Купить Ампициллин 1000мг пор. д/приг. р-ра для в/в и в/м введ. фл. х10 б (r)
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
АМПИЦИЛЛИН
AMPICILLIN
Порошок для приготовления раствора для внутримышечного введения
1 фл. содержит ампициллин (в форме натриевой соли) 1 г
10 флаконов.
Ампициллин активен в отношении грамположительных и большинства грамотрицательных (кишечная палочка, палочки фридлендера и Пфейффера. шигеллы, сальмонеллы, протей) микроорганизмов. Препарат разрушается пенициллиназой и поэтому не действует на пенициллиназообразующие штаммы микробов. Абсорбция после приема внутрь - быстрая, высокая, биодоступность - 40%; ТСmах при пероральном приеме 500 мг - 2 ч, Сmах - 3-4 нг/мл. Связь с белками плазмы -20%. Равномерно распределяется в органах и тканях организма, обнаруживается в терапевтических концентрациях в плевральной, перитонеальной, амниотической и синовиальной жидкостях, ликворе, содержимом волдырей, моче (высокие концентрации), слизистой оболочке кишечника, костях, желчном пузыре, легких, тканях женских половых органов, желчи, в бронхиальном секрете (в гнойном бронхиальном секрете накопление слабое), придаточных пазухах носа, жидкости среднего уха, слюне, тканях плода. Плохо проникает через ГЭБ (проницаемость увеличивается при воспалении). Выводится преимущественно почками (70-80%), причем в моче создаются очень высокие концентрации неизмененного антибиотика; частично с желчью, у кормящих матерей - с молоком. Не кумулирует. Удаляется при гемодиализе.
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к ампициллину микроорганизмами, в т.ч.:
— инфекции дыхательных путей (в т.ч. бронхит, пневмония, абсцесс легкого);
— инфекции ЛОР-органов (в т.ч. тонзиллит);
— инфекции желчевыводящих путей (в т.ч. холецистит, холангит);
— инфекции мочевыводящих путей (в т.ч. пиелит, пиелонефрит, цистит);
— инфекции ЖКТ (в т.ч. сальмонеллоносительство);
— гинекологические инфекции;
— инфекции кожи и мягких тканей;
— перитонит;
— сепсис, септический эндокардит;
— менингит;
— ревматизм;
— рожа;
— скарлатина;
— гонорея.
Применение Ампициллина противопоказано при повышенной чувствительности к препаратам группы пенициллина и другим беталактамным антибиотикам.
Возможно применение препарата при беременности по показаниям в тех случаях, когда польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Ампициллин выделяется с грудным молоком в низких концентрациях. При необходимости применения препарата в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Режим дозирования устанавливают индивидуально в зависимости от тяжести течения, локализации инфекции и чувствительности возбудителя.
Детям препарат назначают в суточной дозе 50-100 мг/кг, детям с массой тела до 20 кг - 12.5-25 мг/кг.
Суточную дозу делят на 4 приема. Продолжительность лечения зависит от тяжести инфекции и эффективности лечения.
Таблетки принимают внутрь независимо от приема пищи.
Для приготовления суспензии во флакон с порошком добавляют 62 мл дистиллированной воды. Дозируют готовую суспензию специальной ложкой, имеющей 2 метки: нижняя соответствует 2.5 мл (125 мг), верхняя - 5 мл (250 мг). Суспензию следует запивать водой.
При парентеральном введении (в/м, в/в струйно или в/в капельно) разовая доза для взрослых составляет 250-500 мг, суточная доза - 1-3 г; при тяжелых инфекциях суточная доза может быть увеличена до 10 г и более.
Новорожденным детям препарат назначают в суточной дозе 100 мг/кг, детям остальных возрастных групп - 50 мг/кг. При тяжелом течении инфекции указанные дозы могут быть удвоены.
Суточную дозу делят на 4-6 введений с интервалом 4-6 ч. Длительность в/м введения - 7-14 дней. Продолжительность в/в применения 5-7 дней, с последующим переходом (при необходимости) на в/м введение.
Раствор для в/м введения готовят, добавляя к содержимому флакона 2 мл воды для инъекций.
Для в/в струйного введения разовую дозу препарата (не более 2 г) растворяют в 5-10 мл воды для инъекций или изотонического раствора натрия хлорида и вводят медленно в течение 3-5 мин (1-2 г в течение 10-15 мин). При разовой дозе, превышающей 2 г, препарат вводят в/в капельно. Для этого разовую дозу препарата (2-4 г) растворяют в 7.5-15 мл воды для инъекций, затем полученный раствор добавляют к 125-250 мл изотонического раствора хлорида натрия или 5-10% раствора глюкозы и вводят со скоростью 60-80 кап./мин. При в/в капельном введении детям в качестве растворителя используют 5-10% раствор глюкозы (30-50 мл в зависимости от возраста).
Растворы используют сразу после приготовления.
Аллергические реакции: кожная сыпь, крапивница, отек Квинке, зуд, эксфолиативный дерматит, мультиформная эритема; в редких случаях - анафилактический шок.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, глоссит, стоматит, псевдомембранозный колит, кишечный дисбактериоз, повышение активности печеночных трансаминаз.
Со стороны системы кроветворения: анемия, лейкопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз.
Эффекты, обусловленные химиотерапевтическим действием: кандидоз полости рта, вагинальный кандидоз.
С осторожностью и на фоне одновременного применения десенсибилизирующих средств следует назначать препарат при бронхиальной астме, сенной лихорадке и других аллергических заболеваниях.
В процессе применения Ампициллина необходим систематический контроль функции почек, печени и картины периферической крови.
При печеночной недостаточности препарат следует применять только под контролем функции печени.
Пациентам с нарушениями функции почек требуется коррекция режима дозирования в зависимости от КК.
При применении препарата в высоких дозах у пациентов с почечной недостаточностью возможно токсическое действие на ЦНС.
При применении препарата для лечения сепсиса возможна реакция бактериолиза (реакция Яриша-Герксгеймера).
При появлении аллергических реакций на фоне применения Ампициллина препарат следует отменить и назначить десенсибилизирующую терапию.
У ослабленных пациентов при длительном применении препарата может развиться суперинфекция, вызванная устойчивыми к ампициллину микроорганизмами.
Для профилактики развития кандидоза одновременно с Ампициллином следует назначить нистатин или леворин, а также витамины группы В и С.
Пробенецид при одновременном применении с Ампициллином снижает канальцевую секрецию ампициллина, в результате чего повышается его концентрация в плазме крови и возрастает риск токсического действия.
При одновременном применении Ампициллина с аллопуринолом повышается вероятность появления кожной сыпи.
При одновременном применении с Ампициллином снижается эффективность эстрогеносодержащих пероральных контрацептивов.
При одновременном применении с Ампициллином увеличивается эффективность антикоагулянтов и антибиотиков-аминогликозидов.
Проявляется токсическим действием на ЦНС (особенно у больных с почечной недостаточностью).
Лечение: симптоматическое.
Хранить в сухом, защищенном от света месте; при температуре от 15° до 25°C
2 года.
АМПІЦИЛІН
AMPICILLIN
Порошок для приготування розчину для внутрішньом'язового введення
1 фл. містить ампіцилін (у формі натрієвої солі) 1 г
10 флаконів.
Ампіцилін активний відносно більшості грампозитивних і грамнегативних (кишкова паличка, палички фрідлендера і Пфейффера. шигели, сальмонели, протей) мікроорганізмів. Препарат руйнується пеніциліназою і тому не діє на пеніциліназоутворюючі штами мікробів. Абсорбція після прийому всередину - швидка, висока біодоступність - 40%; ТСмах при пероральному прийомі 500 мг - 2 год, Смах - 3-4 нг/мл Зв'язок з білками плазми -20%. Рівномірно розподіляється в органах і тканинах організму, виявляється у терапевтичних концентраціях у плевральній, перитонеальній, амніотичній та синовіальній рідинах, лікворі, вмісті пухирів, сечі (високі концентрації), слизовій оболонці кишечнику, кістках, жовчному міхурі, легенях, тканинах жіночих статевих органів, жовчі, у бронхіальному секреті (у гнійному бронхіальному секреті накопичення слабке), придаткових пазухах носа, рідині середнього вуха, слині, тканинах плода. Погано проникає через ГЕБ (проникність збільшується при запаленні). Виводиться переважно нирками (70-80%), причому в сечі утворюються високі концентрації незміненого антибіотика; частково з жовчю, у матерів, що годують - з молоком. Не кумулює. Видаляється при гемодіалізі.
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до ампіциліну мікроорганізмами, в т. ч.:
- інфекції дихальних шляхів (у т.ч. бронхіт, пневмонія, абсцес легені);
- інфекції ЛОР-органів (у т. ч. тонзиліт);
- інфекції жовчних шляхів (у т.ч. холецистит, холангіт);
- інфекції сечовивідних шляхів (у т. ч. пієліт, пієлонефрит, цистит);
- інфекції ШЛУНКОВО-кишкового тракту (у т. ч. сальмонеллоносительство);
- гінекологічні інфекції;
- інфекції шкіри і м'яких тканин;
- перитоніт;
- сепсис, септичний ендокардит;
- менінгіт;
- ревматизм;
- рожа;
- скарлатина;
- гонорея.
Застосування Ампіциліну протипоказано при підвищеній чутливості до препаратів групи пеніциліну та інших беталактамних антибіотиків.
Можливе застосування препарату при вагітності за показаннями у тих випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Ампіцилін виділяється з грудним молоком у низьких концентраціях. При необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від тяжкості перебігу, локалізації інфекції і чутливості збудника.
Дітям препарат призначають у добовій дозі 50-100 мг/кг, дітям з масою тіла до 20 кг - 12.5-25 мг/кг.
Добову дозу ділять на 4 прийоми. Тривалість лікування залежить від тяжкості інфекції та ефективності лікування.
Таблетки приймають внутрішньо незалежно від прийому їжі.
Для приготування суспензії у флаконі з порошком додають 62 мл дистильованої води. Дозують готову суспензію спеціальною ложкою, має 2 мітки: нижня відповідає 2.5 мл (125 мг), верхня - 5 мл (250 мг). Суспензію слід запивати водою.
При парентеральному введенні (в/м, в/в струминно або в/в крапельно) разова доза для дорослих становить 250-500 мг, добова доза - 1-3 г; при тяжких інфекціях добова доза може бути збільшена до 10 г і більше.
Новонародженим дітям препарат призначають у добовій дозі 100 мг/кг, дітям інших вікових груп - 50 мг/кг При тяжкому перебігу інфекції зазначені дози можуть бути подвоєні.
Добову дозу ділять на 4-6 введень з інтервалом 4-6 ч. Тривалість в/м введення - 7-14 днів. Тривалість в/в застосування 5-7 днів, з наступним переходом (при необхідності) на в/м введення.
Розчин для в/м введення готують, додаючи до вмісту флакона 2 мл води для ін'єкцій.
Для в/в струминного введення разову дозу препарату (не більше 2 г) розчиняють у 5-10 мл води для ін'єкцій або ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять повільно протягом 3-5 хв (1-2 г протягом 10-15 хв). При разовій дозі, що перевищує 2 г, препарат вводять в/в крапельно. Для цього разову дозу препарату (2-4 г) розчиняють у 7.5-15 мл води для ін'єкцій, потім отриманий розчин додають до 125-250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5-10% розчину глюкози і вводять зі швидкістю 60-80 кап/хв При в/в краплинному введенні дітям як розчинник використовують 5-10% розчин глюкози (30-50 мл залежно від віку).
Розчини використовують відразу після приготування.
Алергічні реакції: шкірний висип, кропив'янка, набряк Квінке, свербіж, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема; в окремих випадках - анафілактичний шок.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, глосит, стоматит, псевдомембранозний коліт, кишковий дисбактеріоз, підвищення активності печінкових трансаміназ.
З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
Ефекти, обумовлені хіміотерапевтичною дією: кандидоз порожнини рота, вагінальний кандидоз.
З обережністю і на тлі одночасного застосування десенсибілізуючих засобів слід призначати препарат при бронхіальній астмі, сінній гарячці та інших алергічних захворюваннях.
У процесі застосування Ампіциліну необхідний систематичний контроль функції нирок, печінки і картини периферичної крові.
При печінковій недостатності препарат слід застосовувати тільки під контролем функції печінки.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування залежно від КК.
При застосуванні препарату в високих дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю можлива токсична дія на ЦНС.
При застосуванні препарату для лікування сепсису можлива реакція бактеріолізу (реакція Яриша-Герксгеймера).
При появі алергічних реакцій на тлі застосування Ампіциліну препарат слід відмінити і призначити десенсибілізуючу терапію.
У ослаблених пацієнтів при тривалому застосуванні препарату може розвинутися суперінфекція, спричинена стійкими до ампіциліну мікроорганізмами.
Для профілактики розвитку кандидозу одночасно з Ампіциліном слід призначити ністатин або леворин, а також вітаміни групи В і С.
Пробенецид при одночасному застосуванні з Ампіциліном знижує канальцеву секрецію ампіциліну, внаслідок чого підвищується його концентрація в плазмі крові зростає ризик токсичної дії.
При одночасному застосуванні Ампіциліну з алопуринолом підвищується вірогідність появи шкірного висипу.
При одночасному застосуванні з Ампіциліном знижується ефективність эстрогеносодержащих пероральних контрацептивів.
При одночасному застосуванні з Ампіциліном збільшується ефективність антикоагулянтів та антибіотиків-аміноглікозидів.
Проявляється токсичною дією на ЦНС (особливо у хворих з нирковою недостатністю).
Лікування: симптоматичне.
Зберігати в сухому, захищеному від світла місці; при температурі від 15° до 25°C
2 роки.