Купить Цитозар флаконы 100 мг/мл, 5 мл
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Цитозар
CYTOSAR
Флакон в комплекте с растворителем.
Цитарабин100 мг
100 мг.
Цитарабин относится к группе антиметаболитов пиримидинового обмена и является S-фазовоспецифичным препаратом. Тормозит синтез ДНК в клетке. Антилейкемическую активность препарат приобретает в результате фосфорилирования, которое наиболее интенсивно протекает в миелобластах, лимфобластах, лимфоцитах, в меньшей степени в гранулоцитах, эритроцитах и тромбоцитах.
— для индукции и поддержания ремиссии при острых нелимфобластных лейкозах, как у взрослых, так и у детей;
— для лечения острого лимфобластного лейкоза и хронического миелолейкоза (бластный криз) как у взрослых, так и у детей.
— интратекально в качестве монотерапии или в комбинации с другими противоопухолевыми препаратами (метотрексат, гидрокортизона натрия сукцинат и др.) для профилактики или лечения нейролейкемии;
— у детей с неходжкинскими лимфомами (в комбинированной лекарственной терапии).
— повышенная чувствительность к цитарабину;
— беременность;
— период лактации.
Противопоказан
Схема и метод применения варьируют в разных режимах химиотерапии. Перед назначением препарата рекомендуется обратиться к специальной литературе. Цитозар можно вводить в/в струйно или инфузионно, п/к или интратекально.
Средняя суточная доза Цитозара составляет 100 мг/м2. Больным пожилого возраста или с пониженными резервами кроветворения назначают меньшие дозы препарата - 50-70 мг/м2.
При острых нелимфобластных лейкозах для индукции ремиссии при химиотерапии обычными дозами в комбинации с другими противоопухолевыми препаратами Цитозар назначают по 100 мг/м /ки непрерывной в/в инфузией в течение 7 дней или 100 мг/м2 в/в каждые 12 ч 7 дней подряд. Всего проводят 4-7 лечебных курсов. Интервалы между курсами составляют 14 дней и более.
При лечении лейкозов с плохим прогнозом, а также рефрактерных и рецидивных острых лейкозов возможно использование высоких доз Цитозара - 2-3 г/м2 в виде 1-3-х часовых инфузий, каждые 12 ч в течение 2-6 дней с добавлением других противоопухолевых препаратов или без таковых.
Интратекально при остром лейкозе Цитозар чаще всего применяется в дозе 30 мг/м2 каждые 4 дня до нормализации состава спинномозговой жидкости, а затем еще одно дополнительное введение. Дозировка (от 5 до 75 мг/м2) и дробность применения (от одного раза в день в течение 4-х дней до одного раза в 4 дня) зависит от типа и выраженности неврологической симптоматики и эффективности предшествующей терапии.
Со стороны кроветворной системы: лейкопения, тромбоцитопения, анемия, мегалобластоз, ретикулоцитопения. Снижение числа лейкоцитов носит двухфазный характер, при этом первое максимальное снижение достигается к 7-9 дню. Затем следует кратковременный подъем с максимумом па 12 день. При втором и более глубоком снижении минимальное количество лейкоцитов отмечается в 15-24 дни. В последующие 10 дней количество лейкоцитов быстро возрастает. Снижение количества тромбоцитов становится заметным к 5 дню, минимум наступает между 12-15 днями. В последующие 10 дней отмечается быстрое увеличение количества тромбоцитов до исходного уровня.
Инфекционные осложнения: на фоне иммуносупрессии, вызываемой Цитозаром и другими цитостатическими средствами, могут развиться вторичные инфекции.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, потеря аппетита, боли в животе, диарея, воспаление или изъязвление слизистой оболочки ЖКТ. При применении высоких доз (2-3 г/м2) изъязвления ЖКТ могут носить тяжелый характер, возможно развитие некротического колита, некрозов тонкой кишки, кистозного пневматоза кишечника, приводящего к перитониту.
Со стороны центральной и периферической нервной системы: парестезии, головная боль, головокружение, невриты. При применении высокодозной терапии могут наблюдаться нарушения функции ЦНС (спутанность сознания, усталость, потеря памяти, судорожные припадки, кома) и функции мозжечка (затруднение при разговоре, при стоянии или ходьбе, тремор). При интратекальном введении Цитозара описаны случаи возникновения параплегии и некротической лейкоэнцефалопатии.
Со стороны печени: нарушение функции печени с гипербилирубинемией; при высокодозной терапии - сепсис и абсцесс печени.
Со стороны кожи и кожных придатков: сыпь, приводящая к десквамации, кожный зуд, появление пятен на коже, алопеция.
Со стороны органа зрения: при лечении высокими дозами могут возникнуть обратимые токсические изменения роговицы и геморрагический конъюнктивит. Эти реакции можно предотвратить или уменьшить путем местного профилактического применения кортикостероидных глазных капель.
Со стороны сердечно-сосудистой и дыхательной систем: аритмии, кардиомиопатии, перикардит, бронхоспазм, пульмонит, прогрессирующий респираторный дистресс-синдром, приводящий к отеку легких и кардиомегалии с возможным смертельным исходом; частота возникновения этих явлений возрастает при использовании высоких доз Цитозара и циклофосфамида.
Прочие побочные эффекты: анафилаксия, гиперурикемия, редко - нарушение функции почек, задержка мочи, боль, воспаление подкожной клетчатки, тромбофлебит в месте введения препарата, так называемый цитарабиновый синдром, характеризующийся лихорадкой, миалгией, болями в костях, иногда болями в грудной клетке, макулопапулезной сыпью, конъюнктивитом и недомоганием. Обычно он возникает через 6-12 ч после применения препарата. Показано, что в плане профилактики и лечения этого синдрома эффективны кортикостероиды.
Цитозар должны применять только врачи, имеющие опыт проведения противоопухолевой терапии. В период индукции ремиссии больные должны находиться в стационаре, где имеются возможности терапии осложнений и мониторинга состояния больного.
При применении Цитозара необходимо контролировать количество лейкоцитов и тромбоцитов в периферической крови (каждый день или через день) и костном мозге (до и после лечения).
Цитозар не следует смешивать в одном шприце или капельнице с другими препаратами.
Совместное применение Цитозара с другими противоопухолевыми миелосупрессивными препаратами или лучевой терапией в некоторых случаях усиливает цитотоксическую, а также иммунодепрессивную активность этих препаратов.
При применении полихимиотерапии с включением Цитозара было отмечено обратимое снижение стабилизированной плазменной концентрации дигоксина и почечной экскреции гликозида. Альтернативой для таких больных может считаться применение дигитоксина, стабилизированная плазменная концентрация, которого, как оказалось, в аналогичных условиях не меняется.
Нерастворенный препарат хранить при комнатной температуре (20-25°C). После растворения препарата в растворителе, содержащем консервант, хранить при комнатной температуре в течение не более 48 ч. После растворения в растворителе, не содержащем консервант, использовать как можно скорее.
5 лет.
Цітозар
CYTOSAR
Флакон у комплекті з розчинником.
Цитарабин100 мг
100 мг.
Цитарабін належить до групи антиметаболітів піримідинового обміну та є S-фазовоспецифичным препаратом. Гальмує синтез ДНК у клітині. Антилейкемическую активність препарат набуває в результаті фосфорилювання, яке найбільш інтенсивно протікає в миелобластах, лимфобластах, лімфоцитах, у меншій мірі в гранулоцитах, еритроцитах та тромбоцитах.
- для індукції і підтримання ремісії при гострих нелімфобластних лейкозах, як у дорослих, так і у дітей;
- для лікування гострого лімфобластного лейкозу і хронічного мієлолейкозу (владний криз) як у дорослих, так і у дітей.
- інтратекально в якості монотерапії або в комбінації з іншими протипухлинними препаратами (метотрексат, гідрокортизону натрію сукцинат та ін) для профілактики або лікування нейролейкемії;
- у дітей з неходжкінські лімфоми (у комбінованій лікарській терапії).
- підвищена чутливість до цитарабину;
- вагітність;
- період лактації.
Протипоказаний
Схема і метод застосування варіюють у різних режимах хіміотерапії. Перед призначенням препарату рекомендується звернутися до спеціальної літератури. Цітозар можна вводити в/в струминно або інфузійно, п/к або інтратекально.
Середня добова доза Цитозару становить 100 мг/м2. Хворим похилого віку або з зниженими резервами кровотворення призначають менші дози препарату - 50-70 мг/м2.
При гострих нелімфобластних лейкозах для індукції ремісії при хіміотерапії звичайними дозами в комбінації з іншими протипухлинними препаратами Цітозар призначають по 100 мг/м /ки безперервної в/в інфузією протягом 7 днів або 100 мг/м2 в/в кожні 12 год 7 днів поспіль. Всього проводять 4-7 лікувальних курсів. Інтервали між курсами складають 14 днів і більше.
При лікуванні лейкозів з поганим прогнозом, а також рефрактерних і рецидивних гострих лейкозів можливе використання високих доз Цитозару - 2-3 г/м2 у вигляді 1-3-х годинних інфузій, кожні 12 год протягом 2-6 днів з додаванням інших протипухлинних препаратів або без них.
При гострому лейкозі інтратекально Цітозар найчастіше застосовується в дозі 30 мг/м2 кожні 4 дні до нормалізації складу спинномозкової рідини, а потім ще одне додаткове введення. Дозування (від 5 до 75 мг/м2) і дрібність застосування (від одного разу на день протягом 4-х днів до одного разу на 4 дні), залежить від типу і вираженості неврологічної симптоматики та ефективності попередньої терапії.
З боку кровотворної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, мегалобластоз, ретикулоцитопенія. Зниження числа лейкоцитів носить двофазовий характер, при цьому перше максимальне зниження досягається до 7-9 дня. Потім слід короткочасний підйом з максимумом па 12 день. При другому і більш глибокому зниженні мінімальна кількість лейкоцитів зазначається у 15-24 дні. У наступні 10 днів кількість лейкоцитів швидко зростає. Зниження кількості тромбоцитів стає помітним до 5 дня, мінімум настає між 12-15 днями. У наступні 10 днів відзначається швидке збільшення кількості тромбоцитів до вихідного рівня.
Інфекційні ускладнення: на тлі імуносупресії, що викликається Цітозаром та іншими цитостатичними засобами, можуть розвинутися вторинні інфекції.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, втрата апетиту, біль у животі, діарея, запалення або виразка слизової оболонки ШЛУНКОВО-кишкового тракту. При застосуванні високих доз (2-3 г/м2) виразки ШКТ можуть носити важкий характер, можливий розвиток некротичного коліту, некрозів тонкої кишки, кістозного пневматоза кишечника, що призводить до перитоніту.
З боку центральної і периферичної нервової системи: парестезії, головний біль, запаморочення, неврити. При застосуванні высокодозной терапії можуть спостерігатися порушення функції ЦНС (сплутаність свідомості, втома, втрата пам'яті, судомні напади, кома) та функції мозочка (утруднення при розмові, при стоянні або ходьбі, тремор). При интратекальном введення Цитозару описані випадки виникнення параплегії і некротичної лейкоэнцефалопатии.
З боку печінки: порушення функції печінки з гіпербілірубінемією; при высокодозной терапії - сепсис і абсцес печінки.
З боку шкіри і шкірних придатків: висип, що призводить до десквамації, шкірний свербіж, поява плям на шкірі, алопеція.
З боку органа зору: при лікуванні високими дозами можуть виникнути зворотні токсичні зміни рогівки і геморагічний кон'юнктивіт. Ці реакції можна запобігти або зменшити шляхом місцевого профілактичного застосування кортикостероїдних очних крапель.
З боку серцево-судинної та дихальної систем: аритмії, кардіоміопатії, перикардит, бронхоспазм, пульмоніт, прогресуючий респіраторний дистрес-синдром, що призводить до набряку легенів і кардіомегалії з можливим смертельним наслідком; частота виникнення цих явищ зростає при використанні високих доз Цитозару і циклофосфаміду.
Інші побічні ефекти: анафілаксія, гіперурикемія, рідко - порушення функції нирок, затримка сечі, біль, запалення підшкірної клітковини, тромбофлебіт у місці введення препарату, так званий цитарабиновый синдром, що характеризується лихоманкою, міалгією, болем у кістках, іноді болями в грудній клітці, макулопапульозним висипом, кон'юнктивітом і нездужанням. Звичайно він виникає через 6-12 год після застосування препарату. Показано, що в плані профілактики і лікування цього синдрому ефективні кортикостероїди.
Цітозар повинні застосовувати тільки лікарі, які мають досвід проведення протипухлинної терапії. У період індукції ремісії хворі повинні знаходитися в стаціонарі, де є можливості терапії ускладнень і моніторингу стану хворого.
При застосуванні Цитозару необхідно контролювати кількість лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові (кожен день або через день) і кістковому мозку (до і після лікування).
Цітозар не слід змішувати в одному шприці або крапельниці з іншими препаратами.
Спільне застосування Цитозару з іншими протипухлинними миелосупрессивными препаратами або променевою терапією в деяких випадках посилює цитотоксичну, а також імунодепресивну активність цих препаратів.
При застосуванні поліхіміотерапії з включенням Цитозару було відзначене оборотне зниження стабілізованої плазмової концентрації дигоксину і ниркової екскреції глікозиду. Альтернативою для таких хворих може вважатися застосування дигітоксину, стабілізована плазмова концентрація, якого, як виявилося, в аналогічних умовах не змінюється.
Нерозчинений препарат зберігати при кімнатній температурі (20-25°C). Після розчинення препарату у розчиннику, що містить консервант, зберігати при кімнатній температурі протягом не більше 48 год. Після розчинення у розчиннику, що не містить консервант, використовувати як можна швидше.
5 років.