Купить Бипрол таблетки 10 мг, 30 шт.

Бипрол

Таблетки, покрытые оболочкой

1 таблетка содержит бисопролола фумарат 10 мг.

30 шт.

Бипрол оказывает гипотензивное, антиаритмическое, антиангинальное действие.

Артериальная гипертензия;
ИБС: профилактика приступов стенокардии.

Повышенная чувствительность к компонентам Бипрол и другим бета-адреноблокаторам; шок (в т.ч. кардиогенный), коллапс, отек легких; острая сердечная недостаточность, хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации; AV блокада II—III ст., синоатриальная блокада, синдром слабости синусового узла; выраженная брадикардия; стенокардия Принцметала; кардиомегалия (без признаков сердечной недостаточности); артериальная гипотензия (сАД — менее 100 мм рт.ст., особенно при инфаркте миокарда); бронхиальная астма и ХОБЛ в анамнезе; одновременный прием ингибиторов МАО ( за исключением ингибиторов МАО-В); поздние стадии нарушения периферического кровообращения, болезнь Рейно; феохромоцитома (без одновременного использования альфа-адреноблокаторов); метаболический ацидоз; возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).

Применение Бипрол при беременности и в период лактации возможно в том случае, если польза для матери превышает риск развития побочных эффектов у плода и ребенка.

Внутрь, утром натощак, не разжевывая, 5 мг однократно. При необходимости дозу Бипрол увеличивают до 10 мг 1 раз в сутки. Максимальная суточная доза — 20 мг/сутки.

Контроль за больными, принимающими Бипрол, должен включать измерение ЧСС и АД, проведение ЭКГ, определение глюкозы крови у больных сахарным диабетом. У пожилых пациентов рекомендуется следить за функцией почек.

Применение на фоне терапии Бипролом аллергенов, используемых для иммунотерапии, или экстрактов аллергенов для кожных проб повышает риск возникновения тяжелых системных аллергических реакций или анафилаксии. При одновременном применении с бисопрололом йодосодержащих рентгенконтрастных лекарственных средств для в/в введения повышается риск развития анафилактических реакций. При одновременном назначении с бисопрололом фенитоин для в/в введения, лекарственные средства для ингаляционной общей анестезии (производные углеводородов) повышают выраженность кардиодепрессивного действия и вероятность снижения АД. При одновременном применении бисопролол изменяет эффективность инсулина и пероральных гипогликемических лекарственных средств, маскирует симптомы развивающейся гипогликемии ( тахикардию , повышение АД). При одновременном применении бисопролол снижает клиренс лидокаина и ксантинов (кроме дифиллина) и повышает их концентрацию в плазме, особенно у больных с исходно повышенным клиренсом теофиллина под влиянием курения. Гипотензивный эффект бисопролола уменьшают НПВС (задержка Na + и блокада синтеза простагландина почками), ГКС и эстрогены (задержка ионов Na + ). При одновременном применении сердечные гликозиды, метилдопа , резерпин и гуанфацин , блокаторы кальциевых каналов ( верапамил , дилтиазем ), амиодарон и другие антиаритмические лекарственные средства повышают риск развития или усугубления брадикардии , AV-блокады, остановки сердца и сердечной недостаточности. При одновременном применении с бисопрололом нифедипин может приводить к значительному снижению АД. При одновременном применении с бисопрололом диуретики, клонидин , симпатолитики, гидралазин и другие гипотензивные лекарственные средства могут привести к чрезмерному снижению АД. Бисопролол удлиняет действие недеполяризующих миорелаксантов и антикоагулянтный эффект кумаринов. Три- и тетрациклические антидепрессанты, антипсихотические лекарственные средства (нейролептики), этанол , седативные и снотворные лекарственные средства усиливают угнетающее влияние бисопролола на ЦНС. Не рекомендуется одновременное применение бисопролола с ингибиторами МАО вследствие значительного усиления гипотензивного действия (интервал между приемом ингибиторов МАО и бисопролола должен составлять не менее 14 дней). При одновременном применении с бисопрололом негидрированные алкалоиды спорыньи, эрготамин повышают риск развития нарушений периферического кровообращения. При одновременном применении сульфасалазин повышает концентрацию бисопролола в плазме. При одновременном применении рифампицин уменьшает T 1/2 бисопролола.

Симптомы: аритмии, желудочковая экстрасистолия, выраженная брадикардия, AV-блокада, выраженное снижение АД, хроническая сердечная недостаточность, цианоз ногтей пальцев и ладоней, затрудненное дыхание, бронхоспазм, головокружение, обморок, судороги.
Лечение: промывание желудка, назначение адсорбентов. При необходимости проводят симптоматическую терапию: при развившейся AV-блокаде в/в введение атропина (1-2 мг), эпинефрина или постановка временного кардиостимулятора; при желудочковой экстрасистолии - лидокаин (препараты I А класса не применяются). При снижении АД больной должен находиться в положении Тренделенбурга; если нет признаков отека легких, вводят в/в плазмозамещающие растворы; при неэффективности - введение эпинефрина, допамина, добутамина (для поддержания хронотропного и инотропного действия и устранения выраженного снижения АД). При сердечной недостаточности назначают сердечные гликозиды, диуретики, глюкагон ; при судорогах — в/в диазепам; при бронхоспазме - бета 2 -адреностимуляторы ингаляционно.

В сухом, защищенном от света месте, при температуре не выше 25 °C.

Бипрол

Таблетки, вкриті оболонкою

1 таблетка містить бісопрололу фумарат 10 мг.

30 шт.

Бипрол надає гіпотензивну, антиаритмічну, антиангінальну дію.

Артеріальна гіпертензія;
ІХС: профілактика нападів стенокардії.

Підвищена чутливість до компонентів Бипрол та інших бета-адреноблокаторами; шок (у т. ч. кардіогенний), колапс, набряк легень; гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність в стадії декомпенсації; AV блокада II-III ст., синоатріальна блокада, синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія; стенокардія Принцметала; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); артеріальна гіпотензія (сат - менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); бронхіальна астма та ХОЗЛ в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів МАО ( за винятком інгібіторів МАО-В); пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба Рейно; феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).

Застосування Бипрол при вагітності і в період лактації можливо в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини.

Всередину, вранці натщесерце, не розжовуючи, 5 мг одноразово. При необхідності дозу Бипрол збільшують до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза - 20 мг/добу.

Контроль за хворими, які приймають Бипрол, повинен включати вимір ЧСС і АТ, проведення ЕКГ, визначення глюкози крові у хворих на цукровий діабет. У літніх пацієнтів рекомендується стежити за функцією нирок.

Застосування на фоні терапії Бипролом алергенів, які використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії. При одночасному застосуванні з бісопрололом йодовмісних рентгеноконтрастних лікарських засобів для в/в введення підвищується ризик розвитку анафілактичних реакцій. При одночасному застосуванні з бісопрололом фенітоїн для в/в введення, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії і ймовірність зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні бісопролол змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, маскує симптоми розвивається гіпоглікемії ( тахікардію , підвищення артеріального тиску). При одночасному застосуванні бісопролол знижує кліренс лідокаїну і ксантинів (крім дифиллина) і підвищує їх концентрацію в плазмі, особливо у хворих з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Гіпотензивний ефект бісопрололу зменшують НПЗЗ (затримка Натрію та блокада синтезу простагландину нирками), ГКС та естрогени (затримка іонів Na ). При одночасному застосуванні серцеві глікозиди, метилдопа , резерпін і гуанфацин , блокатори кальцієвих каналів ( верапаміл , дилтіазем ), аміодарон та інші антиаритмічні лікарські засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії , AV-блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. При одночасному застосуванні з бісопрололом ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з бісопрололом діуретики, клонідин , симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Бісопролол подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів і антикоагулянтний ефект кумаринів. Три - і тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол , седативні і снодійні лікарські засоби посилюють пригнічувальну вплив бісопрололу на ЦНС. Не рекомендується одночасне застосування бісопрололу з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії (інтервал між прийомом інгібіторів МАО і бісопрололу повинен становити не менше 14 днів). При одночасному застосуванні з бісопрололом негидрированные алкалоїди ріжків, ерготамін підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. При одночасному застосуванні сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу в плазмі. При одночасному застосуванні рифампіцин зменшує T 1/2 бісопрололу.

Симптоми: аритмії, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, виражене зниження артеріального тиску, хронічна серцева недостатність, ціаноз нігтів пальців і долонь, утруднене дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми.
Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбентів. При необхідності проводять симптоматичну терапію: при розвиненій AV-блокаді-в/в введення атропіну (1-2 мг), епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії - лідокаїн (препарати I класу не застосовуються). При зниженні артеріального тиску хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легенів, вводять в/в плазмозамінні розчини; при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропного та інотропного дії та усунення вираженого зниження АТ). При серцевій недостатності призначають серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон ; при судомах - в/в діазепам; при бронхоспазмі - бета 2-адреностимулятори інгаляційно.

У сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °C.