Купить Бидоп таб. 10мг №28

Бидоп

Таблетки

1 таблетка содержит бисопролола гемифумарат 10 мг

28 шт.

Бидоп - селективный бета1-адреноблокатор без внутренней симпатомиметической активности, не обладает мембраностабилизирующим действием. Бидоп снижает активность ренина плазмы, уменьшает потребность миокарда в кислороде, уменьшает ЧСС (в покое и при нагрузке). Оказывает гипотензивное, антиаритмическое и антиангинальное действие. Блокируя в невысоких дозах β1-адренорецепторы сердца, уменьшает стимулированное катехоламинами образование цАМФ из АТФ, снижает внутриклеточный ток ионов кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие, угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда. При увеличении дозы оказывает бета2-адреноблокирующее действие.

Артериальная гипертензия; профилактика приступов стенокардии.

повышенная чувствительность к бисопрололу и другим бета-адреноблокаторам; шок (в т.ч. кардиогенный), коллапс; острая сердечная недостаточность, отек легких; хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации (в т.ч. кардиогенный шок); AV блокада II—III ст., синоатриальная блокада, синдром слабости синусного узла; выраженная брадикардия; стенокардия Принцметала; кардиомегалия (без признаков сердечной недостаточности); артериальная гипотензия (сАД <100 мм рт. ст., особенно при инфаркте миокарда); бронхиальная астма и ХОБЛ в анамнезе; одновременный прием ингибиторов МАО (за исключением ингибиторов МАО-В); поздние стадии нарушения периферического кровообращения; болезнь Рейно; феохромоцитома (без одновременного использования альфа-адреноблокаторов); метаболический ацидоз; возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).

Применение Бидоп при беременности и в период грудного вскармливания возможно в том случае, если польза для матери превышает риск развития побочных эффектов у плода и ребенка.

Внутрь, утром, натощак, не разжевывая, 2,5—5 мг Бидоп однократно. При необходимости дозу увеличивают до 10 мг 1 раз в сутки.
Максимальная суточная доза — 20 мг в сутки.

Контроль за больными, принимающими Бидоп, должен включать измерение ЧСС и АД (в начале лечения — ежедневно, затем 1 раз в 3—4 мес), проведение ЭКГ, определение глюкозы крови у больных сахарным диабетом (1 раз в 4—5 мес).
У пожилых пациентов рекомендуется следить за функцией почек (1 раз в 4—5 мес).

Аллергены, используемые для иммунотерапии, или экстракты аллергенов для кожных проб повышают риск возникновения тяжелых системных аллергических реакций или анафилаксии у больных, получающих бисопролол. Йодсодержащие рентгеноконтрастные лекарственные средства для в/в введения повышают риск развития анафилактических реакций. Фенитоин при в/в введении, лекарственные средства для ингаляционной общей анестезии (производные углеводородов) повышают выраженность кардиодепрессивного действия и вероятность снижения АД. Изменяет эффективность инсулина и пероральных гипогликемических лекарственных средств, маскирует симптомы развивающейся гипогликемии (тахикардию, повышение АД). Снижает клиренс лидокаина и ксантинов (кроме теофиллина) и повышает их концентрацию в плазме, особенно у больных с исходно повышенным клиренсом теофиллина под влиянием курения. Гипотензивный эффект ослабляют НПВС (задержка ионов натрия и блокада синтеза простагландина почками), ГКС и эстрогены (задержка ионов натрия). Сердечные гликозиды, метилдопа, резерпин и гуанфацин, блокаторы медленных кальциевых каналов (верапамил, дилтиазем), амиодарон и другие антиаритмические лекарственные средства повышают риск развития или усугубления брадикардии, AV блокады, остановки сердца и сердечной недостаточности.

Симптомы: аритмия, желудочковая экстрасистолия, выраженная брадикардия, AV-блокада, выраженное снижение АД, хроническая сердечная недостаточность, цианоз ногтей пальцев или ладоней, затруднение дыхания, бронхоспазм, головокружение, обморочные состояния, судороги, гипогликемия.

Лечение: промывание желудка и назначение адсорбирующих лекарственных средств; симптоматическая терапия: при развившейся AV-блокаде — в/в 1-2 мг атропина, эпинефрина или постановка временного кардиостимулятора; при желудочковой экстрасистолии - лидокаин (препараты I A класса не применяются); при снижении АД - пациент должен находиться в положении Тренделенбурга; если нет признаков отека легких, - в/в плазмозамещающие растворы, при неэффективности - введение эпинефрина, допамина, добутамина (для поддержания хронотропного и инотропного действия и устранения выраженного снижения АД); при сердечной недостаточности - сердечные гликозиды, диуретики, глюкагон; при судорогах — в/в диазепам; при бронхоспазме - бета2-адреностимуляторы ингаляционно.

Хранить в сухом защищенном от света, недоступном для детей месте, при температуре не выше 20 °С.

Бидоп

Таблетки

1 таблетка містить бісопрололу гемифумарат 10 мг

28 шт.

Бидоп - селективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Бидоп знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у стані спокою і при навантаженні). Надає гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах β1-адренорецептори серця, зменшує стимулированное катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію, пригнічує провідність і збудливість, знижує скоротність міокарда. При збільшенні дози надає бета2-адреноблокуючу дію.

Артеріальна гіпертензія; профілактика нападів стенокардії.

підвищена чутливість до бисопрололу та інших бета-адреноблокаторами; шок (у т. ч. кардіогенний), колапс; гостра серцева недостатність, набряк легенів; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (у т. ч. кардіогенний шок); AV блокада II-III ст., синоатріальна блокада, синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія; стенокардія Принцметала; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); артеріальна гіпотензія (сАД <100 мм рт. ст., особливо при інфаркті міокарда); бронхіальна астма та ХОЗЛ в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО-В); пізні стадії порушення периферичного кровообігу; хвороба Рейно; феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).

Застосування Бидоп при вагітності і в період грудного вигодовування можливо в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини.

Всередину, вранці, натщесерце, не розжовуючи, 2,5-5 мг Бидоп одноразово. При необхідності дозу збільшують до 10 мг 1 раз на добу.
Максимальна добова доза - 20 мг на добу.

Контроль за хворими, які приймають Бидоп, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування - щодня, потім 1 раз на 3-4 міс), проведення ЕКГ, визначення глюкози крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 місяців).
У літніх пацієнтів рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців).

Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримували бісопролол. Йодовмісні рентгеноконтрастні лікарські засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії і ймовірність зниження артеріального тиску. Змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, маскує симптоми розвивається гіпоглікемії (тахікардію, підвищення артеріального тиску). Знижує кліренс лідокаїну і ксантинів (крім теофіліну) і підвищує їх концентрацію в плазмі, особливо у хворих з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Гіпотензивний ефект послаблюють НПЗЗ (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландину нирками), ГКС та естрогени (затримка іонів натрію). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін і гуанфацин, блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні лікарські засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності.

Симптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, виражене зниження артеріального тиску, хронічна серцева недостатність, ціаноз нігтів пальців або долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми, гіпоглікемія.

Лікування: промивання шлунка і призначення адсорбуючих лікарських засобів; симптоматична терапія: при розвиненій AV-блокаді - в/в 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії - лідокаїн (препарати I A класу не застосовуються); при зниженні АТ - хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легенів - в/в плазмозамінні розчини, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропного та інотропного дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності - серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах - в/в діазепам; при бронхоспазмі - бета2-адреностимулятори інгаляційно.

Зберігати у сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 20 °С.