Купить Дексаметазон-виал р-р д/ин. 4мг/1мл амп. 1мл №25
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Дексаметазон-Виал
Раствор для инъекций
1 мл раствора содержит дексаметазона фосфата (в виде натриевой соли) 4 мг.
25 ампул по 1 мл.
Дексаметазон - синтетический глюкокортикоидный препарат, в состав которого входит атом фтора.
Оказывает выраженное противовоспалительное, противоаллергическое и десенсибилизирующее действие, обладает иммунодепрессивной активностью. Незначительно задерживает натрий и воду в организме. Эти эффекты связаны с угнетением высвобождения эозинофилами медиаторов воспаления; индуцированием образования липокортинов и уменьшения количества тучных клеток, вырабатывающих гиалуроновую кислоту; с уменьшением проницаемости капилляров; стабилизацией клеточных мембран (особенно лизосомальных) и мембран органелл. Иммунодепрессивный эффект обусловлен торможением высвобождения цитокининов (интерлейкина 1, 2, гамма-интерферона) из лимфоцитов и макрофагов. Основное влияние на обмен веществ связано с катаболизмом белка, повышением глюконеогенеза в печени и снижением утилизации глюкозы периферическими тканями.
Препарат подавляет активность витамина Д, что приводит к снижению всасывания кальция и увеличению его выведения. Дексаметазон подавляет синтез и секрецию АКТГ и вторично - синтез эндогенных глюкокортикоидов. Особенностью действия препарата является значительное ингибирование функции гипофиза и полное отсутствие минералокортикоидной активности.
С учётом показаний и назначаемых доз рекомендуются для лечения всех тех заболеваний, которые поддаются системному лечению глюкокортикоидами (при необходимости в качестве дополнительного лечения к основному), если местное лечение или пероральный приём невозможен или неэффективен:
- шок различного генеза (анафилактический, посттравматический, послеоперационный, кардиогенный, гемотрансфузионный и др.);
- отек головного мозга (при опухоли головного мозга, черепно-мозговой травме, нейрохирургическом вмешательстве, кровоизлиянии в мозг, энцефалите, менингите, лучевом поражении);
- астматический статус;
- тяжелые аллергические реакции (отек Квинке, бронхоспазм, дерматоз, острая анафилактическая реакция на лекарственные препараты, переливание сыворотки, пирогенные реакции);
- острые гемолитические анемии, тромбоцитопения, агранулоцитоз;
- острая лимфобластная лейкемия;
- тяжелые инфекционные заболевания (в сочетании с антибиотиками);
- острая недостаточность коры надпочечников;
- острый круп;
- острые (или обострение) ревматические заболевания, системные заболевания соединительной ткани и заболевания суставов (плечелопаточный периартрит, эпикондилит, стилоидит, бурсит, тендовагинит, компрессионная невропатия, остеохондроз, артриты различной этиологии, остеоартроз);
- диагностика адренокортикальной недостаточности, гипофизарной низкорослости (у детей), аффективных расстройств, в т.ч. при депрессии.
Артериальная гипертензия, болезнь Иценко — Кушинга, психозы, почечная недостаточность, остеопороз, язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, бактериальный эндокардит, сифилис, туберкулез, сахарный диабет, беременность, системные микозы, инфекционные поражения суставов, ожирение III-IV ст., повышенная чувствительность к дексаметазону.
Во время беременности (особенно в I триместре) препарат может быть применен только тогда, когда ожидаемый лечебный эффект превышает потенциальный риск для плода. При длительной терапии в период беременности не исключена возможность нарушения роста плода. В случае применения в конце беременности существует опасность возникновения атрофии коры надпочечников у плода, что может потребовать проведения заместительной терапии у новорожденного.
Если необходимо проводить лечение препаратом во время грудного вскармливания, то кормление грудью следует прекратить.
Дозу Дексаметазона устанавливают индивидуально, в зависимости от заболевания и состояния больного.
В/в, В/м (парентерально):
Дексаметазон вводят внутривенно струйно медленно или капельно и внутримышечно. Дозу Дексаметазона устанавливают индивидуально. В течение суток можно вводить от 4 до 20 мг 3 - 4 раза. Максимальная суточная доза - 80 мг. В исключительных случаях - выше. Продолжительность парентерального введения обычно составляет 3-4 дня, затем переходят на поддерживающую терапию пероральной формой Дексаметазона.
В остром периоде при различных заболеваниях и в начале лечения Дексаметазон применяют в более высоких дозах. При достижении эффекта доза Дексаметазона снижается с интервалом в несколько дней до достижения поддерживающей дозы или до прекращения лечения.
При шоке (взрослым) - в/в, 20 мг однократно, затем по 3 мг/кг в течение 24 ч в виде непрерывной инфузии или в/в однократно 2-6 мг/кг, либо в/в по 40 мг каждые 2-6 (4-6) ч.
При отеке мозга (взрослым) - 10 мг в/в, затем по 4 мг каждые 6 ч в/м до устранения симптомов; дозу снижают через 2-4 суток и постепенно - в течение 5-7 суток - прекращают лечение.
При недостаточности коры надпочечников (детям) - в/м по 0,0233 мг/кг (0,67 мг/м2) в сутки в 3 инъекции каждые третьи сутки, или ежедневно по 0,00776-0,01165 мг/кг (0,233-0,335 мг/м2) в сутки.
При кратковременной терапии: тошнота, рвота, брадикардия, аритмии, изъязвление слизистой оболочки ЖКТ, снижение иммунитета.
При длительном применении: синдром Иценко-Кушинга, гипергликемия, панкреатит, дистрофия миокарда, головная боль, судороги, психоз.
Детям, которые в период лечения находились в контакте с больными корью или ветряной оспой, профилактически назначают специфические иммуноглобулины. У детей в период роста ГКС должны применяться только по абсолютным показаниям и под особо тщательным наблюдением лечащего врача.
Необходимо учитывать, что у пациентов с гипотиреозом клиренс ГКС снижается, а у пациентов с тиреотоксикозом - повышается.
Дексаметазон фармацевтически несовместим с другими лекарственными средствами (может образовывать нерастворимые соединения). Дексаметазон повышает токсичность сердечных гликозидов (из-за возникающей гипокалиемии повышается риск развития аритмий). Ускоряет выведение ацетилсалициловой кислоты, снижает содержание ее метаболитов в крови (при отмене дексаметазона концентрация салицилатов в крови увеличивается и возрастает риск развития побочных явлений). При одновременном применении с живыми противовирусными вакцинами и на фоне других видов иммунизации увеличивает риск активации вирусов и развития инфекций. Увеличивает метаболизм изониазида, мексилетина (особенно у "быстрых ацетиляторов"), что приводит к снижению их плазменных концентраций. Увеличивает риск развития гепатотоксического действия парацетамола (индукция "печеночных" ферментов и образования токсичного метаболита парацетамола).
Повышает (при длительной терапии) содержание фолиевой кислоты.
Гипокалемия, вызываемая ГКС, может увеличивать выраженность и длительность мышечной блокады на фоне миорелаксантов.
В высоких дозах снижает эффект соматропина.
Дексаметазон снижает действие гипогликемических лекарственных средств; усиливает антикоагулянтное действие производных кумарина.
Ослабляет влияние витамина D на всасывание ионов кальция в просвете кишечника.
Эргокальциферол и паратгормон препятствуют развитию остеопатии, вызываемой ГКС.
Уменьшает концентрацию празиквантела в крови.
Циклоспорин (угнетает метаболизм) и кетоконазол (снижает клиренс) увеличивают токсичность.
Тиазидные диуретики, ингибиторы карбоангидразы, другие ГКС и амфотерицин В повышают риск развития гипокалиемии, натрий-содержащие лекарственные средства - отеков и повышения АД.
НПВП и этанол повышают опасность развития изъязвления слизистой оболочки ЖКТ и кровотечения, в комбинации с НПВП для лечения артрита возможно снижение дозы ГКС из-за суммации терапевтического эффекта.
Индометацин, вытесняя дексаметазон из связи с альбуминами, увеличивает риск развития его побочных эффектов.
Амфотерицин В и ингибиторы карбоангидразы увеличивают риск развития остеопороза.
Терапевтическое действие ГКС снижается под влиянием фенитоина, барбитуратов, эфедрина, теофиллина, рифампицина и других индукторов "печеночных" микросомальных ферментов (увеличение скорости метаболизма).
Митотан и другие ингибиторы функции коры надпочечников могут обусловливать необходимость повышения дозы ГКС.
Клиренс ГКС повышается на фоне гормонов щитовидной железы.
Иммунодепрессанты повышают риск развития инфекций и лимфомы или других лимфопролиферативных нарушений, связанных с вирусом Эпштейна-Барр.
Эстрогены (включая пероральные эстрогенсодержащие контрацептивы) снижают клиренс ГКС, удлиняют период полувыведения и их терапевтические и токсические эффекты.
Появлению гирсутизма и угрей способствует одновременное применение других стероидных гормональных лекарственных средств - андрогенов, эстрогенов, анаболиков, пероральных контрацептивов.
Трициклические антидепресанты могут усиливать выраженность депрессии, вызванной приемом ГКС (не показаны для терапии данных побочных эффектов).
Риск развития катаракты повышается при применении на фоне других ГКС, антипсихотических лекарственных средств (нейролептиков), карбутамида и азатиоприна.
Одновременное назначение с м-холиноблокаторами (включая антигистаминные лекарственные средства, трициклические антидепрессанты) и нитратами способствует развитию повышения внутриглазного давления.
При одновременном интертекальном применении с йофендилатом повышается риск развития арахноидита.
Симптомы: повышение артериального давления, отеки, пептическая язва, гипергликемия, нарушение сознания.
Лечение: симптоматическое, специфического антидота нет.
Хранить в защищенном от света месте при температуре не выше 25°С. Хранить в недоступном для детей месте.
3 года.
Дексаметазон-Віал
Розчин для ін'єкцій
1 мл розчину містить дексаметазону фосфату (у вигляді натрієвої солі) 4 мг.
25 ампул по 1 мл
Дексаметазон - синтетичний глюкокортикоїдний препарат, до складу якого входить атом фтору.
Чинить виражену протизапальну, протиалергічну та десенсибілізуючу дію, має імунодепресивну активність. Незначно затримує натрій і воду в організмі. Ці ефекти пов'язані з пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; индуцированием освіти липокортинов і зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран (особливо лізосомальних) та мембран органел. Імунодепресивний ефект зумовлений гальмуванням вивільнення цитокінінів (інтерлейкіну 1, 2, гама-інтерферону) з лімфоцитів і макрофагів. Основний вплив на обмін речовин пов'язаний з катаболізмом білків, підвищенням глюконеогенезу в печінці та зниженням утилізації глюкози периферичними тканинами.
Препарат пригнічує активність вітаміну Д, що призводить до зниження всмоктування кальцію і збільшення його виведення. Дексаметазон пригнічує синтез і секрецію АКТГ і вдруге - синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Особливістю дії препарату є значне пригнічення функції гіпофіза та повна відсутність мінералокортикоїдної активності.
З урахуванням показань і призначаються доз рекомендуються для лікування всіх тих захворювань, які піддаються системному лікуванню глюкокортикоїдами (при необхідності як додаткове лікування до основного), якщо місцеве лікування або пероральний прийом неможливий або неефективний:
- шок різного генезу (анафілактичний, післятравматичний, післяопераційний, кардіогенний, гемотрансфузионный та ін);
- набряк головного мозку (при пухлині головного мозку, черепно-мозковій травмі, нейрохірургічному втручанні, крововиливі у мозок, енцефаліті, менінгіті, променевому ураженні);
- астматичний статус;
- тяжкі алергічні реакції (набряк Квінке, бронхоспазм, дерматоз, гостра анафілактична реакція на лікарські препарати, переливання сироватки, пірогенні реакції);
- гострі гемолітичні анемії, тромбоцитопенія, агранулоцитоз;
- гостра лімфобластна лейкемія;
- тяжкі інфекційні захворювання (у поєднанні з антибіотиками);
- гостра недостатність кори надниркових залоз;
- гострий круп;
- гострі (або загострення) ревматичні захворювання; системні захворювання сполучної тканини і захворювання суглобів (плечолопатковий періартрит, епікондиліт, стілоідіт, бурсит, тендовагініт, компресійна невропатія, остеохондроз, артрити різної етіології, остеоартроз);
- діагностика адренокортикальної недостатності, гіпофізарної низькорослості (у дітей), афективних розладів, в т. ч. при депресії.
Артеріальна гіпертензія, хвороба Іценко - Кушинга, психози, ниркова недостатність, остеопороз, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, бактеріальний ендокардит, сифіліс, туберкульоз, цукровий діабет, вагітність, системні мікози, інфекційні ураження суглобів, ожиріння III-IV ст., підвищена чутливість до дексаметазону.
Під час вагітності (особливо в I триместрі) препарат може бути застосований тільки тоді, коли очікуваний лікувальний ефект перевищує потенційний ризик для плода. При тривалій терапії в період вагітності не виключена можливість порушення росту плода. У разі застосування в кінці вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може зажадати проведення замісної терапії у новонародженого.
Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, годування груддю слід припинити.
Дозу Дексаметазону встановлюють індивідуально, залежно від захворювання і стану хворого.
В/в, В/м (парентерально):
Дексаметазон вводять внутрішньовенно струминно повільно або краплинно і внутрішньом'язово. Дозу Дексаметазону встановлюють індивідуально. Протягом доби можна вводити від 4 до 20 мг 3 - 4 рази. Максимальна добова доза - 80 мг. У виняткових випадках - вище. Тривалість парентерального введення звичайно становить 3-4 дні, потім переходять на підтримуючу терапію пероральної формою Дексаметазону.
У гострому періоді при різних захворюваннях і на початку лікування Дексаметазон застосовують в більш високих дозах. При досягненні ефекту доза Дексаметазону знижується з інтервалом в декілька днів до досягнення підтримуючої дози або припинення лікування.
При шоці (дорослим) - в/в, 20 мг одноразово, потім по 3 мг/кг протягом 24 год у вигляді безперервної інфузії або в/в одноразово 2-6 мг/кг, або в/в по 40 мг кожні 2-6 (4-6) ч.
При набряку мозку (дорослим) - 10 мг в/в, потім по 4 мг кожні 6 год в/м до усунення симптомів; дозу знижують через 2-4 доби і поступово - протягом 5-7 діб - припиняють лікування.
При недостатності кори надниркових залоз (дітям) - в/м по 0,0233 мг/кг (0,67 мг/м2) на добу в 3 ін'єкції кожні треті добу, або щодня по 0,00776-0,01165 мг/кг (0,233-0,335 мг/м2) на добу.
При короткочасній терапії: нудота, блювання, брадикардія, аритмії, виразки слизової оболонки ШКТ, зниження імунітету.
При тривалому застосуванні: синдром Іценко-Кушинга, гіперглікемія, панкреатит, дистрофія міокарда, головний біль, судоми, психоз.
Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряну віспу, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. У дітей в період росту ГКС повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря.
Необхідно враховувати, що у пацієнтів з гіпотиреозом кліренс ГКС знижується, а у пацієнтів з тиреотоксикозом - підвищується.
Дексаметазон фармацевтично несумісний з іншими лікарськими засобами (може утворювати нерозчинні сполуки). Дексаметазон підвищує токсичність серцевих глікозидів (через що виникає гіпокаліємії підвищується ризик розвитку аритмій). Прискорює виведення ацетилсаліцилової кислоти, знижує вміст її метаболітів в крові (при відміні дексаметазону концентрація саліцилатів у крові збільшується і зростає ризик розвитку побічних явищ). При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами і на фоні інших видів імунізації збільшує ризик активації вірусів і розвитку інфекцій. Збільшує метаболізм ізоніазиду, мексилетину (особливо у "швидких ацетиляторів"), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. Збільшує ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу (індукція "печінкових" ферментів і утворення токсичного метаболіту парацетамолу).
Підвищує (при тривалій терапії) вміст фолієвої кислоти.
Гипокалемія, що викликається ГКС, може збільшувати вираженість і тривалість м'язової блокади на тлі міорелаксантів.
У високих дозах знижує ефект соматропина.
Дексаметазон знижує дію гіпоглікемічних лікарських засобів; посилює антикоагулянтну дію похідних кумарину.
Послаблює вплив вітаміну D на всмоктування іонів кальцію в просвіті кишечника.
Ергокальциферол та паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається ГКС.
Зменшує концентрацію празиквантелу в крові.
Циклоспорин (пригнічує метаболізм) і кетоконазол (знижує кліренс) збільшують токсичність.
Тіазидні діуретики, інгібітори карбоангідрази, інші ГКС і амфотерицин В підвищують ризик розвитку гіпокаліємії, натрій-містять лікарські засоби - набряків і підвищення артеріального тиску.
НПЗП та етанол підвищують небезпека розвитку виразки слизової оболонки ШЛУНКОВО-кишкового тракту та кровотечі, в комбінації з НПЗП для лікування артриту можливо зниження дози ГКС з-за сумації терапевтичного ефекту.
Індометацин, витісняючи дексаметазон із зв'язку з альбумінами, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів.
Амфотерицин В та інгібітори карбоангідрази збільшують ризик розвитку остеопорозу.
Терапевтична дія ГКС знижується під впливом фенітоїну, барбітуратів, ефедрину, теофіліну, рифампіцину та інших індукторів "печінкових" мікросомальних ферментів (збільшення швидкості метаболізму).
Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози ГКС.
Кліренс ГКС підвищується на тлі гормонів щитовидної залози.
Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов'язаних з вірусом Епштейна-Барр.
Естрогени (включаючи пероральні естрогенвмісні контрацептиви) знижують кліренс ГКС, подовжують період напіввиведення та їх терапевтичні та токсичні ефекти.
Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших стероїдних гормональних лікарських засобів - андрогенів, естрогенів, анаболіків, пероральних контрацептивів.
Трициклічні антидепресанты можуть посилювати вираженість депресії, викликаної прийомом ДКЗ (не показані для терапії даних побічних ефектів).
Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на фоні інших ГКС, антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків), карбутаміду і азатіоприну.
Одночасне призначення з м-холиноблокаторами (включаючи антигістамінні лікарські засоби, трициклічні антидепресанти) і нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску.
При одночасному интертекальном застосуванні з йофендилатом підвищується ризик розвитку арахноїдиту.
Симптоми: підвищення артеріального тиску, набряки, пептична виразка, гіперглікемія, порушення свідомості.
Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.
Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
3 роки.