Купить Эманера капсулы 40 мг, 28 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Эманера
Таблетки
1 таблетка содержит эзомепразола 40 мг.
28 шт.
Эманера- противоязвенное средство - ингибитор протонового насоса, правовращающий изомер омепразола. Снижает секрецию соляной кислоты в желудке путем специфического ингибирования протонного насоса в париетальных клетках. Являясь слабым основанием и переходя в активную форму в кислой среде секреторных канальцев париетальных клеток слизистой оболочки желудка, активируется и ингибирует протоновый насос - фермент H+-K+-АТФ-азу. Ингибирует как базальную, так и стимулированную секрецию хлороводородной (соляной) кислоты. Действие наступает через 1 ч после перорального приема 20 мг или 40 мг. При ежедневном применении в течение 5 дней в дозе 20 мг 1 раз/сут., средняя максимальная концентрация хлороводородной кислоты после стимуляции пентагастрином снижается на 90%.
Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь: эрозивный рефлюкс-эзофагит (лечение), профилактика рецидивов у пациентов с излеченным эзофагитом, симптоматическое лечение ГЭРБ.
В составе комбинированной терапии: эрадикация Helicobacter pylori, язвенная болезнь двенадцатиперстной кишки, ассоциированная с Helicobacter pylori, профилактика рецидива пептических язв у пациентов с язвенной болезнью, ассоциированной с Helicobacter pylori.
Период лактации, повышенная чувствительность к эзомепромазолу.
Принимают внутрь. Доза составляет 20-40 мг 1 раз/сут. Длительность приема зависит от показаний, схемы лечения, эффективности.
При тяжелой печеночной недостаточности максимальная доза - 20 мг/сут.
Часто: головная боль, боли в животе, диарея, метеоризм, тошнота, рвота, запор.
Редко: дерматит, зуд, крапивница, головокружение, сухость во рту.
При наличии таких симптомов как значительная спонтанная потеря массы тела, частая рвота, дисфагия, рвота с кровью или мелена, а также при наличии (или подозрении) язвы желудка следует исключить возможность злокачественного новообразования, поскольку лечение эзомепразолом может привести к сглаживанию симптоматики и, таким образом, задержать постановку правильного диагноза.
При длительной терапии следует регулярно контролировать состояние пациента.
Во время лечения ингибиторами протонного насоса уровень гастрина в плазме повышается в результате сниженной внутрижелудочной секреции хлористоводородной кислоты. У пациентов, принимающих ингибиторы протонного насоса в течение длительного времени, чаще отмечается образование железистых кист в желудке. Эти явления обусловлены физиологическими изменениями в результате ингибирования секреции хлористоводородной кислоты.
Полагают, что при одновременном применении возможно повышение концентраций в плазме крови и усиление эффектов имипрамина, кломипрамина, циталопрама.
Полагают, что при одновременном применении возможно уменьшение концентраций в плазме крови и клинической эффективности итраконазола и кетоконазола.
При одновременном применении с кларитромицином описан случай значительного увеличения AUC эзомепразола вследствие угнетения его метаболизма под влиянием кларитромицина.
При одновременном применении возможно повышение концентраций в плазме крови диазепама и фенитоина, что, по-видимому, не имеет клинического значения.
Эманера
Таблетки
1 таблетка містить езомепразолу 40 мг.
28 шт.
Эманера - противиразковий засіб - інгібітор протонового насоса, правовращающего ізомер омепразолу. Знижує секрецію соляної кислоти у шлунку шляхом специфічного інгібування протонного насоса в парієтальних клітинах. Будучи слабкою основою і переходячи в активну форму в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, активується і інгібує протоновый насос - фермент H-K-АТФ-азу. Пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію соляної (соляної) кислоти. Дія настає через 1 год після перорального прийому 20 мг або 40 мг. При щоденному застосуванні протягом 5 днів у дозі 20 мг 1 раз/сут., середня максимальна концентрація соляної кислоти після стимуляції пентагастрином знижується на 90%.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: ерозивний рефлюкс-езофагіт (лікування), профілактика рецидивів у пацієнтів із вилікуваним езофагітом, симптоматичне лікування ГЕРХ.
У складі комбінованої терапії: ерадикація Helicobacter pylori, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, асоційована з Helicobacter pylori, профілактика рецидивів пептичних виразок у пацієнтів з виразковою хворобою, асоційованої з Helicobacter pylori.
Період лактації, підвищена чутливість до эзомепромазолу.
Приймають внутрішньо. Доза становить 20-40 мг 1 раз/добу. Тривалість прийому залежить від показань, схеми лікування, ефективності.
При тяжкій печінковій недостатності максимальна доза - 20 мг/добу.
Часто: головний біль, болі в животі, діарея, метеоризм, нудота, блювання, запор.
Нечасто: дерматит, свербіж, кропив'янка, запаморочення, сухість у роті.
При наявності таких симптомів як значна спонтанна втрата маси тіла, часте блювання, дисфагія, блювання з кров'ю або мелена, а також при наявності (або підозрі) виразки шлунка слід виключити можливість злоякісного новоутворення, оскільки лікування эзомепразолом може привести до згладжування симптоматики і, таким чином, затримати постановку правильного діагнозу.
При тривалій терапії слід регулярно контролювати стан пацієнта.
Під час лікування інгібіторами протонного насоса рівень гастрину в плазмі підвищується внаслідок зниженою внутрішньошлункової секреції хлористоводневої кислоти. У пацієнтів, які приймають інгібітори протонного насоса протягом тривалого часу, частіше відзначається утворення залізистих кіст у шлунку. Ці явища зумовлені фізіологічними змінами в результаті інгібування секреції хлористоводневої кислоти.
Вважають, що при одночасному застосуванні можливе підвищення концентрацій у плазмі крові і посилення ефектів іміпраміну, кломипрамина, циталопрама.
Вважають, що при одночасному застосуванні можливо зменшення концентрацій в плазмі крові та клінічної ефективності ітраконазолу і кетоконазолу.
При одночасному застосуванні з кларитроміцином описаний випадок значного збільшення AUC езомепразолу внаслідок пригнічення його метаболізму під впливом кларитроміцину.
При одночасному застосуванні можливе підвищення концентрацій у плазмі крові діазепаму і фенітоїну, що, мабуть, не має клінічного значення.