Купить Арифон таблетки ретард 1.5 мг, 30 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Арифон-ретард
Таблетки с контролируемым высвобождением, покрытые оболочкой белого цвета, круглые, двояковыпуклые
30 шт
Арифон-ретард - Антигипертензивный (диуретический) препарат, производное сульфонамида, содержащее индольное кольцо. По фармакологическим свойствам индапамид близок к тиазидным диуретикам, действие которых связано с ингибированием обратной абсорбции ионов натрия в кортикальном сегменте петли нефрона. Индапамид увеличивает выделение с мочой ионов натрия, хлора и, в меньшей степени, ионов калия и магния, что сопровождается усилением диуреза и вызывает антигипертензивный эффект.
В клинических исследованиях II и III фаз при использовании индапамида в режиме монотерапии в дозах, не оказывающих выраженного диуретического эффекта, был продемонстрирован антигипертензивный эффект, сохраняющийся в течение 24 ч.
Антигипертензивное действие индапамида связано с улучшением эластичности стенок крупных артерий, уменьшением сопротивления артериальных сосудов и ОПСС.
Препарат способствует уменьшению гипертрофии левого желудочка сердца.
Тиазидные и тиазидоподобные диуретики при определенной дозе достигают плато терапевтического эффекта, в то время как частота побочных эффектов продолжает увеличиваться при дальнейшем повышении дозы препарата. Поэтому не следует увеличивать дозу препарата, если при приеме рекомендованной дозы не достигнут терапевтический эффект.
В коротких, средней длительности и долгосрочных исследованиях с участием больных с артериальной гипертензией было показано, что индапамид не влияет на показатели липидного обмена (в т.ч. на уровень триглицеридов, холестерина, ЛПНП и ЛПВП) и на показатели обмена углеводов (в т.ч. у больных сахарным диабетом).
артериальная гипертензия.
— почечная недостаточность тяжелой степени (КК менее 30 мл/мин);
— печеночная энцефалопатия;
— тяжелые нарушения функции печени;
— гипокалиемия;
— повышенная чувствительность к индапамиду, другим производным сульфонамида или к любому из вспомогательных веществ.
В связи с тем, что в состав препарата входит лактоза, Арифон® ретард не рекомендуется больным с непереносимостью лактозы, галактоземией, глюкозо-галактозной мальабсорбцией.
С осторожностью следует назначать препарат при нарушениях функции печени и почек, нарушениях водно-электролитного баланса, ослабленным больные или пациентам, получающим сочетанную терапию с другими антиаритмическими препаратами, при сахарном диабете, повышенном уровне мочевой кислоты, гиперпаратиреозе, пациентам с удлиненным интервалом QT.
Из-за отсутствия достаточного количества клинических данных препарат не рекомендуется применять у детей до 18 лет.
Как правило, при беременности не следует назначать диуретические препараты. Нельзя использовать эти препараты для лечения физиологических отеков при беременности. Диуретические препараты могут вызывать фетоплацентарную ишемию и приводить к нарушению развития плода.
В связи с тем, что индапамид выделяется с грудным молоком, не рекомендуется назначение препарата в период грудного вскармливания.
Назначают внутрь по 1 таблетки/ , желательно утром. Таблетку следует проглатывать целиком, не разжевывая, запивая водой.
При лечении больных артериальной гипертензией увеличение дозы препарата не приводит к увеличению антигипертензивного действия, но усиливает диуретический эффект.
У пожилых пациентов следует контролировать плазменный уровень креатинина с учетом возраста, массы тела и пола.
Арифон® ретард в дозе 1.5 мг/ (1 таблетки) можно назначать пожилым пациентам с нормальной или незначительно нарушенной функцией почек.
Нарушения функции печени
При назначении тиазидных и тиазидоподобных диуретиков у больных с нарушениями функции печени возможно развитие печеночной энцефалопатии, особенно в случае нарушения электролитного баланса. В этом случае прием диуретиков следует немедленно прекратить.
Фоточувствительность
На фоне приема тиазидных и тиазидоподобных диуретиков сообщалось о случаях развития реакций фоточувствительности. В случае развития реакций фоточувствительности на фоне приема препарата следует прекратить лечение. При необходимости продолжения терапии диуретиками, рекомендуется защищать кожные покровы от воздействия солнечных лучей или искусственных ультрафиолетовых лучей.
Содержание ионов натрия в плазме крови
До начала лечения необходимо определить содержание ионов натрия в плазме крови. На фоне приема препарата следует регулярно контролировать этот показатель. Все диуретические препараты могут вызывать гипонатриемию, приводящую иногда к крайне тяжелым последствиям. Необходим постоянный контроль содержания ионов натрия, т.к. первоначально снижение концентрации натрия в плазме крови может и не сопровождаться появлением патологических симптомов. Наиболее тщательный контроль содержания ионов натрия показан больным с циррозом печени и лицам пожилого возраста.
Содержание ионов калия в плазме крови
При терапии тиазидными и тиазидоподобными диуретиками основной риск заключается в резком снижении уровня калия в плазме крови и развитии гипокалиемии. Необходимо избегать риска развития гипокалиемии (< 3.4 ммоль/л) у больных следующих категорий: пожилого возраста, ослабленных или получающих сочетанную медикаментозную терапию с другими антиаритмическими препаратами и препаратами, которые могут увеличить интервал QT, больных с циррозом печени, периферическими отеками или асцитом, ИБС, сердечной недостаточностью. Гипокалиемия у этих больных усиливает токсическое действие сердечных гликозидов и повышает риск развития аритмий. Кроме того, к группе повышенного риска относятся больные с увеличенным интервалом QT, при этом не имеет значения, вызвано это увеличение врожденными причинами или действием лекарственных средств.
Гипокалиемия, так же как и брадикардия, является состоянием, способствующим развитию тяжелых аритмий и, особенно, аритмий типа "пируэт", которые могут приводить к летальному исходу. Во всех описанных выше случаях необходимо регулярно контролировать содержание калия в плазме крови. Первое измерение концентрации ионов калия в крови необходимо провести в течение первой недели от начала лечения. При появлении гипокалиемии должно быть назначено соответствующее лечение.
Содержание кальция в плазме крови
Следует иметь в виду, что тиазидные и тиазидоподобные диуретики могут уменьшать выведение ионов кальция почками, приводя к незначительному и временному повышению концентрации кальция в плазме крови. Выраженная гиперкальциемия может быть следствием ранее не диагностированного гиперпаратиреоза. Следует отменить прием диуретических препаратов перед исследованием функции паращитовидных желез.
Содержание глюкозы в плазме крови
Необходимо контролировать уровень глюкозы в крови у пациентов с сахарным диабетом, особенно при наличии гипокалиемии.
Мочевая кислота
У больных подагрой может увеличиваться частота возникновения приступов или обостряться течение подагры.
Диуретические препараты и функция почек
Тиазидные и тиазидоподобные диуретики эффективны в полной мере только у больных с нормальной или незначительно нарушенной функцией почек (содержание креатинина в плазме крови у взрослых лиц ниже 25 мг/л или 220 мкмоль/л). У пациентов пожилого возраста нормальный уровень креатинина в плазме крови рассчитывают с учетом возраста, массы тела и пола.
Следует учитывать, что в начале лечения у больных может наблюдаться снижение скорости клубочковой фильтрации, обусловленное гиповолемией, которая, в свою очередь, вызвана потерей жидкости и ионов натрия на фоне приема диуретических препаратов. Как следствие, в плазме крови может увеличиваться концентрация мочевины и креатинина. Если функция почек не нарушена, такая временная функциональная почечная недостаточность, как правило, проходит без последствий, однако при уже имеющейся почечной недостаточности состояние больного может ухудшиться.
Спортсмены
Индапамид может давать положительный результат при проведении допинг-контроля у спортсменов.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Действие веществ, входящих в состав препарата Арифон® ретард, не приводит к нарушению психомоторных реакций. Однако у некоторых людей в ответ на снижение артериального давления могут развиться различные индивидуальные реакции, особенно в начале терапии или при добавлении к проводимой терапии других гипотензивных средств. В этом случае способность управлять автомобилем или другими механизмами может быть снижена.
Нерекомендуемое сочетание лекарственных средств
При одновременном применении индапамида и препаратов лития может наблюдаться повышение концентрации лития в плазме крови вследствие снижения его экскреции, сопровождающееся появлением признаков передозировки. При необходимости диуретические препараты могут быть использованы в сочетании с препаратами лития, при этом следует тщательно подбирать дозу препаратов, постоянно контролируя содержание лития в плазме крови.
Сочетания, требующие особого контроля
Препараты, способные вызывать аритмию типа "пируэт":
— антиаритмические препараты класса I A (хинидин, гидрохинидин, дизопирамид);
— антиаритмические препараты класса III (амиодарон, соталол, дофетилид, ибутилид);
— некоторые нейролептики: фенотиазины (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тиоридазин, трифторперазин), бензамиды (амисульприд, сульпирид, сультоприд, тиаприд), бутирофеноны (дроперидол, галоперидол);
— другие: бепридил, цизаприд, дифеманил, эритромицин (в/в), галофантрин, мизоластин, пентамидин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемизол, винкамин (в/в).
Гипокалиемия увеличивает риск развития желудочковых аритмий, особенно аритмии типа "пируэт". Следует определять уровень калия в плазме крови и, при необходимости, корректировать его до начала комбинированной терапии индапамидом и указанными выше препаратами. Необходим контроль клинического состояния пациента, контроль уровня электролитов плазмы крови, показателей ЭКГ.
У пациентов с гипокалиемией необходимо использовать препараты, не вызывающие аритмию типа "пируэт ".
При одновременном применении с НПВС (для системного применения), включая селективные ингибиторы ЦОГ-2, высокие дозы салицилатов (более 3 г/ ) возможно снижение гипотензивного действия индапамида. При значительной потере жидкости может развиться острая почечная недостаточность (из-за снижения клубочковой фильтрации). При необходимости назначения НПВС на фоне терапии Арифоном ретард следует компенсировать потерю воды и тщательно контролировать функцию почек.
При одновременном применении индапамида с ингибиторами АПФ гипонатриемия у пациентов, получающих ингибиторы АПФ, увеличивает риск развития внезапной артериальной гипотензии и/или острой почечной недостаточности (особенно при стенозе почечной артерии). Больным с артериальной гипертензией и сниженным вследствие приема диуретиков содержанием ионов натрия в плазме крови необходимо:
— за 3 дня до начала лечения ингибиторами АПФ прекратить прием диуретиков. В дальнейшем, при необходимости, прием диуретиков возобновить;
— или начинать терапию ингибиторами АПФ с низких, постепенно увеличивающихся доз ингибиторов АПФ.
При хронической сердечной недостаточности лечение следует начинать с низких доз ингибиторов АПФ, предварительно снизив дозу диуретиков. Во всех случаях в первую неделю приема ингибиторов АПФ необходимо контролировать функцию почек (содержание креатинина в плазме крови).
При одновременном применении индапамида с другими препаратами, которые могут вызывать гипокалиемию, в т.ч. с амфотерицином B (в/в), глюко- и минералокортикоидами (при системном применении), тетракозактидом, слабительными средствами, стимулирующими перистальтику кишечника, повышается риск развития гипокалиемии вследствие аддитивного эффекта (требуется постоянный контроль за уровнем калия в плазме крови и, при необходимости, соответствующее лечение). Особое внимание следует уделять больным, одновременно получающим сердечные гликозиды. Рекомендуется использовать слабительные средства, не стимулирующие моторику кишечника.
При одновременном применении индапамида с баклофеном отмечается усиление гипотензивного эффекта (необходимо компенсировать потерю воды и в начале лечения тщательно контролировать функцию почек).
При одновременном применении с сердечными гликозидами возможно усиление токсического действия последних вследствие гипокалиемии (необходимо контролировать уровень калия в плазме крови и показатели ЭКГ и при необходимости корректировать терапию).
Сочетания, требующие особого внимания
Одновременная терапия индапамидом и калийсберегающими диуретиками целесообразна у некоторых пациентов, однако при этом не исключается возможность развития гипокалиемии (особенно у больных сахарным диабетом и пациентов с почечной недостаточностью) или гиперкалиемии. Необходимо контролировать уровень калия в плазме крови, показатели ЭКГ и, при необходимости, корректировать терапию.
Индапамид даже в очень высоких концентрациях (до 40 мг, т.е. в 27 раз больше терапевтической дозы) не оказывает токсического действия.
Симптомы острого отравления препаратом в первую очередь связаны с нарушением водно-электролитного баланса (гипонатриемия, гипокалиемия). Также могут отмечаться тошнота, рвота, снижение артериального давления, судороги, головокружение, сонливость, спутанность сознания, полиурия или олигурия, приводящая к анурии (вследствие гиповолемии).
Лечение: неотложные меры, направленные на удаление препарата из организма: промывание желудка и/или назначение активированного угля с последующим восстановлением нормального водно-электролитного баланса.
5 лет
Арифон-ретард
Таблетки з контрольованим вивільненням, вкриті оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі
30 шт
Арифон-ретард - Антигіпертензивний (діуретичний) препарат, похідне сульфонаміду, що містить индольное кільце. За фармакологічними властивостями індапамід близький до тіазидних діуретиків, дія яких пов'язана з пригніченням зворотної абсорбції іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрона. Індапамід збільшує виділення з сечею іонів натрію, хлору і, меншою мірою, іонів калію та магнію, що супроводжується посиленням діурезу і викликає антигіпертензивний ефект.
У клінічних дослідженнях II і III фаз при використанні індапаміду в режимі монотерапії в дозах, що не чинять вираженого діуретичного ефекту, був продемонстрований антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 год.
Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана з поліпшенням еластичності стінок великих артерій, зменшенням опору артеріальних судин і ЗПОС.
Препарат сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця.
Тіазидні і тиазидоподобные діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, в той час як частота побічних ефектів продовжує збільшуватися при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнутий терапевтичний ефект.
В коротких, середньої тривалості та довгострокових дослідженнях з участю хворих з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід не впливає на показники ліпідного обміну (у т. ч. на рівень тригліцеридів, холестерину, ЛПНЩ і ЛПВЩ) та на показники обміну вуглеводів (у т. ч. у хворих на цукровий діабет).
артеріальна гіпертензія.
- ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв);
- печінкова енцефалопатія;
- тяжкі порушення функції печінки;
- гіпокаліємія;
- підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до будь-якої з допоміжних речовин.
У зв'язку з тим, що до складу препарату входить лактоза, Арифон® ретард не рекомендується хворим з непереносимістю лактози, галактоземією, глюкозо-галактозною мальабсорбцією.
З обережністю слід призначати препарат при порушеннях функції печінки і нирок, порушеннях водно-електролітного балансу, ослаблені хворі або пацієнтам, які отримують поєднану терапію з іншими антиаритмічними препаратами, при цукровому діабеті, підвищеному рівні сечової кислоти, гіперпаратиреозі, пацієнтам з подовженим інтервалом QT.
Через відсутність достатньої кількості клінічних даних препарат не рекомендується застосовувати у дітей до 18 років.
Як правило, при вагітності не слід призначати діуретичні препарати. Не можна використовувати ці препарати для лікування фізіологічних набряків при вагітності. Діуретичні препарати можуть викликати фетоплацентарную ішемію і призводити до порушення розвитку плода.
У зв'язку з тим, що індапамід виділяється з грудним молоком, не рекомендується призначення препарату в період грудного вигодовування.
Призначають всередину по 1 таблетки/ , бажано вранці. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою.
При лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію збільшення дози препарату не призводить до збільшення антигіпертензивного дії, але посилює діуретичний ефект.
У літніх пацієнтів слід контролювати плазмовий рівень креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі.
Арифон® ретард у дозі 1.5 мг/ (1 таблетки) можна призначати пацієнтам літнього віку з нормальною або незначно порушеною функцією нирок.
Порушення функції печінки
При призначенні тіазидних і тиазидоподобных діуретиків у хворих з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення електролітного балансу. У цьому випадку прийом діуретиків слід негайно припинити.
Фоточутливість
На тлі прийому тіазидних і тиазидоподобных діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості на тлі прийому препарату слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії діуретиками, рекомендується захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів або штучного ультрафіолетового проміння.
Вміст іонів натрію в плазмі крові
До початку лікування необхідно визначити вміст іонів натрію в плазмі крові. На тлі прийому препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні препарати можуть викликати гіпонатріємію, що приводить іноді до вкрай тяжких наслідків. Необхідний постійний контроль вмісту іонів натрію, т. к. спочатку зниження концентрації натрію в плазмі крові може і не супроводжуватися появою патологічних симптомів. Найбільш ретельний контроль вмісту іонів натрію показаний хворим з цирозом печінки та особам похилого віку.
Вміст іонів калію в плазмі крові
При терапії тіазидними і тиазидоподобными діуретиками основний ризик полягає в різкому зниженні рівня калію в плазмі крові та розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати ризику розвитку гіпокаліємії (< 3.4 ммоль/л) у хворих наступних категорій: літнього віку, ослаблених або отримують поєднану медикаментозну терапію з іншими антиаритмічними препаратами і препаратами, які можуть збільшувати інтервал QT, хворих з цирозом печінки, периферичними набряками або асцитом, ІХС, серцевої недостатністю. Гіпокаліємія у цих хворих підсилює токсичну дію серцевих глікозидів і підвищує ризик розвитку аритмій. Крім того, до групи підвищеного ризику належать хворі із збільшеним інтервалом QT, при цьому не має значення, викликано це збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів.
Гіпокаліємія, як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку важких аритмій і, особливо, аритмій типу "пірует", які можуть призводити до летального результату. У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перше вимірювання концентрації іонів калію в крові необхідно провести протягом першого тижня від початку лікування. При появі гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування.
Утримання кальцію в плазмі крові
Слід мати на увазі, що тіазидні і тиазидоподобные діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, що призводить до незначного та тимчасового підвищення концентрації кальцію в плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретичних засобів перед дослідженням функції паращитовидних залоз.
Вміст глюкози в плазмі крові
Необхідно контролювати рівень глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо при наявності гіпокаліємії.
Сечова кислота
У хворих на подагру може збільшуватися частота виникнення приступів або загострюватися протягом подагри.
Діуретичні препарати та функція нирок
Тіазидні і тиазидоподобные діуретики ефективні в повній мірі лише у хворих з нормальною або незначно порушеною функцією нирок (вміст креатиніну в плазмі крові у дорослих осіб нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів літнього віку нормальний рівень креатиніну в плазмі крові розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі.
Слід враховувати, що на початку лікування у хворих може спостерігатися зниження швидкості клубочкової фільтрації, обумовлене гіповолемією, яка, в свою чергу, викликана втратою рідини та іонів натрію на тлі прийому діуретичних препаратів. Як наслідок, у плазмі крові може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, однак при вже наявній нирковій недостатності стан хворого може погіршитися.
Спортсмени
Індапамід може давати позитивний результат при проведенні допінг-контролю у спортсменів.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Дію речовин, що входять до складу препарату Арифон® ретард, не призводить до порушення психомоторних реакцій. Однак у деяких людей у відповідь на зниження артеріального тиску можуть розвинутися різні індивідуальні реакції, особливо на початку терапії або при додаванні до проведеної терапії інших гіпотензивних засобів. У цьому випадку здатність керувати автомобілем або іншими механізмами може бути знижена.
Нерекомендуемое поєднання лікарських засобів
При одночасному застосуванні індапаміду і препаратів літію може спостерігатися підвищення концентрації літію в плазмі крові внаслідок зниження його екскреції, що супроводжується появою ознак передозування. При необхідності діуретичні препарати можуть бути використані в поєднанні з препаратами літію, при цьому слід ретельно підбирати дозу препаратів, постійно контролюючи вміст літію у плазмі крові.
Комбінації, що потребують особливого контролю
Препарати, здатні викликати аритмію типу "пірует":
- антиаритмічні препарати класу I A (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
- антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
- деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензамиды (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тиаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол);
- інші: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в).
Гіпокаліємія збільшує ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо аритмії типу "пірует". Слід визначати рівень калію у плазмі крові і, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії индапамидом і зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, контроль рівня електролітів плазми крові, показників ЕКГ.
У пацієнтів з гіпокаліємією необхідно використовувати препарати, що не викликають аритмію типу "пірует ".
При одночасному застосуванні з НПЗЗ (для системного призначення), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, великі дози саліцилатів (більше 3 г/ ) можливе зниження гіпотензивної дії індапаміду. При значній втраті рідини може розвинутися гостра ниркова недостатність (через зниження гломерулярної фільтрації). При необхідності призначення НПЗЗ на тлі терапії Арифоном ретард слід компенсувати втрату води і ретельно контролювати функцію нирок.
При одночасному застосуванні індапаміду з інгібіторами АПФ гіпонатріємія у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, збільшує ризик розвитку раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності (особливо при стенозі ниркової артерії). Хворим з артеріальною гіпертензією та зниженим внаслідок прийому діуретиків вмістом іонів натрію у плазмі крові необхідно:
- за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, при необхідності прийом діуретиків відновити;
- чи починати терапію інгібіторами АПФ з низьких, поступово зростаючих доз інгібіторів АПФ.
При хронічній серцевій недостатності лікування слід розпочинати з низьких доз інгібіторів АПФ, попередньо знизивши дозу діуретиків. У всіх випадках в перший тиждень прийому інгібіторів АПФ, необхідно контролювати функцію нирок (вміст креатиніну в плазмі крові).
При одночасному застосуванні індапаміду з іншими препаратами, які можуть спричиняти гіпокаліємію, в т. ч. з амфотерицином B (внутрішньовенно), глюко - і мінералокортикоїдами (при системному застосуванні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють перистальтику кишечника, підвищується ризик розвитку гіпокаліємії внаслідок адитивного ефекту (необхідний постійний контроль за рівнем калію в плазмі крові і, при необхідності, відповідне лікування). Особливу увагу слід приділяти хворим, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується використовувати проносні засоби, не стимулюють моторику кишечника.
При одночасному застосуванні індапаміду з баклофеном відзначається посилення гіпотензивного ефекту (необхідно компенсувати втрату води і на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок).
При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами можливе посилення токсичної дії останніх внаслідок гіпокаліємії (необхідно контролювати рівень калію у плазмі крові і показники ЕКГ і при необхідності коригувати терапію).
Комбінації, що потребують особливої уваги
Одночасна терапія индапамидом і калійзберігаючими діуретиками доцільна у деяких пацієнтів, однак при цьому не виключається можливість розвитку гіпокаліємії (особливо у хворих з цукровим діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю) або гіперкаліємії. Необхідно контролювати рівень калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, при необхідності, коригувати терапію.
Індапамід навіть у дуже високих концентраціях (до 40 мг, тобто в 27 разів більше терапевтичної дози) не чинить токсичної дії.
Симптоми гострого отруєння препаратом, в першу чергу пов'язані з порушенням водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Також можуть відзначатися нудота, блювання, зниження артеріального тиску, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, поліурія або олігурія, призводить до анурії (внаслідок гіповолемії).
Лікування: невідкладні заходи, спрямовані на видалення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з наступним відновленням нормального водно-електролітного балансу.
5 років