Купить Цитрамон ультра таб. п/о плён. №10

Цитрамон Ультра

Citramon-Ultra

Таблетки, покрытые оболочкой

1 таблетка содержит кислоты ацетилсалициловой - 0,2400 г, парацетамола -0,1800 г, кофеина- 0,0273 г в пересчете на кофеина моногидрат 0,0300 г

10 шт.

Цитрамон ультра - комбинированный препарат, действие которого обусловлено эффектами входящих в его состав компонентов. Ацетилсалициловая кислота оказывает жаропонижающее, противовоспалительное и анальгезирующее действие, обусловленное ингибированием синтеза простагландинов. Фенацетин оказывает жаропонижающее и анальгезирующее действие. Кофеин влияет на тонус сосудов головного мозга, а также усиливает в данной комбинации действие ацетилсалициловой кислоты и фенацетина.

умеренно выраженный болевой синдром различной этиологии: головная боль, мигрень, зубная боль, невралгия, артралгия, миалгия, альгодисменорея; лихорадочные состояния при ОРВИ, гриппе и ревматических заболеваниях язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения; желудочно-кишечные кровотечения (в т.ч. в анамнезе); выраженные нарушения функции печени и/или почек; геморрагические диатезы; повышенная чувствительность к компонентам препарата

Цитрамон ультра принимают внутрь.
Назначают взрослым и детям старше 14 лет по 1-3 таб. 3 раза/сут. Максимальная суточная доза для взрослых - 6 таб.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: гастралгия, тошнота, рвота, гепатотоксичность, эрозивно-язвенные поражения желудочно-кишечного тракта.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, повышение артериального давления.

Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, ангионевротический отек, гиперемия кожи, синдром Стивенса-Джонсона, Лайела, бронхоспазм.

Со стороны центральной нервной системы: головокружение, головная боль.

Со стороны мочевыделительной системы: нефротоксичность, поражение почек с папиллярным некрозом.

Со стороны свертывающей системы крови: анемия, метгемоглобинемия, снижение агрегации тромбоцитов, тромбоцитопения, гипокоагуляция, геморрагический синдром (носовое кровотечение, кровоточивость десен, пурпура и др.).

Со стороны органов чувств: нарушения зрения, шум в ушах, глухота.

Синдром Рейе у детей (гиперпирексия, метаболический ацидоз, нарушения со стороны нервной системы и психики, рвота, нарушения функции печени).

Детям до 15 лет нельзя назначать лекарственные средства, содержащие ацетилсалициловую кислоту, поскольку в случае вирусной инфекции они способны увеличить риск возникновения синдрома Рейе. Симптомами синдрома Рейе являются продолжительная рвота, острая энцефалопатия, увеличение печени. При продолжительном применении препарата необходим контроль периферической крови и функционального состояния печени. Пациентам с повышенной чувствительностью или с астмоидными реакциями на салицилаты или их производные ацетилсалициловой кислоты можно назначать только с соблюдением специальных мер предосторожности (в условиях службы неотложной помощи). Поскольку ацетилсалициловая кислота замедляет свертывание крови, то пациент, если ему предстоит хирургическое вмешательство, должен заранее предупредить врача о приеме препарата. Ацетилсалициловая кислота в низких дозах уменьшает выведение мочевой кислоты. У пациентов с соответствующей предрасположенностью это может в ряде случаев спровоцировать приступ подагры. Во время лечения следует отказаться от употребления этанола (повышение риска желудочно-кишечного кровотечения).

Усиливает действие гепарина, непрямых антикоагулянтов, резерпина, стероидных гормонов и гипогликемических лекарственных средств. Одновременное назначение с другими НПВП, метотрексатом увеличивает риск развития побочных эффектов. Длительное совместное использование парацетамола и др. НПВП повышает риск развития "анальгетической" нефропатии и почечного папиллярного некроза, наступления терминальной стадии почечной недостаточности. Одновременное длительное назначение парацетамола в высоких дозах и салицилатов повышает риск развития рака почки или мочевого пузыря. Уменьшает эффективность спиронолактона, фуросемида, гипотензивных лекарственных средств, а также урикозурических средств, способствующих выведению мочевой кислоты. Индукторы микросомальных ферментов печени (фенитоин, барбитураты, рифампицин, фенилбутазон, трициклические антидепрессанты), этанол и гепатотоксические лекарственные средства (ЛС) увеличивают продукцию гидроксилированных активных метаболитов, что обусловливает возможность развития тяжелых интоксикаций даже при небольшой передозировке. Длительное использование барбитуратов снижает эффективность парацетамола. Индукторы микросомальных ферментов печени (в том числе циметидин) снижают риск гепатотоксического действия парацетамола. Метоклопрамид ускоряет всасывание парацетамола. Под воздействием парацетамола T1/2 хлорамфеникола увеличивается в 5 раз. При повторном приеме парацетамол может усилить действие антикоагулянтов (производных кумарина) за счет снижения синтеза прокоагулянтных факторов в печени. Одновременный прием парацетамола и этанола повышает риск развития явлений острого панкреатита. Дифлунисал повышает плазменную концентрацию парацетамола на 50%, что обусловливает риск развития гепатотоксичности. Миелотоксичные ЛС усиливают проявления гематотоксичности препарата. Кофеин ускоряет всасывание эрготамина.

Симптомы: легкая интоксикация — бледность кожных покровов, тошнота, рвота, гастралгия, головокружение, звон в ушах;

тяжелая интоксикация - заторможенность, сонливость, коллапс, судороги, бронхоспазм, затрудненное дыхание, анурия, кровотечения, анорексия, нарушение метаболизма глюкозы, метаболический ацидоз.

Симптомы нарушения функции печени могут появиться через 12-48 ч после передозировки. При тяжелой передозировке - печеночная недостаточность с прогрессирующей энцефалопатией, кома, смерть; острая почечная недостаточность с тубулярным некрозом (в т.ч. при отсутствии тяжелого поражения печени); аритмия, панкреатит.

Первоначально центральная гипервентиляция легких приводит к дыхательному алкалозу (одышка, удушье, цианоз, повышенная потливость). По мере усиления интоксикации прогрессирующее угнетение дыхания и разобщение окислительного фосфорилирования вызывают респираторный ацидоз.

Лечение: постоянный контроль кислотно-щелочного и электролитного баланса; в зависимости от состояния обмена веществ - введение натрия гидрокарбоната, натрия цитрата или натрия лактата. Повышающаяся резервная щелочность усиливает выведение ацетилсалициловой кислоты за счет ощелачивания мочи.

Введение донаторов SH-групп и предшественников синтеза глутатиона - метионина в течение 8-9 ч после передозировки и ацетилцистеина - в течение 8 ч. Необходимость в проведении дополнительных терапевтических мероприятий (дальнейшее введение метионина, в/в введение ацетилцистеина) определяется в зависимости от концентрации парацетамола в крови, а также от времени, прошедшего после его приема.

В сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 оС. Хранить в недоступном для детей месте.

2 года.

Цитрамон Ультра

Citramon-Ultra

Таблетки, вкриті оболонкою

1 таблетка містить кислоти ацетилсаліцилової - 0,2400 г, парацетамолу -0,1800 г, кофеїну - 0,0273 г у перерахуванні на кофеїну моногідрат 0,0300 р

10 шт.

Цитрамон ультра - комбінований препарат, дія якого обумовлена ефектами вхідних в його склад компонентів. Ацетилсаліцилова кислота чинить жарознижувальну, протизапальну і знеболювальну дію, яка обумовлена інгібуванням синтезу простагландинів. Фенацетин має жарознижувальну і знеболювальну дію. Кофеїн впливає на тонус судин головного мозку, а також посилює в даній комбінації дію ацетилсаліцилової кислоти і фенацетину.

помірно виражений больовий синдром різної етіології: головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, артралгія, міалгія, альгодисменорея; гарячкові стани при ГРВІ, грипі і ревматичних захворюваннях виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у фазі загострення; шлунково-кишкові кровотечі (в т.ч. в анамнезі); виражені порушення функції печінки і/або нирок; геморагічні діатези; підвищена чутливість до компонентів препарату

Цитрамон ультра приймають всередину.
Призначають дорослим і дітям старше 14 років по 1-3 таб. 3 рази/добу. Максимальна добова доза для дорослих - 6 таб.

З боку шлунково-кишкового тракту: гастралгія, нудота, блювання, гепатотоксичність, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення артеріального тиску.

Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, ангіоневротичний набряк, гіперемія шкіри, синдром Стівенса-Джонсона, Лайєлла, бронхоспазм.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль.

З боку сечовидільної системи: нефротоксичність, ураження нирок з папілярним некрозом.

З боку системи згортання крові: анемія, метгемоглобінемія, зниження агрегації тромбоцитів, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, геморагічний синдром (носова кровотеча, кровоточивість ясен, пурпура та ін).

З боку органів чуття: порушення зору, шум у вухах, глухота.

Синдром Рейє у дітей (гіперпірексія, метаболічний ацидоз, порушення з боку нервової системи та психіки, блювота, порушення функції печінки).

Дітям до 15 років не можна призначати лікарські засоби, які містять ацетилсаліцилову кислоту, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривала блювота, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. При тривалому застосуванні препарату необхідний контроль периферичної крові і функціонального стану печінки. Пацієнтам з підвищеною чутливістю або з астмоидными реакціями на саліцилати або їхні похідні ацетилсаліцилової кислоти можна призначати тільки з дотриманням спеціальних застережних заходів (в умовах служби невідкладної допомоги). Оскільки ацетилсаліцилова кислота сповільнює згортання крові, то пацієнт, якщо йому належить хірургічне втручання, повинен заздалегідь попередити лікаря про прийом препарату. Ацетилсаліцилова кислота в низьких дозах зменшує виведення сечової кислоти. У пацієнтів з відповідною схильністю це може в ряді випадків спровокувати напад подагри. Під час лікування слід відмовитися від вживання етанолу (підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі).

Посилює дію гепарину, непрямих антикоагулянтів, резерпіну, стероїдних гормонів і гіпоглікемічних лікарських засобів. Одночасне призначення з іншими НПЗП, метотрексатом збільшує ризик розвитку побічних ефектів. Тривале спільне використання парацетамолу та ін НПЗП підвищує ризик розвитку "аналгетичну" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах і саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Зменшує ефективність спіронолактону, фуросеміду, гіпотензивних лікарських засобів, а також урикозуричних засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти. Індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол і гепатотоксичні лікарські засоби (ЛЗ) збільшують продукцію гидроксилированных активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликій передозуванні. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Індуктори мікросомальних ферментів печінки (у тому числі циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу. Під впливом парацетамолу T1/2 хлорамфеніколу збільшується в 5 разів. При повторному прийомі парацетамол може підсилити дію антикоагулянтів (похідних кумарину) за рахунок зниження синтезу прокоагулянтных факторів в печінці. Одночасний прийом парацетамолу і етанолу підвищує ризик розвитку явищ гострого панкреатиту. Дифлунисал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що обумовлює ризик розвитку гепатотоксичності. Миелотоксичные ЛЗ підсилюють прояви гематотоксичності препарату. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну.

Симптоми: легка інтоксикація - блідість шкірних покривів, нудота, блювання, біль у шлунку, запаморочення, дзвін у вухах;

важка інтоксикація - загальмованість, сонливість, колапс, судоми, бронхоспазм, утруднене дихання, анурія, кровотечі, анорексія, порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз.

Симптоми порушення функції печінки можуть з'явитися через 12-48 годин після передозування. При важкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючої енцефалопатії, кома, смерть; гостра ниркова недостатність з тубулярным некрозом (у т. ч. при відсутності тяжкого ураження печінки); аритмії, панкреатит.

Спочатку центральна гіпервентиляція легенів приводить до дихального алкалозу (задишка, ядуха, ціаноз, підвищена пітливість). У міру посилення інтоксикації прогресуючий пригнічення дихання і роз'єднання окисного фосфорилювання викликають респіраторний ацидоз.

Лікування: постійний контроль за кислотно-лужного та електролітного балансу; залежно від стану обміну речовин - введення натрію гідрокарбонату, натрію цитрату або натрію лактату. Підвищується резервна лужність підсилює виведення ацетилсаліцилової кислоти за рахунок ощелачіванія сечі.

Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіоніну протягом 8-9 год після передозування та ацетилцистеїну - протягом 8 год Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, в/в введення ацетилцистеїну) визначається в залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.

У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 оС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

2 роки.