Купить Экозитрин (кларитромицин) таблетки 250 мг, 14 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Экозитрин
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
1 таблетка содержит:
Активное вещество: кларитромицин - 250 мг.
14 шт.
Экозитрин - полусинтетический макролидный антибиотик широкого спектра действия. Нарушает синтез белка микроорганизмов (связывается с 50S субъединицей мембраны рибосом микробной клетки). Действует на вне - и внутриклеточно расположенных возбудителей. Активность кларитромицина в отношении большинства следующих микроорганизмов доказана in vitro и в клинической практике - аэробные грамположительные микроорганизмы: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila; др. микроорганизмы: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae; микобактерии: Mycobacterium avium complex (MAC) - комплекс, включающий: Mycobacterium avium и Micobacterium intracellulare; Helycobacter pylori.
Бета-лактамазы не влияют на активность кларитромицина.
Активность кларитромицина in vitro - аэробные грамположительные микроорганизмы: Listeria monocytogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococci групп C,F,G, Streptococci группы viridans; аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Neisseriа gonorrhoeae, Bordetella pertussis, Pasteurella multocida; анаэробные грамположительные микроорганизмы: Сlostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bacteroides melaninogenicus; спирохеты: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum; микобактерии: Mycobacterium leprae, Mуcobacterium chelonae, кампилобактерии: Campylobacter jejuni.
Микробиологически активный метаболит кларитромицина - 14-гидроксикларитромицин вдвое более активен, чем исходное соединение по отношению к Haemophilus influenzae. Кларитромицин и его метаболит в сочетании могут оказывать как аддитивное, так и синергическое действие на Haemophilus influenzae in vitro и in vivo, в зависимости от штамма бактерии.
Большинство штаммов стафилококков, устойчивых к метициллину и оксациллину резистентны к кларитромицину.
Возможно развитие перекрестной резистентности к кларитромицину и другим антибиотикам группы макролидов, а также линкомицину и клиндамицину.
С осторожностью: почечная и/или печеночная недостаточность, миастения gravis, одновременный прием препаратов метаболизирующихся печенью, одновременный прием колхицина.
Безопасность применения кларитромицина в период беременности не установлена. При беременности, особенно в первый триместр, рекомендуется назначать кларитромицин, если польза от его приема превышает потенциальные риски для плода и/или отсутствует более безопасная терапия альтернативными препаратами. Если беременность наступила во время приема препарата, пациентку следует предупредить о возможных рисках для плода. При необходимости назначения препарата в период лактации следует решить вопрос об отмене грудного вскармливания.
Экозитрин принимать внутрь, таблетки глотать не разжевывая, запивая небольшим количеством жидкости.
Взрослым и детям старше 12 лет и с массой тела более 33 кг:
при фарингите и тонзиллите, вызванным Streptococcus pyogenes — по 250 мг каждые 12 ч в течение 10 дней; при остром гайморите по 500 мг каждые 12 ч в течение 14 дней; при обострении хронического бронхита, вызванном Haemophilus influenzae — по 500 мг каждые 12 ч в течение 7-14 дней, вызванном Haemophilus parainfluenzae — по 500 мг каждые 12 ч в течение 7 дней; вызванном Moraxella catarrhalis, Streptococcus pneumoniae — по 250 мг каждые 12 ч в течение 7-14 дней; при внебольничной пневмонии, вызванной Haemophilus influenzae — по 250 мг каждые 12 ч в течение 7 дней, вызванной Streptococcus pneumoniae, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae — по 250 мг каждые 12 ч в течение 7-14 дней; при неосложненных инфекциях кожи и подкожной клетчатки, вызванных Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes — по 250 мг каждые 12 ч в течение 7-14 дней.При лечении и профилактики инфекций, вызванных Mycobacteriumavium: назначают по 500 мг 2 раза в сутки. Максимальная суточная доза - 1000 мг. Длительность лечения — 6 мес. и более.
С целью эрадикации Helicobacter pylori:
Комбинированное лечение тремя препаратами: кларитромицин - 500 мг, лансопразол — 30 мг и амоксициллин - 1000 мг 2 раза в сутки в течение 10-14 дней; кларитромицин - 500 мг, омепразол — 20 мг и амоксициллин - 1000 мг 2 раза в сутки в течение 10 дней. Комбинированное лечение двумя препаратами: кларитромицин - 500 мг 3 раза в сутки, омепразол — 40 мг в сутки в течение 14 дней, с назначением омепразола в течение последующих 14 дней в дозе 20 мг в сутки.Для пациентов с хронической почечной недостаточностью: (клиренс креатинина менее 30 мл/мин или концентрации сывороточного креатинина более 3,3 мг/100 мл) дозу снижают в 2 раза, либо в 2 раза увеличивают интервал. Максимальная длительность лечения у пациентов этой группы - 14 дней.
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, беспокойство, бессонница, «кошмарные» сновидения, судороги, депрессия; дезориентация, галлюцинации, психоз, деперсонализация, спутанность сознания.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, гастралгия, диарея, стоматит, глоссит, кандидоз слизистой оболочки полости рта, изменение цвета языка и зубов, острый панкреатит, повышение активности «печеночных» трансаминаз, гепатоцеллюлярный и холестатический гепатит, холестатическая желтуха, редко - псевдомембранозный колит, печеночночная недостаточность с летальным исходом в основном на фоне тяжелых сопутствующих заболеваний и/или сопутствующей лекарственной терапии.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: желудочковая тахикардия, в т.ч. типа «пируэт», трепетание и мерцание желудочков, увеличение интревала QT на ЭКГ.
Со стороны органов чувств: шум, звон в ушах, изменение вкуса (дисгевзия), в единичных случаях - потеря слуха, проходящая после отмены препарата, нарушение обоняния.
Со стороны костно-мышечной системы: миалгия.
Со стороны органов кроветворения: редко - тромбоцитопения, (необычные кровотечения, кровоизлияния).
Со стороны мочевыводящей системы: интерстициальный нефрит.
Лабораторные показатели: лейкопения, гиперкреатининемия, гипогликемия (в т.ч. при одновременном приеме гипогликемических препаратов).
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, гиперемия кожи, злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз, анафилактические реакции.
Прочие: вторичные инфекции (развитие устойчивости микроорганизмов).
При наличии хронических заболеваний печени необходимо проводить регулярный контроль активности ферментов в сыворотке крови.
С осторожностью назначают на фоне лекарственных средств, метаболизирующихся печенью (рекомендуется измерять их концентрацию в крови).
В случае совместного назначения с варфарином или другими антикоагулянтами необходимо контролировать протромбиновое время.
При развитии вторичной инфекции должна быть назначена адекватная терапия.
При возникновении во время или после лечения тяжелой диареи следует исключить диагноз псевдомембранозного колита, который требует немедленной отмены препарата и назначения соответствующего лечения.
При совместном приеме кларитромицина и лекарственных средств, первично метаболизирующихся изоферментом СYP3A, возможно взаимное повышение их концентраций, что может усилить или продлить как терапевтические, так и побочные эффекты. Противопоказан совместный прием с астемизолом, цизапридом, пимозидом, терфенадином, эрготамином и др. алкалоидами спорыньи; алпразоламом, мидазоламом, триазоламом.
Назначают с осторожностью с карбамазепином, цилостазолом, циклоспорином, дизопирамидом, ловастатином, метилпредниозолоном, омепразолом, непрямыми антикоагулянтами (в т.ч. варфарином), хинидином, рифабутином, силденафилом, симвастатином, такролимусом, винбластином, а так же фенитоином, теофиллином и вальпроевой кислотой (метаболизируются через др. изоферменты цитохрома Р450). Необходима коррекция дозы лекарственного средства и контроль концентрации в крови.
При совместном применении с цизапридом, пимозидом, терфенадином и астемизолом возможно увеличение концентрации последних в крови, увеличение интервала QT, появление аритмии, включая желудочковую тахикардию в т.ч. типа "пируэт" и фибрилляцию желудочков.
При совместном применении с эрготамином и дигидроэрготамином возможно острое отравление препаратами группы эрготамина (сосудистый спазм, ишемия конечностей и других тканей, включая центральную нервную систему).
Эфавиренз, невирапин, рифампицин, рифабутин и рифапентин (индукторы цитохрома Р450) снижают уровень кларитромицина в плазме и ослабляют терапевтический эффект последнего, и, вместе с тем, увеличивая уровень 14-гидроксикларитромицина.
При совместном приеме флуконазола в дозе 200 мг ежедневно и кларитромицина в дозе 1 г/сут возможно увеличение Css и AUC кларитромицина на 33% и 18%, соответственно. Коррекция дозы кларитромицина не требуется.
При совместном приеме ритонавира 600 мг/сут и кларитромицина 1 г/сут возможно снижение метаболизма кларитромицина (увеличение Сmах на 31%, Css на 182% и AUC на 77%), полное подавление образования 14-гидроксикларитромицина. У пациентов с хронической почечной недостаточностью необходима коррекции дозы: при клиренсе креатинина (КК) 30-60 мл/мин доза кларитромицина должна быть уменьшена на 50%, при КК менее 30 мл/мин на 75%. Ритонавир не следует принимать совместно с кларитромицином в дозе, превышающей 1 г/сут.
При совместном приеме с хинидином и дизопирамидом возможно возникновение желудочковой тахикардии типа "пируэт". Необходим контроль ЭКГ (увеличение интервала QT), сывороточных концентраций этих лекарственных средств.
Кларитромицин увеличивает концентрации ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы (ловастатин, симвастатин). Возможно развитие рабдомиолиза у пациентов, принимающих эти препараты совместно.
При применении кларитромицина и омепразола возможно увеличение Cmax, AUC и периода полувыведения омепразола на 30%, 89% и 34% соответственно. Среднее значение рН в желудке в течение 24 ч составляло 5,2 при приеме только омепразола и 5,7 при приеме омепразола совместно с кларитромицином.
При применении кларитромицина и непрямых антикоагулянтов возможно усиление действия последних.
При применении кларитромицина с силденафилом, тадалафилом или варденафилом (ингибиторы фосфодиэстеразы-5), возможно увеличение ингибирующего воздействия на фосфодиэстеразу. Может потребоваться уменьшение дозы силденафила, тадалафила и варденафила.
При совместном применениии кларитромицина с теофиллином и карбамазепином возможно повышение концентрации последних в системном кровотоке.
При применении кларитромицина с толтеродином у пациентов с низким уровнем метаболизма через CYP2D6 может потребоваться снижение дозы толтеродина в присутствии кларитромицина (ингибитор СYP3А).
При совместном приеме кларитромицина (1 г/сут) с мидазоламом (перорально) возможно увеличение AUC мидазолама в 7 раз. Необходимо избегать совместного перорального приема кларитромицина и мидазолама и др. бензодиазепинами, которые метаболизируются СYP3А (триазолам и алпразолам). При применении мидазолама (внутривенно) и кларитромицина может потребоваться корректировка дозы. Такие же меры предосторожности следует применять и к другим бензодиазепинам, которые метаболизируются CYP3А. Для бензодиазепинов, выведение которых не зависит от СYP3А (темазепам, нитразепам, лоразепам), маловероятно клинически значимое взаимодействие с кларитромицином.
При совместном приеме кларитромицина с колхицином возможно усиление действия колхицина. Необходим контроль возможного развития клинических симптомов интоксикации колхицином, особенно у пожилых пациентов и пациентов с хронической почечной недостаточностью (сообщалось о случаях с летальным исходом).
При совместном приеме кларитромицина и дигоксина следует тщательно контролировать концентрацию дигоксина в сыворотке (возможно повышение его концентрации и развитие потенциально летальных аритмий).
Одновременный прием кларитромицина и зидовудина взрослыми ВИЧ-инфицированными пациентами может привести к снижению Css зидовудина. Необходим подбор доз кларитромицина и зидовудина. Этот вид взаимодействия не встречается у ВИЧ-инфицированных детей, получающих кларитромицин в виде суспензии совместно с зидовудином.
При совместном приеме кларитромицина (l г/сут) и атазанавира (400 мг/сут) возможно увеличение AUC атазанавира на 28%, кларитромицина в 2 раза, уменьшение AUC 14-гидроксикларитромицина на 70%. У пациентов с КК 30-60 мл/мин доза кларитромицина должна быть уменьшена на 50%. Кларитромицин в дозах, превышающих 1 г/сут, нельзя назначать совместно с ингибиторами протеаз.
При совместном приеме кларитромицина и интраконазола возможно обоюдное увеличение концентрации препаратов в плазме. За пациентами, одновременно принимающими итраконазол и кларитромицин, необходимо тщательное наблюдение из-за возможного усиления или удлиннения фармакологических эффектов этих лекарственных средств.
При одновременном приеме кларитромицина (l г/сут) и саквинавира (в мягких желатиновых капсулах, 1200 мг 3 раза в день) возможно увеличение AUC и Css саквинавира на 177% и 187% соответственно, а кларитромицина на 40%. При совместном назначении этих двух лекарственных средств в течение ограниченного времени в дозах/лекарственных формах, указанных выше, корректировка дозы не требуется.
При совместном приеме с верапамилом возможно снижение артериального давления, брадиаритмия и молочнокислый ацидоз.
Симптомы: абдоминальня боль, тошнота, рвота, диарея.
Лечение: промывание желудка, поддерживающая терапия. Не удаляется при гемо - или перитонеальном диализе.
Хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25оС. Хранить в недоступном для детей месте.
3 года.
Экозитрин
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
1 таблетка містить:
Активна речовина: кларитроміцин - 250 мг.
14 шт.
Экозитрин - напівсинтетичний макролидный антибіотик широкого спектру дії. Порушує синтез білка мікроорганізмів (зв'язується з 50S субодиницею мембрани рибосом мікробної клітини). Діє на поза - і внутрішньоклітинно розташованих збудників. Активність кларитроміцину відносно більшості наступних мікроорганізмів доведена in vitro і в клінічній практиці - аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila; ін. мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae; мікобактерій: Mycobacterium avium complex (MAC) - комплекс, що включає: Mycobacterium avium і Micobacterium intracellulare; Helycobacter pylori.
Бета-лактамази не впливають на активність кларитроміцину.
Активність кларитроміцину in vitro - аеробні грампозитивні мікроорганізми: Listeria monocytogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococci груп C,F,G, Streptococci групи viridans; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Neisseriа gonorrhoeae, Bordetella pertussis, Pasteurella multocida; анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Сlostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus; спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum; мікобактерій: Mycobacterium leprae, Mуcobacterium chelonae, кампілобактерії: Campylobacter jejuni.
Мікробіологічно активний метаболіт кларитроміцину - 14-гідроксикларитроміцин вдвічі більш активний, ніж вихідне з'єднання по відношенню до Haemophilus influenzae. Кларитроміцин та його метаболіт у поєднанні можуть надавати як адитивну, так і синергічну дію на Haemophilus influenzae in vitro та in vivo, в залежності від штаму бактерії.
Більшість штамів стафілококів, стійких до метициліну та оксациллину резистентні до кларитроміцину.
Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину і кліндаміцину.
З обережністю: ниркова та/або печінкова недостатність, міастенія gravis, одночасний прийом препаратів, які метаболізуються печінкою, одночасний прийом колхіцину.
Безпека застосування кларитроміцину в період вагітності не встановлена. При вагітності, особливо в перший триместр, рекомендується призначати кларитроміцин, якщо користь від його застосування перевищує потенційні ризики для плода та/або відсутня більш безпечна терапія альтернативними препаратами. Якщо вагітність настала під час прийому препарату, пацієнтку слід попередити про можливі ризики для плода. При необхідності призначення препарату в період лактації слід вирішити питання про скасування грудного вигодовування.
Экозитрин приймати всередину, таблетки ковтати не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Дорослим і дітям старше 12 років і з масою тіла понад 33 кг:
при фарингіті та тонзиліті, викликаних Streptococcus pyogenes - по 250 мг кожні 12 год протягом 10 днів; при гострому гаймориті по 500 мг кожні 12 год протягом 14 днів; при загостренні хронічного бронхіту, спричиненому Haemophilus influenzae - по 500 мг кожні 12 годин протягом 7-14 днів, спричиненому Haemophilus parainfluenzae - по 500 мг кожні 12 год протягом 7 днів; викликаному Moraxella catarrhalis, Streptococcus pneumoniae - по 250 мг кожні 12 годин протягом 7-14 днів; при пневмонії, викликаної Haemophilus influenzae - по 250 мг кожні 12 год протягом 7 днів, спричиненої Streptococcus pneumoniae, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae - по 250 мг кожні 12 годин протягом 7-14 днів; при неускладнених інфекціях шкіри і підшкірної клітковини, спричинених Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes - по 250 мг кожні 12 годин протягом 7-14 днів.При лікуванні і профілактики інфекцій, викликаних Mycobacteriumavium: призначають по 500 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза - 1000 мг. Тривалість лікування - 6 міс. і більше.
З метою ерадикації Helicobacter pylori:
Комбіноване лікування трьома препаратами: кларитроміцин - 500 мг, лансопразол - 30 мг і амоксицилін - 1000 мг 2 рази в добу протягом 10-14 днів; кларитроміцин - 500 мг, омепразол - 20 мг і амоксицилін - 1000 мг 2 рази на добу протягом 10 днів. Комбіноване лікування двома препаратами: кларитроміцин - 500 мг 3 рази на добу, омепразол - 40 мг на добу протягом 14 днів, з призначенням омепразолу протягом наступних 14 днів у дозі 20 мг на добу.Для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю: (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв або концентрації сироваткового креатиніну понад 3,3 мг/100 мл) дозу знижують у 2 рази, або у 2 рази збільшують інтервал. Максимальна тривалість лікування у пацієнтів цієї групи - 14 днів.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, неспокій, безсоння, «кошмарні» сновидіння, судоми, депресія; дезорієнтація, галюцинації, психоз, деперсоналізація, сплутаність свідомості.
З боку травної системи: нудота, блювання, гастралгія, діарея, стоматит, глосит, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, зміна кольору язика і зубів, гострий панкреатит, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гепатоцелюлярний і холестатичний гепатит, холестатична жовтяниця, рідко - псевдомембранозний коліт, печеночночная недостатність з летальним результатом в основному на тлі тяжких супутніх захворювань та/або супутньої медикаментозної терапії.
З боку серцево-судинної системи: шлуночкова тахікардія, у т. ч. типу «пірует», тріпотіння і мерехтіння шлуночків, збільшення интревала QT на ЕКГ.
З боку органів чуття: шум, дзвін у вухах, зміна смаку (дисгевзія), у поодиноких випадках - втрата слуху, що проходить після відміни препарату, порушення нюху.
З боку кістково-м'язової системи: міалгія.
З боку органів кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, (незвичні кровотечі, крововиливи).
З боку сечовивідної системи: інтерстиціальний нефрит.
Лабораторні показники: лейкопенія, гіперкреатинемія, гіпоглікемія (у т. ч. при одночасному прийомі гіпоглікемічних препаратів).
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, гіперемія шкіри, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, анафілактичні реакції.
Інші: вторинні інфекції (розвиток стійкості мікроорганізмів).
При наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль активності ферментів у сироватці крові.
З обережністю призначають на фоні лікарських засобів, які метаболізуються печінкою (рекомендується вимірювати їх концентрацію у крові).
У разі сумісного призначення з варфарином або іншими антикоагулянтами необхідно контролювати протромбіновий час.
При розвитку вторинної інфекції повинна бути призначена адекватна терапія.
При виникненні під час або після лікування тяжкої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який вимагає негайної відміни препарату і призначення відповідного лікування.
При одночасному прийомі кларитроміцину та лікарських засобів, які первинно метаболізуються ізоферментом СУР3А, можливе взаємне підвищення їх концентрацій, що може підсилити або подовжити як терапевтичні, так і побічні ефекти. Протипоказаний спільний прийом з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином, ерготаміном та ін. алкалоїдами ріжків; алпразоламом, мідазоламом, триазоламом.
Призначають з обережністю з карбамазепіном, цилостазолом, циклоспорином, дизопірамідом, ловастатином, метилпредниозолоном, омепразолом, непрямими антикоагулянтами (у т. ч. варфарином), хінідином, рифабутином, силденафілом, симвастатином, такролімусом, вінбластином, а так само фенітоїном, теофіліном та вальпроєвою кислотою (метаболізуються через ін. ізоферменти цитохрому Р450). Необхідна корекція дози лікарського засобу та контроль концентрації в крові.
При спільному застосуванні з цизапридом, пімозидом, терфенадином і астемізолом можливе збільшення концентрації останніх у крові, збільшення інтервалу QT, поява аритмії, включаючи шлуночкову тахікардію у т. ч. типу "пірует" та фібриляцію шлуночків.
При спільному застосуванні з ерготаміном і дигидроэрготамином можливе гостре отруєння препаратами групи ерготаміну (судинний спазм, ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему).
Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин (індуктори цитохрому Р450) знижують рівень кларитроміцину в плазмі та терапевтичний ефект послаблюють останнього, і, разом з тим, збільшуючи рівень 14-гідроксикларитроміцину.
При спільному прийомі флуконазолу у дозі 200 мг щодня і кларитроміцину в дозі 1 г/добу можливе збільшення Css і AUC кларитроміцину на 33% і 18%, відповідно. Корекція дози кларитроміцину не потрібно.
При спільному прийомі ритонавіру 600 мг/добу та кларитроміцину 1 р/добу можливе зниження метаболізму кларитроміцину (збільшення Смах на 31%, Css на 182% і AUC-на 77%), повне пригнічення утворення 14-гідроксикларитроміцину. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю необхідне коригування дози: при кліренсі креатиніну (КК) 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%, при КК менше 30 мл/хв-на 75%. Ритонавір не слід приймати разом з кларитроміцином у дозі, що перевищує 1 г/добу.
При спільному застосуванні з хінідином і дизопірамідом можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу "пірует". Необхідний контроль ЕКГ (збільшення інтервалу QT), сироваткових концентрацій цих лікарських засобів.
Кларитроміцин збільшує концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (ловастатин, симвастатин). Можливий розвиток рабдоміолізу у пацієнтів, які приймають ці препарати разом.
При застосуванні кларитроміцину та омепразолу можливе збільшення Cmax, AUC і періоду напіввиведення омепразолу на 30%, 89% та 34% відповідно. Середнє значення рН у шлунку протягом 24 годин становило 5,2, при прийомі тільки омепразолу і 5,7 при прийомі омепразолу спільно з кларитроміцином.
При застосуванні кларитроміцину і непрямих антикоагулянтів можливо посилення дії останніх.
При застосуванні кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафилом (інгібітори фосфодіестерази-5), можливе збільшення інгібуючого впливу на фосфодіестеразу. Може знадобитися зменшення дози силденафілу, тадалафілу і варденафілу.
При спільному применениии кларитроміцину з теофіліном і карбамазепіном можливе підвищення концентрації останніх у системному кровотоці.
При застосуванні кларитроміцину з толтеродином у пацієнтів з низьким рівнем метаболізму через CYP2D6 може знадобитися зниження дози толтеродину в присутності кларитроміцину (інгібітор СУР3А).
При спільному прийомі кларитроміцину (1 г/добу) з мідазоламом (перорально) можливо збільшення AUC мідазоламу в 7 разів. Необхідно уникати спільного перорального прийому мідазоламу і кларитроміцину та ін. бензодіазепінами, які метаболізуються СУР3А (тріазолам і алпразолам). При застосуванні мідазоламу (внутрішньовенно) та кларитроміцину може знадобитися коригування дози. Такі ж заходи обережності слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються СУР3А. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від СУР3А (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином.
При одночасному прийомі кларитроміцину з колхіцином можливо посилення дії колхіцину. Необхідний контроль можливого розвитку клінічних симптомів інтоксикації колхіцином, особливо у літніх пацієнтів і пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (повідомлялося про випадки з летальним наслідком).
При одночасному прийомі кларитроміцину та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці (можливе підвищення його концентрації і розвиток потенційно летальних аритмій).
Одночасний прийом кларитроміцину і зидовудину дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження Css зидовудину. Необхідний підбір доз кларитроміцину і зидовудину. Цей вид взаємодії не зустрічається у ВІЛ-інфікованих дітей, які отримують кларитроміцин у вигляді суспензії спільно з зидовудином.
При спільному прийомі кларитроміцину (l г/добу) та атазанавіру (400 мг/добу) можливе збільшення AUC атазанавіру на 28%, кларитроміцину в 2 рази, зменшення AUC 14-гідроксикларитроміцину на 70%. У пацієнтів з КК 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1 г/добу, не можна призначати разом з інгібіторами протеаз.
При одночасному прийомі кларитроміцину та интраконазола можливо обопільне збільшення концентрації препаратів у плазмі. За пацієнтами, які одночасно приймають ітраконазол і кларитроміцин, необхідно ретельне спостереження за можливого посилення або удлиннения фармакологічних ефектів цих лікарських засобів.
При одночасному прийомі кларитроміцину (l г/добу) та саквінавіру (у м'яких желатинових капсулах, 1200 мг 3 рази на день) можливо збільшення AUC і Css саквінавіру на 177% і 187% відповідно, а кларитроміцину на 40%. При сумісному призначенні цих двох лікарських засобів протягом обмеженого часу в дозах/лікарських формах, зазначених вище, коригування дози не потрібно.
При сумісному прийомі з верапамілом можливо зниження артеріального тиску, брадиаритмия та молочнокислий ацидоз.
Симптоми: абдоминальня біль, нудота, блювання, діарея.
Лікування: промивання шлунка, підтримуюча терапія. Не видаляється при гемо - або перитонеальному діалізі.
Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25оС. Зберігати в недоступному для дітей місці.
3 роки.