Купить Эгилок ретард таб. пролонг. действ. п/о плен. 100мг №30

Эгилок Ретард

Egilok Retard

Таблетки пролонгированного действия, покрытые оболочкой

1 таблетка содержит метопролола тартрат 100 мг;
вспомогательные вещества: полиэтилена оксид, бутилгидрокситолуол, целлюлоза микрокристаллическая, кремния диоксид коллоидный безводный, повидон, натрия стеарила фумарат, гипромеллоза, титана диоксид (Е171), тальк, макрогол 6000

30 шт.

Эгилок - кардиоселективный блокатор b-адренорецепторов, не обладающий внутренней симпатомиметической и мембраностабилизирующей активностью. Оказывает антигипертензивное, антиангинальное и антиаритмическое действие.
Блокируя в невысоких дозах b1-адренорецепторы сердца, уменьшает стимулированное катехоламинами образование цАМФ из АТФ, снижает внутриклеточный ток Ca2+, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (урежает ЧСС, угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда).
ОПСС в начале применения препарата (в первые 24 ч после перорального приема) увеличивается, через 1-3 дня применения возвращается к исходному уровню, при дальнейшем применении - снижается.
Антигипертензивное действие обусловлено уменьшением сердечного выброса и синтеза ренина, угнетением активности ренин-ангиотензиновой системы и ЦНС, восстановлением чувствительности барорецепторов дуги аорты (не происходит усиления их активности в ответ на снижение АД) и в итоге уменьшением периферических симпатических влияний. Снижает повышенное АД в покое, при физическом напряжении и стрессе.
АД снижается через 15 мин, максимально - через 2 ч; действие сохраняется в течение 6 ч. Стабильное снижение наблюдается после нескольких недель регулярного приема.
Антиангинальный эффект определяется снижением потребности миокарда в кислороде в результате уменьшения ЧСС (удлинение диастолы и улучшение перфузии миокарда) и сократимости, а также снижением чувствительности миокарда к воздействию симпатической иннервации. Уменьшает частоту и тяжесть приступов стенокардии и повышает переносимость физической нагрузки.
Антиаритмическое действие проявляется за счет уменьшения автоматизма синусового узла, урежения ЧСС, замедления AV-проводимости, снижения сократимости и возбудимости миокарда, сердечного выброса.
При суправентрикулярной тахикардии, мерцании предсердий, синусовой тахикардии при функциональных заболеваниях сердца и гипертиреозе урежает ЧСС и даже может привести к восстановлению синусового ритма.
Предупреждает развитие мигрени.
При многолетнем приеме снижает содержание холестерина в крови.
При применении в средних терапевтических дозах оказывает менее выраженное воздействие на органы, содержащие b2-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы, гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов, матки) и на углеводный обмен.
При применении в высоких дозах (более 100 мг/сут) оказывает блокирующий эффект на оба подтипа b-адренорецепторов.
Особая лекарственная форма длительного высвобождения (ЭГИЛОК РЕТАРД) обеспечивает желаемый клинический эффект при приеме 1 раз/сут. Преимущество данной лекарственной формы связано с более высокой кардиоселективностью препарата в низких концентрациях.

— артериальная гипертензия (в монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными препаратами);
— хроническая сердечная недостаточность в стадии компенсации (в дополнение к стандартной терапии диуретиками, ингибиторами АПФ, сердечными гликозидами);
— ИБС (вторичная профилактика инфаркта миокарда, профилактика приступов стенокардии);
— нарушения ритма сердца (наджелудочковые аритмии, желудочковая экстрасистолия);
— гиперкинетический кардиальный синдром;
— гипертиреоз (в составе комплексной терапии);
— профилактика приступов мигрени.

— кардиогенный шок;
— AV-блокада II и III степени;
— синоатриальная блокада;
— СССУ;
— выраженная брадикардия (ЧСС менее 50 уд./мин);
— сердечная недостаточность в стадии декомпенсации;
— ангиоспастическая стенокардия (стенокардия Принцметала);
— выраженная артериальная гипотензия (систолическое АД ниже 100 мм рт.ст.);
— период лактации;
— одновременный прием ингибиторов МАО;
— одновременное в/в введение верапамила;
— повышенная чувствительность к метопрололу и другим ингредиентам препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при сахарном диабете, метаболическом ацидозе, бронхиальной астме, хронической обструктивной болезни легких (эмфизема легких, хронический обструктивный бронхит), облитерирующих заболеваниях периферических сосудов (перемежающаяся хромота, синдром Рейно), печеночной недостаточности, хронической почечной недостаточности, миастении, феохромоцитоме, AV-блокаде I степени, тиреотоксикозе, депрессии (в т.ч. в анамнезе), псориазе, а также у детей и подростков в возрасте до 18 лет и у пациентов пожилого возраста.

ЭГИЛОК РЕТАРД назначают 1 раз/сут, утром, во время еды или натощак. Дозу подбирают индивидуально и увеличивают постепенно с целью предупреждения брадикардии.
Максимальная суточная доза - 200 мг.
При артериальной гипертензии назначают в начальной дозе 50 мг 1 раз/сут. При отсутствии клинического эффекта возможно повышение суточной дозы до 100-200 мг и/или дополнительное назначение других антигипертензивных препаратов.
При стенокардии начальная доза составляет 50 мг 1 раз/сут. При недостаточном клиническом ответе возможно повышение суточной дозы до 100-200 мг и/или дополнительное назначение других антиангинальных препаратов.
Для вторичной профилактики инфаркта миокарда препарат назначают в суточной дозе 200 мг.
При хронической сердечной недостаточности в стадии компенсации (в составе комплексной терапии) начальная доза составляет 25 мг/сут. Через 2 недели суточную дозу можно увеличить до 50 мг, еще через 2 недели - до 100 мг и спустя еще 2 недели - до 200 мг.
При нарушениях ритма сердца назначают по 50-200 мг 1 раз/сут.
При гиперкинетическом кардиальном синдроме препарат назначают в дозе 50-200 мг 1 раз/сут.
Для профилактики приступов мигрени препарат назначают в дозе 100-200 мг 1 раз/сут.
У

, а также при необходимости проведения гемодиализа изменения режима дозирования не требуется.
У дозу препарата следует подбирать индивидуально в зависимости от клинического состояния.
Таблетки следует принимать целиком, не разжевывая, запивая жидкостью. Таблетки можно разламывать пополам.

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: повышенная утомляемость, слабость, головная боль, замедление скорости психических и двигательных реакций; редко - парестезии в конечностях, депрессия, беспокойство, снижение способности к концентрации внимания, сонливость, бессонница, кошмарные сновидения, спутанность сознания или кратковременное нарушение памяти, астенический синдром, мышечная слабость.
Со стороны органов чувств: редко - снижение зрения, снижение секреции слезной жидкости, ксерофтальм, конъюнктивит, шум в ушах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: синусовая брадикардия, сердцебиение, снижение АД, ортостатическая гипотензия; редко - снижение сократимости миокарда, временное усугубление симптомов хронической сердечной недостаточности, аритмии, усиление нарушений периферического кровообращения (похолодание нижних конечностей, синдром Рейно), нарушения проводимости миокарда; в единичных случаях - AV-блокада, кардиалгия.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, боли в животе, диарея, запор, сухость во рту, изменение вкуса; повышение активности печеночных трансаминаз; редко - гипербилирубинемия.
Дерматологические реакции: крапивница, кожный зуд, сыпь, обострение псориаза, псориазоподобные изменения кожи, гиперемия кожи, экзантема, фотодерматоз, усиление потоотделения, обратимая алопеция.
Со стороны дыхательной системы: заложенность носа, затруднение выдоха (бронхоспазм при назначении в высоких дозах или у предрасположенных пациентов), одышка.
Со стороны эндокринной системы: гипогликемия (у больных, получающих инсулин); редко - гипергликемия.
Со стороны системы кроветворения: тромбоцитопения, агранулоцитоз, лейкопения.
Прочие: боль в спине или суставах, незначительное увеличение массы тела, снижение либидо и /или потенции.

При назначении препарата Эгилок следует регулярно контролировать ЧСС и АД. Пациент должен быть предупрежден, что при ЧСС менее 50 уд./мин необходима консультация врача.
У пациентов с сахарным диабетом следует регулярно контролировать уровень глюкозы в крови и при необходимости проводить коррекцию дозы инсулина или пероральных гипогликемических препаратов.
Назначение Эгилока больным с хронической сердечной недостаточностью возможно только после достижения стадии компенсации.
У пациентов, принимающих Эгилок, возможно усиление выраженности реакций гиперчувствительности (на фоне отягощенного аллергологического анамнеза) и отсутствие эффекта от введения обычных доз эпинефрина (адреналина).
На фоне применения Эгилока возможно усугубление симптомов нарушения периферического кровообращения.
Эгилок следует отменять постепенно, последовательно снижая его дозу в течение 10 дней. При резком прекращении лечения может возникнуть синдром отмены (усиление приступов стенокардии, повышение АД). В период отмены препарата пациентам со стенокардией необходимо находиться под тщательным медицинским наблюдением.
При стенокардии напряжения подобранная доза препарата должна обеспечивать ЧСС в покое в пределах 55-60 уд./мин, при нагрузке - не более 110 уд./мин.
Пациенты, пользующиеся контактными линзами, должны учитывать, что на фоне лечения бета-адреноблокаторами возможно уменьшение продукции слезной жидкости.
Метопролол может маскировать некоторые клинические проявления гипертиреоза (тахикардию). Резкая отмена у больных с тиреотоксикозом противопоказана, поскольку способна усилить симптоматику.
При сахарном диабете прием Эгилока может маскировать симптомы гипогликемии (тахикардию, потливость, повышение АД).
При назначении метопролола пациентам с бронхиальной астмой необходимо одновременное применение бета2-адреномиметиков.
У пациентов с феохромоцитомой Эгилок следует применять в сочетании с альфа-адреноблокаторами.
Перед проведением любого хирургического вмешательства необходимо проинформировать анестезиолога о проводимой терапии Эгилоком (выбор препарата для общей анестезии с минимальным отрицательным инотропным действием); отмены препарата не требуется.
При назначении препарата пожилым пациентам следует регулярно контролировать функцию печени. Коррекция режима дозирования требуется только в случае появления у пожилых больных нарастающей брадикардии, выраженного снижения АД, AV-блокады, бронхоспазма, желудочковых аритмий, тяжелых нарушений функции печени. Иногда необходимо прекратить лечение.
Следует проводить особый контроль состояния пациентов с депрессивными расстройствами в анамнезе. В случае развитии депрессии Эгилок следует отменить.
Использование в педиатрии
Эффективность и безопасность применения Эгилока у

не определены.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
У пациентов, деятельность которых требует повышенного внимания, вопрос о назначении препарата амбулаторно следует решать только после оценки индивидуальной реакции пациента.

При одновременном применении препарата Эгилок с ингибиторами МАО возможно значительное усиление гипотензивного действия. Перерыв между приемом ингибиторов МАО и Эгилока должен составлять не менее 14 дней.
Одновременное в/в введение верапамила может спровоцировать остановку сердца, одновременное назначение нифедипина приводит к значительному снижению АД.
Средства для ингаляционного наркоза (производные углеводородов) при одновременном применении с Эгилоком повышают риск угнетения сократительной функции миокарда и развития артериальной гипотензии.
При одновременном применении бета-адреностимуляторы, теофиллин, кокаин, эстрогены, индометацин и другие НПВС снижают гипотензивный эффект Эгилока.
При одновременном применении Эгилока и этанола отмечается усиление угнетающего действия на ЦНС.
При одновременном применении Эгилока с алкалоидами спорыньи усиливается риск нарушений периферического кровообращения.
При одновременном применении Эгилок повышает эффект пероральных гипогликемических препаратов и инсулина и повышает риск развития гипогликемии.
При одновременном применении Эгилока с антигипертензивными средствами, диуретиками, нитратами, блокаторами кальциевых каналов повышается риск развития артериальной гипотензии.
При одновременном применении Эгилока с верапамилом, дилтиаземом, антиаритмическими препаратами (амиодарон), резерпином, метилдопой, клонидином, гуанфацином, средствами для общей анестезии и сердечными гликозидами может наблюдаться усиление выраженности урежения ЧСС и угнетение AV-проводимости.
Индукторы микросомальных ферментов печени (рифампицин, барбитураты) ускоряют метаболизм метопролола, что приводит к снижению концентрации метопролола в плазме крови и уменьшению эффекта Эгилока.
Ингибиторы микросомальных ферментов печени (циметидин, пероральные контрацептивы, фенотиазины) повышают концентрацию метопролола в плазме крови.
Аллергены, используемые для иммунотерапии, или экстракты аллергенов для кожных проб при совместном применении с Эгилоком, повышают риск возникновения системных аллергических реакций или анафилаксии.
Йодосодержащие рентгеноконтрастные вещества для в/в введения при одновременном применении с Эгилоком повышают риск развития анафилактических реакций.
Эгилок при одновременном применении снижает клиренс ксантинов, особенно у пациентов с исходно повышенным клиренсом теофиллина под влиянием курения.
При одновременном применении с Эгилоком уменьшается клиренс лидокаина и повышается концентрация лидокаина в плазме.
При одновременном применении Эгилок усиливает и пролонгирует действие недеполяризующих миорелаксантов; удлиняет действие непрямых антикоагулянтов.
При совместном применении с этанолом увеличивается риск выраженного снижения АД.

Симптомы: выраженная синусовая брадикардия, головокружение, тошнота, рвота, цианоз, артериальная гипотензия, аритмия, желудочковая экстрасистолия, бронхоспазм, обморок; при острой передозировке - кардиогенный шок, потеря сознания, кома, AV-блокада вплоть до развития полной поперечной блокады и остановки сердца, кардиалгия.
Первые признаки передозировки появляются через 20 мин-2 ч после приема.
Лечение: промывание желудка, назначение адсорбентов, симптоматическая терапия: при выраженном снижении АД - положение Тренделенбурга, в случае острой артериальной гипотензии, брадикардии и угрожающей сердечной недостаточности - в/в (с интервалом 2-5 мин) введение бета-адреностимуляторов или в/в введение 0.5-2 мг атропина сульфата, при отсутствии положительного эффекта - допамин, добутамин или норэпинефрин. В качестве последующих мер возможно назначение 1-10 мг глюкагона, постановка трансвенозного интракардиального электростимулятора. При бронхоспазме - в/в введение бета2-адреностимуляторов, при судорогах - медленное в/в введение диазепама. Метопролол плохо выводится с помощью гемодиализа.

Препарат следует хранить в недоступном для детей месте при температуре от 15° до 25°C.

3 года.

Венгрия

Эгилок Ретард

Egilok Retard

Таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою

1 таблетка містить метопрололу тартрат 100 мг;
допоміжні речовини: поліетилену оксид, бутилгидрокситолуол, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, натрію стеарила фумарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е171), тальк, макрогол 6000

30 шт.

Эгилок - кардіоселективний блокатор b-адренорецепторів, не має внутрішньої симпатоміметичної і мембраностабілізуючої активності. Чинить антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію.
Блокуючи в невисоких дозах b1-адренорецептори серця, зменшує стимулированное катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм Ca2 , чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію (урежает ЧСС, пригнічує провідність і збудливість, знижує скоротність міокарда).
ОПСС на початку застосування препарату (у перші 24 год після перорального прийому) збільшується, через 1-3 дні застосування повертається до вихідного рівня, при подальшому застосуванні знижується.
Антигіпертензивна дія обумовлена зменшенням серцевого викиду і синтезу реніну, пригніченням активності ренін-ангіотензинової системи та ЦНС, відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їхньої активності у відповідь на зниження артеріального тиску) і в підсумку зменшенням периферичних симпатичних впливів. Знижує підвищений АТ у спокої, при фізичному напруженні і стресі.
АТ знижується через 15 хв, максимально - через 2 год; дія зберігається протягом 6 ч. Стабільне зниження спостерігається після кількох тижнів регулярного прийому.
Антиангінальний ефект визначається зниженням потреби міокарда у кисні внаслідок зменшення ЧСС (подовження діастоли і покращення перфузії міокарда) і скоротливості, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації. Зменшує частоту і важкість нападів стенокардії і підвищує переносимість фізичного навантаження.
Антиаритмічна дія проявляється за рахунок зменшення автоматизму синусового вузла, урежения ЧСС, уповільнення AV-провідності, зниження скоротливості і збудливості міокарда, серцевого викиду.
При суправентрикулярній тахікардії, мерехтінні передсердь, синусової тахікардії при функціональних захворюваннях серця і гіпертиреозі урежает ЧСС і навіть може призвести до відновлення синусового ритму.
Попереджає розвиток мігрені.
При багаторічному прийомі знижує вміст холестерину в крові.
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах виявляє менш виражений вплив на органи, що містять b2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів, матки), і на вуглеводний обмін.
При застосуванні у високих дозах (більше 100 мг/добу) надає блокуючий ефект на обидва підтипу b-адренорецепторів.
Особлива лікарська форма тривалого вивільнення (ЭГИЛОК РЕТАРД) забезпечує бажаний клінічний ефект при прийомі 1 раз/добу. Перевага даної лікарської форми пов'язано з більш високою кардиоселективностью препарату в низьких концентраціях.

- артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами);
- хронічна серцева недостатність у стадії компенсації (у доповнення до стандартної терапії діуретиками, інгібіторами АПФ, серцевими глікозидами);
- ІХС (вторинна профілактика інфаркту міокарда; профілактика нападів стенокардії);
- порушення ритму серця (наджелудочковые аритмії, шлуночкова екстрасистолія);
- гіперкінетичний кардіальний синдром;
- гіпертиреоз (у складі комплексної терапії);
- профілактика нападів мігрені.

- кардіогенний шок;
- AV-блокада II і III ступеня;
- синоатріальна блокада;
- СССУ;
- виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд./хв);
- серцева недостатність у стадії декомпенсації;
- ангиоспастическая стенокардія (стенокардія Принцметала);
- виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.);
- період лактації;
- одночасний прийом інгібіторів МАО;
- одночасне в/в введення верапамілу;
- підвищена чутливість до метопрололу та інших інгредієнтів препарату.
З обережністю слід призначати препарат при цукровому діабеті, метаболічному ацидозі, бронхіальній астмі, хронічної обструктивної хвороби легень (емфізема легенів, хронічний обструктивний бронхіт), облітеруючих захворюваннях периферичних судин (переміжна кульгавість, синдром Рейно), печінковій недостатності, хронічної ниркової недостатності, міастенії, феохромоцитомі, AV-блокаді I ступеня, тиреотоксикозі, депресії (у т. ч. в анамнезі), псоріазі, а також у дітей і підлітків у віці до 18 років і у пацієнтів літнього віку.

ЭГИЛОК РЕТАРД призначають 1 раз/добу, вранці, під час їжі або натще. Дозу підбирають індивідуально і поступово збільшують з метою попередження брадикардії.
Максимальна добова доза - 200 мг.
При артеріальній гіпертензії призначають у початковій дозі 50 мг 1 раз/добу. При відсутності клінічного ефекту можливе підвищення добової дози до 100-200 мг і/або додаткове призначення інших антигіпертензивних препаратів.
При стенокардії початкова доза становить 50 мг 1 раз/добу. При недостатній клінічній відповіді можливе підвищення добової дози до 100-200 мг і/або додаткове призначення інших антиангінальних препаратів.
Для вторинної профілактики інфаркту міокарда препарат призначають у добовій дозі 200 мг.
При хронічній серцевій недостатності у стадії компенсації (у складі комплексної терапії) початкова доза становить 25 мг/добу. Через 2 тижні добову дозу можна збільшити до 50 мг, ще через 2 тижні - до 100 мг і ще через 2 тижні - до 200 мг.
При порушеннях ритму серця призначають по 50-200 мг 1 раз/добу.
При гіперкінетичному кардіальним синдромі препарат призначають у дозі 50-200 мг 1 раз/добу.
Для профілактики нападів мігрені препарат призначають у дозі 100-200 мг 1 раз/добу.
У

, а також при необхідності проведення гемодіалізу зміни режиму дозування не потрібна.
У дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від клінічного стану.
Таблетки слід приймати цілими, не розжовуючи, запиваючи рідиною. Таблетки можна розламувати навпіл.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, головний біль, уповільнення швидкості психічних і рухових реакцій; рідко - парестезії в кінцівках, депресія, занепокоєння, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, безсоння, кошмарні сновидіння, сплутаність свідомості або короткочасна порушення пам'яті, астенічний синдром, м'язова слабкість.
З боку органів чуття: рідко - зниження зору, зниження секреції слізної рідини, ксерофтальм, кон'юнктивіт, шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; рідко - зниження скоротливості міокарда, тимчасове посилення симптомів хронічної серцевої недостатності, аритмії, посилення порушень периферичного кровообігу (похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), порушення провідності міокарда; у поодиноких випадках - AV-блокада, кардіалгія.
З боку травної системи: нудота, блювання, болі в животі, діарея, запор, сухість у роті, зміна смаку; підвищення активності печінкових трансаміназ; рідко - гіпербілірубінемія.
Дерматологічні реакції: кропив'янка, шкірний свербіж, висипання, загострення псоріазу, псоріазоподібні зміни шкіри, гіперемія шкіри, екзантема, фотодерматоз, посилене потовиділення, оборотна алопеція.
З боку дихальної системи: закладеність носа, утруднення видиху (бронхоспазм при призначенні у високих дозах або у схильних пацієнтів), задишка.
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін); рідко - гіперглікемія.
З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія.
Інші: біль у спині або суглобах, незначне збільшення маси тіла, зниження лібідо та /або потенції.

При призначенні препарату Эгилок слід регулярно контролювати ЧСС і ПЕКЛО. Пацієнт повинен бути попереджений, що при ЧСС менше 50 уд./хв необхідна консультація лікаря.
У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати рівень глюкози в крові і при необхідності проводити корекцію дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів.
Призначення Эгилока хворим з хронічною серцевою недостатністю можливо тільки після досягнення стадії компенсації.
У пацієнтів, які приймають Эгилок, можливе посилення вираженості реакцій гіперчутливості (на фоні обтяженого алергологічного анамнезу) і відсутність ефекту від введення звичайних доз епінефрину (адреналіну).
На тлі застосування Эгилока можливо посилення симптомів порушення периферичного кровообігу.
Эгилок слід відміняти поступово, послідовно знижуючи його дозу протягом 10 днів. При різкому припиненні лікування може виникнути синдром відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ). У період відміни препарату пацієнтам зі стенокардією необхідно перебувати під ретельним медичним наглядом.
При стенокардії напруги підібрана доза препарату повинна забезпечувати ЧСС у спокої в межах 55-60 уд./хв, при навантаженні - не більше 110 уд./хв.
Пацієнти, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на тлі лікування бета-адреноблокаторами можливе зменшення продукції слізної рідини.
Метопролол може маскувати деякі клінічні прояви гіпертиреозу (тахікардію). Різка відміна у хворих з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті прийом Эгилока може маскувати симптоми гіпоглікемії (тахікардію, пітливість, підвищення артеріального тиску).
При призначенні метопрололу пацієнтам з бронхіальною астмою необхідно одночасне застосування бета2-адреноміметиків.
У пацієнтів з феохромоцитомою Эгилок слід застосовувати у поєднанні з альфа-адреноблокаторами.
Перед проведенням будь-якого хірургічного втручання слід поінформувати анестезіолога про проведеної терапії Эгилоком (вибір препарату для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією); відміни препарату не потрібно.
При призначенні препарату літнім пацієнтам слід регулярно контролювати функцію печінки. Корекція режиму дозування потрібна тільки у разі появи у хворих літнього віку наростаючої брадикардії, вираженого зниження артеріального тиску, AV-блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки. Іноді необхідно припинити лікування.
Слід проводити особливий контроль стану пацієнтів з депресивними розладами в анамнезі. У разі розвитку депресії Эгилок слід відмінити.
Використання в педіатрії
Ефективність і безпека застосування у Эгилока

не визначені.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У пацієнтів, діяльність яких вимагає підвищеної уваги, питання про призначення препарату амбулаторно слід вирішувати тільки після оцінки індивідуальної реакції пацієнта.

При одночасному застосуванні препарату Эгилок з інгібіторами МАО можливе значне посилення гіпотензивної дії. Перерва між прийомом інгібіторів МАО і Эгилока повинен становити не менше 14 днів.
Одночасне в/в введення верапамілу може спровокувати зупинку серця, одночасне призначення ніфедипіну призводить до значного зниження артеріального тиску.
Засоби для інгаляційного наркозу (похідні вуглеводнів) при одночасному застосуванні з Эгилоком підвищують ризик пригнічення скоротливої функції міокарда і розвитку артеріальної гіпотензії.
При одночасному застосуванні бета-адреностимулятори, теофілін, кокаїн, естрогени, індометацин та інші НПЗЗ знижують гіпотензивний ефект Эгилока.
При одночасному застосуванні Эгилока і етанолу відзначається посилення пригнічуючої дії на ЦНС.
При одночасному застосуванні Эгилока з алкалоїдами ріжків посилюється ризик порушень периферичного кровообігу.
При одночасному застосуванні Эгилок підвищує ефект пероральних гіпоглікемічних препаратів та інсуліну і підвищує ризик розвитку гіпоглікемії.
При одночасному застосуванні Эгилока з антигіпертензивними засобами, діуретиками, нітратами, блокаторами кальцієвих каналів підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
При одночасному застосуванні Эгилока з верапамілом, дилтіаземом, антиаритмічними засобами (аміодарон), резерпіном, метилдопой, клонідином, гуанфацином, засобами для загальної анестезії і серцевими глікозидами може спостерігатися посилення вираженості урежения ЧСС та пригнічення AV-провідності.
Індуктори мікросомальних ферментів печінки (рифампіцин, барбітурати) прискорюють метаболізм метопрололу, що призводить до зниження концентрації метопрололу в плазмі крові і зменшення ефекту Эгилока.
Інгібітори мікросомальних ферментів печінки (циметидин, пероральні контрацептиви, фенотіазини) підвищують концентрацію метопрололу в плазмі крові.
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб при спільному застосуванні з Эгилоком, підвищують ризик виникнення системних алергічних реакцій або анафілаксії.
Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для внутрішньовенного введення при одночасному застосуванні з Эгилоком підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Эгилок при одночасному застосуванні знижує кліренс ксантинів, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння.
При одночасному застосуванні з Эгилоком зменшується кліренс лідокаїну і підвищується концентрація лідокаїну в плазмі.
При одночасному застосуванні Эгилок посилює і пролонгує дію недеполяризуючих міорелаксантів; подовжує дію непрямих антикоагулянтів.
При спільному застосуванні з етанолом збільшується ризик вираженого зниження АТ.

Симптоми: виражена синусова брадикардія, запаморочення, нудота, блювання, ціаноз, артеріальна гіпотензія, аритмія, шлуночкова екстрасистолія, бронхоспазм, непритомність; при гострому передозуванні - кардіогенний шок, втрата свідомості, кома, AV-блокада аж до розвитку повної поперечної блокади і зупинки серця, кардіалгія.
Перші ознаки передозування з'являються через 20 хв-2 год після прийому.
Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбентів, симптоматична терапія: при вираженому зниженні АТ - положення Тренделенбурга, у випадку гострої артеріальної гіпотензії, брадикардії і загрозливій серцевій недостатності - в/в (з інтервалом 2-5 хв) введення бета-адреностимуляторів або в/в введення 0.5-2 мг атропіну сульфату, при відсутності позитивного ефекту - допамін, добутамін або норепінефріну. В якості подальших заходів можливе призначення 1-10 мг глюкагону, постановка трансвенозного интракардиального електростимулятора. При бронхоспазмі - в/в введення бета2-адреностимуляторів, при судомах - повільне в/в введення діазепаму. Метопролол погано виводиться за допомогою гемодіалізу.

Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі від 15° до 25°C.

3 роки.

Р'енгрРеСЏ