Цены на Ангиаканд таб. 16мг №28 в Украине
Ангиаканд
Angiakand
Таблетки
1 таблетка содержит:
активное вещество: кандесартана цилексетил 16 мг;
вспомогательные вещества: крахмал кукурузный прежелатинизированный — 23,8 мг, кроскармеллоза натрия (примеллоза) - 5 мг, лактозы моногидрат (сахар молочный) - 90 мг, магния стеарат - 1 мг, повидон-К30 — 4,2 мг.
28 шт.
Ангиаканд оказывает вазодилатирующее, гипотензивное, диуретическое действие.
- Артериальная гипертензия.
- Хроническая сердечная недостаточность и нарушение систолической функции левого желудочка (снижение фракции выброса левого желудочка менее 40 %) в качестве дополнительной терапии к ингибиторам ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) или при непереносимости ингибиторов АПФ.
С осторожностью: тяжелая почечная недостаточность (Cl креатинина менее 30 мл/мин); двусторонний стеноз почечных артерий; стеноз почечной артерии единственной почки; после пересадки почки в анамнезе; гемодинамически значимый стеноз аортального и митрального клапана; цереброваскулярные заболевания; ишемическая болезнь сердца; гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия; снижение ОЦК; гиперкалиемия.
В исследованиях на животных выявлено повреждение почек в эмбриональном и неонатальном периодах при применении кандесартана. Предполагается, что механизм повреждения обусловлен фармакологическим воздействием препарата на РААС.
У человеческого эмбриона система кровоснабжения почки, которая зависит от развития РААС, начинает формироваться во II триместре беременности. Таким образом, риск для плода увеличивается при применении кандесартана во II и III триместрах беременности. Препараты, оказывающие прямое действие на РААС, могут вызывать нарушения развития плода или оказывать негативное действие на новорожденного, вплоть до летального исхода, при применении во II и III триместрах беременности.
Ангиаканд не следует применять во время беременности. Если беременность выявлена в период лечения препаратом, терапия должна быть прекращена как можно быстрее.
Неизвестно, выделяется ли кандесартан в грудное молоко. В связи с возможным нежелательным действием на грудных детей Ангиаканд не следует применять в период кормления грудью.
Внутрь, вне зависимости от приема пищи, 1 раз в день.
Артериальная гипертензия. Рекомендуемая начальная и поддерживающая доза составляет 8 мг 1 раз в день. Пациентам, которым требуется дальнейшее снижение АД, рекомендуется увеличить дозу до 16 мг 1 раз в сутки. Максимальная суточная доза лекарственного препарата составляет 32 мг 1 раз в сутки.
Максимальный антигипертензивный эффект наступает через 4 нед после начала лечения.
В случае, если терапия препаратом Ангиаканд не приводит к снижению АД до оптимального целевого уровня, рекомендуется добавить к терапии тиазидный диуретик.
У пациентов пожилого возраста коррекция начальной дозы не требуется.
У пациентов с легким или умеренным нарушением функции почек (Cl креатинина >30 мл/мин) не требуется изменение начальной дозы препарата.
Пациенты с тяжелым нарушением функции почек (Cl креатинина Хроническая сердечная недостаточность. Рекомендуемая начальная доза составляет 4 мг 1 раз в день (возможно применение препарата кандесартана в другой форме выпуска).
Повышение дозы до 32 мг 1 раз в день или до максимально переносимой дозы проводится путем ее удвоения с интервалом не менее 2 нед.
Пациентам пожилого возраста и пациентам с нарушением функции почек и/или печени не требуется изменение начальной дозы препарата.
Артериальная гипертензия, наиболее часто встречающиеся побочные эффекты (≥1/100,
Со стороны ЦНС: головокружение, слабость, головная боль.
Со стороны костно-мышечной системы, соединительной ткани: боль в спине.
Прочие: респираторные инфекции.
Лабораторные показатели: снижение гемоглобина, гиперкреатининемия, повышение концентрации мочевины в крови, гиперкалиемия, гипонатриемия, повышение активности АЛТ.
Хроническая сердечная недостаточность, наиболее часто встречающиеся побочные эффекты (≥1/100,
Со стороны ССС: выраженное снижение АД.
Со стороны мочевыводящей системы: нарушение функции почек.
Лабораторные изменения: гиперкреатининемия, повышение концентрации мочевины в крови, гиперкалиемия.
В ходе постмаркетингового применения кандесартана сообщалось о следующих побочных эффектах (частота — менее 1/10000)
Со стороны органов кроветворения: лейкопения, нейтропения и агранулоцитоз.
Лабораторные показатели: гиперкалиемия, гипонатриемия.
Со стороны ЦНС: головокружение, слабость, головная боль.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: повышение активности печеночных трансаминаз, нарушение функции печени или гепатит.
Аллергические реакции: ангионевротический отек, кожная сыпь, зуд, крапивница.
Со стороны костно-мышечной системы, соединительной ткани: боль в спине, артралгия, миалгия.
Со стороны мочевыводящей системы: нарушение функции почек, включая острую почечную недостаточность у предрасположенных пациентов.
Со стороны дыхательной системы: кашель.
До и во время лечения необходим контроль АД, функции почек (креатинина в плазме крови), содержания калия, лития в сыворотке крови (при комбинированном применении ЛС).
Артериальная гипотензия. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью на фоне терапии препаратом Ангиаканд может развиться артериальная гипотензия. Как и при применении других препаратов, влияющих на РААС, причиной развития артериальной гипотензии у пациентов с артериальной гипертензией может быть уменьшение ОЦК, как наблюдается у пациентов, получающих большие дозы диуретиков. Поэтому в начале терапии следует соблюдать осторожность и, при необходимости проводить коррекцию гиповолемии.
Стеноз почечной артерии. У пациентов с двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом артерии единственной почки препараты, оказывающие влияние на РААС, в частности ингибиторы АПФ, могут вызывать повышение концентрации мочевины и креатинина в сыворотке крови. Подобные эффекты можно ожидать при назначении антагонистов рецепторов ангиотензина II.
Пересадка почки. Данные о применении кандесартана у пациентов, недавно перенесших пересадку почки, отсутствуют.
Нарушение функции почек. На фоне терапии препаратом Ангиаканд, как и при применении других средств, угнетающих РААС, у некоторых пациентов могут отмечаться нарушения функции почек.
При применении препарата Ангиаканд у пациентов с артериальной гипертензией и выраженной почечной недостаточностью рекомендуется периодически контролировать содержание калия и креатинина в сыворотке крови. Клинический опыт применения кандесартана у пациентов с тяжелым нарушением функции почек или терминальной стадией почечной недостаточности (Cl креатинина
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью необходимо периодически контролировать функцию почек, особенно у пациентов в возрасте 75 лет и старше, а также у пациентов с нарушением функции почек. При повышении дозы препарата Ангиаканд также рекомендуется контролировать содержание калия и креатинина в плазме крови.
Совместное применение с ингибиторами АПФ при хронической сердечной недостаточности. При применении препарата Ангиаканд в комбинации с ингибиторами АПФ может увеличиваться риск развития побочных эффектов, особенно нарушения функции почек и гиперкалиемии. В этих случаях необходимо тщательное наблюдение и контроль лабораторных показателей.
Общая анестезия и хирургия. У пациентов, получающих антагонисты рецепторов ангиотензина II, во время проведения общей анестезии и при хирургических вмешательствах может развиться артериальная гипотензия в результате блокады РААС. Очень редко могут отмечаться случаи тяжелой артериальной гипотензии, требующей в/в введения жидкости и/или вазопрессорных средств.
Стеноз аортального и митрального клапана (гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия). При применении препарата Ангиаканд, как и других вазодилататоров, пациентам с гипертрофической обструктивной кардиомиопатией или гемодинамически значимым стенозом аортального и/или митрального клапана следует соблюдать осторожность.
Первичный гиперальдостеронизм. Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно резистентны к терапии гипотензивными препаратами, влияющими на активность РААС. В связи с этим препарат Ангиаканд не рекомендуется применять у таких пациентов.
Гиперкалиемия. Клинический опыт применения других препаратов, влияющих на РААС, показывает, что одновременное применение кандесартана с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия или заменителями соли, содержащими калий, или другими препаратами, которые могут увеличить содержание калия в крови (например гепарин), может привести к развитию гиперкалиемии у пациентов с артериальной гипертензией.
Общие. Пациенты, у которых сосудистый тонус и функция почек преимущественно зависят от активности РААС (например больные с тяжелой хронической сердечной недостаточностью или заболеваниями почек, включая стеноз почечной артерии), особенно чувствительны к препаратам, действующим на РААС. Применение подобных средств сопровождается у этих больных резкой артериальной гипотензией, азотемией, олигурией и реже — острой почечной недостаточностью. Возможность развития перечисленных эффектов не может быть исключена и при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II. Резкое снижение АД у больных с ИБС или цереброваскулярными заболеваниями ишемического генеза при применении любых гипотензивных средств может приводить к развитию инфаркта миокарда или инсульта.
Влияние на способность управлять транспортными средствами, механизмами. В период лечения может возникнуть головокружение, слабость, поэтому необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
При сочетанном применении кандесартана с гидрохлоротиазидом, варфарином, дигоксином, пероральными контрацептивами (этинилэстрадиол/левоноргестрел), глибенкламидом, нифедипином и эналаприлом клинически значимых взаимодействий не выявлено.
При одновременном применении препаратов лития с ингибиторами АПФ сообщалось об обратимом повышении концентрации лития в сыворотке крови и развитии токсических реакций. Побочные реакции могут встречаться и при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II, в связи с чем рекомендуется контролировать уровень лития в сыворотке крови при комбинированном применении этих препаратов.
При одновременном применении антагонистов рецепторов ангиотензина II и НПВС, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2 и неселективные НПВС (например ацетилсалициловая кислота в дозе более 3 г/сут), может уменьшаться гипотензивное действие кандесартана. Как и в случае с ингибиторами АПФ, одновременное применение антагонистов рецепторов ангиотензина II и НПВС повышает риск снижения функции почек вплоть до развития почечной недостаточности, что приводит к гиперкалиемии у пациентов с нарушением функции почек. Эта комбинация должна применяться с осторожностью, особенно у пациентов пожилого возраста. Все пациенты должны получать достаточное количество жидкости. Необходимо контролировать функцию почек в начале терапии и в дальнейшем.
Лекарственные препараты, влияющие на РААС, могут повышать концентрацию мочевины и креатинина в крови у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки.
Диуретики и другие гипотензивные средства повышают риск развития артериальной гипотензии.
Калийсберегающие диуретики, препараты калия, заменители соли, содержащие калий, и другие препараты, которые могут повышать содержание калия в сыворотке крови (например гепарин), увеличивают риск развития гиперкалиемии.
Кандесартан метаболизируется в печени в незначительной степени (изофермент CYP2C9). Проведенные исследования по взаимодействию не выявили влияние кандесартана на изоферменты CYP2C9 и CYP3A4. Действие на другие изоферменты системы цитохрома Р450 не изучено.
Симптомы: выраженное снижение АД, головокружение, тахикардия.
Лечение: симптоматическое. Уложить пациента на спину, приподнять нижние конечности выше уровня головы, при необходимости увеличить ОЦК путем инфузии 0,9% раствора натрия хлорида, назначить симпатомиметики. Гемодиализ неэффективен.
В сухом, защищенном от света месте, при температуре не выше 25 °C.
2 года.
Ангиаканд
Angiakand
Таблетки
1 таблетка містить:
активна речовина: кандесартана цилексетил 16 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований - 23,8 мг, натрію кроскармелоза (примеллоза) - 5 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) - 90 мг, магнію стеарат - 1 мг, повідон-К30 - 4,2 мг.
28 шт.
Ангиаканд чинить вазодилатуючу, гіпотензивну, діуретичну дію.
- Артеріальна гіпертензія.
- Хронічна серцева недостатність і порушення систолічної функції лівого шлуночка (зниження фракції викиду лівого шлуночка менше 40 %) у якості додаткової терапії до інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або при непереносимості інгібіторів АПФ.
З обережністю: тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз ниркової артерії єдиної нирки; після пересадки нирки в анамнезі; гемодинамічно значущий стеноз аортального і мітрального клапана; цереброваскулярні захворювання; ішемічна хвороба серця; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; зниження ОЦК; гіперкаліємія.
У дослідженнях на тваринах виявлено пошкодження нирок в ембріональному і неонатальному періодах при застосуванні кандесартана. Передбачається, що механізм пошкодження обумовлений фармакологічними впливом препарату на РААС.
У людського ембріона система кровопостачання нирки, яка залежить від розвитку РААС, починає формуватися у II триместрі вагітності. Таким чином, ризик для плода збільшується при застосуванні кандесартана в II і III триместрах вагітності. Препарати, які надають пряму дію на РААС, можуть викликати порушення розвитку плоду або надавати негативну дію на новонародженого, аж до летального результату, при застосуванні в II і III триместрах вагітності.
Ангиаканд не слід застосовувати під час вагітності. Якщо вагітність виявлена в період лікування препаратом, терапія повинна бути припинена як можна швидше.
Невідомо, чи виділяється кандесартан в грудне молоко. У зв'язку з можливим небажаним дією на грудних дітей Ангиаканд не слід застосовувати у період годування груддю.
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі, 1 раз на день.
Артеріальна гіпертензія. Рекомендована початкова і підтримуюча доза становить 8 мг 1 раз на день. Пацієнтам, яким потрібно подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза лікарського препарату становить 32 мг 1 раз на добу.
Максимальний антигіпертензивний ефект настає через 4 тижні після початку лікування.
У разі, якщо терапія препаратом Ангиаканд не приводить до зниження АТ до оптимального цільового рівня, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик.
У пацієнтів літнього віку корекція початкової дози не потрібно.
У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну >30 мл/хв) не потрібно зміна початкової дози препарату.
Пацієнти з тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну Хронічна серцева недостатність. Рекомендована початкова доза становить 4 мг 1 раз на день (можливе застосування препарату кандесартана в іншій формі випуску).
Підвищення дози до 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалом не менше 2 тижнів.
Пацієнтам літнього віку та пацієнтам з порушенням функції нирок і/або печінки не потрібна зміна початкової дози препарату.
Артеріальна гіпертензія, найбільш часто зустрічаються побічні ефекти (≥1/100,
З боку ЦНС: запаморочення, слабкість, головний біль.
З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині.
Інші: респіраторні інфекції.
Лабораторні показники: зниження гемоглобіну, гіперкреатинемія, підвищення концентрації сечовини в крові, гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення активності АЛТ.
Хронічна серцева недостатність, що найбільш часто зустрічаються побічні ефекти (≥1/100,
З боку ССС: виражене зниження артеріального тиску.
З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок.
Лабораторні зміни: гіперкреатинемія, підвищення концентрації сечовини в крові, гіперкаліємія.
У ході постмаркетингового застосування кандесартана повідомлялося про наступні побічні ефекти (частота - менше 1/10000)
З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія і агранулоцитоз.
Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія.
З боку ЦНС: запаморочення, слабкість, головний біль.
З боку травної системи: нудота.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит.
Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, шкірний висип, свербіж, кропив'янка.
З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія.
З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність у схильних пацієнтів.
З боку дихальної системи: кашель.
До і під час лікування необхідний контроль артеріального тиску, функції нирок (креатинін у плазмі крові), вмісту калію, літію у сироватці крові (при комбінованому застосуванні ЛЗ).
Артеріальна гіпотензія. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії препаратом Ангиаканд може розвинутися артеріальна гіпотензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, причиною розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією може бути зменшення ОЦК, як спостерігається у пацієнтів, які отримують великі дози діуретиків. Тому на початку терапії слід дотримуватися обережності і, при необхідності проводити корекцію гіповолемії.
Стеноз ниркової артерії. У пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки препарати, що впливають на РААС, зокрема інгібітори АПФ, можуть спричиняти підвищення концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові. Подібні ефекти можна очікувати при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II.
Пересадка нирки. Дані про застосування кандесартана у пацієнтів, які недавно перенесли пересадку нирки, відсутні.
Порушення функції нирок. На тлі терапії препаратом Ангиаканд, як і при застосуванні інших засобів, що пригнічують РААС, у деяких пацієнтів можуть відзначатися порушення функції нирок.
При застосуванні препарату Ангиаканд у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і вираженою нирковою недостатністю рекомендується періодично контролювати вміст калію та креатиніну в сироватці крові. Клінічний досвід застосування кандесартана у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або термінальною стадією ниркової недостатності (Cl креатиніну
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком 75 років і старше, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози препарату Ангиаканд також рекомендується контролювати вміст калію та креатиніну в плазмі крові.
Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостатності. При застосуванні препарату Ангиаканд у комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватися ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок і гіперкаліємії. У цих випадках необхідно ретельне спостереження і контроль лабораторних показників.
Загальна анестезія і хірургія. У пацієнтів, які отримували антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, під час проведення загальної анестезії і при хірургічних втручаннях може розвинутися артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко можуть спостерігатися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що вимагає в/в введення рідини і/або вазопрессорных коштів.
Стеноз аортального і мітрального клапана (гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія). При застосуванні препарату Ангиаканд, як і інших вазодилататорів, пацієнтам з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапана слід дотримуватися обережності.
Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними препаратами, що впливають на активність РААС. У зв'язку з цим препарат Ангиаканд не рекомендується застосовувати у таких пацієнтів.
Гіперкаліємія. Клінічний досвід застосування інших препаратів, що впливають на РААС, показує, що одночасне застосування кандесартана з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Загальні. Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, хворі з тяжкою хронічною серцевою недостатністю чи захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Застосування подібних засобів супроводжується у цих хворих різкої артеріальної гіпотензією, азотемією, олігурією та іноді гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку перелічених ефектів не може бути виключена і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Різке зниження АТ у хворих з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. У період лікування може виникнути запаморочення, слабкість, тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
При одночасному застосуванні кандесартана з гідрохлоротіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущих взаємодій не виявлено.
При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про зворотнє підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвитку токсичних реакцій. Побічні реакції можуть зустрічатись при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати рівень літію в сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів.
При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II і НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад ацетилсаліцилова кислота в дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися гіпотензивна дія кандесартана. Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II і НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватися з обережністю, особливо у пацієнтів літнього віку. Всі пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії і в подальшому.
Лікарські препарати, що впливають на РААС, можуть підвищувати концентрацію сечовини і креатиніну в крові в пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
Діуретики та інші гіпотензивні засоби підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники солі, що містять калій, та інші препарати, які можуть підвищувати вміст калію в сироватці крові (наприклад гепарин), збільшують ризик розвитку гіперкаліємії.
Кандесартан метаболізується в печінці в незначній мірі (ізофермент CYP2C9). Проведені дослідження щодо взаємодії не виявили вплив кандесартана на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4. Дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчено.
Симптоми: виражене зниження АТ, запаморочення, тахікардія.
Лікування: симптоматичне. Покласти пацієнта на спину, підняти нижні кінцівки вище рівня голови, при необхідності збільшити ОЦК шляхом інфузії 0,9% розчину натрію хлориду, призначити симпатоміметики. Гемодіаліз неефективний.
У сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °C.
2 роки.
Тут Ви зможете купити Ангиаканд таб. 16мг №28 з доставкою до Вашого міста. Сплатити його можете як передоплатою, так і при отриманні.