Купить Дилатренд 25мг таб. х30 (r)

Дилатренд 25мг таб. х30 (r)

Дилатренд® (Dilatrend®)

Таблетки: 1 таблетка содержит карведилола - 6.25 мг, 12.5 мг или 25 мг;
30, 50 или 100 таблеток в картонной пачке.

П №015353/01

Альфа- и бета- адреноблокатор

Карведилол - многофункциональный блокатор адренорецепторов, обладающий бета1-, бета2- и альфа1-адреноблокирующими свойствами. Карведилол оказывает орга-нопротективныи эффект. Он является мощным антиоксидантом, устраняющим свободные кислородные радикалы, оказывает антипролиферативное действие в отношении гладко-мышечных клеток стенок сосудов.
Карведилол не имеет внутренней симпатомиметической активности и, подобно пропрано-лолу, обладает мембраностабилизирующими свойствами. Блокируя бета-адренорецепторы, он снижает активность ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, уменьшая высвобождение ренина, поэтому задержка жидкости (характерная для селективных альфа-адреноблокатолоров") возникает редко.
Селективно блокируя а1адренорецепторы, карведилол снижает общее периферическое сосудистое сопротивление.
Карведилол не оказывает неблагоприятного влияния на липидный профиль, сохраняя нормальное отношение липопротеинов высотой плотности к липопротеинам низкой плотности (ЛПВП/ЛПНП).

Артериальная гипертензия. У больных артериальной гипертензией карведилол снижает артериальное давление, вызванной сочетанной блокадой в- и а,-адренорецепторов. Снижение артериального давления не сопровождается одновременным увеличением общего периферического сосудистого сопротивления, которое наблюдается при приеме селективных бета-адреноблокаторов. Частота сердечных сокращений несколько уменьшается. Почечный кровоток и функция почек у больных с артериальной гипертензией сохраняются. Показано, что карведилол не изменяет ударный объем и уменьшает общее периферическое сосудистое сопротивление; не нарушает кровоснабжение органов и периферический кровоток, в том числе, скелетной мускулатуры, предплечьях, нижних конечностях, кожных покровах, головном мозге и сонной артерии. Похолодание конечностей и раннее наступление усталости во время физической нагрузки отмечаются редко. Гипотензивный эффект карведилола при артериальной гипертензии сохраняется в течение длительного времени.
Ишемическая болезнь сердца. У больных ишемической болезнью сердца карведилол оказывает противоишемическое и антиангинальное действие, сохраняющиеся при длительной терапии. Карведилол достоверно снижает потребность миокарда в кислороде и активность симпатоадреналовой системы. Он также уменьшает преднагрузку (давление заклинивания в легочной артерии и легочное капиллярное давление) и постнагрузку (общее периферическое сосудистое сопротивление).
Хроническая сердечная недостаточность. Результаты недавно проведенных клинических исследований, в том числе "Copernicus", показали, что карведилол эффективен и хорошо переносится больными с хронической сердечной недостаточностью любой степени тяжести, снижая их смертность.

Карведилол значительно уменьшает общую смертность и потребность в госпитализации по сердечно-сосудистым причинам. Он также увеличивает фракцию выброса и уменьшает симптоматику у больных с хронической сердечной недостаточностью ишемического и неишемического генеза. Эффекты карведилола являются дозозависимыми.

Артериальная гипертензия. Дилатренд показан, главным образом, при эссенциальной гипертензии (в виде монотерапии или комбинированной терапии с другими антигипертензивными препаратами, например, блокаторами "медленных" кальциевых каналов или диуретиками).
Ишемическая болезнь сердца (в том числе у больных с нестабильной стенокардией и безболевой ишемией миокарда).
Хроническая сердечная недостаточность. Дилатренд показан для лечения клинически проявляющейся легкой, умеренной и тяжелой хронической сердечной недостаточности ишемического или неишемического генеза, для снижения числа осложнений (госпитализации по сердечно-сосудистым причинам) и смертности, а также улучшения самочувствия и замедления прогрессировал™ заболевания, при использовании в сочетании с ингибиторами АПФ, диуретиками и, иногда, препаратами дигиталиса (стандартная терапия). Дилатренд можно назначать как в дополнение к стандартной терапии, так и больным, которые не получают препараты дигиталиса, вазодилататоры, или нитраты.

Повышенная чувствительность к карведилолу или любому компоненту препарата, острая сердечная недостаточность, клинически значимое нарушение функции печени, период кормления грудью.
Как и другие бета-адреноблокаторы, Дилатренд не следует назначать больным с атриовентрику-лярной блокадой II и III степени (если не установлен постоянный водитель ритма), выраженной брадикардией (менее 50 уд/мин), синдромом слабости синусового узла, выраженной артериальной гипотензией (систолическое артериальное давление менее 85 мм рт. ст.), кардиогенным шоком, анамнестическими указаниями на бронхоспазм и бронхиальную астму. С осторожностью применяют препарат при эмфиземе легких, депрессии, миастении, беременности.

Препарат принимают внутрь, запивая достаточным количеством жидкости.

Лечение Дилатрендом проводится длительно. Его не следует прекращать резко, необходимо постепенно уменьшать дозу препарата с недельными интервалами. Это особенно важно у больных ишемической болезнью сердца.
Эссенциальная гипертензия. Рекомендованная начальная доза составляет 12.5 мг один раз в сутки в первые 2 дня, затем по 25 мг один раз в сутки. При необходимости в дальнейшем дозу можно увеличивать с интервалами не менее 2 недель, доводя до высшей рекомендованной дозы 50 мг один раз в сутки (или разделенной на два приема).
Ишемическая болезнь сердца. Рекомендованная начальная доза составляет 12.5 мг два раза в сутки в первые 2 дня, после этого - по 25 мг два раза в сутки. При необходимости впоследствии дозу можно увеличивать с интервалами не менее двух недель, доводя до высшей суточной дозы, равной 100 мг, разделенной на два приема.
Хроническая сердечная недостаточность. Дозу подбирают индивидуально, под тщательным наблюдением врача У больных, получающих препараты наперстянки, диуретики и ингибиторы АПФ, следует стабилизировать их дозы до начала лечения Дилатрендом. Рекомендованная начальная доза составляет 3.125 мг два раза в сутки в течение двух недель. При хорошей переносимости дозу увеличивают с интервалами не менее двух недель, до 6.25 мг два раза в сутки, затем до 12.5 мг два раза в сутки, потом - до 25 мг два раза в сутки. Дозу следует увеличивать до максимальной, которая хорошо переносится больным. Рекомендованная максимальная доза - 25 мг 2 раза в сутки для всех больных с тяжелой хронической сердечной недостаточностью и для больных с легкой и умеренной степенью хронической сердечной недостаточности с массой тела менее 85 кг. У пациентов с легкой и умеренной хронической сердечной недостаточностью и массой тела более 85 кг -рекомендованная максимальная доза составляет 50 мг два раза в сутки. Перед каждым увеличением дозы врач должен осмотреть больного для выявления возможного нарастания симптомов сердечной недостаточности или вазодилатации. При транзиторном нарастании симптомов сердечной недостаточности или задержке жидкости следует увеличить дозу диуретиков, хотя иногда приходится уменьшить дозу Дилатренда или временно отменить его.

Если лечение Дилатрендом прерывают более, чем на 1 неделю, то его назначение возобновляют в меньшей дозе, а затем увеличивают в соответствии с приведенными выше рекомендациями. Если лечение Дилатрендом прерывают более, чем на 2 недели, то его следует возобновлять в дозе 3.125 мг два раза в сутки, затем подбирают дозу в соответствии с приведенными выше рекомендациями.

Симптомы вазодилатации можно устранить уменьшением дозы диуретиков. Если симптомы сохраняются, можно снизить дозу ингибитора АПФ (если больной его принимает), а затем, при необходимости, - дозу Дилатренда В такой ситуации дозу Дилатренда не следует увеличивать, пока симптомы усиливающейся сердечной недостаточности или артериальной гипотензии не стабилизируются. Дозы в особых группах больных

Существующие данные по фармакокинетике у больных с различной степенью нарушения функции почек (включая почечную недостаточность) позволяют полагать, что больным с умеренной и тяжелой почечной недостаточностью коррекции дозы Дилатренда не требуется.
Дилатренд противопоказан пациентам с клиническими проявлениями нарушения функции печени (см. "Противопоказания").
Данные, которые продиктовали бы необходимость коррекции дозы, отсутствуют.

Нежелательные явления у больных, получающих лечение по поводу артериальной гипертензии и ишемической болезни сердца
Характер побочных действий Дилатренда при лечении артериальной гипертензии и длительной терапии ишемической болезни сердца аналогичен таковому при сердечной недостаточности, однако частота их несколько меньше.
В клинических исследованиях у больных с артериальной гипертензией и ишемической болезнью сердца отмечались следующие нежелательные явления.
Центральная нервная система. Частые: головокружение, головная боль и общая слабость, обычно легкие и возникающие, в частности, в начале лечения. Нечастые: снижение настроения, нарушения сна, парестезии.
Сердечно-сосудистая система. Частые: брадикардия, постуральная гипотензия, синкопальные состояния, особенно в начале терапии. Нечастые: нарушения периферического кровообращения (похолодание конечностей, обострение синдрома "перемежающейся" хромоты и синдром Рейно), атриовентрикулярная блокада стенокардия (боли в грудной клетке), симптомы сердечной недостаточности и периферические отеки.
Органы дыхания. Частые: бронхоспазм и одышка у предрасположенных больных. Редкие: заложенность носа.
Желудочно-кишечный трактЧастые: диспептические расстройства (в т.ч. тошнота, боли в животе, диарея). Нечастые: запор, рвота.
Кожные покровы. Нечастые: кожные реакции (аллергическая сыпь, дерматит, крапивница и зуд).
Лабораторные показатели. Отдельные случаи повышения активности "печеночных" трансаминаз - аланинаминотранс-феразы (АЛТ), аспартатаминотрансферазы (ACT) и гамма-глютамилтрансферазы, тромбо-цитопении и лейкопении.
Прочие. Частые: боли в конечностях, уменьшение слезоотделения и раздражение глаз. Нечастые: снижение потенции, нарушение зрения. Редкие: сухость во рту и нарушения мочеиспускания.

Отдельные случаи кожных аллергических реакций (экзантема, крапивница, зуд, высыпания), обострение псориатических высыпаний, чиханье, заложенность носа, бронхоспазм, одышка (у предрасположенных пациентов). Отдельные случаи гриппоподобного синдрома.
Наличие у препарата бета-адреноблокирующих свойств не исключает возможность манифестации латентно протекающего сахарного диабета, ухудшения компенсации уже имеющегося сахарного диабета или угнетения контринсулярной системы.

Симптомы: выраженное снижение АД, брадикардия, сердечная недостаточность, кардиогенный шок, остановка сердца; возможны нарушения дыхания, бронхоспазм, рвота, спутанность сознания и генерализованные судороги.
Лечение: помимо мероприятий общего характера, необходимо проводить мониторинг и коррекцию жизненноважных показателей, при необходимости - в отделении интенсивной терапии. Можно использовать следующие мероприятия:
а)   уложить больного на спину
б)   при выраженной брадикардии - атропин по 0.5-2 мг внутривенно;
в)   для поддержания сердечно-сосудистой деятельности - глюкагон по 1-10 мг внутривенно струйно, затем по 2-5 мг в час в виде длительной инфузии;
г)    симпатомиметики (добутамин, изопреналин, орципреналин или адреналин) в различных дозах, в зависимости от массы тела и терапевтической эффективности. При необходимости введения препаратов с положительным инотропным действием, назначают ингибиторы фосфодиэстеразы. Если в клинической картине передозировки доминирует артериальная гипотензия, вводят норадреналин; его назначают в условиях непрерывного мониторинга показателей кровообращения.

При резистентной к лечению брадикардии показано применение искусственного водителя ритма.

При бронхоспазме вводят бета-адреномиметики в виде аэрозоля (при неэффективности -внутривенно) или аминофиллин внутривенно. При судорогах внутривенно медленно вводят диазепам или клоназепам. Поскольку при тяжелой передозировке с симптоматикой шока возможно удлинение периода полувыведения карведилола и выведение препарата из депо, необходимо продолжать поддерживающую терапию достаточно длительное время. Продолжительность поддержива-ющей/дезинтоксикационной терапии зависит от тяжести передозировки, ее следует продолжать до стабилизации состояния больного.

Дигоксин. При одновременном приеме карведилола и дигоксина концентрации дигоксина повышаются примерно на 15%. В начале терапии карведилолом, при подборе его дозы или отмене препарата рекомендуется регулярный контроль за концентрацией дигоксина в плазме крови.
Инсулин или пероральные сахароснижающие препараты. Препараты с бета-адреноблоки-рующими свойствами могут усиливать сахароснижающее действие инсулина или пероральных сахароснижающих средств. Симптомы гипогликемии, особенно тахикардия, могут маскироваться или ослабевать. Больным, получающим инсулин или пероральные сахароснижающие препараты, рекомендуется регулярный контроль глюкозы крови.
Индукторы или ингибиторы печеночного метаболизма. Рифампицин снижает плазменные концентрации карведилола примерно на 70%.
Препараты, снижающие содержание катехоламинов. Пациенты, принимающие одновременно препараты с бета-адреноблокирующими свойствами, и препараты, снижающие содержания катехоламинов (например, резерпин и ингибиторы моноаминооксидазы), должны находиться под тщательным наблюдением в связи с риском развития артериальной гипотензии и/или выраженной брадикардии.
Циклоспорин. При назначении карведилола пациентам, перенесшим пересадку почки, у которых развилось хроническое сосудистое отторжение трансплантата отмечалось умерен нов повышение средних минимальных концентраций циклоспорина Чтобы поддерживать концентрации циклоспорина в терапевтическом диапазоне, примерно у 30% больных дозу циклоспорина пришлось уменьшить (в среднем на 20%), остальным пациентам коррекция дозы не понадобилась. В связи с выраженными индивидуальными колебаниями требуемой суточной дозы циклоспорина рекомендуется тщательный мониторинг концентрации циклоспорина после начала терапии карведилолом и, при необходимости, соответствующая коррекция суточной дозы циклоспорина. Верапамил. дилтиазем и другие антиаритмические средства (пропранолол, амиодарон). Одновременный прием с карведилолом может повысить риск нарушения атриовентри-кулярной проводимости.
Клонидин. Одновременное назначение клонидина с препаратами с бета-блокирующими свойствами может потенцировать антигипертензивныи и урежающий сердечный ритм эффекты. Если планируется прекратить комбинированную терапию препаратом с бета-адреноблокирующими свойствами и клонидином, первым следует отменять бета-адреноблокатор, а через несколько дней можно отменить клонидин, постепенно уменьшая его дозу.
Блокаторы "медленных" кальциевых каналов. При одновременном назначении карведилола и дилтиазема отмечались отдельные случаи нарушений проводимости (редко - с нарушениями показателей гемодинамики). Как и в случае с другими препаратами с бета-адреноблокирующими свойствами, назначение карведилола вместе с блокаторами "медленных" кальциевых каналов типа верапамила или дилтиазема рекомендуется проводить под контролем ЭКГ и артериального давления.

Как и другие препараты с бета-адреноблокирующей активностью, карведилол может усиливать действие других одновременно принимаемых антигипертензивных средств (например, щ -адреноблокаторов) или препаратов, которые оказывают гипотензивный эффект в качестве побочного действия.
Особое внимание следует обращать при проведении общей анестезии на возможность синергичного отрицательного инотропного действия карведилола и некоторых анестетиков.

У больных с хронической сердечной недостаточностью в период подбора дозы Дилатренда может отмечаться нарастание симптомов сердечной недостаточности или задержка жидкости. При возникновении таких симптомов необходимо увеличить дозу диуретиков и не повышать дозу Дилатренда до стабилизации состояния больного. Иногда бывает необходимо уменьшить дозу Дилатренда или, в редких случаях, временно отменить препарат. Подобные эпизоды не препятствуют дальнейшему правильному подбору дозы Дилатренда. Дилатренд с осторожностью используют в комбинации с сердечными гликозидами (возможно чрезмерное замедление атриовентрикулярной проводимости).
При назначении Дилатренда больным с хронической сердечной недостаточностью и низким артериальным давлением (систолическое АД < 100 мм рт. ст.), ишемической болезнью сердца и диффузными изменениями сосудов и/или почечной недостаточностью отмечалось обратимое ухудшение функции почек. Дозу препарата регулируют в зависимости от функционального состояния почек.
Больным с хроническими обструктивными заболеваниями легких (в том числе бронхоспастическим синдромом), не получающим пероральных или ингаляционных противоастматических препаратов, Дилатренд назначают только в том случае, если возможные преимущества его применения превышают потенциальный риск. При наличии исходной наклонности к бронхоспастичестому синдрому при приеме Дилатренда в результате повышения сопротивления дыхательных путей может развиться респираторный дистресс-синдром. В начале приема и при увеличении дозы Дилатренда этих больных нужно тшэтельно наблюдать, снижая дозу препарата при появлении начальных признаков бронхоспазма
С осторожностью препарат назначают больным сахарным диабетом, поскольку он может маскировать или ослаблять симптомы гипогликемии (особенно тахикардию). У больных с сердечной недостаточностью и сахарным диабетом применение Дилатренда может сопровождаться декомпенсацией углеводного обмена.
Осторожность необходима при назначении Дилатренда пациентам с заболеваниями периферических сосудов (в том числе с синдромом Рейно), поскольку бета-адреноблокаторы могут усиливать симптомы артериальной недостаточности.
Как и другие бета-адреноблокаторы, Дилатренд может уменьшать выраженность симптомов тиреотоксикоза.
Осторожность требуется у больных, которым проводится хирургическое вмешательство под общей анестезией, из-за возможности суммации отрицательных эффектов Дилатренда и анестетиков.
Дилатренд может вызвать брадикардию, при уменьшении частоты сердечных сокращений ниже 55 ударов в минуту дозу Дилатренда следует снизить.
Необходимо соблюдать осторожность при назначении Дилатренда лицам с анамнестическими указаниями на тяжелые реакции повышенной чувствительности или проходящим курс десенсибилизации, поскольку бета-адреноблокаторы могут повысить чувствительность к аллергенам и степень тяжести анафилактических реакций.
Больным с анамнестическими указаниями на возникновение или обострение псориаза при применении бета-адреноблокаторов, Дилатренд можно назначать только после тщательного анализа возможной пользы и риска.
У больных, одновременно принимающих блокаторы "медленных" кальциевых каналов типа верапамила или дилтиазема а также другие антиаритмические средства необходимо регулярно мониторироватьЭКГ и артериальное давление.
Больным феохромоцитомой до начала применения любого бета-адреноблокатора необходимо назначить альфз-адреноблокатор. Хотя Дилатренд обладает как бета-, так и альфа-адреноблокирующими свойствами, опыта его применения у таких больных нет, поэтому его с осторожностью следует назначать больным с подозрением на феохромоцитому.
Неселективные бета-адреноблокаторы могут провоцировать появление болей у больных со стенокардией Принцметала. Опыта назначения Дилатренда этим пациентам нет. Хотя его альфа-адреноблокирующие свойства могут предотвратить подобную симптоматику, назначать карведилол в таких случаях следует с осторожностью. Пожилой возраст: применяют с осторожностью.
Лица, пользующиеся контактными линзами, должны помнить о возможности уменьшения количества слезной жидкости.
Лечение Дилатрендом нельзя прерывать резко, особенно у больных ишемической болезнью сердца. Отмена Дилатренда должна быть постепенной (в течение 2 недели). При хранении на свету возможно изменение цвета таблеток.
В случае необходимости проведения хирургического вмешательства с использованием анестезии необходимо предупредить анестезиолога о предшествующей терапии Дилатрендом. В период лечения исключается употребление этанола.
Бета-адреноблокаторы уменьшают перфузию плаценты, что может привести к внутриутробной гибели плода и преждевременным родам. Кроме того, у плода и новорожденного могут возникать нежелательные явления (в частности, гипогликемия и брадикардия, осложнения со стороны сердца и легких). Исследования на животных не выявили у него тератогенности. Достаточного опыта применения Дилатренда у беременных нет. Карведилол можно назначать во время беременности только в том случае, если возможные преимущества его применения превышают потенциальный риск для женщины и плода.
У животных карведилол и его метаболиты попадают в грудное молоко. Данных по экскреции препарата с женским молоком нет, поэтому применять его в период лактации не следует. Влияние на способность к вождению транспортных средств и работу с машинами и механизмами. Исследования по влиянию Дилатренда на способность к вождению транспортных средств или работу с машинами и механизмами не проводились. Из-за индивидуальных реакций на препарат (например, головокружение, общая слабость) она может нарушаться (особенно в начале лечения, при изменении дозирования, а также в случае одновременного приема алкоголя).

Хранить при температуре не выше 30°С, в защищенном от света месте.
Хранить в недоступном для детей месте.
Поскольку при воздействии света цвет таблеток изменяется, рекомендуется хранить их в закрытых коробочках.

Таблетки 6.25 мг - 3 года.
Таблетки 12.5 мг - 4 года.
Таблетки 25 мг - 5 лет.
Препарат не следует использовать по истечении срока годности, указанного на упаковке.

Отпускается по рецепту

Дилатренд 25мг таб. х30 (r)

Дилатренд® (Dilatrend®)

Таблетки: 1 таблетка містить карведилолу - 6.25 мг, 12,5 мг або 25 мг;
30, 50 або 100 таблеток у картонній пачці.

П№015353/01

Альфа - і бета - адреноблокатор

Карведилол - багатофункціональний блокатор адренорецепторів, що володіє бета1-та бета2 - та альфа1-адреноблокирующими властивостями. Карведилол чинить орга-нопротективныи ефект. Він є потужним антиоксидантом, що усуває вільні кисневі радикали, чинить антипроліферативну дію відносно гладко-м'язових клітин стінок судин.
Карведилол не має внутрішньої симпатоміметичної активності і подібно пропрано-лолу, має мембраностабілізуючі властивості. Блокуючи бета-адренорецептори, він знижує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, зменшуючи вивільнення реніну, тому затримка рідини (характерна для селективних альфа-адреноблокатолоров") виникає рідко.
Селективно блокуючи а1адренорецепторы, карведилол знижує загальний периферичний судинний опір.
Карведилол не чинить несприятливого впливу на ліпідний профіль, зберігаючи нормальне ставлення ліпопротеїнів висотою щільності до липопротеинам низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ).

Артеріальна гіпертензія. У хворих на артеріальну гіпертензію карведилол знижує артеріальний тиск, викликаного поєднаною блокадою в - і а-адренорецепторів. Зниження артеріального тиску не супроводжується одночасним збільшенням загального периферичного судинного опору, яке спостерігається при прийомі селективних бета-адреноблокаторів. Частота серцевих скорочень, дещо зменшується. Нирковий кровотік і функція нирок у хворих з артеріальною гіпертензією зберігаються. Показано, що карведилол не змінює ударний об'єм і зменшує загальний периферичний судинний опір; не порушує кровопостачання органів і периферичний кровотік, в тому числі, скелетної мускулатури, передпліччях, нижніх кінцівках, шкірних покривах, головному мозку та сонної артерії. Похолодання кінцівок і раннє настання втоми під час фізичного навантаження відзначаються рідко. Гіпотензивний ефект карведилолу при артеріальній гіпертензії зберігається протягом тривалого часу.
Ішемічна хвороба серця. У хворих ішемічною хворобою серця карведилол чинить протиішемічну та антиангінальну дію, зберігаються за умов тривалої терапії. Карведилол достовірно знижує потребу міокарда в кисні і активність симпатоадреналової системи. Він також зменшує переднавантаження (тиск заклинювання в легеневій артерії та легеневий капілярний тиск) і постнавантаження (загальний периферичний судинний опір).
Хронічна серцева недостатність. Результати недавно проведених клінічних досліджень, у тому числі "Copernicus", показали, що карведилол ефективний і добре переноситься хворими з хронічною серцевою недостатністю будь-якого ступеня тяжкості, знижуючи їх смертність.

Карведилол значно зменшує загальну смертність і потребу у госпіталізації з серцево-судинних причин. Він також збільшує фракцію викиду і зменшує симптоматику у хворих з хронічною серцевою недостатністю ішемічного і неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.

Артеріальна гіпертензія. Дилатренд показано, головним чином, при есенціальній гіпертензії (у вигляді монотерапії або комбінованій терапії з іншими антигіпертензивними препаратами, наприклад, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів або діуретиками).
Ішемічна хвороба серця (у тому числі у хворих з нестабільною стенокардією та безбольової ішемією міокарда).
Хронічна серцева недостатність. Дилатренд показаний для лікування клінічно проявляється легкої, помірної та тяжкої хронічної серцевої недостатності ішемічного або неішемічного генезу, зниження кількості ускладнень (госпіталізації з серцево-судинних причин) і смертності, а також поліпшення самопочуття і уповільнення прогресував™ захворювання, при використанні в поєднанні з інгібіторами АПФ, діуретиками та, іноді, препаратами дигіталісу (стандартна терапія). Дилатренд можна призначати як доповнення до стандартної терапії, так і хворим, які не одержують препарати дигіталісу, вазодилататори, або нітрати.

Підвищена чутливість до карведилолу або до будь-якого компонента препарату, гостра серцева недостатність, клінічно значуще порушення функції печінки, період годування груддю.
Як і інші бета-адреноблокатори, Дилатренд не слід призначати хворим з атриовентрику-лярной блокадою II і III ступеня (якщо не встановлений постійний водій ритму), брадикардією (менше 50 уд/хв), синдром слабкості синусового вузла, вираженою артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.), кардіогенним шоком, анамнестичними вказівками на бронхоспазм і бронхіальну астму. З обережністю застосовують препарат при емфіземі легенів, депресії, міастенії, вагітності.

Препарат приймають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Лікування Дилатрендом проводиться довгостроково. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу препарату з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у хворих на ішемічну хворобу серця.
Есенціальна гіпертензія. Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг один раз на добу в перші 2 дні, потім по 25 мг один раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до вищої рекомендованої дози 50 мг один раз на добу (або розділеної на два прийоми).
Ішемічна хвороба серця. Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг два рази на добу в перші 2 дні, після цього - по 25 мг два рази на добу. При необхідності згодом дозу можна збільшувати з інтервалами не менше двох тижнів, доводячи до вищої добової дози, яка дорівнює 100 мг, розділеної на два прийоми.
Хронічна серцева недостатність. Дозу підбирають індивідуально, під ретельним наглядом лікаря У хворих, які одержують препарати наперстянки, діуретики та інгібітори АПФ, слід стабілізувати їх дози до початку лікування Дилатрендом. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг два рази на добу протягом двох тижнів. При добрій переносимості дозу збільшують із інтервалами не менш двох тижнів, до 6.25 мг два рази на добу, потім до 12,5 мг два рази на добу, потім - до 25 мг два рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься хворим. Рекомендована максимальна доза - 25 мг 2 рази на добу для всіх хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю і для хворих з легким і помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла менше 85 кг У пацієнтів з легкою і помірною хронічною серцевою недостатністю і масою тіла більше 85 кг-рекомендована максимальна доза становить 50 мг два рази на добу. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути хворого для виявлення можливого наростання симптомів серцевої недостатності або вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів серцевої недостатності або затримка рідини слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді доводиться зменшити дозу Дилатренда або тимчасово відмінити його.

Якщо лікування Дилатрендом переривають більш ніж на 1 тиждень, то його призначення відновлюють в меншій дозі, а потім збільшують у відповідності з наведеними вище рекомендаціями. Якщо лікування Дилатрендом переривають більш ніж на 2 тижні, то його слід відновлювати у дозі 3.125 мг два рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій.

Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна знизити дозу інгібітора АПФ (якщо хворий його приймає), а потім, при необхідності, дозу Дилатренда В такій ситуації дозу Дилатренда не слід збільшувати, поки симптоми посиленням серцевої недостатності або артеріальної гіпотензії не стабілізуються. Дози в особливих групах хворих

Існуючі дані з фармакокінетики у хворих з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що хворим з помірною та тяжкою нирковою недостатністю коригування дози Дилатренда не потрібно.
Дилатренд протипоказаний пацієнтам з клінічними проявами порушення функції печінки (див. "Протипоказання").
Дані, які продиктували б необхідність корекції дози, відсутні.

Небажані явища у хворих, які отримують лікування з приводу артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця
Характер побічних дій Дилатренда при лікуванні артеріальної гіпертензії та тривалої терапії ішемічної хвороби серця аналогічний такому при серцевій недостатності, проте частота їх дещо менше.
у клінічних дослідженнях У хворих з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця відзначалися такі небажані явища.
Центральна нервова система. Часті: запаморочення, головний біль і загальна слабкість, зазвичай легкі та виникають, зокрема, на початку лікування. Нечасті: зниження настрою, порушення сну, парестезії.
Серцево-судинна система. Часті: брадикардія, постуральна гіпотензія, синкопе стану, особливо на початку терапії. Нечасті: порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок), загострення синдрому "переміжною" кульгавості і синдром Рейно), атріовентрикулярна блокада стенокардія (біль у грудній клітці), симптоми серцевої недостатності та периферичні набряки.
Органи дихання. Часті: бронхоспазм та задишка у схильних хворих. Рідкісні: закладеність носа.
Шлунково-кишковий трактЧасті: диспептичні розлади (у т. ч. нудота, болі в животі, діарея). Нечасті: запор, блювання.
Шкірні покриви. Нечасті: шкірні реакції (алергічний висип, дерматит, кропив'янка та свербіж).
Лабораторні показники. Окремі випадки підвищення активності "печінкових" трансаміназ - аланінамінотранс-феразим (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT) і гамма-глютамилтрансферазы, тромбо-цитопенії та лейкопенії.
Інші. Часті: біль у кінцівках, зменшення сльозовиділення і подразнення очей. Нечасті: зниження потенції, порушення зору. Рідкі: сухість у роті та порушення сечовипускання.

Окремі випадки шкірних алергічних реакцій (висип, кропив'янка, свербіж, висипання), загострення псоріатичних висипань, чхання, закладеність носа, бронхоспазм, задишка (у схильних пацієнтів). Окремі випадки грипоподібного синдрому.
Наявність у препарату бета-адреноблокуючих властивостей не виключає можливість маніфестації латентно протікає цукрового діабету, погіршення компенсації вже наявного цукрового діабету або пригнічення системи контринсулярной.

Симптоми: виражене зниження АТ, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані судоми.
Лікування: крім заходів загального характеру, необхідно проводити моніторинг і корекцію життєвоважливих показників, при необхідності - у відділенні інтенсивної терапії. Можна використовувати наступні заходи:
а) укласти хворого на спину
б) при вираженій брадикардії - атропін по 0,5-2 мг внутрішньовенно;
в) для підтримки серцево-судинної діяльності - глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струйно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії;
г) симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла та терапевтичної ефективності. При необхідності введення препаратів з позитивною інотропною дією, призначають інгібітори фосфодіестерази. Якщо в клінічній картині передозування домінує артеріальна гіпотензія, вводять норадреналін; його призначають в умовах безперервного моніторингу показників кровообігу.

При резистентній до лікування брадикардії показане застосування штучного водія ритму.

При бронхоспазмі вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності-внутрішньовенно) або аминофиллин внутрішньовенно. При судомах вводять внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при важкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу і виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість поддержива-ініціати/дезінтоксикаційної терапії залежить від тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації стану хворого.

Дигоксин. При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину підвищуються концентрації дигоксину приблизно на 15%. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль за концентрацією дигоксину в плазмі крові.
Інсулін або пероральні цукрознижувальні препарати. Препарати з бета-адреноблоки-рующими властивостями можуть посилювати цукрознижувальної дії інсуліну або пероральних цукрознижувальних засобів. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Хворим, які отримують інсулін або пероральні цукрознижувальні препарати, рекомендується регулярний контроль глюкози крові.
Індуктори або інгібітори печінкового метаболізму. Рифампіцин знижує плазмові концентрації карведилолу приблизно на 70%.
Препарати, що знижують вміст катехоламінів. Пацієнти, які приймають одночасно препарати з бета-адреноблокирующими властивостями, і препарати, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін і інгібітори моноамінооксидази), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії і/або вираженої брадикардії.
Циклоспорин. При призначенні карведилолу пацієнтам, які перенесли пересадку нирки, у яких розвинулося хронічне судинне відторгнення трансплантата зазначалося поміркований нов підвищення середніх мінімальних концентрацій циклоспорину Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні приблизно у 30% хворих дозу циклоспорину довелося зменшити (в середньому на 20%), іншим пацієнтам корекція дози не знадобилася. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями необхідної добової дози циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг концентрації циклоспорину після початку терапії карведилолом і, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. Верапаміл. дилтіазем та інші антиаритмічні засоби (пропранолол, аміодарон). Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення атриовентри-кулярной провідності.
Клонідин. Одночасне призначення клонідину з препаратами з бета-блокуючими властивостями може потенціювати антигипертензивныи і урежающий серцевий ритм ефекти. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з бета-адреноблокирующими властивостями і клонідином, першим слід відміняти бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу.
Блокатори "повільних" кальцієвих каналів. При одночасному призначенні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко - з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокирующими властивості, призначення карведилолу разом з блокаторами "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу або дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ і артеріального тиску.

Як і інші препарати з бета-адреноблокирующей активністю, карведилол може підсилювати дію інших одночасно прийнятих антигіпертензивних засобів (наприклад, щ -адреноблокаторів) або препаратів, які мають гіпотензивний ефект в якості побічної дії.
Особливу увагу слід звертати при проведенні загальної анестезії на можливість синергічного негативного інотропного дії карведилолу та деяких анестетиків.

У хворих з хронічною серцевою недостатністю в період підбору дози Дилатренда може відзначатися наростання симптомів серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків і не підвищувати дозу Дилатренда до стабілізації стану хворого. Іноді буває необхідно зменшити дозу Дилатренда або, в рідких випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не перешкоджають подальшому правильному підбору дози Дилатренда. Дилатренд з обережністю використовують у комбінації з серцевими глікозидами (можливо надмірне уповільнення атріовентрикулярної провідності).
При призначенні Дилатренда хворим з хронічною серцевою недостатністю та низьким артеріальним тиском (систолічний АТ < 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця і дифузними змінами судин і/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату регулюють залежно від функціонального стану нирок.
Хворим з хронічними обструктивними захворюваннями легень (у тому числі бронхоспастичним синдромом), які не одержують пероральних або інгаляційних протиастматичних препаратів, Дилатренд призначають тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності початкової схильності до бронхоспастичестому синдрому при прийомі Дилатренда в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутися респіраторний дистрес-синдром. На початку прийому і при збільшенні дози Дилатренда цих хворих потрібно тшэтельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму
З обережністю препарат призначають хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У хворих з серцевою недостатністю і цукровим діабетом застосування Дилатренда може супроводжуватися декомпенсацією вуглеводного обміну.
Обережність необхідна при призначенні Дилатренда пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (у тому числі з синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності.
Як і інші бета-адреноблокатори, Дилатренд може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу.
Обережність потрібна у хворих, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумації негативних ефектів Дилатренда і анестетиків.
Дилатренд може викликати брадикардію, при зменшенні частоти серцевих скорочень нижче 55 ударів в хвилину дозу Дилатренда слід знизити.
Необхідно дотримуватися обережності при призначенні Дилатренда особам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної чутливості або які проходять курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.
Хворим з анамнестичними вказівками на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів, Дилатренд можна призначати тільки після ретельного аналізу можливої користі та ризику.
У хворих, які одночасно приймають блокатори "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу або дилтіазему, а також інші антиаритмічні засоби необхідно регулярно мониторироватьЭКГ і артеріальний тиск.
Хворим на феохромоцитому до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфз-адреноблокатор. Хоча Дилатренд має як бета-, так і альфа-адреноблокирующими властивості, досвіду його застосування у таких хворих немає, тому його з обережністю слід призначати хворим з підозрою на феохромоцитому.
Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих зі стенокардією Принцметала. Досвіду призначення Дилатренда цим пацієнтам немає. Хоча його альфа-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібну симптоматику, призначати карведилол у таких випадках слід з обережністю. Літній вік: застосовують з обережністю.
Особи, які користуються контактними лінзами, повинні пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини.
Лікування Дилатрендом не можна переривати різко, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця. Скасування Дилатренда повинна бути поступовою (протягом 2 тижнів). При зберіганні на світлі можлива зміна кольору таблеток.
У разі необхідності проведення хірургічного втручання з використанням анестезії необхідно попередити анестезіолога про попередню терапію Дилатрендом. У період лікування виключається вживання етанолу.
Бета-адреноблокатори зменшують перфузію плаценти, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода і передчасних пологів. Крім того, у плода і новонародженого можуть виникати небажані явища (зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця і легенів). Дослідження на тваринах не виявили у нього тератогенності. Достатнього досвіду застосування Дилатренда у вагітних немає. Карведилол можна призначати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик для жінки і плоду.
У тварин карведилол та його метаболіти потрапляють у грудне молоко. Даних щодо екскреції препарату з жіночим молоком немає, тому застосовувати його в період лактації не слід. Вплив на здатність до водіння транспортних засобів і роботу з машинами і механізмами. Дослідження по впливу Дилатренда на здатність до водіння транспортних засобів або роботу з машинами і механізмами не проводились. Із-за індивідуальних реакцій на препарат (наприклад, запаморочення, загальна слабкість) вона може порушуватися (особливо на початку лікування, при зміні дозування, а також у разі одночасного прийому алкоголю).

Зберігати при температурі не вище 30°С, в захищеному від світла місці.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Оскільки при впливі світла змінюється колір таблеток, рекомендується зберігати їх у закритих коробках.

Таблетки 6.25 мг - 3 роки.
Таблетки 12,5 мг - 4 роки.
Таблетки 25 мг - 5 років.
Препарат не слід використовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Відпускається за рецептом