Купить Амитриптилин таб. 25мг №50
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Амитриптилин
Amitriptyline
Таблетки
1 таблетка содержит: амитриптилина гидрохлорид 25 мг.
50 шт.
Амитриптилин оказывает тимолептическое, антидепрессивное, анксиолитическое, седативное действие.
Депрессии любой этиологии, смешанные эмоциональные расстройства, нарушения поведения, фобические расстройства. Психогенная анорексия, булимический невроз, детский энурез (за исключением детей с гипотоническим мочевым пузырем), сильные боли неврогенного характера, профилактика мигрени.
Сердечная недостаточность в стадии декомпенсации, острый и восстановительный период инфаркта миокарда, нарушение проводимости сердечной мышцы, выраженная артериальная гипертензия. Острые заболевания печени и почек. Язвенная болезнь желудка и 12-перстной кишки. Гипертрофия простаты. Гиперчувствительность, атония мочевого пузыря, паралитическая непроходимость кишечника, пилоростеноз. Применение ингибиторов МАО в предшествующие 2 нед, беременность, кормление грудью, детский возраст до 6 лет.
Противопоказано при беременности. На время лечения следует прекратить грудное вскармливание.
Амитриптилин принимают внутрь, не разжевывая, во время или после еды, взрослым в начальной дозе — по 50-75 мг в 2—3 приема. Максимальные дозы для амбулаторного лечения — до 150 мг/сут, в стационаре — до 300 мг/сут, у пожилых больных — до 100 мг/сут. Детям, как антидепрессант: от 6 до 12 лет — 10—30 мг или 1—5 мг/кг/сут дробно, в подростковом возрасте — по 10 мг 3 раза в сутки (при необходимости до 100 мг в сутки); для лечения ночного энуреза детям старше 6 лет — 12,5—25 мг на ночь (доза не должна превышать 2,5 мг/кг массы тела).
В основном связанные с холинолитическим действием препарата, нарушение аккомодации, повышение внутриглазного давления, сухость во рту, задержка стула, непроходимость кишечника, задержка мочеиспускания, повышение температуры тела, сонливость. Все эти явления обычно проходят после адаптации к препарату или снижения доз.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, аритмии, ортостатическая артериальная гипотония.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, анорексия, стоматит, нарушения вкуса, ощущение дискомфорта в эпигастрии, редко нарушения функции печени.
Со стороны эндокринной системы: гинекомастия, галакторея, изменение секреции АДГ, снижение либидо, потенции.
Прочие: агранулоцитоз и другие изменения крови, кожная сыпь, выпадение волос, увеличение лимфатических узлов, повышение массы тела при длительном применении.
Амитриптилин в дозах выше 150 мг/сут снижает порог судорожной активности, поэтому следует учитывать риск возникновения судорожных припадков у больных с таковыми в анамнезе, и у той категории больных, которые предрасположены к этому из-за возраста или травм.
Лечение амитриптилином в пожилом возрасте должно проходить под тщательным соматическим контролем и с применением минимальных доз препарата, повышая их постепенно, во избежании развития делириозных расстройств, гипомании и других осложнений.
Пациенты с депрессивной фазой МДП, могут перейти в маниакальную стадию. Антихолинергические эффекты: нечеткость зрения, паралич аккомодации, мидриаз, повышение внутриглазного давления (только у лиц с локальным анатомическим предрасположением - узким углом передней камеры), тахикардия, сухость во рту, спутанность сознания, делирий или галлюцинации, запоры, паралитическая кишечная непроходимость, затруднение мочеиспускания, снижение потоотделения. Со стороны нервной системы: сонливость, астения, обморочные состояния, беспокойство, дезориентация, галлюцинации (особенно у пациентов пожилого возраста и у пациентов с болезнью Паркинсона), тревожность, возбуждение, двигательное беспокойство, маниакальное состояние, гипоманиакальное состояние, агрессивность, нарушение памяти, деперсонализация, усиление депрессии, снижение способности к концентрации внимания, бессонница, "кошмарные" сновидения, зевота, астения; активация симптомов психоза; головная боль, миоклонус; дизартрия, тремор мелких мышц, особенно рук, кистей, головы и языка, периферическая невропатия (парестезии), миастения, миоклонус; атаксия, экстрапирамидный синдром, учащение и усиление эпилептических припадков; изменения на ЭЭГ. Со стороны ССС: тахикардия, сердцебиение, головокружение, ортостатическая гипотензия, неспецифические изменения на ЭКГ, (интервала S-T или зубца Т) у пациентов, не страдающих заболеваниями сердца; аритмия, лабильность АД (снижение или повышение АД), нарушение внутрижелудочковой проводимости (расширение комплекса QRS, изменения интервала P-Q, блокада ножек пучка Гиса). Со стороны пищеварительной системы: тошнота, редко - гепатит (включая нарушение функции печени и холестатическую желтуху), изжога, рвота, изменение вкуса, диарея, потемнение языка.
Со стороны эндокринной системы: увеличение в размерах (отек) тестикул, гинекомастия; увеличение размеров молочных желез, галакторея; снижение или повышение либидо, снижение потенции, гипо- или гипергликемия, гипонатриемия (снижение выработки вазопрессина), синдром неадекватной секреции АДГ.
Со стороны органов кроветворения: агранулоцитоз, лейкопения, тромбоцитопения, пурпура. эозинофилия.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд кожи, крапивница, фотосенсибилизация, отечность лица и языка.
Прочие: выпадение волос, шум в ушах, отеки, гиперпирексия, увеличение лимфатических узлов, задержка мочи, поллакиурия, гипопротеинемия.
Симптомы отмены: при внезапной отмене после длительного лечения - тошнота, рвота, диарея, головная боль, недомогание, нарушения сна, необычные сновидения, необычное возбуждение; при постепенной отмене после длительного лечения - раздражительность, двигательное беспокойство. нарушения сна. необычные сновидения.
Связь с приемом препарата не установлена: волчаночноподобный синдром (мигрирующий артрит, появление антинуклеарных антител и положительный ревматоидный фактор), нарушение функции печени, агевзия, гастралгия, увеличение аппетита и массы тела или снижение аппетита и массы тела, стоматит.
Перед началом лечения необходим контроль АД (у пациентов с пониженным или лабильным АД оно может снижаться еще в большей степени); в период лечения - контроль периферической крови (в отдельных случаях может развиваться агранулоцитоз, в связи с чем рекомендуется следить за картиной крови, особенно при повышении температуры тела, развитии гриппоподобных симптомов и ангины), при длительной терапии - контроль функций ССС и печени. У пожилых и пациентов с заболеваниями ССС показан контроль за ЧСС, АД, ЭКГ. На ЭКГ возможно появление клинически незначимых изменений (сглаживание зубца Т, депрессия сегмента S-T, расширение комплекса QRS). Необходима осторожность при резком переходе в вертикальное положение из положения "лежа" или "сидя".
В период лечения следует исключить употребление этанола.
При внезапном прекращении приема после длительного лечения возможно развитие синдрома "отмены".
Выраженным депрессиям свойствен риск суицидальных действий, который может сохраняться вплоть до достижения существенной ремиссии. В связи с этим в начале лечения может быть показана комбинация с ЛС из группы бензодиазепинов или нейролептическими ЛС и постоянный врачебный контроль (поручать доверенным лицам хранение и выдачу ЛС). В сочетании с электросудорожной терапией назначается только при условии тщательного медицинского наблюдения. (Перед проведением общей или местной анестезии следует предупреждать анестезиолога о том, что пациент принимает амитриптилин.)
Вследствие антихолинергического действия возможно снижение слезоотделения и относительное увеличение количества слизи в составе слезной жидкости, что может привести к повреждению эпителия роговицы у пациентов, пользующихся контактными линзами. При длительном применении наблюдается увеличение частоты возникновения кариеса зубов. Может быть повышена потребность в рибофлавине.
Амитриптилин потенцирует угнетение ЦНС следующими препаратами: нейролептиками, седативными и снотворными средствами, противосудорожными препаратами, центральными и наркотическими анальгетиками, средствами для общей анестезии, алкоголем.
При совместном применении амитриптилина с нейролептиками, и/или антихолинергическими препаратами может возникнуть фебрильная температурная реакция, паралитическая кишечная непроходимость.
Амитриптилин потенцирует гипертензивные эффекты катехоламинов, но ингибирует эффекты препаратов воздействующих на высвобождение норадреналина. Амитриптилин может снижать антигипертензивное действие симпатолитиков (октадина, гуанетидина и препаратов со сходным механизмом действия). При одновременном приёме амитриптилина и циметидина возможно повышение концентрации в плазме амитриптилина.
Одновременный приём амитриптилина с ингибиторами МАО может привести к летальному исходу. Перерыв в лечении между приёмом ингибиторов МАО и трициклическими антидепрессантами должен составлять не менее 14 дней!
Пимозид и пробукол могут усиливать аритмии сердца, что проявляется в удлинении интервала Р-Т на ЭКГ.
Усиливает действие на ССС эпинефрина, норэпинефрина, изопренатина, эфедрина и фенилэфрина (в т.ч. и тогда, когда эти ЛС входят в состав местных анестетиков) и повышает риск развития нарушений сердечного ритма, тахикардии, тяжелой артериальной гипертензии. Парентеральное применение возможно только в условиях стационара, под наблюдением врача, с соблюдением постельного режима в первые дни терапии.
Необходима осторожность при резком переходе в вертикальное положение из положения "лежа" или "сидя".
В период лечения следует исключить употребление этанола.
Назначают не ранее чем через 14 дней после отмены ингибиторов МАО. начиная с малых доз. При внезапном прекращении приема после длительного лечения возможно развитие синдрома "отмены".
Амитриптилин в дозах выше 150 мг/сут снижает порог судорожной активности (следует учитывать риск возникновения эпилептических приступов у предрасположенных больных, а также при наличии др. предрасполагающих к возникновению судорожного синдрома факторов, например повреждениях головного мозга любой этиологии, одновременном использовании антипсихотических ЛС (нейролептиков), в период отказа от этанола или отмены ЛС, обладающих противосудорожными свойствами, например бензодиазепинов).
Выраженным депрессиям свойственен риск суицидальных действий, который может сохраняться вплоть до достижения существенной ремиссии. В связи с этим в начале лечения может быть показана комбинация с ЛС из группы бензодиазепинов или нейролептическими ЛС и постоянный врачебный контроль (поручать доверенным лицам хранение и выдачу ЛС). У пациентов с циклическими аффективными расстройствами в период депрессивной фазы на фоне терапии могут развиваться маниакальные или гипоманиакальные симптомы.
Сонливость, дезориентация, спутанность сознания, расширение зрачков, повышение температуры тела, одышка, дизартрия, возбуждение, галлюцинации, судорожные припадки, ригидность мышц, супор, кома, рвота, аритмия, гипотония, сердечная недостаточность, угнетение дыхания.
Меры помощи: прекращение терапии амитриптилином, промывание желудка, инфузия жидкости, введение физостигмина 1-3 мг каждые 1/2-2 часа в/м или в/в (детям введение физостигмина начинают с 0,5 мг, затем дозу повторяют с 5-минутным интервалом для определения минимальной эффективной дозы, но не больше 2 мг), физостигмин следует применять только у больных в коме, с угнетением дыхания, эпилептическими припадками, тяжелой гипотензией и выраженной сердечной аритмией; симптоматическая терапия, поддержание АД и водно-электролитного баланса. Показано мониторирование сердечно-сосудистой деятельности (ЭКГ) в течении 5 дней, т.к. рецидив может наступить через 48 часов и позже.
Хранить при температуре 15° -25°С , в недоступном для детей месте.
5 лет.
Амітриптилін
Amitriptyline
Таблетки
1 таблетка містить: амітриптиліну гідрохлорид 25 мг.
50 шт.
Амітриптилін має тимолептичну, антидепресивну, анксіолітичну, седативну дію.
Депресії будь-якої етіології, змішані емоційні розлади, порушення поведінки, фобічні розлади. Психогенна анорексія, булимический невроз, дитячий енурез (за винятком дітей з гіпотонічним сечовим міхуром), сильні болі неврогенного характеру, профілактика мігрені.
Серцева недостатність в стадії декомпенсації, гострий і відновний період інфаркту міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, виражена артеріальна гіпертензія. Гострі захворювання печінки і нирок. Виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки. Гіпертрофія простати. Гіперчутливість, атонія сечового міхура, паралітична непрохідність кишечнику, пілоростеноз. Застосування інгібіторів МАО в попередні 2 тижні, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 6 років.
Протипоказано при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.
Амітриптилін приймають внутрішньо, не розжовуючи, під час або після їжі, дорослим у початковій дозі - по 50-75 мг у 2-3 прийоми. Максимальні дози для амбулаторного лікування - до 150 мг/добу, в стаціонарі - до 300 мг/добу, у літніх хворих - до 100 мг/добу. Дітям, як антидепресант: від 6 до 12 років - 10-30 мг або 1-5 мг/кг/добу дрібно, у підлітковому віці - по 10 мг 3 рази на добу (при необхідності до 100 мг на добу); для лікування нічного енурезу у дітей старше 6 років - 12,5-25 мг на ніч (доза не повинна перевищувати 2,5 мг/кг маси тіла).
В основному пов'язані з холінолітичною дією препарату, порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість у роті, затримка стільця, непрохідність кишечнику, затримка сечовипускання, підвищення температури тіла, сонливість. Всі ці явища зазвичай проходять після адаптації до препарату або зниження доз.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмії, ортостатична артеріальна гіпотонія.
З боку ШКТ: нудота, блювання, анорексія, стоматит, порушення смаку, відчуття дискомфорту в епігастрії, рідко порушення функції печінки.
З боку ендокринної системи: гінекомастія, галакторея, зміна секреції АДГ, зниження лібідо, потенції.
Інші: агранулоцитоз та інші зміни крові, шкірні висипання, випадання волосся, збільшення лімфатичних вузлів, підвищення маси тіла при тривалому застосуванні.
Амітриптилін в дозах понад 150 мг/добу знижує поріг судомної активності, тому слід враховувати ризик виникнення судомних нападів у хворих з такими в анамнезі, та у тієї категорії хворих, які схильні до цього з-за віку або травм.
Лікування амітриптиліном в літньому віці повинно проходити під ретельним соматичним контролем і з застосуванням мінімальних доз препарату, підвищуючи їх поступово, для запобігання розвитку деліріозних розладів, гипомании та інших ускладнень.
Пацієнти з депресивної фази МДП, можуть перейти в маніакальну фазу. Антихолінергічні ефекти: нечіткість зору, параліч акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску (тільки в осіб з локальним анатомічним предрасположением - вузьким кутом передньої камери), тахікардія, сухість у роті, сплутаність свідомості, делірій або галюцинації, запори, паралітична кишкова непрохідність, утруднення сечовипускання, зниження потовиділення. З боку нервової системи: сонливість, астенія, непритомні стани, неспокій, дезорієнтація, галюцинації (особливо у пацієнтів літнього віку і у пацієнтів з хворобою Паркінсона), тривожність, збудження, рухове занепокоєння, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан, агресивність, порушення пам'яті, деперсоналізація, посилення депресії, зниження здатності до концентрації уваги, безсоння, "кошмарні" сновидіння, позіхання, астенія; активація симптомів психозу; головний біль, міоклонус; дизартрія, тремор дрібних м'язів, особливо рук, кистей, голови і мови, периферична невропатія (парестезії), міастенія, міоклонус; атаксія, екстрапірамідний синдром, почастішання і посилення епілептичних припадків; зміни на ЕЕГ. З боку ССС: тахікардія, серцебиття, запаморочення, ортостатична гіпотензія, неспецифічні зміни на ЕКГ, (інтервалу S-T або зубця Т) у пацієнтів, які не страждають захворюваннями серця; аритмія, лабільність АТ (зниження або підвищення артеріального тиску), порушення внутрішньошлуночкової провідності (розширення комплексу QRS, зміни інтервалу P-Q, блокада ніжок пучка Гіса). З боку травної системи: нудота, рідко - гепатит (включаючи порушення функції печінки та холестатичну жовтяницю), печія, блювання, зміна смаку, діарея, потемніння язика.
З боку ендокринної системи: збільшення в розмірах (набряк) тестикул, гінекомастія; збільшення розмірів молочних залоз, галакторея; зниження або підвищення лібідо, зниження потенції, гіпо - або гіперглікемія, гіпонатріємія (зниження вироблення вазопресину), синдром неадекватної секреції АДГ.
З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, пурпура. еозинофілія.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, фотосенсибілізація, набряк обличчя та язика.
Інші: випадання волосся, шум у вухах, набряки, гіперпірексія, збільшення лімфатичних вузлів, затримка сечі, полакіурія, гіпопротеїнемія.
Симптоми відміни: при раптовій відміні після тривалого лікування - нудота, блювання, діарея, головний біль, нездужання, порушення сну, незвичайні сновидіння, незвичайне збудження; при поступовому скасуванню після тривалого лікування - дратівливість, рухове занепокоєння. порушення сну. незвичайні сновидіння.
Зв'язок з прийомом препарату не встановлено: вовчакоподібний синдром (мігруючий артрит, поява антинуклеарних антитіл і позитивний ревматоїдний фактор), порушення функції печінки, агевзія, гастралгія, збільшення апетиту і маси тіла, зниження апетиту і маси тіла, стоматит.
Перед початком лікування необхідний контроль артеріального тиску (у пацієнтів зі зниженим або лабильным ПЕКЛО воно може знижуватися ще більшою мірою); в період лікування - контроль периферичної крові (в окремих випадках може розвиватись агранулоцитоз, у зв'язку з чим рекомендується стежити за картиною крові, особливо при підвищенні температури тіла, розвитку грипоподібних симптомів і ангіни), при тривалій терапії - контроль функцій ССС і печінки. У літніх і пацієнтів із захворюваннями ССС показаний контроль за ЧСС, АТ, ЕКГ. На ЕКГ можлива поява клінічно незначних змін (згладжування зубця Т, депресія сегмента S-T, розширення комплексу QRS). Необхідна обережність при різкому переході у вертикальне положення з положення "лежачи" або "сидячи".
У період лікування слід виключити вживання етанолу.
При раптовому припиненні прийому після тривалого лікування можливий розвиток синдрому "відміни".
Вираженим депресій властивий ризик суїцидальних дій, який може зберігатися аж до досягнення істотної ремісії. У зв'язку з цим на початку лікування може бути показана комбінація з ЛЗ з групи бензодіазепінів або з нейролептичними ЛЗ і постійний лікарський контроль (доручати довіреним особам зберігання і видачу ЛЗ). У поєднанні з електросудомної терапії призначається тільки за умови ретельного медичного спостереження. (Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає амітриптилін.)
Внаслідок антихолінергічної дії можливе зниження сльозовиділення і відносне збільшення кількості слизу у складі слізної рідини, що може призвести до ушкодження епітелію рогівки у пацієнтів, які користуються контактними лінзами. При тривалому застосуванні спостерігається збільшення частоти виникнення карієсу зубів. Може бути підвищена потреба в рибофлавіні.
Амітриптилін потенціює пригнічення ЦНС наступними препаратами: нейролептиками, седативними та снодійними засобами, протисудомними препаратами, центральними і наркотичними анальгетиками, засобами для загальної анестезії, алкоголем.
При одночасному застосуванні амітриптиліну з нейролептиками, та/або антихолінергічними препаратами може виникнути фебрильна температурна реакція, паралітична кишкова непрохідність.
Амітриптилін потенціює гіпертензивні ефекти катехоламінів, але інгібує ефекти препаратів впливають на вивільнення норадреналіну. Амітриптилін може знижувати антигіпертензивну дію симпатолітиків (октадина, гуанетидину та препаратів з подібним механізмом дії). При одночасному застосуванні амітриптиліну та циметидину можливе підвищення концентрації в плазмі амітриптиліну.
Одночасний прийом амітриптиліну з інгібіторами МАО може призвести до летального результату. Перерва в лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і трициклічними антидепресантами повинен становити не менше 14 днів!
Пімозид і пробукол можуть посилювати аритмії серця, що проявляється в подовженні інтервалу Р-Т на ЕКГ.
Посилює дію на ССС епінефрину, норепінефрину, изопренатина, ефедрину та фенілефрину (у т. ч. і тоді, коли ці ЛЗ входять до складу місцевих анестетиків) і підвищує ризик розвитку порушень серцевого ритму, тахікардії, тяжкої артеріальної гіпертензії. Парентеральне застосування можливе тільки в умовах стаціонару, під наглядом лікаря, з дотриманням постільного режиму в перші дні терапії.
Необхідна обережність при різкому переході у вертикальне положення з положення "лежачи" або "сидячи".
У період лікування слід виключити вживання етанолу.
Призначають не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО. починаючи з малих доз. При раптовому припиненні прийому після тривалого лікування можливий розвиток синдрому "відміни".
Амітриптилін в дозах понад 150 мг/добу знижує поріг судомної активності (слід враховувати ризик виникнення епілептичних нападів у схильних хворих, а також при наявності інших спричиняють виникнення судомного синдрому факторів, наприклад при ушкодженнях головного мозку будь-якої етіології, одночасному застосуванні антипсихотичних ЛС (нейролептиків), у період відмови від етанолу або відміни ЛЗ, що володіють протисудомними властивостями, наприклад бензодіазепінів).
Вираженим депресій властивий ризик суїцидальних дій, який може зберігатися аж до досягнення істотної ремісії. У зв'язку з цим на початку лікування може бути показана комбінація з ЛЗ з групи бензодіазепінів або з нейролептичними ЛЗ і постійний лікарський контроль (доручати довіреним особам зберігання і видачу ЛЗ). У пацієнтів із циклічними афективними розладами в період депресивної фази на тлі терапії можуть розвиватися маніакальні або гипоманіакальні симптоми.
Сонливість, дезорієнтація, сплутаність свідомості, розширення зіниць, підвищення температури тіла, задишка, дизартрія, збудження, галюцинації, судомні напади, ригідність м'язів, супор, кома, блювання, аритмія, гіпотонія, серцева недостатність, пригнічення дихання.
Заходи допомоги: припинення терапії амітриптиліном, промивання шлунка, інфузія рідини, введення физостигмина 1-3 мг кожні 1/2-2 години в/м або в/в (дітям введення физостигмина починають з 0,5 мг, потім дозу повторюють з 5-хвилинним інтервалом для визначення мінімальної ефективної дози, але не більше 2 мг), фізостигмін слід застосовувати тільки у хворих в комі, з пригніченням дихання, епілептичними припадками, тяжкою гіпотензією і вираженою серцевою аритмією; симптоматична терапія, підтримання артеріального тиску і водно-електролітного балансу. Показано моніторування серцево-судинної діяльності (ЕКГ) протягом 5 днів, т. к. рецидив може настати через 48 годин і пізніше.
Зберігати при температурі 15° -25°С , у недоступному для дітей місці.
5 років.