Купить Эксиджад таблетки 250 мг, 84 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Эксиджад
Таблетки диспергируемые
1 таб. содержит деферазирокс 250 мг
84 шт.
Эксиджад - комплексообразующий тройной лиганд, обладающий высоким сродством к Fe3+ и связывающий его в соотношении 2:1. Препарат усиливает экскрецию железа преимущественно с калом. Обладает низким сродством к Zn2+ и Cu2+ и не снижает их концентрацию в крови.
Хроническая посттрансфузионная перегрузка железом у взрослых и детей старше 2 лет после трансфузии около 20 единиц (100 мл/кг) эритроцитарной массы и более или при наличии клинических данных, свидетельствующих о развитии хронической перегрузки железом (в т.ч. при повышении ферритина сыворотки более 1000 мкг/л).
Гиперчувствительность, непереносимость галактозы, тяжелый дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция, беременность, период лактации.
Внутрь, натощак (за 30 мин до еды), 1 раз в сутки приблизительно в одно и тоже время. Начальная доза - 20 мг/кг/сут. Рекомендуемая начальная доза для пациентов, получающих более 14 мл/кг/мес эритроцитарной массы (приблизительно более 4-х переливаний крови в месяц для взрослых) - 30 мг/кг, получающих менее 7 мл/кг/мес эритроцитарной массы (приблизительно менее 2-х переливаний крови в месяц для взрослых) - 10 мг/кг. У пациентов с хорошим клиническим эффектом на фоне лечения дефероксамином начальная доза препарата должна составлять 1/2 от ранее применяемой дозы дефероксамина. Коррекция дозы осуществляется каждые 3-6 мес (под контролем концентрации ферритина сыворотки) ступенчато, по 5-10 мг/кг. Если концентрации ферритина сыворотки остается существенно ниже 500 мкг/л, рекомендуется прекратить лечение препаратом. Таблетки помещают в стакан с водой или апельсиновым или яблочным соком (100-200 мл) и размешивают до получения однородной суспензии. Приготовленную суспензию принимают внутрь, после чего к ее остаткам в стакане добавляют небольшое количество воды или сока, перемешивают и выпивают. Не рекомендуется разводить таблетки в газированных напитках или молоке, жевать или проглатывать целиком таблетки.
У пациентов с хронической посттрансфузионной перегрузкой железом наиболее частые нежелательные реакции, о которых сообщалось при длительной терапии Эксиджадом у взрослых и детей, включали нарушения со стороны пищеварительной системы (26% пациентов) - тошнота, рвота, диарея, боли в животе, и дерматологические нарушения (7%) - кожная сыпь. Эти реакции являются дозозависимыми, основном слабо или умеренно выраженными, имеют транзиторный характер и в большинстве случаев исчезают даже при продолжении лечения. Легкое непрогрессирующее повышение содержания креатинина в сыворотке, в основном в пределах границ нормы, наблюдалось почти у 34% пациентов. Данное нежелательное явление зависит от дозы препарата, часто разрешается спонтанно и иногда может уменьшаться при снижении дозы.
У пациентов с хронической посттрансфузионной перегрузкой железом в 2% случаев отмечалось повышение активности печеночных трансаминаз, не зависящее от дозы препарата. У большинства пациентов повышение активности трансаминаз наблюдалось до приема Эксиджада. Иногда (0.3%) наблюдалось повышение активности печеночных трансаминаз более чем в 10 раз выше ВГН, позволяющее предположить развитие гепатита.
В клиническом исследовании у пациентов с талассемией и перегрузкой железом, в котором пациенты получали Эксиджад в дозе 10 мг/кг массы тела, наиболее частыми побочными реакциями были диарея (9.1%), сыпь (9.1%), тошнота (7.3%). Повышение уровня креатинина в сыворотке крови и снижение КК отмечалось в 5.5% и 1.8% соответственно. Повышение активности печеночных трасаминаз более чем в 2 раза по сравнению с исходными показателями и более чем в 5 раз выше нормы отмечалось у 1.8% пациентов.
Также как и при лечении другими хелаторами железа, у пациентов, получавших Эксиджад, отмечалась высокая частота потери слуха и помутнения хрусталика глаза (ранняя катаракта).
Определение частоты побочных реакций: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100,
Со стороны нервной системы: часто - головная боль; нечасто - головокружение, тревога, нарушения сна.
Со стороны органа зрения: нечасто - ранняя катаракта, макулопатия.
Со стороны органа слуха: нечасто - потеря слуха.
Со стороны системы органов дыхания: нечасто - боли в гортани и глотке.
Со стороны пищеварительной системы: часто - диарея, запор, рвота, тошнота, боли в животе, вздутие живота, диспепсия, повышение активности печеночных трансаминаз; нечасто - желудочно-кишечные кровотечения, язвы желудка (в т.ч. множественные) и двенадцатиперстной кишки, гастрит, гепатит, желчнокаменная болезнь; редко - эзофагит.
Дерматологические реакции: часто - сыпь, зуд; нечасто - нарушение пигментации.
Со стороны мочевыделительной системы: очень часто - повышение концентрации креатинина в сыворотке; часто - протеинурия; нечасто - тубулопатия (синдром Фанкони), глюкозурия.
Прочие: нечасто - повышение температуры тела, отеки, чувство усталости.
На фоне терапии Эксиджадом в клинической практике отмечались следующие нежелательные явления вне зависимости от наличия причинно-следственной связи с применением препарата:
Со стороны мочевыделительной системы: острая почечная недостаточность (в большинстве случаев наблюдалось повышение уровня креатинина сыворотки крови ≥ в 2 раза выше ВГН; после прекращения терапии препаратом обычно отмечалась нормализация уровня креатинина), тубулоинтерстициальный нефрит.
Со стороны гепатобилиарной системы: печеночная недостаточность.
Дерматологические реакции: лейкоцитокластический васкулит, крапивница, алопеция.
Аллергические и иммунопатологические реакции: в большинстве в первые месяцы лечения препаратом наблюдались реакции гиперчувствительности (включая анафилактические реакции и ангионевротический отек).
При применении Эксиджада отмечались случаи развития цитопении, включая нейтропению и тромбоцитопению. В большинстве случаев цитопения наблюдалась у пациентов с исходными нарушениями костномозгового кроветворения. Причинно-следственная связь между данными нежелательными явлениями и применением препарата не выявлена.
Терапию должны проводить врачи, имеющие опыт лечения хронической посттрансфузионной перегрузки железом. Рекомендуется определять креатинин сыворотки крови 2 раза до начала лечения и ежемесячно в ходе терапии. Взрослым пациентам суточную дозу препарата можно уменьшить на 10 мг/кг, если на протяжении двух визитов подряд непрогрессирующая гипекреатининемия составила более 50% по сравнению со средними показателями до лечения, и не могла быть связана с др. причинами. У детей доза препарата может быть уменьшена на 10 мг/кг, если на протяжении двух визитов подряд креатинин плазмы превышает верхнюю границу возрастной нормы. Если происходит прогрессирующее повышение креатинина с превышением верхней границы нормы, терапию препаратом следует прервать. Решение о возобновлении лечения принимают исходя из конкретной клинической ситуации. Ежемесячно рекомендуется контролировать активность "печеночных" трансаминаз. При прогрессирующем повышении активности трансаминаз, не связанном с какими-либо др. причинами, терапию следует прервать. После установления причины изменений или после нормализации показателей, можно рассмотреть вопрос о возобновлении терапии. При развитии кожной сыпи лёгкой или умеренной степени тяжести лечение продолжают без коррекции дозы. При развитии более выраженной сыпи необходимо прервать лечение. До начала и во время лечения препаратом рекомендуется регулярно определять остроту слуха и проводить офтальмологическое исследование (включая офтальмоскопию глазного дна). В случае развития нарушений слуха или зрения рекомендуется рассмотреть вопрос об уменьшении дозы или прекращении лечения. Ежемесячно следует определять концентрацию ферритина сыворотки. Лечение следует прекратить, если концентрация ферритина сыворотки менее 500 мкг/л. У детей каждые 12 месяцев рекомендуется контролировать массу тела и рост.
Специальных исследований по применению препарата Эксиджад вместе с алюминийсодержащими антацидными препаратами не проводилось. Хотя деферазирокс обладает более низким сродством к алюминию, чем к железу, Эксиджад не следует применять одновременно с алюминийсодержащими антацидными препаратами.
Эффективность и безопасность применения препарата Эксиджад вместе с другими хелаторами железа не изучались.
У здоровых добровольцев при применении деферазирокса одновременно с мидазоламом, субстратом изофермента CYP3A4, отмечалось снижение системной биодоступности последнего на 17%. Поскольку у пациентов с хронической перегрузкой железом снижение системной биодоступности лекарственных средств, являющихся субстратами изофермента CYP3A4, может быть более выраженным, следует с осторожностью назначать Эксиджадвместе с препаратами метаболизирующимися при участии изофермента CYP3A4 (например, циклоспорином, симвастатином, гормональными контрацептивами).
У здоровых добровольцев при применении деферазирокса одновременно с активными индукторами УГТ, рифампицином (повторный прием по 600 мг/) отмечалось снижение системной биодоступности последнего на 44%. Поэтому сопутствующая терапия мощными индукторами УГТ (например, рифампицином, фенитоином, фенобарбиталом, ритонавиром) может привести к снижению эффективности препарата Эксиджад. Таким образом, необходимо предусмотреть увеличение дозы препарата Эксиджад при его одновременном применении с активными индукторами УГТ, основываясь на клиническом ответе на терапию. У здоровых добровольцев при одновременном применении препарата Эксиджад (повторный прием в дозе 30 мг/кг/) с субстратом изофермента CYP2C8 репаглинидом (однократный прием по 0.5 мг) отмечалось повышение AUC и Сmах последнего на 131% и 62% соответственно. Необходим тщательный контроль концентрации глюкозы крови при одновременной терапии репаглинидом.
Не следует исключать взаимодействие между препаратом Эксиджад и другим субстратом изофермента CYP2C8 - паклитакселом.
У здоровых добровольцев при одновременном применении препарата Эксиджад (повторный прием в дозе 30 мг/кг/) с субстратом изофермента CYP1A2 теофиллином (однократный прием по 120 мг), отмечалось повышение AUC последнего на 84%. При однократном назначении Сmax теофиллина не менялась, однако при длительном применении возможно увеличение данного показателя. Необходим тщательный контроль концентрации теофиллина в крови с возможным снижением дозы при одновременной терапии с препаратом Эксиджад. Не следует исключать взаимодействие между препаратом Эксиджад и другим субстратом изофермента CYP1A2.
У здоровых добровольцев не наблюдалось взаимодействия между препаратом Эксиджад и дигоксином.
Специальных исследований по одновременному применению препарата Эксиджад и аскорбиновой кислоты не проводилось. Применение аскорбиновой кислоты в дозах до 200 мг/ вместе с препаратом Эксиджад не сопровождалось нежелательными последствиями.
При приеме препарата во время еды биодоступность деферазирокса повышается в различной степени.
Поскольку при применении деферазирокса вместе с антикоагулянтами и средствами, обладающими ульцерогенным действием (НПВС, ГКС, бисфосфонатами для приема внутрь) возможно повышение риска развития серьезных нежелательных явлений со стороны ЖКТ (кровотечений, язвенных поражений), необходимо с осторожностью назначать Эксиджад пациентам, получающим вышеуказанные препараты.
Препарат следует хранить в недоступном для детей, сухом месте при температуре не выше 30°С.
Эксиджад
Таблетки, що диспергуються
1 таб. містить деферазирокс 250 мг
84 шт.
Эксиджад - комплексообразующий потрійний ліганд, що володіє високою спорідненістю до Fe3 і зв'язує його в співвідношенні 2:1. Препарат посилює екскрецію заліза переважно з калом. Володіє низькою спорідненістю до Zn2 і Cu2 і не знижує їх концентрацію в крові.
Хронічна посттрансфузионная перевантаження залізом у дорослих і дітей старше 2 років після трансфузії близько 20 одиниць (100 мл/кг) еритроцитарної маси і більше або при наявності клінічних даних, що свідчать про розвиток хронічної перевантаження залізом (у т. ч. при підвищенні феритину сироватки більше 1000 мкг/л).
Гіперчутливість, непереносимість галактози, важкий дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція, вагітність, період лактації.
Всередину, натщесерце (за 30 хв до їди) 1 раз на добу приблизно в один і той же час. Початкова доза - 20 мг/кг/добу. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які отримують більше 14 мл/кг/місяць еритроцитарної маси (приблизно більше 4-х переливань крові в місяць для дорослих) - 30 мг/кг, які отримують менше 7 мл/кг/місяць еритроцитарної маси (приблизно менше 2-х переливань крові в місяць для дорослих) - 10 мг/кг У пацієнтів з хорошим клінічним ефектом на тлі лікування дефероксаміном початкова доза препарату повинна становити 1/2 від раніше застосованої дози дефероксаміну. Корекція дози здійснюється кожні 3-6 міс (під контролем концентрації феритину сироватки) східчасто, по 5-10 мг/кг. Якщо концентрації феритину сироватки залишається істотно нижче 500 мкг/л, рекомендується припинити лікування препаратом. Пігулки вміщують у склянку з водою або апельсиновим або яблучним соком (100-200 мл) і розмішують до отримання однорідної суспензії. Приготовану суспензію приймають внутрішньо, після чого до її залишків у склянці додають невелику кількість води або соку, перемішують і випивають. Не рекомендується розводити таблетки в газованих напоях або молоці, жувати або проковтувати цілком таблетки.
У пацієнтів з хронічною посттрансфузионной перевантаженням залізом найбільш часті небажані реакції, про які повідомлялося при тривалій терапії Эксиджадом у дорослих і дітей, включали порушення з боку травної системи (26% пацієнтів) - нудота, блювання, діарея, болі в животі, і дерматологічні порушення (7%) - шкірний висип. Ці реакції є дозозалежними, переважно слабо або помірно виражені, мають транзиторний характер і в більшості випадків зникають навіть при продовженні лікування. Легке непрогресуюче підвищення вмісту креатиніну в сироватці, в основному в межах норми, спостерігалося майже у 34% пацієнтів. Це небажане явище залежить від дози препарату, часто дозволяється спонтанно і іноді може зменшуватися при зниженні дози.
У пацієнтів з хронічною посттрансфузионной перевантаженням залізом в 2% випадків відзначалося підвищення активності печінкових трансаміназ, не залежне від дози препарату. У більшості пацієнтів підвищення активності трансаміназ спостерігалося до прийому Эксиджада. Іноді (0.3%) спостерігалося підвищення активності печінкових трансаміназ більш ніж у 10 разів вище ВМН, що дозволяє припустити розвиток гепатиту.
У клінічному дослідженні у пацієнтів з таласемією і перевантаженням залізом, в якому пацієнти отримували Эксиджад в дозі 10 мг/кг маси тіла, найбільш частими побічними реакціями були діарея (9.1%), висипання (9.1%), нудота (7.3%). Підвищення рівня креатиніну в сироватці крові та зниження КК зазначалося в 5.5% і 1.8% відповідно. Підвищення активності печінкових трасаминаз більш ніж в 2 рази в порівнянні з вихідними показниками і більш ніж у 5 разів вище норми зазначалося у 1.8% пацієнтів.
Також як і при лікуванні іншими хелаторами заліза, у пацієнтів, які отримували Эксиджад, відзначалася висока частота втрати слуху та помутніння кришталика ока (рання катаракта).
Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,
З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - запаморочення, тривога, порушення сну.
З боку органа зору: нечасто - рання катаракта, макулопатия.
З боку органа слуху: нечасто - втрата слуху.
З боку системи органів дихання: нечасто - біль в гортані і глотці.
З боку травної системи: часто - діарея, запор, блювання, нудота, болі в животі, здуття живота, диспепсія, підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто - шлунково-кишкові кровотечі, виразки шлунка (у т. ч. множинні) і дванадцятипалої кишки, гастрит, гепатит, жовчнокам'яна хвороба; рідко - езофагіт.
Дерматологічні реакції: часто - висип, свербіж; нечасто - порушення пігментації.
З боку сечовидільної системи: дуже часто - підвищення концентрації креатиніну в сироватці; часто - протеїнурія; нечасто - тубулопатія (синдром Фанконі), глюкозурія.
Інші: нечасто - підвищення температури тіла, набряки, відчуття втоми.
На тлі терапії Эксиджадом в клінічній практиці відзначалися такі небажані явища незалежно від наявності причинно-наслідкового зв'язку із застосуванням препарату:
З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність (у більшості випадків спостерігалося підвищення рівня креатиніну сироватки крові ≥ в 2 рази вище ВМН; після припинення терапії препаратом зазвичай відзначалася нормалізація рівня креатиніну), тубулоинтерстициальный нефрит.
З боку гепатобіліарної системи: печінкова недостатність.
Дерматологічні реакції: лейкоцитокластический васкуліт, кропив'янка, алопеція.
Алергічні та імунопатологічні реакції: в більшості у перші місяці лікування препаратом спостерігалися реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк).
При застосуванні Эксиджада відзначалися випадки розвитку цитопенії, включаючи нейтропенію і тромбоцитопенію. У більшості випадків цитопенія спостерігалася у пацієнтів із вихідними порушеннями кістковомозкового кровотворення. Причинно-наслідковий зв'язок між цими небажаними явищами та застосуванням препарату не виявлено.
Терапію повинні проводити лікарі, що мають досвід лікування хронічної посттрансфузионной перевантаження залізом. Рекомендується визначати креатинін сироватки крові 2 рази до початку лікування та щомісячно в ході терапії. Дорослим пацієнтам добову дозу препарату можна зменшити на 10 мг/кг, якщо протягом двох візитів поспіль непрогрессирующая гипекреатининемия становила понад 50% в порівнянні з середніми показниками до лікування, і не могла бути пов'язана з ін. причинами. У дітей доза препарату може бути зменшена на 10 мг/кг, якщо протягом двох візитів поспіль креатинін плазми перевищує верхню межу вікової норми. Якщо відбувається прогресуюче підвищення креатиніну з перевищенням верхньої межі норми, терапію препаратом слід перервати. Рішення про поновлення лікування приймають виходячи з конкретної клінічної ситуації. Щомісяця рекомендується контролювати активність "печінкових" трансаміназ. При прогресуючому підвищенні активності трансаміназ, що не пов'язане з якими-небудь ін. причинами, терапію слід перервати. Після встановлення причини змін або після нормалізації показників, можна розглянути питання про поновлення терапії. При розвитку шкірного висипу легкого або помірного ступеня тяжкості лікування продовжують без корекції дози. При розвитку більш вираженого висипу необхідно перервати лікування. До початку і під час лікування препаратом рекомендується регулярно визначати гостроту слуху та проводити офтальмологічне дослідження (включаючи офтальмоскопія очного дна). У разі розвитку порушень слуху або зору рекомендується розглянути питання про зменшення дози або припинення лікування. Щомісяця слід визначати концентрацію феритину сироватки. Лікування слід припинити, якщо концентрація феритину сироватки менше 500 мкг/л У дітей кожні 12 місяців рекомендується контролювати масу тіла і зріст.
Спеціальних досліджень щодо застосування препарату Эксиджад разом з алюмініймісткими антацидними препаратами не проводилося. Хоча деферазирокс володіє більш низькою спорідненістю до алюмінію, ніж до заліза, Эксиджад не слід застосовувати одночасно з алюмініймісткими антацидними препаратами.
Ефективність і безпека застосування препарату Эксиджад разом з іншими хелаторами заліза не вивчалися.
У здорових добровольців при застосуванні деферазирокса одночасно з мідазоламом, субстратом ізоферменту CYP3A4, відзначалося зниження системної біодоступності останнього на 17%. Оскільки у пацієнтів з хронічною перевантаженням залізом зниження системної біодоступності лікарських засобів, які є субстратами ізоферменту CYP3A4, може бути більш вираженим, слід з обережністю призначати Эксиджадразом з препаратами, що метаболізуються за участі ізоферменту CYP3A4 (наприклад, циклоспорином, симвастатином, гормональними контрацептивами).
У здорових добровольців при застосуванні деферазирокса одночасно з активними індукторами УГТ, рифампіцином (повторний прийом по 600 мг/) відзначалося зниження системної біодоступності останнього на 44%. Тому супутня терапія потужними індукторами УГТ (наприклад, рифампіцином, фенітоїном, фенобарбіталом, ритонавіром) може призвести до зниження ефективності препарату Эксиджад. Таким чином, необхідно передбачити збільшення дози препарату Эксиджад при його одночасному застосуванні з активними індукторами УГТ, базуючись на клінічному відповіді на терапію. У здорових добровольців при одночасному застосуванні препарату Эксиджад (повторний прийом у дозі 30 мг/кг/) з субстратом ізоферменту CYP2C8 репаглинидом (однократний прийом по 0,5 мг) відзначалося підвищення AUC і Смах останнього на 131% і 62% відповідно. Необхідний ретельний контроль концентрації глюкози крові при одночасній терапії репаглинидом.
Не слід виключати взаємодія між препаратом Эксиджад та іншим субстратом ізоферменту CYP2C8 - паклітакселом.
У здорових добровольців при одночасному застосуванні препарату Эксиджад (повторний прийом у дозі 30 мг/кг/) з субстратом ізоферменту CYP1A2 теофіліном (однократний прийом по 120 мг), відзначалося підвищення AUC останнього на 84%. При одноразовому призначенні Смах теофіліну не змінювалася, однак при тривалому застосуванні можливе збільшення цього показника. Необхідний ретельний контроль концентрації теофіліну в крові з можливим зниженням дози при одночасній терапії з препаратом Эксиджад. Не слід виключати взаємодія між препаратом Эксиджад та іншим субстратом ізоферменту CYP1A2.
У здорових добровольців не спостерігалося взаємодії між препаратом Эксиджад і дигоксином.
Спеціальних досліджень з одночасного застосування препарату Эксиджад і аскорбінової кислоти не проводилося. Застосування аскорбінової кислоти у дозах до 200 мг/ разом з препаратом Эксиджад не супроводжувалося негативними наслідками.
При прийомі препарату під час їжі біодоступність деферазирокса підвищується в різній мірі.
Оскільки при застосуванні деферазирокса разом з антикоагулянтами і засобами, що володіють ульцерогенным дією (НПЗП, ГКС, бисфосфонатами для прийому всередину) можливе підвищення ризику розвитку серйозних небажаних явищ з боку ШКТ (кровотеч, виразкових поразок), необхідно з обережністю призначати Эксиджад пацієнтам, які отримують вищезазначені препарати.
Препарат слід зберігати в недоступному для дітей, сухому місці при температурі не вище 30°С.