Купить Авелокс флакон 400 мг, 250 мл
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Авелокс
Раствор для инфузий
1 фл. содержит моксифлоксацин (в форме гидрохлорида) 400 мг
1 флакон.
Антибактериальный препарат группы фторхинолонов. Оказывает бактерицидное действие. Механизм действия обусловлен ингибированием бактериальных топоизомераз II и IV, которое приводит к нарушению синтеза ДНК микробной клетки. In vitro препарат активен в отношении широкого спектра грамотрицательных и грамположительных бактерий, анаэробов, кислотоустойчивых бактерий и атипичных форм, в т.ч. Mycoplasma, Chlamydia, Legionella. Эффективен в отношении бактерий, резистентных к бета-лактамным и макролидным антибиотикам.
К Авелоксу чувствительны грамположительные бактерии: Staphylococcus aureus (в т.ч. штаммы, чувствительные к метициллину), Streptococcus pneumoniae (в т.ч. штаммы, устойчивые к пенициллину и макролидам), Streptococcus pyogenes (группы А); Streptococcus milleri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohni, Staphylococcus epidermidis (в т.ч. штаммы, чувствительные к метициллину), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae; грамотрицательные бактерии: Haemophilus influenzae (в т.ч. штаммы, продуцирующие бета-лактамазы), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (в т.ч. штаммы, продуцирующие бета-лактамазы), Escherichia coli, Enterobacter cloacae; Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazakii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii; анаэробных бактерий: Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides unoformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp. (в т.ч. Porphyromonas anaerobus, Porphyromonas asaccharolytica, Porphyromonas magnus), Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Clostridium ramosum.
Авелокс также активен в отношении Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Legionella pneumophila, Caxiella burnettii.
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами, у взрослых (18 лет и старше):
— острый синусит;
— обострение хронического бронхита;
— внебольничная пневмония;
— инфекции кожи и мягких тканей.
— беременность;
— лактация (грудное вскармливание);
— детский и подростковый возраст;
— повышенная чувствительность к компонентам инфузионного раствора и другим препаратам хинолонового ряда.
Авелокс противопоказан к применению при беременности.
При необходимости применения препарата в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
В виде в/в инфузии (медленно, в течение 60 мин) - 400 мг 1 раз в день. Курс лечения при обострении хронического бронхита - 5 дней, внебольничной пневмонии - 10 дней, остром синусите, инфекциях кожи и мягких тканей - 7 дней. Не требуется изменения режима дозирования у пожилых пациентов, при печеночной (группы A, B по шкале Чайлд-Пьюга) и/или почечной (в т.ч. при КК менее 30 мл/мин/1.73 кв.м) недостаточности.
Частота развития побочных эффектов: часто - >=1%=0.1%=0.01%Со стороны пищеварительной системы: часто - боли в животе, тошнота, диарея, рвота, симптомы диспепсии, нарушения вкуса, изменения печеночных тестов; редко - сухость во рту, метеоризм, запор, кандидоз слизистой оболочки полости рта, отсутствие аппетита, стоматит, глоссит, нарушение функции ЖКТ, повышение активности ГГТ; в отдельных случаях - гастрит, изменение цвета языка, дисфагия, транзиторная желтуха.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто - головная боль, головокружение; редко - бессонница, нервозность, сонливость, чувство тревоги, тремор, парестезии; в единичных случаях - галлюцинации, деперсонализация, повышение мышечного тонуса, нарушения координации, ажитация, амнезия, афазия, эмоциональная лабильность, нарушения сна (в т.ч. парасомнии), расстройства речи, нарушения когнитивных процессов, гипестезия, судороги, спутанность сознания, депрессия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - удлинение интервала QT у пациентов с сопутствующей гипокалиемией; редко - тахикардия, артериальная гипертензия, ощущение сердцебиения, удлинение интервала QT при нормальном содержании калия в крови; в отдельных случаях - артериальная гипотензия, вазодилатация, периферические отеки.
Со стороны системы кроветворения: редко - лейкопения, увеличение протромбинового времени, эозинофилия, тромбоцитоз; в единичных случаях - снижение уровня тромбопластина, уменьшение протромбинового времени, тромбоцитопения, анемия.
Со стороны обмена веществ: редко - повышение активности амилазы; в единичных случаях - гипергликемия, гиперурикемия, увеличение ЛДГ ( в связи с изменениями печеночных тестов).
Со стороны костно-мышечной системы: редко - артралгия, миалгия; в единичных случаях - артрит, тендопатии.
Со стороны дыхательной системы: редко - одышка; в единичных случаях - бронхиальная астма.
Со стороны половой системы: редко - вагинальный кандидоз, вагинит.
Со стороны мочевыделительной системы: в единичных случаях - нарушение функции почек.
Со стороны органов чувств: в единичных случаях - нарушения зрения, амблиопия, потеря вкусовой чувствительности, паросмия.
Дерматологические реакции: редко - сыпь, зуд, повышенное потоотделение.
Аллергические реакции: в единичных случаях - крапивница.
Местные реакции: часто - отек, аллергические реакции, воспаление, боли в области введения препарата; редко - флебит в месте инфузии.
Прочие: редко - астения, кандидоз, ощущение общего дискомфорта, боль в груди; в отдельных случаях - боли в области таза, отеки лица, боли в спине, нарушения показателей лабораторных тестов, аллергические реакции, боли в ногах. Во время клинических испытаний большинство побочных эффектов (90%) были легкими или средними по степени тяжести.
В ряде случаев наблюдались изменения лабораторных показателей, возникновение которых не связано непосредственно с применением препарата: увеличение или уменьшение гематокрита, лейкоцитоз, эритроцитоз, эритропения, снижение уровня глюкозы в крови, уменьшение содержания гемоглобина, увеличение уровня ЩФ, увеличение показателей ГГТ/АСТ, увеличение показателей ГГТ/АЛТ, увеличение уровня билирубина, мочевой кислоты, креатинина, мочевины.
Применение препаратов хинолонового ряда связано с возможным риском развития судорожных припадков. Учитывая это, следует с осторожностью применять Авелокс у пациентов с заболеваниями ЦНС, предрасполагающими к возникновению судорог. Не следует назначать препарат больным эпилепсией.
При применении моксифлоксацина возможно незначительное увеличение интервала QT. Существует прямая зависимость между повышением концентрации моксифлоксацина и увеличением интервала QT. Учитывая это, не следует превышать рекомендуемые дозы (400 мг) и время введения препарата (60 мин). Увеличение интервала QT связано с повышенным риском развития желудочковых аритмий, включая torsade de pointes. При применении моксифлоксацина (как в форме таблеток, так и в форме инфузии) более чем у 8000 пациентов не было зарегистрировано случаев заболеваемости или смертности, связанных с увеличением интервала QT. Однако следует с осторожностью назначать препарат пациентам с заболеваниями, сопровождающимися повышенным риском развития желудочковых аритмий, с врожденными или приобретенными заболеваниями, сопровождающимися удлинением интервала QT, или получающим препараты, потенциально замедляющие проводимость сердца (в т.ч. антиаритмики классов Iа, II, III, трициклические антидепрессанты, нейролептики).
В настоящее время недостаточно клинических данных по применению моксифлоксацина у пациентов с клинически значимой брадикардией и с признаками острой ишемии миокарда. В связи с риском развития аритмии данным больным Авелокс следует назначать с осторожностью.
Учитывая, что на фоне терапии фторхинолонами у пациентов пожилого возраста и больных, получающих кортикостероиды, существует риск разрыва сухожилия или развития тендовагинита, при появлении боли или признаков воспаления сухожилия рекомендуется прекратить применение Авелокса. В проведенных клинических исследованиях не сообщалось о случаях разрыва сухожилия на фоне приема моксифлоксацина. Однако следует с осторожностью применять Авелокс во время лечения кортикостероидами.
Существует риск развития реакций гиперчувствительности и анафилактических реакций при первичном применении препарата, о таких случаях необходимо немедленно проинформировать врача. Крайне редко анафилактическая реакция может прогрессировать до анафилактического шока. В таких случаях следует немедленно прекратить введение препарата и провести соответствующие реанимационные мероприятия.
Пациентам с нарушениями функции почек (в т.ч. при КК2) не требуется коррекции режима дозирования. Данных по фармакодинамике и фармакокинетике моксифлоксацина у больных, находящихся на гемодиализе, в настоящее время недостаточно.
При нарушениях функции печени (Child Pugh A,B) не требуется коррекции режима дозирования. Фармакодинамика и фармакокинетика моксифлоксацина у пациентов с нарушениями функции печени Child Pugh C не изучена, поэтому следует с осторожностью назначать препарат данной категории пациентов.
У пациентов пожилого возраста не требуется коррекции режима дозирования.
При одновременном применении моксифлоксацина и итраконазола не требуется изменения режима дозирования.
Моксифлоксацин не обладает потенциальной фототоксичностью.
Использование в педиатрии
Применение препарата Авелокс для инфузий у детей и подростков не рекомендуется.
При одновременном применении Авелокса и кортикостероидов возрастает риск развития тендовагинита или разрыва сухожилия.
В клинических исследованиях не выявлено взаимодействия Авелокса с пробенецидом, варфарином, пероральными контрацептивами. Не установлено клинически значимого взаимодействия между моксифлоксацином и глибенкламидом.
Фармакокинетическое взаимодействие
Моксифлоксацин незначительно изменяет фармакокинетические параметры дигоксина.
При одновременном применении моксифлоксацин не влияет на фармакокинетику теофиллина.
При парентеральном применении морфина и моксифлоксацина не происходит снижения биодоступности последнего.
Фармацевтическое взаимодействие
Инфузионный раствор моксифлоксацина несовместим со следующими инфузионными растворами: натрия хлорид 10%, натрия хлорид 20%, натрия гидрокарбонат 4.2%, натрия гидрокарбонат 8.4%.
Не отмечено каких-либо побочных эффектов при применении Авелокса у здоровых добровольцев в единичных дозах до 1.2 г или в дозе 600 мг/сут в течение 10 дней.
Лечение: в случае передозировки проводят симптоматическую терапию в соответствии с клинической ситуацией. Применение активированного угля целесообразно только при передозировке моксифлоксацина в форме таблеток. После в/в введения активированный уголь незначительно (приблизительно на 20%) снижает системную экспозицию моксифлоксацина.
Препарат следует хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре от 8° до 25°С, не замораживать.
3 года.
Авелокс
Розчин для інфузій
1 фл. містить моксифлоксацин (у формі гідрохлориду) 400 мг
1 флакон.
Антибактеріальний препарат групи фторхінолонів. Чинить бактерицидну дію. Механізм дії обумовлений інгібуванням бактеріальних топоізомераз II і IV, що призводить до порушення синтезу ДНК мікробної клітини. In vitro препарат активний відносно широкого спектра грамнегативних та грампозитивних бактерій, анаеробів, кислотостійких бактерій і атипічних форм, в т. ч. Mycoplasma, Chlamidia, Legionella. Ефективний відносно бактерій, резистентних до бета-лактамних і макролідних антибіотиків.
До Авелоксу чутливі грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus (у т.ч. штами, чутливі до метициліну), Streptococcus pneumoniae (у т. ч. штами, стійкі до пеніциліну та макролідів), Streptococcus pyogenes (групи А); Streptococcus milleri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohni, Staphylococcus epidermidis (в т.ч. штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae; грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae (у т. ч. штами, що продукують бета-лактамази), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (у т. ч. штами, що продукують бета-лактамази), Escherichia coli, Enterobacter cloacae; Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazakii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii; анаеробних бактерій: Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides unoformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp. (в т. ч. Porphyromonas anaerobus, Porphyromonas asaccharolytica, Porphyromonas magnus), Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Clostridium ramosum.
Авелокс також активний відносно Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Legionella pneumophila, Caxiella burnettii.
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами, у дорослих (18 років та старше):
- гострий синусит;
- загострення хронічного бронхіту;
- позалікарняна пневмонія;
- інфекції шкіри та м'яких тканин.
- вагітність;
- лактація (грудне вигодовування);
- дитячий та підлітковий вік;
- підвищена чутливість до компонентів інфузійного розчину та інших препаратів хінолонового ряду.
Авелокс протипоказаний до застосування при вагітності.
При необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
У вигляді в/в інфузії (повільно, протягом 60 хв) - 400 мг 1 раз на день. Курс лікування при загостренні хронічного бронхіту - 5 днів, позалікарняної пневмонії - 10 днів, гострому синуситі, інфекціях шкіри і м'яких тканин - 7 днів. Не потребує зміни режиму дозування у літніх пацієнтів, при печінковій (групи A, B за шкалою Чайлд-Пьюга) і/або нирковою (у т. ч. при КК менше 30 мл/мін/1.73 кв. м) недостатності.
Частота розвитку побічних ефектів: часто - >=1%=0.1%=0.01%З боку травної системи: часто - болі в животі, нудота, діарея, блювання, симптоми диспепсії, порушення смаку, зміни печінкових тестів; рідко - сухість у роті, метеоризм, запор, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, відсутність апетиту, стоматит, глосит, порушення функції ШКТ, підвищення активності ГГТ; в окремих випадках - гастрит, зміна кольору язика, дисфагія, транзиторна жовтяниця.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; рідко - безсоння, нервозність, сонливість, відчуття тривоги, тремор, парестезії; у поодиноких випадках - галюцинації, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, порушення координації, ажитація, амнезія, афазія, емоціональна лабільність, порушення сну (у т. ч. парасомнії), розлади мовлення, порушення когнітивних процесів, гіпестезія, судоми, сплутаність свідомості, депресія.
З боку серцево-судинної системи: часто - подовження інтервалу QT у хворих із супутньою гіпокаліємією; рідко - тахікардія, артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, подовження інтервалу QT при нормальному вмісті калію в крові; в окремих випадках - артеріальна гіпотензія, вазодилатація, периферичні набряки.
З боку системи кровотворення: рідко - лейкопенія, збільшення протромбінового часу, еозинофілія, тромбоцитоз; у поодиноких випадках - зниження рівня тромбопластину, зменшення протромбінового часу, тромбоцитопенія, анемія.
З боку обміну речовин: рідко - підвищення активності амілази; у поодиноких випадках - гіперглікемія, гіперурикемія, підвищення ЛДГ ( у зв'язку із змінами печінкових тестів).
З боку кістково-м'язової системи: рідко - артралгія, міалгія; у поодиноких випадках - артрит, тендопатії.
З боку дихальної системи: рідко - задишка; у поодиноких випадках - бронхіальна астма.
З боку статевої системи: рідко - вагінальний кандидоз, вагініт.
З боку сечовидільної системи: в поодиноких випадках - порушення функції нирок.
З боку органів чуття: у поодиноких випадках - порушення зору, амбліопія, втрата смакової чутливості, паросмія.
Дерматологічні реакції: рідко - висип, свербіж, підвищене потовиділення.
Алергічні реакції: у поодиноких випадках - кропив'янка.
Місцеві реакції: часто - набряк, алергічні реакції, запалення, болю в області введення препарату; рідко - флебіт у місці інфузії.
Інші: рідко - астенія, кандидоз, відчуття загального дискомфорту, біль у грудях; в окремих випадках - біль у ділянці таза, набряк обличчя, біль у спині, порушення показників лабораторних тестів, алергічні реакції, біль у ногах. Під час клінічних випробувань більшість побічних ефектів (90%) були легкими або середніми за ступенем тяжкості.
В ряді випадків спостерігались зміни лабораторних показників, виникнення яких не пов'язане безпосередньо з застосуванням препарату: збільшення або зменшення гематокриту, лейкоцитоз, еритроцитоз, еритропенія, зниження рівня глюкози у крові, зменшення вмісту гемоглобіну, збільшення рівня ЛФ, збільшення показників ГГТ/АСТ, збільшення показників ГГТ/АЛТ, збільшення рівня білірубіну, сечової кислоти, креатиніну, сечовини.
Застосування препаратів хінолонового ряду пов'язано з можливим ризиком розвитку судомних нападів. Враховуючи це, слід з обережністю застосовувати Авелокс у пацієнтів із захворюваннями ЦНС, що призводять до виникнення судом. Не слід призначати препарат хворим на епілепсію.
При застосуванні моксифлоксацину можливе незначне збільшення інтервалу QT. Існує пряма залежність між підвищенням концентрації моксифлоксацину і збільшенням інтервалу QT. Враховуючи це, не слід перевищувати рекомендовані дози (400 мг) та час введення препарату (60 хв). Збільшення інтервалу QT пов'язано з підвищеним ризиком розвитку шлуночкових аритмій, включаючи torsade de pointes. При застосуванні моксифлоксацину (як у формі таблеток, так і у формі інфузії) більш ніж у 8000 пацієнтів не було зареєстровано випадків захворюваності або смертності, пов'язаних із збільшенням інтервалу QT. Проте слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із захворюваннями, що супроводжуються підвищеним ризиком розвитку шлуночкових аритмій, з вродженими або набутими захворюваннями, що супроводжуються подовженням інтервалу QT, або одержують препарати, потенційно пригнічують провідність серця (у т. ч. антіарітмікі класів Іа, ІІ, ІІІ, трициклічні антидепресанти, нейролептики).
В даний час недостатньо клінічних даних щодо застосування моксифлоксацину у пацієнтів з клінічно значущою брадикардією і з ознаками гострої ішемії міокарда. У зв'язку з ризиком розвитку аритмії даними хворим Авелокс слід призначати з обережністю.
Враховуючи, що на фоні терапії фторхінолонами у пацієнтів літнього віку та хворих, які отримують кортикостероїди, існує ризик розриву сухожилля або розвитку тендовагинита, при появі болю або ознак запалення сухожилля рекомендується припинити застосування Авелокса. У проведених клінічних дослідженнях не повідомлялося про випадки розриву сухожилля на тлі прийому моксифлоксацину. Однак слід з обережністю застосовувати Авелокс під час лікування кортикостероїдами.
Існує ризик розвитку реакцій гіперчутливості та анафілактичних реакцій при первинному застосуванні препарату, у таких випадках необхідно негайно повідомити лікаря. Вкрай рідко анафілактична реакція може прогресувати до анафілактичного шоку. У таких випадках слід негайно припинити введення препарату і провести відповідні реанімаційні заходи.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок (у т. ч. при КК2) не потрібно корекції режиму дозування. Даних по фармакодинамике і фармакокінетики моксифлоксацину у хворих, які перебувають на гемодіалізі, в даний час недостатньо.
При порушеннях функції печінки (Child-Pugh A,B) не потрібно корекції режиму дозування. Фармакодинаміка та фармакокінетика моксифлоксацину у пацієнтів з порушеннями функції печінки Child Pugh C не вивчена, тому слід з обережністю призначати препарат цій категорії пацієнтів.
У пацієнтів літнього віку не потребують корекції режиму дозування.
При одночасному застосуванні моксифлоксацину та ітраконазолу не потребує зміни режиму дозування.
Моксифлоксацин не має потенційну фототоксичностью.
Використання в педіатрії
Застосування препарату для інфузій Авелокс у дітей та підлітків не рекомендується.
При одночасному застосуванні Авелокса і кортикостероїдів зростає ризик розвитку тендовагинита або розриву сухожилля.
У клінічних дослідженнях не виявлено взаємодії Авелокса з пробенецидом, варфарином, пероральними контрацептивами. Не встановлено клінічно значущої взаємодії між моксифлоксацином і глібенкламідом.
Фармакокінетична взаємодія
Моксифлоксацин незначно змінює фармакокінетичні параметри дигоксину.
При одночасному застосуванні моксифлоксацин не впливає на фармакокінетику теофіліну.
При парентеральному застосуванні морфіну і моксифлоксацину не відбувається зниження біодоступності останнього.
Фармацевтична взаємодія
Інфузійний розчин моксифлоксацину несумісний з наступними інфузійними розчинами: натрію хлорид 10%, натрію хлорид 20%, натрію гідрокарбонат 4.2%, натрію гідрокарбонат 8.4%.
Не відзначено будь-яких побічних ефектів при застосуванні Авелокса у здорових добровольців у поодиноких дозах до 1.2 м або в дозі 600 мг/добу протягом 10 днів.
Лікування: у разі передозування проводять симптоматичну терапію відповідно з клінічною ситуацією. Застосування активованого вугілля доцільно тільки при передозуванні моксифлоксацину у формі таблеток. Після в/в введення активоване вугілля незначно (приблизно на 20%) знижує системну експозицію моксифлоксацину.
Препарат слід зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі від 8° до 25°С, не заморожувати.
3 роки.