Купить Цефоперазон-виал пор. пригот. р-ра в/в и в/м введ. фл. 1г №1

Цефоперазон-Виал

Cefoperazone-Vial

Порошок для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения

1 флакон с порошком для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения содержит:
активное вещество: цефоперазон (в форме натриевой соли) 1 г

1 флакон

Цефоперазон-Виал - цефалоспориновый антибиотик III поколения для парентерального введения. Действует бактерицидно, нарушая синтез клеточной стенки микроорганизмов. Обладает широким спектром действия.

Активен в отношении грамположительных микроорганизмов - Staphylococcus aureus и Staphylococcus epidermidis (штаммы, продуцирующие и не продуцирующие пенициллиназу), Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes (бета-гемолитический штамм группы A), Streptococcus agalactiae (бета-гемолитический штамм группы В), Enterococcus faecalis, многие др. штаммы бета-гемолитических Streptococcus spp.;грамотрицательных микроорганизмов - Escherichia coli, Klebsiella spp. (включая Klebsiella pneumoniae), Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae (штаммы, продуцирующие и не продуцирующие бета-лактамазы), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri (ранее Proteus rettgeri), Providencia spp., Serratia spp. (в т.ч. Serratia marcescens), Salmonella spp., Shigella spp., многих штаммов Pseudomonas aeruginosa и Pseudomonas других видов, некоторые штаммы Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae(штаммы, продуцирующие и не продуцирующие бета- лактамазы), Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica; анаэробных микроорганизмов -грамположительные и грамотрицательные кокки (включая Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. и Veillonella spp.), грамположительные споро- и неспорообразующие анаэробы (Clostridium spp., Eubacter spp., Lactobacillus spp.) и грамотрицательные (включая Fusobacterium spp., многие штаммы Bacteroides fragilis spp., Prevotella spp. и другие представители штаммов Bacteroides spp.). Стабилен пo отношению к плазмидным бета-лактамазам широкого спектра (TEM-1-2, SHV-1), однако разрушается под влиянием ферментов расширенного спектра (ТЕМ-3-2, SHV-2-5). Вызывает тетурамоподобный эффект.

Цефоперазон связывается с белками плазмы на 82-93%. После внутримышечного введения время достижения Cmax препарата составляет 1-2 ч, после в/в введения - в конце инфузии. Cmax после внутримышечного введения 1 и 2 г составляет 65-75 и 97 мкг/мл соответственно; после однократного внутривенного введения 1, 2, 3 и 4 г (Cmax) - 153, 252, 340 и 506 мкг/мл соответственно.
Достигает терапевтических концентраций в таких тканях и жидкостях организма, как перитонеальная, асцитическая жидкость и спинномозговая жидкость (при менингите), моча, желчь, стенки желчного пузыря, легкие, мокрота, небные миндалины и слизистая оболочка синусов, предсердия, почки, мочеточники, предстательная железа, яички, матка, фаллопиевые трубы, кости, кровь пуповины и амниотическая жидкость. Секреция препарата в грудное молоко происходит в очень небольшом количестве. Препарат не вытесняет билирубин из соединения с белками плазмы.
Vd препарата составляет 0.14-2 л/кг. T1/2 независимо от способа введения - 1.6-2.4 ч; при гемодиализе - 2.8-4.2 часа; у новорожденных и детей от 2 месяцев до 11 лет - 2.2 часа. Выводится цефоперазон в неизменном виде преимущественно с желчью (70-80%) и почками (20-30%). У пациентов с нарушенной функцией печени и обструкцией желчевыводящих путей T1/2 - 3-7 часов, выведение почками - 90% и более. Даже при тяжелых поражениях печени в желчи достигаются терапевтические концентрации, а T1/2 удлиняется только в 2-4 раза. У пациентов с почечно-печеночной недостаточностью может кумулировать.

Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:

бактериальные инфекции верхних и нижних дыхательных путей (в т.ч. бронхит, пневмония, эмпиема плевры и абсцесс легких); инфекции почек и мочевыводящих путей (в т.ч. пиелонефрит и цистит); инфекции органов брюшной полости (в т.ч. перитонит, холецистит, холангит); сепсис, менингит; инфекции кожи и мягких тканей; инфекции костей и суставов; инфекционно-воспалительные заболевания органов малого таза (в т.ч. эндометрит, гонорея и другие инфекции половых путей).

Профилактика инфекционных осложнений после абдоминальных, гинекологических и ортопедических операций, а также в сердечно-сосудистой хирургии.

Гиперчувствительность (в т.ч. к бета-лактамным антибиотикам).
С осторожностью: Почечно-печеночная недостаточность, беременность, период лактации, колит в анамнезе.

Применение препарата Цефоперазон при беременности возможно только в том случае, когда предполагаемая польза для матери превосходит потенциальный риск для плода.

При необходимости применения препарата в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.

Цефоперазон вводят внутривенно (капельно и струйно) и внутримышечно.
Взрослым: средняя суточная доза цефоперазона 2-4 г, вводить равными частями каждые 12 часов. При тяжелых инфекциях суточная доза может быть увеличена до 8 г, вводить также равными частями каждые 12 часов. Не было выявлено каких-либо осложнений при введении цефоперазона в суточной дозе 12 г и даже 16 г, разделенной на равные дозы через каждые 8 часов. Лечение может быть начато до получения результатов исследования чувствительности микроорганизмов.
При неосложненном гонококковом уретрите рекомендуется одноразовое внутримышечное введение 500 мг препарата.

Для профилактики послеоперационных осложнений - по 1 г или 2 г внутривенно за 30-90 минут до начала операции. Дозу можно повторять, через каждые 12 часов, однако, в большинстве случаев в течение не более 24 часов.
При операциях с повышенным риском инфицирования (например, операциях в колоректальной области), или если возникшее инфицирование особенно опасно (например, при операциях на открытом сердце или протезировании суставов), профилактическое применение может продолжаться в течение 72 часа после завершения операции.

Больным с нарушением функции почек назначается обычная суточная доза (2-4 г). Пациентам, у которых скорость клубочковой фильтрации ниже 18 мл/минуту или сывороточный уровень креатинина выше 3.5 мг/мл, суточная доза не должна превышать 4 г.
У больных с тяжелым нарушением функции печени, выраженной обструкцией желчных протоков суточная доза препарата не должна превышать 2 г.
У больных с почечно-печеночной недостаточностью следует контролировать концентрацию цефоперазона в крови и при необходимости корректировать дозу.

Применение у детей
У детей суточная доза цефоперазона составляет 50-200 мг/кг массы тела, вводится равными частями в два приема через каждые 12 часов или больше при необходимости. Максимальная суточная доза 12 г.
При внутривенном струйном введении максимальная разовая доза для детей составляет 50 мг/кг, продолжительность введения - не менее 3-5 минут. Новорожденным (< 8 дней) вводят 50-200 мг/кг массы тела в сут равными частями через каждые 12 часов. Суточные дозы вплоть до 300 мг/кг применялись без осложнений у детей раннего возраста и детей, больных тяжелыми инфекциями, включая бактериальный менингит.

Внутривенное введение
В качестве растворителя можно применять 5% раствор декстрозы, изотонический раствор натрия хлорида (0.9%), стерильную воду для инъекций.
Для приготовления раствора для внутривенного струйного введения необходимо 1 г цефоперазона растворить в 10 мл стерильной воды для инъекций или другом совместимом растворе и вводить в течение минимум 3-5 минут. Для внутривенного струйного введения максимальная разовая доза цефоперазона для взрослых составляет 2 г, для детей - 50 мг/кг массы тела.
При приготовлении раствора для внутривенного капельного введения 1 г цефоперазона растворяют в 5 мл стерильной воды для инъекций, полученный раствор добавляют к инфузионному раствору (раствор Рингера лактата, 5% раствор декстрозы, изотонический раствор натрия хлорида) до концентрации 20-100 мг/мл. Продолжительность введения в зависимости от объема раствора может составлять от 10-30 минут и более.

Внутримышечное введение
Для приготовления растворов, предназначенных для внутримышечных инъекций, могут быть использованы стерильная вода для инъекций или изотонический раствор натрия хлорида. Для разведения 0.5 г препарата следует использовать 2 мл растворителя, 1 г - 4 мл с целью получения конечной концентрации цефоперазона 250 мг/мл. Для уменьшения боли при внутримышечных инъекциях в случаях, когда предполагается ввести раствор с концентрацией 250 мг/мл и больше, для приготовления раствора рекомендуется использовать раствор лидокаина (в случае, если у пациента отсутствует реакция гиперчувствительности на лидокаин). Это раствор может быть приготовлен с использованием стерильной воды для инъекций в сочетании с 2% раствором лидокаина. Рекомендуется следующий двухступенчатый способ разведения: вначале добавить требующееся количество стерильной воды для инъекций и взбалтывать до тех пор, пока порошок цефоперазона полностью не растворится, затем добавить необходимое количество 2% лидокаина и перемешать.

Аллергические реакции: крапивница, макуло-папулезная сыпь, лихорадка, эозинофилия, мультиформная эритема, злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), положительная реакция Кумбса.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, псевдомембранозный колит.
Со стороны органов кроветворения и системы гемостаза кровотечения (дефицит витамина К).
Лабораторные показатели: гипопротромбинемия, увеличение протромбинового времени, повышение активности "печеночных" трансаминаз и щелочной фосфатазы, гиперкреатининемия, анемия, нейтропения.
Местные реакции: при внутривенном введении - флебит; при внутримышечном введении - болезненность в месте введения.

Может применяться при комбинированной терапии в сочетании с другими антибиотиками.
В случаях обтурации желчных протоков, тяжелого заболевания печени или сопутствующего нарушения функции почек может появиться необходимость в изменении режима дозирования. У пациентов с нарушенной функцией печени и с сопутствующим повреждением почек необходимо проводить наблюдение за концентрацией препарата в сыворотке крови. Если не проводится определение концентрации препарата в сыворотке, то в этих случаях доза не должна превышать 2 г/сутки.
Длительное применение может привести к развитию устойчивости возбудителя.
В период применения препарата может иметь место ложноположительная реакция на глюкозу в моче с раствором Бенедикта или Фелинга.
Во время лечения следует воздерживаться от приема этанола - возможны эффекты, сходные с действием дисульфирама (гиперемия кожи лица, спазм в животе и в области желудка, тошнота, рвота, головная боль, снижение АД, тахикардия, одышка).
У пациентов, придерживающихся неполноценной диеты или имеющих нарушение всасывания пищи (например, страдающих муковисцидозом), а также пациентов,находящихся в течение продолжительного времени на парентеральном питании, может возникнуть дефицит витамина К. У таких больных должен осуществляться контроль протромбинового времени, и при необходимости им показано назначение витамина К. При применении цефоперазона (как и других антибиотиков) возможно развитие суперинфекции, что требует отмены препарата и назначения соответствующего лечения.

Фармацевтически несовместим с аминогликозидами (при необходимости проведения комбинированной терапии цефоперазоном и аминогликозидом препараты назначают в виде последовательного дробного внутривенного введения лекарственных средств с использованием 2 отдельных внутривенных катетеров).
Непрямые антикоагулянты, гепарин, тромболитики, антиагреганты, нестероидные противовоспалительные средства увеличивают риск возникновения гипопротромбинемии, кровотечения.
Аминогликозиды и "петлевые" диуретики повышают риск развития нефротоксичности, особенно у лиц с почечной недостаточностью.
Лекарственные средства, снижающие канальцевую секрецию, повышают концентрацию препарата в крови и замедляют его выведение.
Не совместим с этанолом, возможно развитие дисульфирамоподобных реакций в виде гиперемии, тошноты, рвоты, головной боли, одышки, тахикардии, снижении АД, спазмов в животе.

Симптомы: эпилептический припадок.

Лечение: седативная терапия с применением диазепама.

Препарат следует хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25°С. Приготовленный раствор стабилен в течение 7 дней при хранении в холодильнике (2-8 °С). Хранить в недоступном для детей месте.

3 года.

Цефоперазон-Віал

Cefoperazone-Vial

Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення

1 флакон з порошком для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення містить:
активна речовина: цефоперазон (у формі натрієвої солі) 1 г

1 флакон

Цефоперазон-Віал - цефалоспориновий антибіотик III покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Володіє широким спектром дії.

Активний відносно грампозитивних мікроорганізмів - Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (штами, що продукують і не продукують пеніциліназу), Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний штам групи A), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний штам групи В), Enterococcus faecalis, багато інших штамів бета-гемолітичних Streptococcus spp.;грамнегативних мікроорганізмів - Escherichia coli, Klebsiella spp. (включаючи Klebsiella pneumoniae), Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae (штами, що продукують та не продукують бета-лактамази), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri (раніше Proteus rettgeri), Providencia spp., Serratia spp. (в т. ч. Serratia marcescens), Salmonella spp., Shigella spp., багатьох штамів Pseudomonas aeruginosa і Pseudomonas інших видів, деякі штами Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae(штами, що продукують та не продукують бета - лактамази), Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica; анаеробних мікроорганізмів -грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. та Veillonella spp.), грампозитивні споро - і неспороутворюючі анаероби (Clostridium spp., Eubacter spp., Lactobacillus spp.) і грамнегативні (включаючи Fusobacterium spp., багато штамів Bacteroides fragilis spp., Prevotella spp. і інші представники штамів Bacteroides spp.). Стабільний по відношенню до плазмидным бета-лактамаз широкого спектра (TEM-1-2, SHV-1), проте руйнується під впливом ферментів розширеного спектра (ТЕМ-3-2, SHV-2-5). Викликає тетурамоподобный ефект.

Цефоперазон зв'язується з білками плазми на 82-93%. Після внутрішньом'язового введення час досягнення Cmax препарату становить 1-2 год, після в/в введення - в кінці інфузії. Cmax після внутрішньом'язового введення 1 і 2 г становить 65-75 і 97 мкг/мл відповідно; після одноразового внутрішньовенного введення 1, 2, 3 і 4 г (Cmax) - 153, 252, 340 і 506 мкг/мл відповідно.
Досягає терапевтичних концентрацій у таких тканинах і рідинах організму, як перитонеальна, асцитичної рідина і спинномозкова рідина (при менінгіті), сеча, жовч, стінки жовчного міхура, легені, мокротиння, піднебінні мигдалини та слизова оболонка синусів, передсердя, нирки, сечоводи, передміхурова залоза, яєчка, матка, фалопієва труби, кістки, кров пуповини та амніотична рідина. Секреція препарату в грудне молоко відбувається в дуже невеликій кількості. Препарат не витісняє білірубін зі сполуки з білками плазми.
Vd препарату становить 0.14-2 л/кг T1/2 незалежно від способу введення - 1.6-2.4 г; при гемодіалізі - 2.8-4.2 години; у новонароджених і дітей від 2 місяців до 11 років - 2.2 години. Виводиться цефоперазон в незміненому вигляді переважно з жовчю (70-80%) і нирками (20-30%). У пацієнтів з порушеною функцією печінки та обструкцією жовчовивідних шляхів T1/2 - 3-7 годин, виведення нирками - 90% і більше. Навіть при важких ураженнях печінки в жовчі досягаються терапевтичні концентрації, а T1/2 подовжується лише у 2-4 рази. У пацієнтів з нирково-печінковою недостатністю може кумуляції.

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

бактеріальні інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів (у т.ч. бронхіт, пневмонія, емпієма плеври і абсцес легенів); інфекції нирок і сечовивідних шляхів (у т. ч. пієлонефрит і цистит); інфекції органів черевної порожнини (у т. ч. перитоніт, холецистит, холангіт); сепсис, менінгіт; інфекції шкіри і м'яких тканин; інфекції кісток і суглобів; інфекційно-запальні захворювання органів малого таза (у т.ч. ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих шляхів).

Профілактика інфекційних ускладнень після абдомінальних, гінекологічних та ортопедичних операцій, а також серцево-судинної хірургії.

Гіперчутливість (у т. ч. до бета-лактамних антибіотиків).
З обережністю: Нирково-печінкова недостатність, вагітність, період лактації, коліт в анамнезі.

Застосування препарату Цефоперазон при вагітності можливо тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

При необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.

Цефоперазон вводять внутрішньовенно (крапельно та струминно) та внутрішньом'язово.
Дорослим: середня добова доза цефоперазону 2-4 г, вводити рівними частинами кожні 12 годин. При тяжких інфекціях добова доза може бути збільшена до 8 г, також вводити рівними частинами кожні 12 годин. Не було виявлено жодних ускладнень при введенні цефоперазону у добовій дозі 12 г і навіть 16 г, розподіленій на три рівні дози через кожні 8 годин. Лікування може бути розпочате до одержання результатів дослідження чутливості мікроорганізмів.
При неускладненому гонококковом уретриті рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення 500 мг препарату.

Для профілактики післяопераційних ускладнень - по 1 г або 2 г внутрішньовенно за 30-90 хвилин до початку операції. Дозу можна повторювати через кожні 12 годин, однак у більшості випадків протягом не більше 24 годин.
При операціях з підвищеним ризиком інфікування (наприклад, операції у колоректальної області), або якщо виникло інфікування особливо небезпечно (наприклад, при операціях на відкритому серці або протезуванні суглобів), профілактичне застосування може тривати протягом 72 годин після завершення операції.

Хворим з порушенням функції нирок призначається звичайна добова доза (2-4 м). Пацієнтам, у яких швидкість клубочкової фільтрації нижча 18 мл/хв або сироватковий рівень креатиніну вище 3.5 мг/мл, добова доза не повинна перевищувати 4 р.
У хворих з тяжким порушенням функції печінки, вираженою обструкцією жовчних проток добова доза препарату не повинна перевищувати 2 р.
У хворих з нирково-печінковою недостатністю слід контролювати концентрацію цефоперазону у крові та при необхідності коригувати дозу.

Застосування у дітей
У дітей добова доза цефоперазону становить 50-200 мг/кг маси тіла, вводиться рівними частинами у два прийоми через кожні 12 годин або більше при необхідності. Максимальна добова доза 12 р.
При внутрішньовенному струминному введенні максимальна разова доза для дітей становить 50 мг/кг, тривалість введення - не менше 3-5 хвилин. Новонародженим (< 8 днів) вводять 50-200 мг/кг маси тіла на добу рівними частинами кожні 12 годин. Добові дози до 300 мг/кг застосовувалися без ускладнень у дітей раннього віку та дітей, хворих важкими інфекціями, включаючи бактеріальний менінгіт.

Внутрішньовенне введення
В якості розчинника можна застосовувати 5% розчин декстрози, ізотонічний розчин натрію хлориду (0.9%), стерильну воду для ін'єкцій.
Для приготування розчину для внутрішньовенного струминного введення необхідно 1 г цефоперазону розчинити в 10 мл стерильної води для ін'єкцій або іншому сумісному розчині і вводити протягом мінімум 3-5 хвилин. Для внутрішньовенного струминного введення максимальна разова доза цефоперазону для дорослих становить 2 г, для дітей - 50 мг/кг маси тіла.
При приготуванні розчину для внутрішньовенного краплинного введення 1 г цефоперазону розчиняють в 5 мл стерильної води для ін'єкцій, одержаний розчин додають до інфузійного розчину (розчин Рінгера лактату, 5% розчин декстрози, ізотонічний розчин натрію хлориду до концентрації 20-100 мг/мл Тривалість введення в залежності від об'єму розчину може становити від 10-30 хвилин і більше.

Внутрішньом'язове введення
Для приготування розчинів, призначених для внутрішньом'язових ін'єкцій, можуть бути використані стерильна вода для ін'єкцій або ізотонічний розчин натрію хлориду. Для розведення 0.5 г препарату слід використовувати 2 мл розчинника, 1 г - 4 мл з метою одержання кінцевої концентрації цефоперазону 250 мг/мл Для зменшення болю при внутрішньом'язових ін'єкціях у випадках, коли передбачається введення розчину з концентрацією 250 мг/мл і більше, для приготування розчину рекомендується використовувати розчин лідокаїну (у разі, якщо у пацієнта відсутня реакція гіперчутливості на лідокаїн). Це розчин готують з використанням стерильної води для ін'єкцій у комбінації з 2% розчином лідокаїну. Рекомендується такий двоступеневий спосіб розчинення: спочатку додати необхідну кількість стерильної води для ін'єкцій і збовтувати доти, поки порошок цефоперазону повністю не розчиниться, потім додати потрібну кількість 2% лідокаїну і перемішати.

Алергічні реакції: кропив'янка, макуло-папульозний висип, лихоманка, еозинофілія, мультиформна еритема, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), позитивна реакція Кумбса.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, псевдомембранозний коліт.
З боку органів кровотворення й системи гемостазу кровотеч (дефіцит вітаміну К).
Лабораторні показники: гіпопротромбінемія, збільшення протромбінового часу, підвищення активності "печінкових" трансаміназ і лужної фосфатази, гіперкреатинемія, анемія, нейтропенія.
Місцеві реакції: при внутрішньовенному введенні - флебіт; при внутрішньом'язовому введенні - болючість у місці введення.

Може застосовуватися при комбінованій терапії у поєднанні з іншими антибіотиками.
У випадках обтурації жовчних протоків, тяжкого захворювання печінки або супутнього порушення функції нирок може з'явитися необхідність у зміні режиму дозування. У пацієнтів з порушеною функцією печінки і з супутнім ураженням нирок необхідно проводити спостереження за концентрацією препарату у сироватці крові. Якщо не проводиться визначення концентрації препарату в сироватці, то в цих випадках доза не повинна перевищувати 2 г/добу.
Тривале застосування може призвести до розвитку стійкості збудника.
У період застосування препарату може мати місце псевдопозитивна реакція на глюкозу в сечі з розчином Бенедикта або Фелінга.
Під час лікування слід утримуватися від прийому етанолу - можливі ефекти, схожі з дією дисульфіраму (гіперемія обличчя, спазм в животі та в області шлунка, нудота, блювання, головний біль, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка).
У пацієнтів, які дотримуються неповноцінною дієти або мають порушення всмоктування їжі (наприклад, що страждають на муковісцидоз), а також пацієнтів,що знаходяться протягом тривалого часу на парентеральному харчуванні, може виникнути дефіцит вітаміну К. У таких хворих повинен здійснюватися контроль протромбінового часу, і при необхідності їм показано призначення вітаміну К. При застосуванні цефоперазону (як і інших антибіотиків) можливий розвиток суперінфекції, що потребує відміни препарату і призначення відповідного лікування.

Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами (при необхідності проведення комбінованої терапії цефоперазоном та аміноглікозидом препарати призначають у вигляді послідовного дробового внутрішньовенного введення лікарських засобів з використанням 2 окремих внутрішньовенних катетерів).
Непрямі антикоагулянти, гепарин, тромболітики, антиагреганти, нестероїдні протизапальні засоби збільшують ризик виникнення гіпопротромбінемії, кровотечі.
Аміноглікозиди і "петльові" діуретики підвищують ризик розвитку нефротоксичності, особливо у осіб з нирковою недостатністю.
Лікарські засоби, що знижують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію препарату в крові і уповільнюють його виведення.
Не сумісний з етанолом, можливо розвиток дисульфирамоподобных реакцій у вигляді гіперемії, нудоти, блювання, головного болю, задишки, тахікардії, зниженні артеріального тиску, спазми в животі.

Симптоми: епілептичний припадок.

Лікування: седативна терапія із застосуванням діазепаму.

Препарат слід зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Приготований розчин стабільний протягом 7 днів при зберіганні в холодильнику (2-8 °). Зберігати в недоступному для дітей місці.

3 роки.