Купить Арител таб п/о плен. 10мг №30
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
АРИТЕЛ
ARITEL
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
1 таблетка содержаит бисопролол (в форме фумарата) 10 мг;
вспомогательные вещества: крахмал картофельный, повидон (коллидон-30), лактоза, целлюлоза микрокристаллическая, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат, гипромеллоза, макрогол (полиэтиленгликоль 400, 4000), титана диоксид, тальк, железа оксид желтый, железа оксид красный.
30 шт.
Арител - селективный бета1-адреноблокатор без собственной СМА; оказывает гипотензивное, антиаритмическое и антиангинальное действие. Блокируя в невысоких дозах бета1-адренорецепторы сердца, уменьшает стимулированное катехоламинами образование цАМФ из АТФ, снижает внутриклеточный ток Ca2+, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (урежает ЧСС, угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда). При увеличении дозы оказывает бета2-адреноблокирующее действие. ОПСС в начале применения бета-адреноблокаторов, в первые 24 ч, увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности альфа-адренорецепторов и устранения стимуляции бета2-адренорецепторов), которое через 1-3 сут возвращается к исходному, а при длительном назначении снижается. Гипотензивный эффект связан с уменьшением МОК, симпатической стимуляции периферических сосудов, снижением активности РААС (имеет большее значение для больных с исходной гиперсекрецией ренина), восстановлением чувствительности барорецепторов дуги аорты (не происходит усиления их активности в ответ на снижение АД) и влиянием на ЦНС.
Артериальная гипертензия; ИБС, стенокардия напряжения, инфаркт миокарда (вторичная профилактика), ХСН. Нарушения ритма - синусовая тахикардия, наджелудочковая и желудочковая экстрасистолия; аритмии на фоне пролапса митрального клапана, тиреотоксикоза.
Гиперчувствительность, острая СН или декомпенсированная ХСН, кардиогенный шок, AV блокада II-III ст., SA блокада, СССУ, брадикардия (ЧСС менее 60 уд/мин - при лечении ХСН, менее 50/мин - по др. показаниям), кардиомегалия (без признаков СН), артериальная гипотензия (систолическое АД менее 100 мм.рт.ст. - при лечении ХСН и 90 мм рт.ст. - по др. показаниям), ХОБЛ (в т.ч. бронхиальная астма), нарушение периферического кровообращения (поздние стадии); период лактации, одновременный прием ингибиторов МАО (за исключением ингибиторов МАО-B).
Применение препарата при беременности и в период лактации возможно только в том случае, когда предполагаемая польза для матери превосходит потенциальный риск для плода. При применении Аритела при беременности у плода возможны внутриутробная задержка роста, гипогликемия, брадикардия.
Арител принимают внутрь, утром натощак, не разжевывая, 5-10 мг 1 раз в день. Максимальная доза для взрослых - 20 мг/сут. У пациентов с нарушением функции почек при КК менее 20 мл/мин или с выраженными нарушениями функции печени суточная доза - 10 мг. ХСН: начальная доза 1.25 мг 1 раз в день на протяжении 1 нед; в течение 2-й нед - 2.5 мг/сут, в течение 3-й нед - 3.75 мг; с 4-й по 8-ю нед - 5 мг, 9-12 нед - 7.5 мг; далее - 10 мг.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: повышенная утомляемость, слабость, головокружение, головная боль, нарушение сна, депрессия, беспокойство, спутанность сознания или кратковременная потеря памяти, галлюцинации, астения, миастения, парестезии в конечностях (у пациентов с перемежающейся хромотой и синдромом Рейно), тремор.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: синусовая брадикардия, сердцебиение, нарушение проводимости миокарда, AV-блокада (вплоть до развития полной поперечной блокады и остановки сердца), аритмии, ослабление сократимости миокарда, развитие (усугубление) хронической сердечной недостаточности (отечность лодыжек и стоп, одышка), снижение АД, ортостатическая гипотензия, проявление ангиоспазма (усиление нарушения периферического кровообращения, похолодание нижних конечностей, синдром Рейно), боль в груди.
Со стороны пищеварительной системы: сухость слизистой оболочки полости рта, тошнота, рвота, боль в животе, запоры или диарея, нарушения функции печени (темная моча, желтушность склер и кожи, холестаз), изменения вкуса; изменение активности ферментов печени (повышение АЛТ, ACT), уровня билирубина, триглицеридов.
Со стороны дыхательной системы: заложенность носа, затруднение дыхания при назначении в высоких дозах (утрата селективности) и/или у предрасположенных пациентов - ларингоспазм, бронхоспазм.
Со стороны эндокринной системы: гипергликемия (у пациентов с инсулиннезависимым сахарным диабетом), гипогликемия (у пациентов, получающих инсулин), гипотиреоидное состояние.
Со стороны органов чувств: нарушение зрения, уменьшение секреции слезной жидкости, сухость и боль в глазах, конъюнктивит.
Со стороны системы кроветворения: тромбоцитопения (необычные кровотечения и кровоизлияния), агранулоцитоз, лейкопения.
Дерматологические реакции: усиление потоотделения, гиперемия кожи, экзантема, псориазоподобные кожные реакции, обострение симптомов псориаза.
Аллергические реакции: кожный зуд, сыпь, крапивница.
Прочие: боль в спине, артралгия, ослабление либидо, снижение потенции, синдром отмены (усиление приступов стенокардии, повышение АД).
Контроль за пациентами, принимающими Арител, должен включать измерение ЧСС и АД (в начале лечения - ежедневно, затем 1 раз в 3-4 мес), проведение ЭКГ, определение содержания глюкозы в крови у пациентов с сахарным диабетом (1 раз в 4-5 мес). У пожилых пациентов рекомендуется следить за функцией почек (1 раз в 4-5 мес). Следует обучить пациента методике подсчета ЧСС и проинструктировать о необходимости врачебной консультации при ЧСС
Аллергены, используемые для иммунотерапии, или экстракты аллергенов для кожных проб повышают риск возникновения тяжелых системных аллергических реакций или анафилаксии у больных, получающих бисопролол. Йодсодержащие рентгеноконтрастные ЛС для в/в введения повышают риск развития анафилактических реакций. Фенитоин при в/в введении, ЛС для ингаляционной общей анестезии (производные углеводородов) повышают выраженность кардиодепрессивного действия и вероятность снижения АД. Изменяет эффективность инсулина и пероральных гипогликемических ЛС, маскирует симптомы развивающейся гипогликемии (тахикардию, повышение АД). Гипотензивный эффект ослабляют НПВП (задержка Na+ и блокада синтеза Pg почками), ГКС и эстрогены (задержка Na+). Сердечные гликозиды, метилдопа, резерпин и гуанфацин, БМКК (верапамил, дилтиазем), амиодарон и др. антиаритмические ЛС повышают риск развития или усугубления брадикардии, AV блокады, остановки сердца и СН. Нифедипин может приводить к значительному снижению АД. Диуретики, клонидин, симпатолитики, гидралазин и др. гипотензивные ЛС могут привести к чрезмерному снижению АД. Удлиняет действие недеполяризующих миорелаксантов и антикоагулянтный эффект кумаринов. Три- и тетрациклические антидепрессанты, антипсихотические ЛС (нейролептики), этанол, седативные и снотворные ЛС усиливают угнетение ЦНС. Не рекомендуется одновременное применение с ингибиторами МАО вследствие значительного усиления гипотензивного действия, перерыв в лечении между приемом ингибиторов МАО и бисопролола должен составлять не менее 14 дней. Негидрированные алкалоиды спорыньи повышают риск развития нарушений периферического кровообращения. Эрготамин повышает риск развития нарушения периферического кровообращения; рифампицин укорачивает T1/2.
Симптомы: аритмия, желудочковая экстрасистолия, выраженная брадикардия, AV-блокада, выраженное снижение АД, хроническая сердечная недостаточность, цианоз ногтей пальцев или ладоней, затруднение дыхания, бронхоспазм, головокружение, обморочные состояния, судороги.
Лечение: промывание желудка и назначение адсорбирующих лекарственных средств. Симптоматическая терапия: при развившейся AV-блокаде в/в 1-2 мг атропина, эпинефрина или постановка временного кардиостимулятора; при желудочковой экстрасистолии - лидокаин (препараты 1а класса не применяются); при снижении АД пациент должен находиться в положении Тренделенбурга, при отсутствии признаков отека легких - в/в плазмозамещающие растворы, при неэффективности - введение эпинефрина, допамина, добутамина (для поддержания хронотропного и инотропного действия и устранения выраженного снижения АД); при сердечной недостаточности - сердечные гликозиды, диуретики, глюкагон; при судорогах - в/в диазепам; при бронхоспазме — ингаляционно бета2-адреностимуляторы.
Препарат следует хранить в недоступном для детей, сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25°С.
2 года.
АРИТЕЛ
ARITEL
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
1 таблетка содержаит бісопролол (у формі фумарату) 10 мг;
допоміжні речовини: крохмаль картопляний, повідон (колідон-30), лактоза, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол (поліетиленгліколь 400, 4000), титану діоксид, тальк, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний.
30 шт.
Арител - селективний бета1-адреноблокатор без власної СМА; надає гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимулированное катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм Ca2 , чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію (урежает ЧСС, пригнічує провідність і збудливість, знижує скоротність міокарда). При збільшенні дози надає бета2-адреноблокуючу дію. ОПСС на початку застосування бета-адреноблокаторів, в перші 24 год, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням МОК, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності РААС (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їхньої активності у відповідь на зниження артеріального тиску) і впливом на ЦНС.
Артеріальна гіпертензія; ІХС, стенокардія напруження, інфаркт міокарда (вторинна профілактика), ХСН. Порушення ритму - синусова тахікардія, надшлуночкові і шлуночкові екстрасистолія; аритмії на фоні пролапса мітрального клапана, тиреотоксикозу.
Гіперчутливість, гостра СН або декомпенсована ХСН, кардіогенний шок, AV блокада II-III ст., SA блокада, СССУ, брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв - при лікуванні ХСН, менше 50/хв - по ін. показаннями), кардіомегалія (без ознак СН), артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 100 мм. рт.ст. - при лікуванні ХСН і 90 мм рт.ст. - за ін. показаннями), ХОЗЛ (у т. ч. бронхіальна астма), порушення периферичного кровообігу (пізні стадії); період лактації, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО-B).
Застосування препарату при вагітності і в період лактації можливо тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При застосуванні Аритела при вагітності у плода можливі внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія.
Арител приймають внутрішньо, вранці натщесерце, не розжовуючи, 5-10 мг 1 раз на день. Максимальна доза для дорослих - 20 мг/добу. У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки добова доза - 10 мг. ХСН: початкова доза-1.25 мг 1 раз на день протягом 1 тиж; протягом 2-й тиж - 2.5 мг/добу, протягом 3-й тиж - 3.75 мг; з 4-го по 8-й тиж - 5 мг, 9-12 тижнів - 7.5 мг; далі - 10 мг.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, головний біль, порушення сну, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, галюцинації, астенія, міастенія, парестезії в кінцівках (у пацієнтів з переміжною кульгавістю і синдромом Рейно), тремор.
З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади і зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток (збільшення) хронічної серцевої недостатності (набряк щиколоток і стоп, задишка), зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях.
З боку травної системи: сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювота, біль у животі, запори або діарея, порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміна смаку; зміна активності ферментів печінки (підвищення АЛТ, ACT), рівня білірубіну, тригліцеридів.
З боку дихальної системи: закладеність носа, утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів - ларингоспазм, бронхоспазм.
З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у пацієнтів з інсуліннезалежний цукровий діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), гіпотиреоїдне стан.
З боку органів чуття: порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та біль в очах, кон'юнктивіт.
З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія (незвичні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія.
Дерматологічні реакції: посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу.
Алергічні реакції: шкірний свербіж, висип, кропив'янка.
Інші: біль у спині, артралгія, ослаблення лібідо, зниження потенції, синдром відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ).
Контроль за пацієнтами, які приймають Арител, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування - щодня, потім 1 раз на 3-4 міс), проведення ЕКГ, визначення вмісту глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4-5 місяців). У літніх пацієнтів рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримували бісопролол. Йодовмісні рентгеноконтрастні ЛЗ для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, ЛЗ для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії і ймовірність зниження артеріального тиску. Змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних ЛЗ, маскує симптоми розвивається гіпоглікемії (тахікардію, підвищення артеріального тиску). Гіпотензивний ефект послаблюють НЕСТЕРОЇДНІ (затримка Натрію та блокада синтезу Pg нирками), ГКС та естрогени (затримка Na ). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін і гуанфацин, БМКК (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та ін антиаритмічні ЛЗ підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця і СН. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та ін гіпотензивні ЛЗ можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів і антикоагулянтний ефект кумаринів. Три - і тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні ЛЗ (нейролептики), етанол, седативні і снодійні ЛЗ посилюють пригнічення ЦНС. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і бісопрололу повинен становити не менше 14 днів. Негидрированные алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушень периферичного кровообігу; рифампіцин скорочує T1/2.
Симптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, виражене зниження артеріального тиску, хронічна серцева недостатність, ціаноз нігтів пальців або долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми.
Лікування: промивання шлунка і призначення адсорбуючих лікарських засобів. Симптоматична терапія: при розвиненій AV-блокаді в/в 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії - лідокаїн (препарати 1а класу не застосовуються); при зниженні АТ пацієнт повинен перебувати в положенні Тренделенбурга, при відсутності ознак набряку легенів - в/в плазмозамінні розчини, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропного та інотропного дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності - серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах - в/в діазепам; при бронхоспазмі - інгаляційно бета2-адреностимулятори.
Препарат слід зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.
2 роки.