії. Може знадобитися зниження дози препарату. Слід враховувати співвідношення ризику і потенційної користі при призначенні Еналаприлу пацієнтам з коронарною і цереброваскулярною недостатністю, у зв'язку з небезпекою посилення ішемії при надмірній артеріальній гіпотензії.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і роботі з механізмами: на початку лікування до завершення періоду підбору дози, необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних, реакцій, оскільки можливо запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні засоби.
При одночасному призначенні Еналаприлу з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) можливе зниження гіпотензивного ефекту. З калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид) може призвести до гіперкаліємії. З солями літію - до уповільнення виведення літію (показаний контроль концентрації літію в плазмі крові). Одночасний прийом з жарознижувальними і болезаспокійливими засобами може зменшити ефективність еналаприлу. Еналаприл послаблює дію препаратів, що містять теофілін. Гіпотензивна дія еналаприлу підсилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопа, нітрати, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гідралазин, празозин. Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики підсилюють гематотоксичність. Препарати, що викликають пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу.
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску аж до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень; судоми, ступор.
Лікування: хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У легких випадках показані промивання шлунка та прийом всередину сольового розчину, в більш серйозних випадках - заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення фізіологічного розчину, плазмозамінників, при необхідності - введення ангіотензину II, гемодіаліз (швидкість виведення эналаприлата в середньому становить 62 мл/хв).
Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25°C.
3 роки.