Купить Цефосин 2г пор. д/приг. р-ра для в/в и в/м введ. фл. х1 инд.уп. (r)
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Цефосин
Cefosin
Порошок для приготовления раствора для инъекций
Цефотаксима натриевая соль стерильная (в пересчете на цефотаксим) 2,0 г.
1 флакон.
Цефалоспориновый антибиотик III поколения широкого спектра действия. Действует бактерицидно, нарушая синтез клеточной стенки бактерий.
Цефосин активен в отношении грамположительных бактерий: Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae), Staphylococcus spp. (в т.ч. Staphylococcus aureus /включая штаммы, образующие пенициллиназу/), Corynebacterium diphtheriae, Erysipelothrix insidiosa, Bacillus subtilis; грамотрицательных бактерий: Enterococcus spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae (в т.ч. штаммы, образующие пенициллиназу), штаммы, образующие пенициллиназу, Citrobacter spp., Proteus spp. (в т.ч. Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus indole), Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri), Klebsiella spp. (в т.ч. Klebsiella pneumoniae), Serratia spp., Pseudomonas aeruginosa, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (в т.ч. штаммы, продуцирующие пенициллиназу), Neisseria meningitidis, Acinetobacter spp.; анаэробных бактерий: Clostridium spp. (в т.ч. Clostridium perfringens), Eubacterium spp., Propionibacterium spp., Bacteroides spp. (в т.ч. некоторые штаммы Bacteroides fragilis), Fusobacterium spp. (в т.ч. Fusobacterium nucleatum), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
Цефотаксим устойчив к действию b-лактамаз (в т.ч. к пенициллиназе) грамположительных и грамотрицательных бактерий.
Clostridium difficile устойчива к действию препарата.
Бактериальные инфекции тяжелого течения, вызванные чувствительными микроорганизмами: инфекции ЦНС (менингит), дыхательных путей и ЛОР-органов, мочевыводящих путей, костей, суставов, кожи и мягких тканей, органов малого таза (в т. ч. хламидиоз, гонорея), инфицированные раны и ожоги, перитонит, сепсис, бактериемия, абдоминальные инфекции, эндокардит, болезнь Лайма, тифозная лихорадка, инфекции на фоне иммунодефицита, профилактика инфекций после хирургических операций (в т.ч. урологических, акушерско-гинекологических, на ЖКТ).
Гиперчувствительность (в т. ч. к пенициллинам, др. цефалоспоринам, карбапенемам). У детей до 2,5 лет нельзя использовать внутримышечное введение препарата. С осторожностью - новорожденные, больные с хронической почечной недостаточностью, неспецифический язвенный колит (в т.ч. в анамнезе). Беременность и лактация Применение препарата в период беременности возможно только в том случае, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. Цефотаксим выделяется с грудным молоком, поэтому при необходимости назначения препарата в период лактации следует прекратить грудное вскармливание.
Применение Цефосина при беременности возможно лишь в тех случаях, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Цефотаксим выделяется с грудным молоком. При необходимости назначения в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Цефосин вводят внутримышечно и внутривенно. Для внутримышечной инъекции растворяют 0,5 г препарата в 2 мл (соответственно 1 г в 4 мл) стерильной воды для инъекций. Вводят глубоко в ягодичную мышцу. В качестве растворителя при внутримышечном введении также используется 1% раствор лидокаина (на 0,5 г - 2 мл, на 1 г - 4 мл).
Для внутривенного введения 0,5 - 1 г цефотаксима растворяют в 10 мл стерильной воды для инъекций. Вводят медленно в течение 3-5 минут.
Для капельного введения (в течение 50-60 минут) растворяют 2 г препарата в 100 мл изотонического раствора натрия хлорида или 5% раствора глюкозы.
Обычная доза цефотаксима для взрослых и детей старше 12 лет - 1 г через каждые 12 часов. В тяжелых случаях дозу увеличивают до 3 или 4 г в день, вводят препарат 3 или 4 раза по 1 г. В зависимости от тяжести заболевания суточная доза может быть увеличена до максимальной, которая составляет 12 г.
Обычная доза для новорожденных и детей младше 12 лет - 50-100 мг/кг массы тела в день с промежутками введения от 6 до 12 часов. Для недоношенных детей суточная доза не должна превышать 50 мг/кг.
В случае нарушений функции почек дозу уменьшают. При клиренсе креатинина 10 мл/мин и менее суточную дозу препарата уменьшают вдвое.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, запор, метеоризм, боль в животе, дисбактериоз, нарушения функции печени (повышение активности АЛТ, АСТ, ЩФ в плазме крови, гиперкреатининемия, гипербилирубинемия); редко - стоматит, глоссит, псевдомембранозный колит.
Со стороны системы кроветворения: лейкопения, нейтропения, гранулоцитопения, тромбоцитопения, гемолитическая анемия, гипокоагуляция.
Со стороны мочевыделительной системы: азотемия, олигурия, анурия, повышение содержания мочевины в крови.
Со стороны ЦНС: головная боль, головокружение.
Аллергические реакции: крапивница, озноб, лихорадка, сыпь, зуд; редко - бронхоспазм, эозинофилия, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, ангионевротический отек, анафилактический шок.
Местные реакции: флебит, болезненность по ходу вены при при в/в введении, болезненность и инфильтрат - при в/м введении.
Прочие: суперинфекция (в т.ч. кандидозный стоматит).
В первые недели лечения может возникнуть псевдомембранозный колит, проявляющийся тяжелой длительной диареей. При этом прекращают прием препарата и назначают адекватную терапию, включая ванкомицин или метронидазол.
Перед назначением препарата необходимо собрать аллергологический анамнез, особенно в отношении бета-лактамных антибиотиков. Известна перекрестная аллергия между пенициллинами и цефалоспоринами. У лиц, в анамнезе которых имеются указания на аллергические реакции на пенициллин, препарат применяют с крайней осторожностью (следует учитывать возможность развития тяжелых анафилактических реакций, вплоть до летального исхода).
При продолжительности лечения препаратом свыше 10 дней необходимо контролировать картину периферической крови.
При определении глюкозы в моче неэнзиматическим методом (например, методом Бенедикта) возможны ложноположительные результаты.
Отмечается синергизм антибактериального действия при одновременном применении с аминогликозидами, ванкомицином, рифампицином.
Возможно одновременное назначение с фторхинолонами и метронидазолом (но не в одном шприце).
При одновременном применении Цефосина и нефротоксических препаратов (аминогликозидных антибиотиков, диуретиков) возможно усиление нефротоксического действия. Поэтому необходимо контролировать функцию почек при одновременном применении данных препаратов.
При одновременном назначении Цефосина с антиагрегантами, НПВС увеличивается риск развития кровотечений.
При совместном применении препаратов, блокирущих канальцевую секрецию, с Цефосином увеличиваются плазменные концентрации цефотаксима.
При одновременном применении Цефосина с этанолом возможно развитие эффектов, сходных с действием дисульфирама (покраснение лица, спазмы в животе, тошнота, рвота, головная боль, снижение АД, тахикардия, одышка).
Фармацевтическое взаимодействие
Раствор Цефосина несовместим с растворами других антибиотиков в одном шприце или капельнице.
Симптомы: судороги, энцефалопатия (при введении препарата в больших дозах, особенно, при почечной недостаточности), тремор, повышенная возбудимость.
Лечение: симптоматическая терапия.
Препарат следует хранить в сухом, прохладном, защищенном от света месте при температуре не выше 15°С.
3 года.
Цефосин
Cefosin
Порошок для приготування розчину для ін'єкцій
Цефотаксиму натрієва сіль стерильна (в перерахунку на цефотаксим) 2,0 р.
1 флакон.
Цефалоспориновий антибіотик III покоління широкого спектра дії. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки бактерій.
Цефосин активний відносно грампозитивних бактерій: Streptococcus spp. (в т. ч. Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae), Staphylococcus spp. (в т. ч. Staphylococcus aureus /включаючи штами, що утворюють пеніциліназу/), Corynebacterium diphtheriae, Erysipelothrix insidiosa, Bacillus subtilis; грамнегативних бактерій: Enterococcus spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae (у т. ч. штами, що утворюють пеніциліназу), штами, що утворюють пеніциліназу, Citrobacter spp., Proteus spp. (в т. ч. Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus indole), Providencia spp. (в т. ч. Providencia rettgeri), Klebsiella spp. (у т. ч. Klebsiella pneumoniae), Serratia spp., Pseudomonas aeruginosa, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (у т. ч. штами, що продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Acinetobacter spp.; анаеробних бактерій: Clostridium spp. (в т. ч. Clostridium perfringens), Eubacterium spp., Propionibacterium spp., Bacteroides spp. (у т. ч. деякі штами Bacteroides fragilis), Fusobacterium spp. (в т. ч. Fusobacterium nucleatum), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
Цефотаксим стійкий до дії b-лактамаз (у т. ч. до пеніцилінази) грампозитивних і грамнегативних бактерій.
Clostridium difficile стійкі до дії препарату.
Бактеріальні інфекції тяжкого перебігу, викликані чутливими мікроорганізмами: інфекції ЦНС (менінгіт), дихальних шляхів і ЛОР-органів, сечовивідних шляхів, кісток, суглобів, шкіри і м'яких тканин, органів малого тазу (в т. ч. хламідіоз, гонорея), інфіковані рани та опіки, перитоніт, сепсис, бактеріємія, абдомінальні інфекції, ендокардит, хвороба Лайма, тифозна лихоманка, інфекції на фоні імунодефіциту, профілактика інфекцій після хірургічних операцій (у т. ч. урологічних, акушерсько-гінекологічних, на ШКТ).
Гіперчутливість (у т.ч. до пеніцилінів, інших цефалоспоринів, карбапенемів). У дітей до 2,5 років не можна використовувати внутрішньом'язове введення препарату. З обережністю - новонароджені, хворі з хронічною нирковою недостатністю, неспецифічний виразковий коліт (у т. ч. в анамнезі). Вагітність та лактація Застосування препарату в період вагітності можливо тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефотаксим виводиться з грудним молоком, тому при необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.
Застосування Цефосина при вагітності можливе лише у тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Цефотаксим виводиться з грудним молоком. При необхідності призначення в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
Цефосин вводять внутрішньом'язово та внутрішньовенно. Для внутрішньом'язової ін'єкції розчиняють 0,5 г препарату в 2 мл (відповідно 1 г у 4 мл) стерильної води для ін'єкцій. Вводять глибоко в сідничний м'яз. В якості розчинника при внутрішньом'язовому введенні також використовується 1% розчин лідокаїну (на 0,5 м - 2 мл, 1 г - 4 мл).
Для внутрішньовенного введення 0,5 - 1 г цефотаксиму розчиняють у 10 мл стерильної води для ін'єкцій. Вводять повільно протягом 3-5 хвилин.
Для краплинного введення (протягом 50-60 хв) розчиняють 2 г препарату в 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози.
Звичайна доза цефотаксиму для дорослих і дітей старше 12 років - 1 г через кожні 12 годин. У важких випадках дозу збільшують до 3 або 4 г на день, препарат вводять 3 або 4 рази по 1 р. залежно від тяжкості захворювання добова доза може бути збільшена до максимальної, яка становить 12 р.
Звичайна доза для новонароджених і дітей молодше 12 років - 50-100 мг/кг маси тіла в день з проміжками введення від 6 до 12 годин. Для недоношених дітей добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг.
У разі порушень функції нирок дозу зменшують. При кліренсі креатиніну 10 мл/хв і менше добову дозу препарату зменшують удвічі.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, запор, метеоризм, біль у животі, дисбактеріоз, порушення функції печінки (підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ в плазмі крові, гіперкреатинемія, гіпербілірубінемія); рідко - стоматит, глосит, псевдомембранозний коліт.
З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, гіпокоагуляція.
З боку сечовидільної системи: азотемія, олігурія, анурія, підвищення вмісту сечовини в крові.
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення.
Алергічні реакції: кропив'янка, озноб, гарячка, висип, свербіж; рідко - бронхоспазм, еозинофілія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
Місцеві реакції: флебіт, болючість по ходу вени при в/в введенні, болючість і інфільтрат - при в/м введенні.
Інші: суперінфекція (зокрема, кандидозний стоматит).
У перші тижні лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що проявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату і призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол.
Перед призначенням препарату необхідно зібрати алергологічний анамнез, особливо у відношенні бета-лактамних антибіотиків. Відома перехресна алергія між пеніцилінами та цефалоспоринами. У осіб, в анамнезі яких є вказівки на алергічні реакції на пеніцилін, препарат застосовують з обережністю (слід враховувати можливість розвитку тяжких анафілактичних реакцій, аж до летального результату).
При тривалості лікування препаратом більше 10 днів необхідно контролювати картину периферичної крові.
При визначенні глюкози в сечі неензиматичним методом (наприклад, методом Бенедикта) можливі хибнопозитивні результати.
Відзначається синергізм антибактеріальної дії при одночасному застосуванні з аміноглікозидами, ванкоміцином, рифампіцином.
Можливо одночасне призначення з фторхінолонами та метронідазолом (але не в одному шприці).
При одночасному застосуванні Цефосина і нефротоксичних препаратів (аміноглікозидних антибіотиків, діуретиків) можливе посилення нефротоксичної дії. Тому необхідно контролювати функцію нирок при одночасному застосуванні даних препаратів.
При одночасному призначенні Цефосина з антиагрегантами, НПЗЗ підвищується ризик розвитку кровотеч.
При спільному застосуванні препаратів, блокирущих канальцеву секрецію, з Цефосином збільшуються плазмові концентрації цефотаксиму.
При одночасному застосуванні Цефосина з етанолом можливий розвиток ефектів, схожих на дію дисульфіраму (почервоніння обличчя, спазми в животі, нудота, блювання, головний біль, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка).
Фармацевтична взаємодія
Розчин Цефосина несумісний з розчинами інших антибіотиків в одному шприці або крапельниці.
Симптоми: судоми, енцефалопатія (при введенні препарату у великих дозах, особливо при нирковій недостатності), тремор, підвищена збудливість.
Лікування: симптоматична терапія.
Препарат слід зберігати в сухому, прохолодному, захищеному від світла місці при температурі не вище 15°С.
3 роки.