Купить Доломин р-р в/в и в/м введ. 30 мг/мл амп. 1 мл №10
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Доломин
Dolomine
Раствор для внутримышечного введения
1 ампула (1 мл) содержит в качестве активного вещества кеторолака трометамин - 30 мг
Вспомогательные вещества: этанол (спирт этиловый), натрия хлорид, 1М раствор гидроксида натрия или 1М раствор кислоты хлористоводородной, вода для инъекций.
10 ампул.
НПВП. Доломин оказывает выраженное анальгезирующее действие, обладает также противовоспалительным и умеренным жаропонижающим действием. Механизм действия связан с неселективным угнетением активности ЦОГ1 и ЦОГ2, катализирующей образование простагландинов из арахидоновой кислоты, которые играют важную роль в патогенезе боли, воспаления и лихорадки. По силе анальгезирующего эффекта сопоставим с морфином, значительно превосходит другие НПВП. После внутримышечного введения начало анальгезирующего действия отмечается через 0,5 ч, максимальный эффект достигается через 1-2 ч.
Болевой синдром сильной и умеренной выраженности: травмы, боли в послеродовом и послеоперационном периоде, онкологические заболевания, миалгия, артралгия, невралгия, радикулит, ревматические заболевания.
Гиперчувствительность, "аспириновая" триада (сочетание бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа и околоносовых пазух и непереносимости ацетилсалициловой кислоты и лекарственных средств пиразолонового ряда), гиповолемия (независимо от вызвавшей ее причины), эрозивно-язвенные поражения желудочно-кишечного тракта в стадии обострения, гипокоагуляция (в т.ч. гемофилия), кровотечения или высокий риск их развития, тяжелая почечная недостаточность (креатинин плазмы выше 50 мг/л), печеночная недостаточность, период родов, период лактации, детский возраст (до 16 лет - безопасность и эффективность не установлены).
Доломин проникает в грудное молоко в незначительных количествах. Применение при беременности и кормлении грудью противопоказано, в крайних ситуациях следует сопоставлять пользу для матери и риск для плода или ребенка.
Доломин вводят внутримышечно. При парентеральном применении пациентам от 16 до 64 лет с массой тела, превышающей 50 кг, внутримышечно за 1 введение вводят не более 60 мг; обычно по 30 мг каждые 6 ч. Взрослым пациентам с массой тела менее 50 кг или с хронической почечной недостаточностью за 1 введение вводят не более 30 мг. Максимальные суточные дозы составляют для пациентов от 16 до 64 лет с массой тела, превьппающей 50 кг, - 90 мг/сут; взрослым пациентам с массой тела менее 50 кг или с хронической почечной недостаточностью, а также пожилым пациентам (старше 65 лет) - 60 мг. Длительность лечения не должна превышать 5 сут.
Часто - более 3%, менее часто -1-3%, редко - менее 1%.
Со стороны пищеварительной системы: часто - гастралгия, диарея; менее часто - стоматит, метеоризм, запор, рвота, ощущение переполнения желудка; редко - снижение аппетита, тошнота, эрозивно-язвенные поражения желудочно-кишечного тракта (в т.ч. с перфорацией и/или кровотечением - боль в животе, спазм или жжение в эпигастральной области, кровь в кале или мелена, рвота с кровью или по типу "кофейной гущи", тошнота, изжога и др.), холестатическая желтуха, гепатит, гепатомегалия, острый панкреатит.
Со стороны мочевыделителъной системы: редко - острая почечная недостаточность, боль в пояснице, гематурия, азотемия, гемолитико-уремический синдром (гемолитическая анемия, - почечная недостаточность, тромбоцитопения, пурпура), учащение мочеиспускания, повышение или снижение объема мочи, нефрит, отеки почечного генеза.
Со стороны органов чувств: редко - снижение слуха, звон в ушах, нарушение зрения (в т.ч. нечеткость зрительного восприятия).
Со стороны дыхательной системы: редко - бронхоспазм или диспноэ, ринит, отек легких, отек гортани (одышка, затруднение дыхания).
Со стороны центральной нервной системы: часто - головная боль, головокружение, сонливость, редко - асептический менингит (лихорадка, сильная головная боль, судорога, ригидность мышц шеи и/или спины), гиперактивность (изменение настроения, беспокойство), галлюцинации, депрессия, психоз, обморочные состояния.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: менее часто - повышение артериального давления.
Со стороны органов кроветворения: редко - анемия, эозинофилия, лейкопения.
Со стороны системы гемостаза: редко - кровотечение из послеоперационной раны, носовое кровотечение, ректальное кровотечение.
Со стороны кожных покровов: менее часто - кожная сыпь (включая макулопапуллезную сыпь), пурпура, редко - эксфолиативный дерматит (лихорадка с ознобом или без, гиперемия, уплотнение или шелушение кожи, опухание и/или болезненность небных миндалин), крапивница, злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса - Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла).
Местные реакции: менее часто - жжение или боль в месте введения.
Аллергические реакции: редко - анафилаксия или анафилактоидные реакции (изменение цвета кожи лица, кожная сыпь, крапивница, зуд кожи, тахигшоэ или диспноэ, отеки век, периорбитальный отек, одышка, затрудненное дыхание, тяжесть в грудной клетке, свистящее дыхание).
Прочие: часто - отеки (лица, голеней, лодыжек,пальцев, ступней, повышение массы тела); менее часто - повышенное потоотделение, редко - отек языка, лихорадка.
Перед назначением препарата необходимо выяснить вопрос о предшествующей аллергии на препарат или НПВС. Из-за риска развития аллергических реакций введение первой дозы проводят под тщательным наблюдением врача. Гиповолемия повышает риск развития нефротоксических побочных реакций. При необходимости можно назначать в комбинации с наркотическими анальгетиками. Не рекомендуется применять в качестве лекарственного средства для премедикации, поддержания анестезии. При совместном приеме с др. НПВС может наблюдаться задержка жидкости, декомпенсация сердечной деятельности, повышение артериального давления. Влияние на агрегацию тромбоцитов прекращается через 24-48 ч. Не использовать одновременно с парацетамолом более 5 сут. Больным с нарушением свертывания крови назначают только при постоянном контроле числа тромбоцитов, особенно важно для послеоперационных больных, требующих тщательного контроля гемостаза. Риск развития лекарственных осложнений возрастает при удлинении лечения (у больных с хроническими болями) и повышении дозы препарата более 40 мг/сут. В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии др. потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Совместное назначение с парацетамолом повышает нефротоксичность кеторолака. Прием с др. НПВП, глюкокортикостероидами, этанолом, кортикотропином, препаратами кальция увеличивает риск изъязвления слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта и развития желудочно-кишечных кровотечений. Одновременное назначение с антикоагулянтами - производными кумарина и индандиона, гепарином, тромболитиками (алтеплаза, стрептокиназа, урокиназа), антиагрегантами, цефалоспоринами, вальпроевой кислотой и ацетилсалициловой кислотой повышает риск развития кровотечений. Снижает эффект гипотензивных и диуретических лекарственных средств (снижает синтез простагландинов в почках). Назначение совместно с метотрексатом повышает гепато- и нефротоксичность (совместное их назначение возможно только при использовании низких доз последнего и контроле его концентрации в плазме). При назначении с др. нефротоксичными лекарственными средствами (в т.ч. с препаратами золота) повышается риск развития нефротоксичности. Лекарственные средства, блокирующие канальцевую секрецию, снижают клиренс кеторолака и повышают его концентрацию в плазме. Повышает эффект наркотических анальгетиков. Миелотоксичные лекарственные средства-усиление гематотоксичности.
Симптомы (при однократном введении): боль в животе, тошнота, рвота, эрозивно-язвенное поражение желудочно-кишечного тракта, нарушение функции почек, метаболический ацидоз.
Лечение: симптоматическое (поддержание жизненно важных функций организма).
Диализ - малоэффективен.
Хранить в защищенном от света месте при температуре от 15 до 25 °С.
2 года.
Доломин
Dolomine
Розчин для внутрішньом'язового введення
1 ампула (1 мл) містить в якості активної речовини кеторолаку трометамін - 30 мг
Допоміжні речовини: етанол (спирт етиловий), натрію хлорид, 1М розчин гідроксиду натрію або 1М розчин кислоти хлористоводневої, вода для ін'єкцій.
10 ампул.
НПЗП. Доломин чинить виражену аналгезуючу дію, має також протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності ЦОГ1 і ЦОГ2, катализирующей утворення простагландинів з арахідонової кислоти, які відіграють важливу роль у патогенезі болю, запалення та лихоманки. По силі анальгезирующего ефекту можна порівняти з морфіном, значно перевершує інші НПЗП. Після внутрішньом'язового введення початок аналгезуючої дії відмічається через 0,5 год, максимальний ефект досягається через 1-2 ч.
Больовий синдром сильної і помірної вираженості: травми, біль у післяпологовому й післяопераційному періоді, онкологічні захворювання, міалгія, артралгія, невралгія, радикуліт, ревматичні захворювання.
Гіперчутливість, "аспіринова" тріада (сполучення бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та навколоносових пазух, і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та лікарських засобів піразолонового ряду), гіповолемія (незалежно від викликала її причини), ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в стадії загострення, гіпокоагуляція (у т.ч. гемофілія), кровотечі або високий ризик їх розвитку, важка ниркова недостатність (креатинін плазми вище 50 мг/л), печінкова недостатність, період пологів, період лактації, дитячий вік (до 16 років - безпека й ефективність не встановлені).
Доломин проникає в грудне молоко у незначних кількостях. Застосування при вагітності і годуванні груддю протипоказане, в крайніх ситуаціях слід зіставляти користь для матері і ризик для плода або дитини.
Доломин вводять внутрішньом'язово. При парентеральному застосуванні пацієнтам від 16 до 64 років з масою тіла, що перевищує 50 кг, внутрішньом'язово за 1 введення вводять не більше 60 мг; зазвичай по 30 мг кожні 6 ч. Дорослим пацієнтам з масою тіла менше 50 кг або з хронічною нирковою недостатністю за 1 введення вводять не більше 30 мг. Максимальні добові дози становлять для пацієнтів від 16 до 64 років з масою тіла, превьппающей 50 кг, - 90 мг/добу; дорослим пацієнтам з масою тіла менше 50 кг або з хронічною нирковою недостатністю, а також літнім пацієнтам (старше 65 років) - 60 мг. Тривалість лікування не повинна перевищувати 5 діб.
Часто - більше 3%, часто-1-3%, рідко - менше 1%.
З боку травної системи: часто - біль у шлунку, діарея; менш часто - стоматит, метеоризм, запор, блювання, відчуття переповнення шлунка; рідко - зниження апетиту, нудота, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у т. ч. з перфорацією і/або кровотечею, біль в животі, спазм або печіння в епігастральній ділянці, кров у калі або мелена, блювання з кров'ю або за типом "кавової гущі", нудота, печія та ін), холестатична жовтяниця, гепатит, гепатомегалія, гострий панкреатит.
З боку мочевыделителъной системи: рідко - гостра ниркова недостатність, біль у попереку, гематурія, азотемія, гемолітико-уремічний синдром (гемолітична анемія, ниркова недостатність, тромбоцитопенія, пурпура), почастішання сечовипускання, підвищення або зниження об'єму сечі, нефрит, набряки ниркового генезу.
З боку органів чуття: рідко - зниження слуху, дзвін у вухах, порушення зору (в т. ч. нечіткість зорового сприйняття).
З боку дихальної системи: рідко - бронхоспазм або диспное, риніт, набряк легень, набряк гортані (задишка, утруднення дихання).
З боку центральної нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, сонливість, рідко - асептичний менінгіт (гарячка, сильний головний біль, судома, ригідність м'язів шиї і/або спини), гіперактивність (зміна настрою, неспокій), галюцинації, депресія, психоз, непритомні стани.
З боку серцево-судинної системи: менш часто - підвищення артеріального тиску.
З боку органів кровотворення: рідко - анемія, еозинофілія, лейкопенія.
З боку системи гемостазу: рідко - кровотеча з післяопераційної рани, носова кровотеча, ректальна кровотеча.
З боку шкірних покривів: менш часто - шкірний висип (включаючи макулопапуллезную висип), пурпура, рідко - ексфоліативний дерматит (гарячка з ознобом або без, гіперемія, ущільнення або лущення шкіри, набрякання та/або болючість піднебінних мигдалин), кропив'янка, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Місцеві реакції: менш часто - печіння або біль у місці введення.
Алергічні реакції: рідко - анафілаксія або анафілактоїдні реакції (зміна кольору шкіри обличчя, шкірні висипання, кропив'янка, свербіж шкіри, тахигшоэ або диспное, набряки повік, періорбітальний набряк, задишка, утруднене дихання, тяжкість в грудній клітці, свистяче дихання).
Інші: часто - набряки (обличчя, гомілок, гомілок,пальців, ступнів, підвищення маси тіла); менш часто - підвищене потовиділення, рідко - набряк язика, гарячка.
Перед призначенням препарату необхідно з'ясувати питання про попередню алергію на препарат або НПЗЗ. Із-за ризику розвитку алергічних реакцій введення першої дози проводять під ретельним наглядом лікаря. Гіповолемія підвищує ризик розвитку нефротоксичних побічних реакцій. При необхідності можна призначати в комбінації з наркотичними анальгетиками. Не рекомендується застосовувати як лікарський засіб для премедикації, підтримки анестезії. При сумісному прийомі з ін НПЗП може спостерігатися затримка рідини, декомпенсація серцевої діяльності, підвищення артеріального тиску. Вплив на агрегацію тромбоцитів припиняється через 24-48 год. Не використовувати одночасно з парацетамолом більше 5 діб. Хворим з порушенням згортання крові призначають тільки при постійному контролі кількості тромбоцитів, особливо важливо для післяопераційних хворих, які потребують ретельного контролю гемостазу. Ризик розвитку лікарських ускладнень зростає при подовженні лікування (у хворих з хронічними болями) і підвищенні дози препарату більше 40 мг/добу. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті ін потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Сумісне призначення з парацетамолом підвищує нефротоксичність кеторолаку. Прийом з ін НПЗП, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном, препаратами кальцію збільшує ризик виразки слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Одночасне призначення з антикоагулянтами - похідними кумарину та індандіону, гепарином, тромболітиками (алтеплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантами, цефалоспоринами, вальпроєвою кислотою ацетилсаліциловою кислотою підвищує ризик розвитку кровотеч. Знижує ефект гіпотензивних та діуретичних лікарських засобів (знижує синтез простагландинів у нирках). Призначення спільно з метотрексатом підвищує гепато - та нефротоксичність (сумісне їх призначення можливе тільки при використанні низьких доз останнього і контролі його концентрації в плазмі). При призначенні з ін нефротоксичними лікарськими засобами (у т. ч. з препаратами золота) підвищується ризик розвитку нефротоксичності. Лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, знижують кліренс кеторолаку і підвищують його концентрацію в плазмі. Підвищує ефект наркотичних анальгетиків. Миелотоксичные лікарські засоби-посилення гематотоксичності.
Симптоми (при одноразовому введенні): біль у животі, нудота, блювання, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції нирок, метаболічний ацидоз.
Лікування: симптоматичне (підтримка життєво важливих функцій організму).
Діаліз - малоефективний.
Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від 15 до 25 °С.
2 роки.