Купить Бритомар таблетки 10 мг, 30 шт.

Бритомар

Таблетки пролонгированного действия

1 таблетка содержит торасемид 10 мг

30 шт.

Торасемид является «петлевым» диуретиком. Основной механизм действия препарата Бритомар обусловлен обратимым связыванием торасемида с контранспортером натрия/хлора/калия,
расположенным в апикальной мембране толстого сегмента восходящей петли Геште, в результате чего снижается или полностью ингибируется реабсорбция ионов натрия и уменьшается осмотическое давление внутриклеточной жидкости и реабсорбция воды. Торасемид в меньшей степени, чем фуросемид, вызывает гипокалиемию, при этом он проявляет большую активность и его действие более продолжительно. Диуретический эффект развивается примерно час после приема препарата внутрь, достигая максимума через 3-6 ч, и длится от 8 до 10 ч. Снижает систолическое и диастолическое артериальное давление (АД) в положении «лежа» и «стоя».

Отечный синдром различного генеза, в т.ч. при хронической сердечной недостаточности, заболеваниях печени, и почек; артериальная гипертензия. повышенная чувствительность к торасемиду или к любому из компонентов препарата Бритомар; у пациентов с аллергией на сульфонамиды (сульфаниламидные противомикробные средства или препараты сульфонилмочевины) может отмечаться перекрестная аллергия на торасемид; анурия; печеночная кома и прекома; рефрактерная гипокалиемия; рефрактерная гипонатриемия; дегидратация; резко выраженные нарушения оттока мочи любой этиологии (включая одностороннее поражение мочевыводящих путей); дигиталисная интоксикация; острый гломерулонефрит; синоатриальная и AV блокада П-Ш степени; возраст до 18 лет (безопасность и эффективность у детей не изучены); беременность; непереносимость галактозы, дефицит лактазы или глюкозо-галактозная мальабсобция.

Бритомар назначают внутрь 1 раз в сутки, независимоот приема пищи, не разжевывая, запивают небольшим количеством жидкости.

Обычная начальная доза — 5 мг 1 раз в сутки. При отсутствии необходимогомочегонного эффекта дозу увеличивают примерно в два раза до полученияадекватного диуретического ответа.

Определение частоты побочных реакций: очень часто (>1/10), часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000,

Со стороны обмена веществ: нечасто - гиперхолестеринемия (возрастание уровня холестерина в крови), гипертриглицеридемия (возрастание уровня ТГ в крови), полидипсия (усиленная жажда).

Со стороны нервной системы: часто - головокружение, головная боль, сонливость; нечасто - судороги мышц нижних конечностей; частота неизвестна - спутанность сознания, обморок, парестезии в конечностях (ощущение онемения, "ползания мурашек" и покалывания).

Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - экстрасистолия (нарушение ритма сердца), тахикардия (увеличение ЧСС), усиленное сердцебиение, покраснение лица; частота не известна - чрезмерная артериальная гипотензия, тромбоз глубоких вен (образование сгустков крови), тромбоэмболия, гиповолемия (уменьшение ОЦК).

Со стороны дыхательной системы: нечасто - носовые кровотечения.

Со стороны пищеварительной системы: часто - диарея; нечасто - боль в животе, метеоризм; частота неизвестна - тошнота, рвота, потеря аппетита, панкреатит, диспепсические явления.

Со стороны почек и мочевыводящих путей: часто - увеличение частоты мочеиспускания, полиурия (увеличенное образование мочи), никтурия (учащение мочеиспускания по ночам); нечасто - учащенные позывы к мочеиспусканию; частота неизвестна - задержка мочи (у пациентов с обструкцией мочевыводящих путей), повышение концентрации мочевины и креатинина в крови.

Лабораторные показатели: нечасто - увеличение числа тромбоцитов; частота неизвестна - гипергликемия, гиперурикемия, гипокалиемия, снижение числа эритроцитов, лейкоцитов и тромбоцитов, небольшое повышение активности ЩФ в крови, повышение активности некоторых печеночных ферментов (например, ГГТ), гипонатриемия, гипохлоремия, метаболический алкалоз.

Со стороны органов чувств: частота неизвестна - нарушения зрения, звон в ушах и потеря слуха (носит, как правило, обратимый характер).

Со стороны кожных покровов: частота неизвестна - кожный зуд, сыпь, фотосенсибилизация.

Прочие: нечасто - астения (истощение), слабость, жажда, гиперактивность, нервозность, повышенная утомляемость.

Если любые из указанных в инструкции побочных эффектов усугубляются или были замечены любые другие побочные эффекты, пациент должен сообщить об этом врачу.

Препарат следует применять строго по назначению врача.

Пациенты с повышенной чувствительностью к сульфаниламидам и производным сульфонилмочевины могут иметь перекрестную чувствительность к препарату Бритомар. У пациентов, особенно в начале лечения препаратом Бритомар и лиц пожилого возраста, рекомендуется проводить контроль электролитного баланса, объем и концентрацию циркулирующей крови.

При длительном лечении препаратом Бритомар рекомендуется проводить регулярный контроль электролитного баланса (особенно уровня калия), глюкозы, мочевой кислоты, креатинина, липидов и клеточных компонентов крови.

Пациентам, получающим Бритомар в высоких дозах, во избежание развития гипонатриемиии и метаболического алкалоза нецелесообразно ограничивать потребление поваренной соли.

Риск гипокалиемии наибольший у пациентов с циррозом печени, выраженным диурезом, при недостаточном потреблении электролитов с пищей, а также при одновременном лечении кортикостероидами или АКТГ.

Повышенный риск развития нарушений водно-электролитного баланса отмечается у больных с почечной недостаточностью. В ходе курсового лечения необходимо периодически контролировать концентрацию электролитов плазмы крови (в том числе натрий, кальций, калий, магний), кислотно-основное состояние, остаточный азот, креатинин, мочевую кислоту и проводить при необходимости соответствующую коррекционную терапию (с большей кратностью у больных с частой рвотой и на фоне парентерально вводимых жидкостей).

У пациентов с развившимися водно-электролитными расстройствами, гиповолемией или преренальной азотемией данные лабораторных анализов могут включать: гипер- или гипонатриемию, гипер- или гипохлоремию, гипер- или гипокалиемию, нарушения кислотно-щелочного баланса и повышение уровня мочевины крови. При возникновении этих расстройств необходимо прекратить прием препарата Бритомар до восстановления нормальных значений, а затем возобновить лечение препаратом Бритомар в меньшей дозе. При появлении или усилении азотемии и олигурии у пациентов с тяжелыми прогрессирующими заболеваниями почек рекомендуется приостановить лечение.

Подбор режима дозирования пациентам с асцитом на фоне цирроза печени следует проводить в стационарных условиях (нарушения водно-электролитного баланса могут повлечь развитие печеночной комы). Данной категории пациентов показан регулярный контроль электролитов плазмы крови.

Для профилактики гипокалиемии рекомендуется применение препаратов калия и калийсберегающих диуретиков (прежде всего спиронолактона), а также соблюдать диету, богатую калием.

Применение препарата Бритомар может вызывать обострение подагры.

У больных сахарным диабетом или со сниженной толерантностью к глюкозе требуется периодический контроль концентрации глюкозы в крови и моче.

У пациентов с гиперплазией предстательной железы, сужением мочеточников необходим контроль диуреза в связи с возможностью острой задержки мочи.

У пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы, особенно, принимающих сердечные гликозиды, вызванная диуретиками гипокалиемия может стать причиной развития аритмий.

Торасемид повышает токсичность сердечных гликозидов.

При одновременном приеме с минерало- и глюкокортикоидами, слабительными средствами возможно увеличение выведения калия.

Торасемид усиливает действие гипотензивных препаратов.

Торасемид, особенно в высоких дозах, может усилить нефротоксическое и ототоксическое действие аминогликозидов, антибиотиков, препаратов платины (Pt), цефалоспоринов. Торасемид может усиливать действие курареподобных миорелаксантов и теофиллина. При применении салицилатов в высоких дозах их токсическое действие может усиливаться.

Торасемид ослабляет действие гипогликемических препаратов.

Последовательный или одновременный прием торасемида с ингибиторами ангиотензин-превращающего фермента (АПФ) может приводить к кратковременному падению артериального давления. Этого можно избежать, уменьшив начальную дозу ингибитора АПФ или снизив дозу торасемида (или временно отменив его).

Нестероидные противовоспалительные средства (НПВС) и пробенецид могут уменьшать мочегонное и гипотензивное действие торасемида.

Биодоступность и как следствие, эффективность торасемида может быть снижена при совместной терапии с колестирамином.

Торасемид может повышать токсичность препаратов лития (Li+) и ототоксичность этакриповой кислоты.

В защищенном от света месте, при температуре не выше 30 °С. Хранить в недоступном для детей месте.

3 года.

Бритомар

Таблетки пролонгованої дії

1 таблетка містить торасемид 10 мг

30 шт.

Торасемид є «петлевим» діуретиком. Основний механізм дії препарату Бритомар обумовлений оборотним зв'язуванням торасемида з контранспортером натрію/хлору/калію,
розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Геште, в результаті чого знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію і зменшується осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини і реабсорбція води. Торасемид в меншій мірі, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при цьому він проявляє велику активність і триваліше його дія. Діуретичний ефект розвивається приблизно годину після прийому препарату внутрішньо, досягає максимуму через 3-6 год і триває від 8 до 10 год. Знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ) у положенні «лежачи» і «стоячи».

Набряковий синдром різного генезу, в т. ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки і нирок; артеріальна гіпертензія. підвищена чутливість до торасемиду або до будь-якого з компонентів препарату Бритомар; у пацієнтів з алергією на сульфонамиды (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини) може відмічатися перехресна алергія на торасемид; анурія; печінкова кома і прекома; рефрактерна гіпокаліємія; рефрактерна гіпонатріємія; дегідратація; різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів); дигиталисная інтоксикація; гострий гломерулонефрит; синоатріальна і AV блокада П-Ш ступеня; вік до 18 років (безпека і ефективність у дітей не вивчені); вагітність; непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсобция.

Бритомар призначають внутрішньо 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі, не розжовуючи, запивають невеликою кількістю рідини.

Звичайна початкова доза - 5 мг 1 раз на добу. При відсутності необходимогомочегонного ефекту дозу збільшують приблизно в два рази до полученияадекватного діуретичного відповіді.

Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000,

З боку обміну речовин: нечасто - гіперхолестеринемія (зростання рівня холестерину в крові), гіпертригліцеридемія (зростання рівня ТГ в крові), полідипсія (посилена спрага).

З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, сонливість; нечасто - судоми м'язів нижніх кінцівок; частота невідома - сплутаність свідомості, непритомність, парестезії в кінцівках (відчуття оніміння, "повзання мурашок" і поколювання).

З боку серцево-судинної системи: нечасто - екстрасистолія (порушення ритму серця), тахікардія (збільшення ЧСС), посилене серцебиття, почервоніння обличчя; частота не відома - надмірна артеріальна гіпотензія, тромбоз глибоких вен (утворення згустків крові), тромбоемболія, гіповолемія (зменшення ОЦК).

З боку дихальної системи: нечасто - носові кровотечі.

З боку травної системи: часто - діарея; нечасто - біль у животі, метеоризм; частота невідома - нудота, блювання, втрата апетиту, панкреатит, диспепсичні явища.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто - збільшення частоти сечовипускання, поліурія (збільшене утворення сечі), ніктурія (почастішання сечовипускання вночі); нечасто - прискорені позиви до сечовипускання; частота невідома - затримка сечі (у пацієнтів з обструкцією сечовивідних шляхів), підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові.

Лабораторні показники: нечасто - збільшення числа тромбоцитів; частота невідома - гіперглікемія, гіперурикемія, гіпокаліємія, зниження кількості еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів, невелике підвищення активності ЛФ у крові, підвищення активності деяких печінкових ферментів (наприклад, ГГТ), гіпонатріємія, гіпохлоремія, метаболічний алкалоз.

З боку органів чуття: частота невідома - порушення зору, дзвін у вухах та втрата слуху (носить, як правило, оборотний характер).

З боку шкірних покривів: частота невідома - шкірний свербіж, висип, фотосенсибілізація.

Інші: нечасто - астенія (виснаження), слабкість, спрага, гіперактивність, нервозність, підвищена стомлюваність.

Якщо будь-які із зазначених в інструкції побічних ефектів посилюються чи були помічені будь-які інші побічні ефекти, пацієнт повинен повідомити про це лікаря.

Препарат слід застосовувати суворо за призначенням лікаря.

Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів і похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну чутливість до препарату Бритомар. У пацієнтів, особливо на початку лікування препаратом Бритомар та осіб похилого віку, рекомендується проводити контроль електролітного балансу, обсяг і концентрацію циркулюючої крові.

При тривалому лікуванні препаратом Бритомар рекомендується проводити регулярний контроль електролітного балансу (особливо рівня калію, глюкози, сечової кислоти, креатиніну, ліпідів клітинних компонентів крові.

Пацієнтам, які отримують Бритомар у високих дозах, щоб уникнути розвитку гипонатриемиии та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі.

Ризик гіпокаліємії найбільший у пацієнтів з цирозом печінки, вираженими діурезом, при недостатньому споживанні електролітів з їжею, а також при одночасному лікуванні кортикостероїдами або АКТГ.

Підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу відмічається у хворих з нирковою недостатністю. В ході курсового лікування необхідно періодично контролювати концентрацію електролітів плазми крові (у тому числі натрій, кальцій, калій, магній), кислотно-основний стан, залишковий азот, креатинін, сечову кислоту і проводити при необхідності відповідну корекційну терапію (з більшою кратністю у хворих з частою блювотою і на тлі парентерально вводяться рідин).

У пацієнтів з розвиненими водно-електролітними порушеннями, гіповолемією або преренальній азотемією дані лабораторних аналізів можуть включати: гіпер - або гіпонатріємію, гіпер - або гіпохлоремію, гіпер - або гіпокаліємію, порушення кислотно-лужного балансу та підвищення рівня сечовини крові. При виникненні цих розладів необхідно припинити прийом препарату Бритомар до відновлення нормальних значень, а потім відновити лікування препаратом Бритомар в меншій дозі. При появі або посиленні азотемії та олігурії у хворих з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується припинити лікування.

Підбір режиму дозування хворим з асцитом на тлі цирозу печінки слід проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даній категорії пацієнтів показаний регулярний контроль електролітів плазми крові.

Для профілактики гіпокаліємії рекомендується застосування препаратів калію і калійзберігаючих діуретиків (перш за все спіронолактону), а також дотримуватися дієти, багатої калієм.

Застосування препарату Бритомар може спричинити загострення подагри.

У хворих на цукровий діабет або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібен періодичний контроль концентрації глюкози в крові та сечі.

У пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів потрібен контроль діурезу у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі.

У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, особливо, які приймають серцеві глікозиди, спричинена діуретиками гіпокаліємія може стати причиною розвитку аритмій.

Торасемид підвищує токсичність серцевих глікозидів.

При одночасному прийомі з мінерало - та глюкокортикоїдами, проносними засобами можливе збільшення виведення калію.

Торасемид посилює дію гіпотензивних препаратів.

Торасемид, особливо у високих дозах, може посилювати нефротоксичну та ототоксичну дію аміноглікозидів, антибіотиків, препаратів платини (Pt), цефалоспоринів. Торасемид може посилювати дію курареподібних міорелаксантів та теофіліну. При застосуванні саліцилатів у високих дозах їх токсична дія може посилюватися.

Торасемид послаблює дію гіпоглікемічних препаратів.

Послідовний або ж одночасний прийом торасемида з інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) може призводити до короткочасного падіння артеріального тиску. Цього можна уникнути, зменшивши початкову дозу інгібітора АПФ або знизивши дозу торасемида (або тимчасово скасувавши його).

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) і пробенецид можуть зменшувати сечогінний і гіпотензивну дію торасемида.

Біодоступність і як наслідок, ефективність торасемида може бути знижена при спільній терапії з холестираміном.

Торасемид може підвищувати токсичність препаратів літію (Li ) та ототоксичність этакриповой кислоти.

У захищеному від світла місці, при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

3 роки.