Купить Экомед (азитромицин) таблетки 500 мг, 3 шт.

Экомед

Ecomed

Таблетки

1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит:
активное вещество: азитромицина дигидрат в пересчете на азитромицин 500 мг;
вспомогательные вещества: лактулоза 600мг, кальция фосфата дигидрат 119,6мг, крахмал кукурузный 48,0мг, гипромеллоза 10,0мг, натрия лаурилсульфат 2,4мг, кроскармеллоза натрия 40,0мг, магния стеарат 12,0мг, целлюлоза микрокристаллическая до получения таблетки без оболочки массой 1400мг;
вспомогательные вещества оболочки: гипромеллоза 18,98мг, титана диоксид 10,4мг, макрогол-4000 8,32мг, тальк 2,24мг, краситель тропеолин-О 0,06мг, до получения таблетки с оболочкой массой 1440мг.

3 таблетки.

Экомед - антибактериальный препарат широкого спектра действия из группы макролидов-азалидов, действует бактериостатически. Связываясь с 50S субъединицей рибосом, угнетает пептидтранслоказу на стадии трансляции, подавляет синтез белка, замедляет рост и размножение бактерий, в высоких концентрациях оказывает бактерицидный эффект. Действует на вне- и внутриклеточно расположенных возбудителей. Микроорганизмы могут быть изначально устойчивыми к действию антибиотика или могут приобретать устойчивость к нему.

Шкала чувствительности микроорганизмов к азитромицину (Минимальная ингибирующая концентрация (МИК), мг/л):

Микроорганизмы

МИК, мг/л

Чувствительные

Устойчивые

Staphylococcus spp.

≤ 1

> 2

Streptococcus spp. групп A, B, C, G

≤ 0,25

> 0,5

Streptococcus pneumoniae

≤ 0,25

> 0,5

Haemophilus influenzae

≤ 0,12

> 4

Moraxella catarrhalis

≤ 0,5

> 0,5

Neisseria gonorrhoeae

≤ 0,25

> 0,5

аэробные грамположительные микроорганизмы: Staphylococcus aureus (метициллинчувствительные), Streptococcus pneumoniae (пенициллинчувствительные), Streptococcus pyogenes;
аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae;
анаэробные микроорганизмы: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.;
прочие: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi.
Умеренно чувствительны или нечувствительны:
аэробные грамположительные микроорганизмы: Streptococcus pneumoniae (умеренно чувствительные или резистентные к пенициллину).

аэробные грамположительные микроорганизмы: Enterococcus faecalis, Staphylococci spp.(метициллинустойчивые), Staphylococcus aureus (включая метициллинчувствительные штаммы) Streptococcus pneumoniae, Streptococcus spp. группы А (бета-гемолитические).
Азитромицин не активен в отношении штаммов бактерий, устойчивых к эритромицину.
Анаэробы: группа Bacteroides fragilis.

После приема внутрь азитромицин хорошо всасывается и быстро распределяется в организме. Биодоступность после однократного приема 0.5 г — 37 % (эффект "первого прохождения" через печень), максимальная концентрация (Cmax) после перорального приема 0,5 г - 0.4 мг/л, время достижения максимальной концентрации (TCmax) - 2-3 часа. Концентрация в тканях и клетках в 10-50 раз выше, чем в сыворотке крови. Объем распределения - 31.1 л/кг, связывание с белками плазмы обратно пропорционально концентрации в крови и оставляет 7-50 %. Азитромицин кислотоустойчив, липофилен. Легко проходит через гистогематические барьеры, хорошо проникает в дыхательные пути, мочеполовые органы и ткани, в т.ч. в предстательную железу, кожу и мягкие ткани. К месту инфекции транспортируется также фагоцитами (полиморфно-ядерными лейкоцитами и макрофагами), где высвобождается в присутствии бактерий. Проникает через мембраны клеток и создает в них высокие концентрации, что особенно важно для эрадикации внутриклеточно расположенных возбудителей.

В очагах инфекции концентрация на 24-34 % выше, чем в здоровых тканях и коррелирует с выраженностью воспалительного процесса. Сохраняется в эффективных концентрациях в течение 5-7 дней после приема последней дозы.
В печени деметилируется, образующиеся метаболиты неактивны. В метаболизме азитромицина участвуют изоферменты CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7, ингибитором которых он является. Плазменный клиренс - 630 мл/мин: период полувыведения между 8 и 24 ч после приема - 14-20 ч, период полувыведения в интервале от 24 до 72 часов - 41 асач. Более 50 % азитромицина выводится кишечником в неизмененном виде, 6 % - почками.
Прием пищи существенно изменяет фармакокинетику: Cmax увеличивается (на 31%), показатель площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) не изменяется.
У пожилых мужчин (65-85 лет) фармакокинетические параметры не меняются, у женщин увеличивается Cmax (на 30-50 %).

Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:

инфекции верхних дыхательных путей и ЛОР-органов: фарингит, тонзиллит, синусит, средний отит; инфекции нижних дыхательных путей: острый бронхит, обострение хронического бронхита, пневмония, в т.ч. вызванная атипичными возбудителями; инфекции кожи и мягких тканей: угри обыкновенные средней степени тяжести, рожа, импетиго, вторично инфицированные дерматозы; начальная стадия болезни Лайма (боррелиоз) — мигрирующая эритема (erythema migrans); инфекции мочеполовых путей, вызванные Chlamydia trachomatis (уретрит, цервицит). Гиперчувствительность к антибиотикам группы макролидов; тяжелая печеночная и/или почечная недостаточность; грудное вскармливание; одновременный прием с эрготамином и дигидроэрготамином.

С осторожностью:

умеренные нарушения функции печени и почек; при аритмиях или предрасположенности к аритмиям и удлинению интервала QT; при совместном применении терфенадина, варфарина, дигоксина.

Азитромицин при беременности рекомендуется назначать только в случаях, когда ожидаемая польза от его приема для матери превышает потенциальный риск для плода. Во время лечения азитромицином грудное вскармливание приостанавливают.

Экомед принимают внутрь, не разжевывая, 1 раз в сутки, независимо от приема пищи.

Взрослым (включая пожилых людей) и детям старше 12 лет с массой тела свыше 45 кг.

При инфекциях верхних и нижних дыхательных путей, ЛОР-органов, кожи и мягких тканей: по 0,5 г в сутки в течение 3 дней (курсовая доза — 1,5 г).

При угрях обыкновенных средней степени тяжести: по 0,5 г в сутки в течение 3-х дней, затем по 0,5 г один раз в неделю в течение 9 недель. Первую еженедельную таблетку следует принять через 7 дней после приема первой ежедневной таблетки (8-ой день от начала лечения), последующие 8 еженедельных таблеток — с интервалом в 7 дней. Курсовая доза 6,0 г.

При мигрирующей эритеме: 1 раз в сутки в течение 5 дней, 1-й день 1,0 г. затем со 2-го по 5-й день по 0,5 г. Курсовая доза 3,0 г.

При инфекциях мочеполовых путей, вызванных Chlamydiatrachomatis (уретрит, цервицит): 1,0 г однократно.

Назначение пациентам с нарушениями функции почек.

Для пациентов с умеренными нарушениями функции почек (криренс креатинина > 40 мл/минут) коррекция дозы не нужна.

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, боли в животе, жидкий стул, метеоризм, расстройство пищеварения, анорексия, запор, изменение цвета языка, псевдомембранозный колит, холестатическая желтуха, гепатит, изменение лабораторных показателей функции печени, печеночная недостаточность, некроз печени (возможно со смертельным исходом).

Аллергические реакции: зуд, кожные высыпания, ангионевротический отек, крапивница, фотосенсебилизация, анафилактическая реакция (в редких случаях со смертельным исходом), многоформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: ощущение сердцебиение, аритмия, желудочковая тахикардия, увеличение интервала QT, двунаправленная желудочковая тахикардия.

Со стороны центральной нервной системы: головокружение/вертиго, головная боль, судороги, сонливость, парестезия, астения, бессонница, гиперактивность, агрессивность, беспокойство, нервозность.

Со стороны органов чувств: шум в ушах, обратимое нарушение слуха вплоть до глухоты (при приеме высоких доз в течение длительного времени), нарушение восприятия вкуса и запаха.

Со стороны кровеносной и лимфатической систем: тромбоцитопения, нейтропения, эозинофилия.

Со стороны опорно-двигательного аппарата: артралгия.

Со стороны мочеполовой системы: интерстециальный нефрит, острая почечная недостаточность.

Прочие: вагинит, кандидоз.

В случае пропуска приема антибиотика, пропущенную дозу следует принять как можно раньше, последующие дозы принимать с интервалом в 24 ч.
После отмены терапии азитромицином реакции гиперчувствительности у некоторых пациентов могут сохраняться в течение продолжительного времени и могут потребовать специфической терапии под наблюдением врача.

Учитывая вероятность развития побочных эффектов со стороны центральной нервной системы, следует соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и работе с механизмами.

Антацидные средства не влияют на биодоступность азитромицина, но уменьшают максимальную концентрацию в крови на 30 %, поэтому препарат следует принимать, по крайней мере, за один час до или через два часа после приема этих препаратов и еды.
При парентеральном применении азитромицин не влияет на концентрацию циметидина, эфавиренза, флуконазола, индинавира, мидазолама, триазолама, ко-тримоксазола в плазме при совместном применении, однако не следует исключать возможности таких взаимодействий при назначении азитромицина для приема внутрь.
При необходимости совместного применения с циклоспорином, рекомендуется контролировать содержание циклоспорина в крови.
При совместном приеме дигоксина и азитромицина необходимо контролировать концентрацию дигоксина в крови, т.к. многие макролиды повышают всасывание дигоксина в кишечнике, увеличивая тем самым его концентрацию в плазме крови.
При необходимости совместного приема с варфарином рекомендуется проводить тщательный контроль протромбинового времени.
Одновременный прием терфенадина и антибиотиков класса макролидов вызывает аритмию и удлинение QT интервала. Исходя из этого, нельзя исключить вышеуказанных осложнений при совместном приеме терфенадина и азитромицина.
Поскольку существует возможность ингибирования изофермента CYP3А4 азитромицином в парентеральной форме при совместном применении с циклоспорином, терфенадином, алкалоидами спорыньи, цизапридом, пимозидом, хинидином, астемизолом и другими препаратами, метаболизм которых происходит с участием этого изофермента, следует учитывать возможность такого взаимодействия при назначении азитромицина для приема внутрь.
При совместном приеме азитромицина и зидовудина, азитромицин не влияет на фармакокинетические параметры зидовудина в плазме крови или на выведение почками его и его глюкуронированного метаболита. Тем не менее, увеличивается концентрация активного метаболита - фосфорилированного зидовудина в моноядерных клетках периферических сосудов. Клиническое значение данного факта не ясно.
При одновременном приеме макролидов с эрготамином и дигидроэрготамином возможно проявление их токсического действия.

Симптомы: временная потеря слуха, тошнота, рвота, диарея.

Лечение: симптоматическое.

Хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.

2 года.

Екомед

Ecomed

Таблетки

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
активна речовина: азитроміцину дигідрат у перерахуванні на азитроміцин 500 мг;
допоміжні речовини: лактулоза 600мг, кальцію фосфату дигідрат 119,6 мг, крохмаль кукурудзяний 48,0 мг, гіпромелоза 10,0 мг, натрію лаурилсульфат 2,4 мг, натрію кроскармелоза 40,0 мг, магнію стеарат 12,0 мг, целюлоза мікрокристалічна до отримання таблетки без оболонки масою 1400мг;
допоміжні речовини оболонки: гіпромелоза 18,98 мг, титану діоксид 10,4 мг, макрогол-4000 8,32 мг, тальк 2,24 мг, барвник тропеолин-Про 0,06 мг, до отримання таблетки з оболонкою масою 1440мг.

3 таблетки.

Екомед - антибактеріальний препарат широкого спектра дії з групи макролідів-азалідів, діє бактеріостатично. Зв'язуючись з 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, сповільнює ріст і розмноження бактерій, при високих концентраціях виявляє бактерицидний ефект. Діє на поза - і внутрішньоклітинно розташованих збудників. Мікроорганізми можуть бути спочатку стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкість до нього.

Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК), мг/л):

Мікроорганізми

МІК, мг/л

Чутливі

Стійкі

Staphylococcus spp.

≤ 1

> 2

Streptococcus spp. груп A, B, C, G

≤ 0,25

> 0,5

Streptococcus pneumoniae

≤ 0,25

> 0,5

Haemophilus influenzae

≤ 0,12

> 4

Moraxella catarrhalis

≤ 0,5

> 0,5

Neisseria gonorrhoeae

≤ 0,25

> 0,5

аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метициллинчувствительные), Streptococcus pneumoniae (пенициллинчувствительные), Streptococcus pyogenes;
аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae;
анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.;
інші: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi.
Помірно чутливі або нечутливі:
аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus pneumoniae (помірно чутливі або резистентні до пеніциліну).

аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococci spp.(метициллинустойчивые), Staphylococcus aureus (включаючи метициллинчувствительные штами) Streptococcus pneumoniae, Streptococcus spp. групи А (бета-гемолітичні).
Азитроміцин не активний відносно штамів бактерій, стійких до еритроміцину.
Анаероби: група Bacteroides fragilis.

Після прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується і швидко розподіляється в організмі. Біодоступність після одноразового прийому 0.5 г - 37 % (ефект "першого проходження" через печінку), максимальна концентрація (Cmax) після перорального прийому 0,5 г - 0.4 мг/л, час досягнення максимальної концентрації (TCmax) - 2-3 години. Концентрація в тканинах і клітинах у 10-50 разів вище, ніж у сироватці крові. Об'єм розподілу - 31.1 л/кг, зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові і залишає 7-50 %. Азитроміцин кислотоустойчив, липофилен. Легко проходить через гістогематичні бар'єри, добре проникає в дихальні шляхи, сечостатеві органи і тканини, у т. ч. у передміхурову залозу, шкіру і м'які тканини. До місця інфекції транспортується також фагоцитами (поліморфно-ядерними лейкоцитами і макрофагами), де вивільняється у присутності бактерій. Проникає через мембрани клітин і створює в них високі концентрації, що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників.

У вогнищах інфекції концентрація на 24-34 % вище, ніж в здорових тканинах, та корелює з вираженістю запального процесу. Зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози.
У печінці деметилюється, що утворюються метаболіти неактивні. В метаболізмі азитроміцину беруть участь ізоферменти CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7, інгібітором яких він є. Плазмовий кліренс - 630 мл/хв: період напіввиведення між 8 і 24 год після прийому - 14-20 год, період напіввиведення в інтервалі від 24 до 72 год - 41 асач. Більше 50 % азитроміцину виводиться кишечником у незміненому вигляді, 6 % - нирками.
Прийом їжі суттєво змінює фармакокінетику: Cmax збільшується (на 31%), показник площа під кривою «концентрація-час» (AUC) не змінюється.
У літніх чоловіків (65-85 років) фармакокінетичні параметри не змінюються, у жінок збільшується Cmax (на 30-50 %).

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів: фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, в т.ч. викликана атиповими збудниками; інфекції шкіри і м'яких тканин: вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, бешиха, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози; початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит). Гіперчутливість до антибіотиків групи макролідів; тяжка печінкова та/або ниркова недостатність; грудне вигодовування; одночасний прийом з ерготаміном і дигидроэрготамином.

З обережністю:

помірні порушення функції печінки і нирок; при аритміях або схильності до аритмій і подовження інтервалу QT; при спільному застосуванні терфенадину, варфарину, дигоксину.

Азитроміцин при вагітності рекомендується призначати тільки у випадках, коли очікувана користь від його прийому для матері перевищує потенційний ризик для плода. Під час лікування азитроміцином грудне вигодовування припиняють.

Екомед приймають внутрішньо, не розжовуючи, 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі.

Дорослим (включаючи людей похилого віку) та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг

При інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри і м'яких тканин: по 0,5 г на добу протягом 3 днів (курсова доза - 1,5 г).

При звичайних вуграх середнього ступеня тяжкості: по 0,5 г на добу протягом 3-х днів, потім по 0,5 г один раз на тиждень протягом 9 тижнів. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-ий день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток - з інтервалом в 7 днів. Курсова доза 6,0 р.

При мігруючій еритемі: 1 раз на добу протягом 5 днів, 1-й день 1,0 р. потім з 2-го по 5-й день по 0,5 р. Курсова доза 3,0 р.

При інфекціях сечостатевих шляхів, викликаних Chlamydiatrachomatis (уретрит, цервіцит): 1,0 г одноразово.

Призначення пацієнтам з порушеннями функції нирок.

Для пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (криренс креатиніну > 40 мл/хв) корекція дози не потрібна.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, болі в животі, рідкий стілець, метеоризм, розлади травлення, анорексія, запор, зміна кольору язика, псевдомембранозний коліт, холестатична жовтяниця, гепатит, зміна лабораторних показників функції печінки, печінкова недостатність, некроз печінки (можливо зі смертельним результатом).

Алергічні реакції: свербіж, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, фотосенсебілізація, анафілактична реакція (в рідкісних випадках із смертельним результатом), багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, аритмія, шлуночкова тахікардія, подовження інтервалу QT, двонаправлена шлуночкова тахікардія.

З боку центральної нервової системи: запаморочення/вертиго, головний біль, судоми, сонливість, парестезія, астенія, безсоння, гіперактивність, агресивність, неспокій, нервозність.

З боку органів чуття: шум у вухах, оборотне порушення слуху аж до глухоти (при прийомі високих доз протягом тривалого часу), порушення сприйняття смаку і запаху.

З боку кровоносної та лімфатичної систем: тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія.

З боку опорно-рухового апарату: артралгія.

З боку сечостатевої системи: интерстециальный нефрит, гостра ниркова недостатність.

Інші: вагініт, кандидоз.

У разі пропуску прийому антибіотика, пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні дози приймати з інтервалом у 24 год.
Після відміни терапії азитроміцином реакції гіперчутливості у деяких пацієнтів можуть зберігатися протягом тривалого часу і можуть зажадати специфічної терапії під наглядом лікаря.

Враховуючи вірогідність розвитку побічних ефектів з боку центральної нервової системи, слід дотримуватися обережності при управлінні транспортними засобами та роботі з механізмами.

Антацидні засоби не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують максимальну концентрацію в крові на 30 %, тому препарат слід приймати принаймні за годину до або через дві години після прийому цих препаратів і їжі.
При парентеральному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію циметидину, эфавиренза, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, тріазоламу, ко-тримоксазола в плазмі при сумісному застосуванні, однак не слід виключати можливості таких взаємодій при призначенні азитроміцину для прийому всередину.
При необхідності спільного застосування з циклоспорином, рекомендується контролювати вміст циклоспорину в крові.
При спільному прийомі дигоксину і азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину в крові, оскільки багато макроліди підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, збільшуючи тим самим його концентрацію в плазмі крові.
При необхідності сумісного прийому з варфарином рекомендується проводити ретельний контроль протромбінового часу.
Одночасний прийом терфенадину та антибіотиків класу макролідів викликає аритмії і подовження інтервалу QT. Виходячи з цього, не можна виключити вищевказаних ускладнень при одночасному прийомі терфенадину і азитроміцину.
Оскільки існує можливість інгібування ізоферменту СУР3А4 азитроміцином в парентеральної форми при спільному застосуванні з циклоспорином, терфенадином, алкалоїдами ріжків, цизапридом, пімозидом, хінідином, астемізолом та іншими препаратами, метаболізм яких відбувається за участю цього ізоферменту, слід враховувати можливість такої взаємодії при призначенні азитроміцину для прийому всередину.
При спільному прийомі азитроміцину і зидовудину, азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину у плазмі крові або на виведення нирками його і його глюкуронированного метаболіту. Тим не менш, збільшується концентрація активного метаболіту - фосфорильованого зидовудину у моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту не ясно.
При одночасному прийомі макролідів з ерготаміном і дигидроэрготамином можливо прояв їх токсичної дії.

Симптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея.

Лікування: симптоматичне.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

2 роки.