Купить Беродуал раствор для ингаляций 0.1%, 20 мл
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Беродуал
Раствор для ингаляций.
1 мл раствора для ингаляций содержит:
Активные вещества: фенотерола гидробромид 500 мкг; ипратропия бромид безводный 250 мкг.
Вспомогательные вещества: бензалкония хлорид, динатрия эдетата дигидрат, натрия хлорид, хлористоводородная кислота 1н, вода очищенная.
Флакон 20 мл.
Комбинированный бронхолитический препарат. Содержит два компонента, обладающих бронхолитической активностью: ипратропия бромид - м-холиноблокатор и фенотерола гидробромид - бета2-адреномиметик.
Бронходилатация при ингаляционном введении ипратропия бромида обусловлена, главным образом, местным, а не системным антихолинергическим действием.
Ипратропия бромид является четвертичным производным аммония, обладающим антихолинергическими (парасимпатолитическими) свойствами. Препарат тормозит рефлексы, вызываемые блуждающим нервом, противодействуя влияниям ацетилхолина - медиатора, высвобождающегося из окончаний блуждающего нерва. Антихолинергические средства предотвращают увеличение внутриклеточной концентрации кальция, что происходит вследствие взаимодействия ацетилхолина с мускариновым рецептором, расположенным на гладких мышцах бронхов. Высвобождение кальция опосредуется системой вторичных медиаторов, в число которых входят ИТФ (инозитола трифосфат) и ДАГ (диацилглицерин).
У пациентов с бронхоспазмом, связанным с ХОБЛ (хронический бронхит и эмфизема легких), значительное улучшение функции легких (увеличение объема форсированного выдоха за 1 сек (ОФВ1) и пиковой скорости выдоха на 15% и более) отмечено в течение 15 минут, максимальный эффект достигался через 1-2 ч и продолжался у большинства пациентов до 6 ч после введения.
Ипратропия бромид не оказывает отрицательного влияния на секрецию слизи в дыхательных путях, мукоцилиарный клиренс и газообмен.
Фенотерола гидробромид избирательно стимулирует β2-адренорецепторы в терапевтической дозе. Стимуляция β1-адренорецепторов происходит при использовании высоких доз (например, при назначении для токолитического действия).
Фенотерол расслабляет гладкую мускулатуру бронхов и сосудов и противодействует развитию бронхоспастических реакций, обусловленных влиянием гистамина, метахолина, холодного воздуха и аллергенов (реакции гиперчувствительности немедленного типа). Сразу после введения фенотерол блокирует высвобождение медиаторов воспаления и бронхообструкции из тучных клеток. Кроме того, при применении фенотерола в дозе 600 мкг отмечалось увеличение мукоцилиарного клиренса.
Бета-адренергическое влияние препарата на сердечную деятельность, такое как увеличение ЧСС и силы сердечных сокращений, обусловлено сосудистым действием фенотерола, стимуляцией β2-адренорецепторов сердца, а при применении в дозах, превышающих терапевтические, стимуляцией β1-адренорецепторов.
Как и при использовании других бета-адренергических препаратов отмечалась удлинение интервала QTс при использовании высоких доз. При использовании фенотерола с помощью дозированных аэрозольных ингаляторов (ДАИ) этот эффект был непостоянным и отмечался в случае применения доз, превышавших рекомендуемые. Однако после применения фенотерола с помощью небулайзеров (раствор для ингаляций во флаконах со стандартной дозой) системное воздействие может быть выше, чем при использовании препарата с помощью ДАИ в рекомендуемых дозах. Клиническое значение этих наблюдений не установлено.
Наиболее часто наблюдаемым эффектом агонистов β-адренорецепторов является тремор. В отличие от воздействий на гладкие мышцы бронхов, к системным влияниям агонистов β-адренорецепторов может развиваться толерантность Клиническая значимость этого проявления не выяснена.
При совместном применении ипратропия бромида и фенотерола бронхорасширяющий эффект достигается путем воздействия на различные фармакологические мишени. Указанные вещества дополняют друг друга, в результате усиливается спазмолитический эффект на мышцы бронхов и обеспечивается большая широта терапевтического действия при бронхолегочных заболеваниях, сопровождающихся констрикцией дыхательных путей. Взаимодополняющее действие таково, что для достижения желаемого эффекта требуется более низкая доза бета-адренергического компонента, что позволяет индивидуально подобрать эффективную дозу при практическом отсутствии побочных эффектов.
Профилактика и симптоматическое лечение хронических обструктивных заболеваний дыхательных путей с обратимой обструкцией дыхательных путей, таких как бронхиальная астма и, особенно, хроническая обструктивная болезнь легких, хронический обструктивный бронхит с наличием эмфиземы или без нее.
С осторожностью: следует назначать препарат при закрытоугольной глаукоме, артериальной гипертензии, сахарном диабете, недавно перенесенном инфаркте миокарда (в течение последних 3 мес), заболеваниях сердца и сосудов (сердечная недостаточность, ИБС, порок сердца, аортальный стеноз, выраженные поражения церебральных и периферических артерий), гипертиреозе, феохромоцитоме, гиперплазии предстательной железы, обструкции шейки мочевого пузыря, муковисцидозе, II триместр беременности, в период грудного вскармливания.
Данные доклинических исследований и опыт применения у человека показывают, что фенотерол или ипратропия бромид не оказывают негативного влияния при беременности.
Следует учитывать возможность ингибирующего эффекта фенотерола на сократительную активность матки.
Препарат противопоказан в I и III триместрах (возможность ослабления родовой деятельности фенотеролом).
Следует с осторожностью применять препарат во II триместре беременности.
Фенотерол проникает в грудное молоко. Данных, подтверждающих, что ипратропия бромид проникает в грудное молоко, не получено.
Однако следует с осторожностью назначать Беродуал® кормящим матерям.
Клинические данные о влиянии комбинации ипратропиума бромида и фенотерола гидробромида на фертильность не известны.
Доза должна подбираться индивидуально. Во время проведения терапии требуется медицинское наблюдение (лечение обычно должно начинаться с наименьшей рекомендуемой дозы).
Рекомендуются следующие дозы:
У взрослых (включая пожилых людей) и подростков старше 12 лет при острых приступах бронхиальной астмы препарат назначают в дозе 1 мл (20 капель). Этой дозы обычно достаточно для быстрого купирования приступов бронхоспазма легкой и средней степени тяжести. В тяжелых случаях, например, у пациентов, находящихся в отделениях интенсивной терапии, при неэффективности препарата в дозах, указанных выше, может потребоваться его применение в более высоких дозах - до 2,5 мл (50 капель). Максимальная доза может достигать 4,0 мл (80 капель). Максимальная суточная доза - 8 мл.
В случае умеренного бронхоспазма или в качестве вспомогательного средства при осуществлении вентиляции легких рекомендуется доза, нижний уровень которой составляет 0,5 мл (10 капель).
У детей в возрасте 6-12 лет при острых приступах бронхиальной астмы для быстрого купирования симптомов рекомендуется назначать препарат в дозе 0,5-1 мл (10-20 капель); в тяжелых случаях - до 2 мл (40 капель); в особо тяжелых случаях возможно применение препарата (при условии медицинского наблюдения) в максимальной дозе 3 мл (60 капель). Максимальная суточная доза - 4 мл.
В случаях умеренного бронхоспазма или в качестве вспомогательного средства при осуществлении вентиляции легких рекомендуемая доза - 0,5 мл (10 капель).
У детей в возрасте младше 6 лет (масса тела менее 22 кг) в связи с тем, что информация о применении препарата в этой возрастной группе ограничена, рекомендуется использование следующей дозы (только при условии медицинского наблюдения): 25 мкг ипратропия бромида и 50 мкг фенотерола гидробромида = 0,1 мл (2 капли) на кг массы тела (на одну дозу), но не более 0,5 мл (10 капель) (на одну дозу). Максимальная суточная доза - 1,5 мл.
Правила использования препарата
Раствор для ингаляций следует использовать только для ингаляций (с подходящим небулайзером) и не применять перорально.
Лечение следует обычно начинать с наименьшей рекомендуемой дозы.
Рекомендуемую дозу следует разводить физиологическим раствором до конечного объема, составляющего 3-4 мл, и применять (полностью) с помощью небулайзера. Раствор для ингаляций не следует разводить дистиллированной водой.
Разведение раствора следует осуществлять каждый раз перед применением; остатки разведенного раствора следует уничтожать.
Разведенный раствор следует использовать сразу после приготовления.
Длительность ингаляции можно контролировать по расходованию разведенного объема.
Раствор для ингаляций можно применять с использованием различных коммерческих моделей небулайзеров. Доза, достигающая легких, и системная доза зависят от типа используемого небулайзера и могут быть выше, чем соответствующие дозы при использовании дозированного аэрозоля Беродуала HFA и CFC (что зависит от типа ингалятора). В тех случаях, когда имеется настенный кислород, раствор лучше всего применять при скорости потока 6-8 л/мин.
Необходимо следовать инструкции по применению, обслуживанию и чистке небулайзера.
Многие из перечисленных нежелательных эффектов могут быть следствием антихолинергических и бета-адренергических свойств Беродуала. Как и любая ингаляционная терапия, применение Беродуала может вызывать местное раздражение. Неблагоприятные реакции препарата определялись на основании данных, полученных в клинических исследованиях и в ходе фармакологического надзора за применением препарата после его регистрации.
Самыми частыми побочными эффектами, о которых сообщалось в клинических исследованиях, были кашель, сухость во рту, головная боль, тремор, фарингит, тошнота, головокружение, дисфония, тахикардия, сердцебиение, рвота, повышение систолического АД и нервозность.
Со стороны иммунной системы: анафилактическая реакция, гиперчувствительность.
Со стороны обмена веществ: гипокалиемия.
Со стороны нервной системы и психики: нервозность, возбуждение, ментальные нарушения, головная боль, тремор, головокружение.
Со стороны органа зрения: глаукома, увеличение внутриглазного давления, нарушения аккомодации, мидриаз, затуманивание зрения, боль в глазах, отек роговицы, гиперемия конъюнктивы, появление ореола вокруг предметов.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, ощущение сердцебиения, аритмии, фибрилляция предсердий, суправентрикулярная тахикардия, ишемия миокарда, повышение систолического АД, повышение диастолического АД.
Со стороны дыхательной системы: кашель, фарингит, дисфония, бронхоспазм, раздражение глотки, отек глотки, ларингоспазм, парадоксальный бронхоспазм, сухость глотки.
Со стороны пищеварительной системы: рвота, тошнота, сухость во рту, стоматит, глоссит, нарушения моторики ЖКТ, диарея, запор, отек полости рта.
Со стороны кожи и подкожных тканей: крапивница, зуд, ангионевротический отек, гипергидроз.
Со стороны костно-мышечной системы: мышечная слабость, спазм мышц, миалгии.
Со стороны мочевыделительной системы: задержка мочи.
Пациент должен быть информирован, что в случае неожиданного быстрого усиления одышки (затруднения дыхания) следует немедленно обратиться к врачу.
Следует учитывать, что у пациентов с бронхиальной астмой Беродуал® должен применяться только по мере необходимости. У пациентов с легкой формой хронической обструктивной болезни легких симптоматическое лечение может оказаться предпочтительнее регулярного применения.
У пациентов с бронхиальной астмой следует помнить о необходимости проведения или усиления противовоспалительной терапии для контроля воспалительного процесса дыхательных путей и течения заболевания.
Регулярное использование возрастающих доз препаратов, содержащих бета2-адреномиметики, такие как Беродуал®, для купирования бронхиальной обструкции может вызвать неконтролируемое ухудшение течения заболевания. В случае усиления бронхиальной обструкции простое увеличение дозы бета2-адреномиметиков (в т.ч. Беродуала) больше рекомендуемой в течение длительного времени, не только не оправдано, но и опасно. Для предотвращения угрожающего жизни ухудшения течения заболевания следует рассмотреть вопрос о пересмотре плана лечения пациента и адекватной противовоспалительной терапии ингаляционными ГКС.
У пациентов, имеющих в анамнезе муковисцидоз, возможны нарушения моторики ЖКТ.
Другие симпатомиметические бронходилататоры следует назначать одновременно с Беродуалом только под медицинским наблюдением.
Пациенты должны быть проинструктированы о правильном применении ингаляционного раствора Беродуала. Для предупреждения попадания раствора в глаза рекомендуется, чтобы раствор, используемый с помощью небулайзера, вдыхался через мундштук. При отсутствии мундштука должна использоваться плотно прилегающая к лицу маска. Особенно тщательно должны заботиться о защите глаз пациенты, предрасположенные к развитию глаукомы.
Беродуал® должен использоваться с осторожностью у пациентов, предрасположенных к развитию остроугольной глаукомы, или у пациентов с сопутствующей обструкцией мочевыводящих путей (например, гиперплазией предстательной железы или обструкцией шейки мочевого пузыря).
У спортсменов применение Беродуала в связи с наличием в его составе фенотерола может приводить к положительным результатам тестов на допинг.
Препарат содержит консервант - бензалкония хлорид и стабилизатор — динатрия эдетат дигидрат. Во время ингаляции эти компоненты могут вызывать бронхоспазм у чувствительных пациентов с гиперреактивностью дыхательных путей.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Исследований влияний препарата на способность к управлению автотранспортом и использованию механизмов не проводилось. Однако пациентов следует предупредить о том, что во время лечения Беродуалом они могут испытывать такие нежелательные ощущения, как головокружение, тремор, нарушения аккомодации глаз, мидриаз и затуманивание зрения. Поэтому следует рекомендовать соблюдение осторожности во время управления автотранспортом или использования механизмов. Если пациенты испытывают указанные выше нежелательные ощущения, следует воздерживаться от таких потенциально опасных действий, как вождение автомашины или управление механизмами.
Бета-адреномиметики и антихолинергические средства, ксантиновые производные (в т.ч. теофиллин) могут усиливать бронхорасширяющее действие Беродуала.
При одновременном применении других бета-адреномиметиков, антихолинергических средств системного действия, ксантиновых производных (например, теофиллина) возможно усиление побочных эффектов. Возможно значительное ослабление бронхорасширяющего действия Беродуала при одновременном применении бета-адреноблокаторов.
Гипокалиемия, связанная с применением бета-адреномиметиков, может быть усилена одновременным применением ксантиновых производных, кортикостероидов и диуретиков. Этому факту следует уделять особое внимание при лечении пациентов с тяжелыми формами обструктивных заболеваний дыхательных путей.
Гипокалиемия может приводить к повышению риска возникновения аритмий у пациентов, получающих дигоксин. Кроме того, гипоксия может усиливать негативное влияние гипокалиемии на сердечный ритм. В подобных случаях рекомендуется проводить мониторирование уровня калия в сыворотке крови.
Следует с осторожностью назначать бета-адренергические средства пациентам, получавшим ингибиторы МАО и трициклические антидепрессанты, т.к. эти препараты способны усиливать действие бета-адренергических средств.
Применение ингаляционных галогенизированных анестетиков, например, галотана, трихлорэтилена или энфлурана, могут усилить влияние бета-адренергических средств на сердечно-сосудистую систему.
Совместное применение Беродуала с кромоглициевой кислотой и/или ГКС увеличивает эффективность терапии.
Симптомы: симптомы передозировки обычно связаны преимущественно с действием фенотерола (появление симптомов, связанных с избыточной стимуляцией β-адренорецепторов). Наиболее вероятно появление тахикардии, сердцебиения, тремора, повышения или понижения АД, увеличения различий между систолическим и диастолическим АД, стенокардии, аритмии, чувства приливов крови к лицу, чувство тяжести за грудиной, усиления бронхообструкции, метаболический ацидоз.
Возможные симптомы передозировки, обусловленные действием ипратропия бромида (такие как сухость во рту, нарушение аккомодации глаз), выражены слабо и имеют транзиторный характер, что объясняется широким терапевтическим диапазоном доз этого препарата и его местным применением.
Лечение: рекомендуется применение седативных средств, транквилизаторов; в тяжелых случаях - интенсивная терапия. В качестве специфического антидота возможно применение блокаторов β-адренорецепторов, предпочтительнее селективных бета1-адреноблокаторов. Однако у пациентов с бронхиальной астмой или хронической обструктивной болезнью легких следует учитывать возможность усиления бронхиальной обструкции под влиянием бета-адреноблокаторов и тщательно подбирать их дозу.
Хранить в недоступном для детей месте при температуре не выше 30°C; не замораживать.
5 лет.
Беродуал
Розчин для інгаляцій.
1 мл розчину для інгаляцій містить:
Активні речовини: фенотерола гідробромід 500 мкг; іпратропію бромід безводний 250 мкг.
Допоміжні речовини: бензалконію хлорид, динатрію эдетата дигідрат, натрію хлорид, хлористоводнева кислота 1н, вода очищена.
Флакон 20 мл
Комбінований бронхолитический препарат. Містить два компоненти, що володіють бронхолітичну активність: іпратропію бромід - м-холіноблокатор і фенотерола гідробромід - бета2-адреноміметик.
Бронходилатация при інгаляційного введення іпратропію броміду зумовлено, головним чином, місцевим, а не системним антихолінергічною дією.
Іпратропію бромід є четвертинним похідним амонію, що володіє антихолінергічними (парасимпатолитическими) властивостями. Препарат гальмує рефлекси, що викликаються блукаючим нервом, протидіючи впливів ацетилхоліну - медіатора, що вивільняється з закінчень блукаючого нерва. Антихолінергічні засоби запобігають збільшення внутрішньоклітинної концентрації кальцію, що відбувається внаслідок взаємодії ацетилхоліну з мускаринових рецептором, розташованим на гладких м'язах бронхів. Вивільнення кальцію опосередковується системою вторинних медіаторів, в число яких входять ІТФ (інозитолу трифосфат) і ДАГ (диацилглицерин).
У пацієнтів з бронхоспазмом, пов'язаних з ХОЗЛ (хронічний бронхіт та емфізема легень), значне покращання функції легень (збільшення об'єму форсованого видиху за 1 сек (ОФВ1) і пікової швидкості видиху на 15% і більше) зазначено протягом 15 хвилин, максимальний ефект досягався через 1-2 год і тривав у більшості пацієнтів до 6 год після введення.
Іпратропію бромід не робить негативного впливу на секрецію слизу у дихальних шляхах, мукоциліарний кліренс та газообмін.
Фенотерола гідробромід вибірково стимулює β2-адренорецептори в терапевтичній дозі. Стимуляція β1-адренорецепторів відбувається при використанні високих доз (наприклад, при призначенні для токолітичного дії).
Фенотерол розслабляє гладку мускулатуру бронхів і судин та протидіє розвитку бронхоспастических реакцій, зумовлених впливом гістаміну, метахолина, холодного повітря та алергенів (реакції гіперчутливості негайного типу). Відразу після введення фенотерол блокує вивільнення медіаторів запалення і бронхообструкції з опасистих клітин. Крім того, при застосуванні фенотерола в дозі 600 мкг відзначалося збільшення мукоциліарного кліренсу.
Бета-адренергічний вплив препарату на серцеву діяльність, такий як збільшення ЧСС і сили серцевих скорочень, зумовлений судинним дією фенотерола, стимуляцією β2-адренорецепторів серця, а при застосуванні в дозах, що перевищують терапевтичні, стимуляцією β1-адренорецепторів.
Як і при застосуванні інших бета-адренергічних препаратів відзначалася подовження інтервалу QTс при використанні високих доз. При використанні фенотерола з допомогою дозованих аерозольних інгаляторів (ДАІ) цей ефект був непостійним і відзначався у разі застосування доз, які перевищували рекомендовані. Однак після застосування фенотерола з допомогою небулайзерів (розчин для інгаляцій у флаконах зі стандартною дозою) системний вплив може бути вище, ніж при використанні препарату з допомогою ДАЇ в рекомендованих дозах. Клінічне значення цих спостережень не встановлено.
Найбільш часто спостережуваним ефектом агоністів β-адренорецепторів є тремор. На відміну від впливів на гладкі м'язи бронхів, до системним впливам агоністів β-адренорецепторів може розвиватися толерантність Клінічна значущість цього прояви не з'ясована.
При спільному застосуванні іпратропію броміду та фенотерола бронхорозширюючий ефект досягається шляхом впливу на різні фармакологічні мішені. Зазначені речовини доповнюють один одного, в результаті посилюється спазмолітичний ефект на м'язи бронхів і забезпечується велика широта терапевтичної дії при бронхолегеневих захворюваннях, що супроводжуються констрикцией дихальних шляхів. Взаємодоповнююче дія така, що для досягнення бажаного ефекту потрібна більш низька доза бета-адренергічного компонента, що дозволяє індивідуально підібрати ефективну дозу при практичній відсутності побічних ефектів.
Профілактика та симптоматичне лікування хронічних обструктивних захворювань дихальних шляхів з оборотною обструкцією дихальних шляхів, таких як бронхіальна астма та, особливо, хронічна обструктивна хвороба легенів, хронічний обструктивний бронхіт з наявністю емфіземи або без неї.
З обережністю: слід призначати препарат при закритокутовій глаукомі, артеріальній гіпертензії, цукровому діабеті, нещодавно перенесеному інфаркті міокарда (протягом останніх 3 міс), захворюваннях серця і судин (серцева недостатність, ІХС, вади серця, аортальний стеноз, виражені ураження церебральних і периферичних артерій), гіпертиреозі, феохромоцитомі, гіперплазії передміхурової залози, обструкція шийки сечового міхура, муковісцидозі, II триместр вагітності, період грудного вигодовування.
Дані доклінічних досліджень та досвід застосування у людини показують, що фенотерол або іпратропію бромід не чинять негативного впливу при вагітності.
Слід враховувати можливість інгібуючого ефекту фенотерола на скоротливу активність матки.
Препарат протипоказаний у I і III триместрах (можливість ослаблення родової діяльності фенотеролом).
Слід з обережністю застосовувати препарат у II триместрі вагітності.
Фенотерол проникає у грудне молоко. Даних, які підтверджують, що іпратропію бромід проникає у грудне молоко, не отримано.
Проте слід з обережністю призначати Беродуал® годуючим матерям.
Клінічні дані про вплив комбінації ипратропиума броміду і фенотерола гідроброміду на фертильність не відомі.
Доза повинна підбиратися індивідуально. Під час проведення терапії потрібне медичне спостереження (лікування зазвичай має починатися з найменшої рекомендованої дози).
Рекомендуються такі дози:
Дорослі (включаючи літніх людей) і підлітків старше 12 років при гострих приступах бронхіальної астми препарат призначають у дозі 1 мл (20 крапель). Цієї дози зазвичай достатньо для швидкого купірування нападів бронхоспазму легкого та середнього ступеня тяжкості. У важких випадках, наприклад, у пацієнтів, які знаходяться у відділеннях інтенсивної терапії, при неефективності препарату у дозах, зазначених вище, може знадобитися його застосування в більш високих дозах - до 2,5 мл (50 крапель). Максимальна доза може досягати 4,0 мл (80 крапель). Максимальна добова доза - 8 мл
У разі помірного бронхоспазму або в якості допоміжного засобу при здійсненні вентиляції легень рекомендується доза, нижній рівень якої становить 0,5 мл (10 крапель).
У дітей віком 6-12 років при гострих приступах бронхіальної астми для швидкого купірування симптомів рекомендується призначати препарат в дозі 0,5-1 мл (10-20 крапель); у важких випадках - до 2 мл (40 крапель); в особливо важких випадках можливе застосування препарату (за умови медичного спостереження) в максимальній дозі 3 мл (60 крапель). Максимальна добова доза - 4 мл
У випадках помірного бронхоспазму або в якості допоміжного засобу при здійсненні вентиляції легенів рекомендована доза - 0,5 мл (10 крапель).
У дітей віком молодше 6 років (маса тіла менше 22 кг) у зв'язку з тим, що інформація про застосування препарату в цій віковій групі обмежена, рекомендується використання наступної дози (тільки за умови медичного спостереження): 25 мкг іпратропію броміду та 50 мкг фенотерола гідроброміду = 0,1 мл (2 краплі) на кг маси тіла (на одну дозу), але не більш 0,5 мл (10 крапель) (на одну дозу). Максимальна добова доза - 1,5 мл
Правила використання препарату
Розчин для інгаляцій слід використовувати тільки для інгаляцій (з відповідним небулайзером) і не застосовувати перорально.
Лікування зазвичай слід розпочинати з найменшої рекомендованої дози.
Рекомендовану дозу слід розводити фізіологічним розчином до кінцевого об'єму, становить 3-4 мл, і застосовувати (повністю) з допомогою небулайзера. Розчин для інгаляцій не слід розводити дистильованою водою.
Розведення розчину слід здійснювати щоразу перед застосуванням; залишки розведеного розчину слід знищувати.
Розведений розчин слід використати відразу після приготування.
Тривалість інгаляції можна контролювати за витрачання розведеного обсягу.
Розчин для інгаляцій можна застосовувати з використанням різних комерційних моделей небулайзерів. Доза, що досягає легенів, і системна доза залежать від типу використовуваного небулайзера і можуть бути вище, ніж відповідні дози при використанні дозованого аерозолю Беродуала HFA і CFC (що залежить від типу інгалятора). У тих випадках, коли є настінний кисень, розчин краще всього застосовувати при швидкості потоку 6-8 л/хв.
Необхідно слідувати інструкції по застосуванню, обслуговування та чищення небулайзера.
Багато з перелічених небажаних ефектів можуть бути наслідком антихолінергічних та бета-адренергічних властивостей Беродуала. Як і будь-яка інгаляційна терапія, застосування Беродуала може викликати місцеве подразнення. Несприятливі реакції препарату визначалися на підставі даних, отриманих у клінічних дослідженнях та у ході фармакологічного нагляду за застосуванням препарату після його реєстрації.
Найчастішими побічними ефектами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях, були кашель, сухість у роті, головний біль, тремор, фарингіт, нудота, запаморочення, дисфонія, тахікардія, серцебиття, блювота, підвищення систолічного АТ і нервозність.
З боку імунної системи: анафілактична реакція, гіперчутливість.
З боку обміну речовин: гіпокаліємія.
З боку нервової системи та психіки: нервозність, збудження, ментальні порушення, головний біль, тремор, запаморочення.
З боку органу зору: глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску, порушення акомодації, мідріаз, затуманення зору, біль в очах, набряк рогівки, гіперемія кон'юнктиви, поява гало навколо предметів.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття серцебиття, аритмії, фібриляція передсердь, суправентрикулярная тахікардія, ішемія міокарда, підвищення систолічного АТ, а підвищення діастолічного АТ.
З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, дисфонія, бронхоспазм, подразнення глотки, набряк горла, ларингоспазм, парадоксальний бронхоспазм, сухість глотки.
З боку травної системи: блювання, нудота, сухість у роті, стоматит, глосит, порушення моторики ШКТ, діарея, запор, набряк порожнини рота.
З боку шкіри та підшкірних тканин: кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, гіпергідроз.
З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, спазм м'язів, міалгія.
З боку сечовидільної системи: затримка сечі.
Пацієнт повинен бути поінформований, що в разі несподіваного швидкого посилення задишки (утруднення дихання) слід негайно звернутися до лікаря.
Слід враховувати, що у пацієнтів з бронхіальною астмою Беродуал® повинен застосовуватися тільки в міру необхідності. У пацієнтів з легкою формою хронічної обструктивної хвороби легень симптоматичне лікування може виявитися кращим регулярного застосування.
У пацієнтів з бронхіальною астмою слід пам'ятати про необхідність проведення або посилення протизапальної терапії для контролю запального процесу дихальних шляхів та перебігу захворювання.
Регулярне використання зростаючих доз препаратів, що містять бета2-адреноміметики, такі як Беродуал®, для купірування бронхіальної обструкції може викликати неконтрольоване погіршення перебігу захворювання. У випадку посилення бронхіальної обструкції просте збільшення дози бета2-адреноміметиків (у т. ч. Беродуала) більше рекомендованої протягом тривалого часу, не тільки не виправдане, а й небезпечне. Для запобігання загрожує життю погіршення перебігу захворювання слід розглянути питання про перегляд плану лікування пацієнта та адекватну протизапальну терапію інгаляційними ГКС.
У пацієнтів, які мають в анамнезі муковісцидоз, можливі порушення моторики ШКТ.
Інші симпатоміметичні бронходилататори слід призначати одночасно з Беродуалом тільки під медичним наглядом.
Пацієнти повинні бути проінструктовані про правильному застосуванні інгаляційного розчину Беродуала. Для попередження попадання розчину в очі рекомендується, щоб розчин, використовуваний з допомогою небулайзера, вдыхался через мундштук. При відсутності мундштука повинна використовуватися щільно прилягає до обличчя маска. Особливо ретельно повинні дбати про захист очей пацієнти, схильні до розвитку глаукоми.
Беродуал® повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів, схильних до розвитку гострокутної глаукоми, або у пацієнтів з супутньою обструкцією сечовивідних шляхів (наприклад, гіперплазією передміхурової залози або обструкцією шийки сечового міхура).
У спортсменів застосування Беродуала у зв'язку з наявністю в його складі фенотерола може призводити до позитивних результатів тестів на допінг.
Препарат містить консервант - бензалконію хлорид і стабілізатор - динатрію едетат дигідрат. Під час інгаляції ці компоненти можуть викликати бронхоспазм у чутливих пацієнтів з гіперреактивністю дихальних шляхів.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Досліджень впливу препарату на здатність до керування автотранспортом і використанню механізмів не проводилося. Однак пацієнтів слід попередити про те, що під час лікування Беродуалом вони можуть відчувати такі небажані відчуття, як запаморочення, тремор, порушення акомодації очей, мідріаз та затуманення зору. Тому слід рекомендувати дотримання обережності під час керування автотранспортом або використання механізмів. Якщо пацієнти відчувають зазначені вище небажані відчуття, слід утримуватися від потенційно небезпечних дій, як водіння автомашини чи управління механізмами.
Бета-адреноміметики та антихолінергічні засоби, ксантинові похідні (у т. ч. теофілін) можуть посилювати бронхорозширюючу дію Беродуала.
При одночасному застосуванні інших бета-адреноміметиків, антихолінергічних засобів системної дії, ксантиновых похідних (наприклад, теофіліну) можливе посилення побічних ефектів. Можливе значне послаблення бронхорасширяющего дії Беродуала при одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів.
Гіпокаліємія, пов'язана із застосуванням бета-адреноміметиків, може бути посилена одночасним застосуванням ксантиновых похідних, кортикостероїдів і діуретиків. Цьому факту слід приділяти особливу увагу при лікуванні пацієнтів з тяжкими формами обструктивних захворювань дихальних шляхів.
Гіпокаліємія може призводити до підвищення ризику виникнення аритмій у пацієнтів, які отримують дигоксин. Крім того, гіпоксія може посилювати негативний вплив гіпокаліємії на серцевий ритм. У подібних випадках рекомендується проводити моніторування рівня калію у сироватці крові.
Слід з обережністю призначати бета-адренергічні засоби пацієнтам, що отримували інгібітори МАО і трициклічні антидепресанти, оскільки ці препарати здатні посилювати дію бета-адренергічних засобів.
Застосування інгаляційних галогенізованих анестетиків, наприклад, галотана, трихлоретилену або энфлурана, можуть посилювати вплив бета-адренергічних засобів на серцево-судинну систему.
Спільне застосування Беродуала з кромоглициевой кислотою і/або ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДАМИ збільшує ефективність терапії.
Симптоми: симптоми передозування зазвичай пов'язані переважно з дією фенотерола (поява симптомів, пов'язаних з надмірною стимуляцією β-адренорецепторів). Найбільш імовірна поява тахікардії, серцебиття, тремор, підвищення або зниження артеріального тиску, збільшення відмінностей між систолічним і діастолічним АТ, стенокардії, аритмії, відчуття припливів крові до обличчя, відчуття тяжкості за грудиною, посилення бронхообструкції, метаболічний ацидоз.
Можливі симптоми передозування, обумовлені дією іпратропію броміду (такі як сухість у роті, порушення акомодації очей), виражені слабо та мають транзиторний характер, що пояснюється широким терапевтичним діапазоном доз цього препарату і його місцевим застосуванням.
Лікування: рекомендується застосування седативних засобів, транквілізаторів; у тяжких випадках - інтенсивна терапія. В якості специфічного антидоту можливе застосування блокаторів β-адренорецепторів, переважно селективних бета1-адреноблокаторів. Однак у пацієнтів з бронхіальною астмою або хронічною обструктивною хворобою легенів слід враховувати можливість посилення бронхіальної обструкції під впливом бета-адреноблокаторів та ретельно підбирати дозу.
Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C; не заморожувати.
5 років.