Купить Амитриптилин-словакофарма таблетки 25 мг, 50 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Амитриптилин-Словакофарма
Таблетки, покрытые оболочкой
1 таблетка содержит амитриптилина гидрохлорид (в пересчете на амитриптилин) 25 мг
50 шт.
Амитриптилин - трициклический антидепрессант из группы неизбирательных ингибиторов нейронального захвата моноаминов. Обладает выраженным тимоаналептическим и седативным действием.
Механизм антидепрессивного действия амитриптилина связан с угнетением обратного нейронального захвата катехоламинов (норадреналина, дофамина) и серотонина в ЦНС.
Амитриптилин является антагонистом мускариновых холинергических рецепторов в ЦНС и на периферии, обладает периферическими антигистаминовыми (Н1) и антиадренергическими свойствами. Также вызывает антиневралгическое (центральное анальгетическое), противоязвенное и антибулемическое действие, эффективен при ночном недержании мочи.
Антидепрессивное действие развивается в течение 2-4 нед. после начала применения.
- Депрессии любой этиологии. Особенно эффективен при тревожно-депрессивных состояниях, в силу выраженности седативного эффекта. Не вызывает обострения продуктивной симптоматики (бреда, галлюцинаций) в отличие от антидепрессантов со стимулирующим действием.
- Неврогенные боли хронического характера.
- Смешанные эмоциональные расстройства и нарушения в поведении, фобические расстройства.
- Детский энурез (за исключением детей с гипотоническим мочевым пузырем).
- Психогенная анорексия, булимический невроз.
- Сердечная недостаточность в стадии декомпенсации.
- Острый и восстановительный период инфаркта миокарда.
- Нарушения проводимости сердечной мышцы.
- Выраженная артериальная гипертензия.
- Острые заболевания печени и почек, с выраженным нарушением функций.
- Заболевания крови.
- Язвенная болезнь желудка и 12-ти перстной кишки в стадии обострения.
- Гипертрофия предстательной железы.
- Атония мочевого пузыря.
- Пилоростеноз, паралитическая непроходимость кишечника.
- Одновременное лечение ингибиторами МАО (см. Взаимодействие).
- Беременность, период грудного вскармливания.
- Дети до 6 лет(для приема внутрь),
- Повышенная чувствительность к амитриптилину.
Амитриптилин следует с осторожностью применять у лиц страдающих алкоголизмом, при бронхиальной астме, маниакально-депрессивном психозе (МДП) и эпилепсии (см. Особые указания), при угнетении костно-мозгового кроветворения, гипертиреозе, стенокардии и сердечной недостаточности, закрытоугольной глаукоме, внутриглазной гипертензии, шизофрении (хотя при его приеме обычно не происходит обострения продуктивной симптоматики).
Назначают внутрь (во время или после еды). Начальная суточная доза при приеме внутрь составляет 50-75 мг (25 мг в 2-3 приема), затем дозу постепенно увеличивают на 25-50 мг, до получения желаемого антидепрессивного эффекта. Оптимальная суточная терапевтическая доза составляет 150-200 мг (максимальная часть дозы принимается на ночь).
При тяжелых депрессиях, резистентных к терапии, дозу увеличивают до 300 мг и более, до максимально переносимой дозы (максимальная доза для амбулаторных больных 150 мг/сут). В этих случаях лечение целесообразно начинать с внутримышечного или внутривенного введения препарата, применяя при этом более высокие начальные дозы, ускоряя наращивание дозировок под контролем за соматическим состоянием. После получения стойкого антидепрессивного эффекта через 2-4 недели дозы постепенно и медленно снижают до 50-100 мг/сут и продолжают терапию не менее 3 мес. В случае появления признаков депрессии при снижении доз необходимо вернуться к прежней дозе.
Если состояние больного не улучшается в течение 3-4 недель лечения, то дальнейшая терапия нецелесообразна.
В основном связанные с холиноблокирующим действием препарата: парез аккомодации. Нечеткость зрения, повышение внутриглазного давления, сухость во рту, запор, кишечная непроходимость, задержка мочеиспускания, повышение температуры тела. Все эти явления обычно проходят после адаптации к препарату или снижения доз.
Со стороны ЦНС: головная боль, атаксия, повышенная утомляемость, слабость, раздражительность, головокружение, шум в ушах, сонливость или бессонница, нарушение концентрации внимания, кошмарные сновидения, дизартрия, спутанность сознания, галлюцинации, двигательное возбуждение, дезориентация, тремор, парестезии, периферическая невропатия, изменения на ЭЭГ. Редко-экстрапирамидные расстройства, судороги, тревога.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, аритмия, нарушение проводимости, лабильность артериального давления, расширение комплекса QRS на ЭКГ (нарушение внутрижелудочковой проводимости), симптомы сердечной недостаточности, обморок.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, изжога, анорексия, стоматит, нарушения вкуса, потемнение языка, ощущение дискомфорта в эпигастрии, гастралгия, повышение активности "печеночных " трансаминаз, редко холестатическая желтуха, диарея.
Со стороны эндокринной системы: увеличение размеров грудных желез у мужчин и у женщин, галакторея, изменение секреции антидиуретического гормона (АДГ), изменение либидо, потенции. Редко- гипо- или гипергликемия, глюкозурия, нарушение толерантности к глюкозе, отек яичек. Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, фотосенсибилизация, ангионевротический отек, крапивница.
Прочие: агранулоцитоз, лейкопения, эозинофилия, тромбоцитопения, пурпура и другие изменения крови, выпадение волос, увеличение лимфатических узлов, повышение массы тела при длительном применении, потливость, поллакиурия. При длительном лечении, особенно в высоких дозах, при резком прекращении лечения, возможно развитие синдрома отмены: головная боль, тошнота, рвота, диарея, а также раздражительность, нарушение сна с яркими, необычными сновидениями, повышенная возбудимость.
Амитриптилин в дозах выше 150 мг/сут снижает порог судорожной активности, поэтому следует учитывать возможность возникновения судорожных припадков у больных с таковыми в анамнезе, и у той категории больных, которые предрасположены к этому из-за возраста или травм. Лечение амитриптилином в пожилом возрасте должно проходить под тщательным контролем и, с применением минимальных доз препарата, повышая их постепенно, во избежание развития делириозных расстройств, гипомании и других осложнений. Пациенты с депрессивной фазой МДП, могут перейти в маниакальную стадию. Во время приема амитриптилина запрещается вождение транспортных средст, обслуживание механизмов и других видов работ, требующих повышенной концентрации внимания, а также прием алкоголя.
Амитриптилин усиливает угнетающее действие на ЦНС следующих препаратов: нейролептиков, седативных и снотворных средств, противосудорожных препаратов, анальгетиков, средств для наркоза, алкоголя; проявляет синергизм при взаимодействии с другими антидепрессантами. При совместном применении амитриптилина с нейролептиками, и/или антихолинергическими препаратами может возникнуть фебрильная температурная реакция, паралитическая кишечная непроходимость. Амитриптилин потенцирует гипертензивные эффекты катехоламинов и других адреностимуляторов, что повышает риск развития нарушений сердечного ритма, тахикардии, тяжелой артериальной гипертензии, но ингибирует эффекты препаратов воздействующих на высвобождение норадреналина. Амитриптилин может снижать антигипертензивное действие гуанетидина и препаратов со сходным механизмом действия, а также ослаблять эффект противосудорожных средств. При одновременном применении амитриптилина и антикоагулянтов - производных кумарина или индандиона возможно повышение антикоагулянтной активности последних. При одновременном приеме амитриптилина и циметидина возможно повышение концентрации в плазме амитриптилина с возможным развитием токсических эффектов. Индукторы микросомальных ферментов печени (барбитураты, карбамазепин) снижает плазменные концентрации амитриптилина. Амитриптилин усиливает действие противопаркинсонических средств, и других лекарственных средств, вызывающих экстрапирамидные реакции. Хинидин замедляет метаболизм амитриптилина. Совместное применение амитриптилина с дисульфирамом и другими ингибиторами ацетальдегиддегидрогеназы может спровоцировать делирий. Эстрогенсодержащие пероральные противозачаточные средства могут повышать биодоступность амитриптилина; пимозид и пробукол могут усиливать сердечные аритмии. Амитриптилин может усиливать депрессию, вызванную глюкокортикостероидами; совместное применение с лекарственными средствами для лечения тиреотоксикоза повышается риск развития агранулоцитоза. Одновременный прием амитриптилина с ингибиторами МАО может привести к летальному исходу. Перерыв в лечении между приемом ингибиторов МАО и трициклическими антидепрессантами должен составлять не менее 14 дней!
Симптомы: сонливость, дезориентация, спутанность сознания, расширение зрачков, повышение температуры тела, одышка, дизартрия, возбуждение, галлюцинации, судорожные припадки, ригидность мышц, супор, кома, рвота, аритмия, артериальная гипотензия, сердечная недостаточность, угнетение дыхания.
Лечение: прекращение терапии амитриптилином, промывание желудка, инфузия жидкости, симптоматическая терапия, поддержание АД и водно-электролитного баланса. Показано мониторирование сердечно-сосудистой деятельности (ЭКГ) в течение 5 дней, т.к. рецидив может наступить через 48 часов и позже. Гемодиализ и форсированный диурез мало эффективны.
В сухом, защищенном от света, недоступном для детей месте, при температуре от 15 до 25оС.
Амітриптилін-Словакофарма
Таблетки, вкриті оболонкою
1 таблетка містить амітриптиліну гідрохлориду (у перерахуванні на амітриптилін) 25 мг
50 шт.
Амітриптилін - трициклічний антидепресант з групи невибіркових інгібіторів нейронального захоплення моноамінів. Володіє вираженим тимоаналептическим і седативною дією.
Механізм антидепресивної дії амітриптиліну пов'язаний з пригніченням зворотного нейронального захоплення катехоламінів (норадреналіну, дофаміну) і серотоніну в ЦНС.
Амітриптилін є антагоністом мускариновых холінергічних рецепторів у ЦНС та на периферії, має периферичними антигистаминовыми (Н1) і антиадренергическими властивостями. Також викликає антіневралгіческое (центральне анальгетичну), противиразкову та антибулемическое дію, ефективний при нічному нетриманні сечі.
Антидепресивна дія розвивається протягом 2-4 тижнів. після початку застосування.
- Депресії будь-якої етіології. Особливо ефективний при тривожно-депресивних станах, в силу виразності седативного ефекту. Не викликає загострення продуктивної симптоматики (марення, галюцинацій) на відміну від антидепресантів зі стимулюючою дією.
- Неврогенні болю хронічного характеру.
- Змішані емоційні розлади і порушення в поведінці, фобічні розлади.
- Дитячий енурез (за винятком дітей з гіпотонічним сечовим міхуром).
- Психогенна анорексія, булимический невроз.
- Серцева недостатність у стадії декомпенсації.
- Гострий і відновний період інфаркту міокарда.
- Порушення провідності серцевого м'яза.
- Виражена артеріальна гіпертензія.
- Гострі захворювання печінки та нирок, з вираженим порушенням функцій.
- Захворювання крові.
- Виразкова хвороба шлунка та 12-ти палої кишки в стадії загострення.
- Гіпертрофія передміхурової залози.
- Атонія сечового міхура.
- Пілоростеноз, паралітична непрохідність кишечнику.
- Одночасне лікування інгібіторами МАО (див. Взаємодія).
- Вагітність, період грудного вигодовування.
- Діти до 6 років(для прийому всередину),
- Підвищена чутливість до амітріптіліну.
Амітриптилін слід з обережністю застосовувати в осіб, що страждають алкоголізмом, при бронхіальній астмі, маніакально-депресивний психоз (МДП) та епілепсії (див. Особливі вказівки), при пригнічення кістково-мозкового кровотворення, гіпертиреозі, стенокардії та серцевої недостатності, закритокутовій глаукомі, внутрішньоочної гіпертензії, шизофренії (хоча при його прийомі зазвичай не відбувається загострення продуктивної симптоматики).
Призначають всередину (під час або після їжі). Початкова добова доза при прийомі внутрішньо становить 50-75 мг (25 мг у 2-3 прийоми), потім дозу поступово збільшують на 25-50 мг, до отримання бажаного антидепресивного ефекту. Оптимальна добова терапевтична доза становить 150-200 мг (максимальна частина дози приймається на ніч).
При важких депресіях, резистентних до терапії, дозу збільшують до 300 мг і більше, до максимально переносимої дози (максимальна доза для амбулаторних хворих 150 мг/добу). В цих випадках лікування доцільно починати з внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення препарату, застосовуючи при цьому більш високі початкові дози, прискорюючи нарощування доз під контролем за соматичним станом. Після отримання стійкого антидепресивного ефекту через 2-4 тижні дози поступово і повільно знижують до 50-100 мг/добу і продовжують терапію не менше 3 міс. У разі появи ознак депресії при зниженні доз необхідно повернутися до колишньої дозі.
Якщо стан хворого не покращується протягом 3-4 тижнів лікування, то подальша терапія недоцільна.
В основному пов'язані з холіноблокуючою дією препарату: парез акомодації. Нечіткість зору, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість у роті, запор, кишкова непрохідність, затримка сечовипускання, підвищення температури тіла. Всі ці явища зазвичай проходять після адаптації до препарату або зниження доз.
З боку ЦНС: головний біль, атаксія, підвищена стомлюваність, слабкість, дратівливість, запаморочення, шум у вухах, сонливість або безсоння, порушення концентрації уваги, кошмарні сновидіння, дизартрія, сплутаність свідомості, галюцинації, рухове збудження, дезорієнтація, тремор, парестезії, периферична невропатія, зміни на ЕЕГ. Рідко-екстрапірамідні розлади, судоми, тривога.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, порушення провідності, лабільність артеріального тиску, розширення комплексу QRS на ЕКГ (порушення внутрішньошлуночкової провідності), симптоми серцевої недостатності, непритомність.
З боку ШКТ: нудота, блювання, печія, анорексія, стоматит, порушення смаку, потемніння язика, відчуття дискомфорту в епігастрії, біль у шлунку, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, рідко-холестатична жовтяниця, діарея.
З боку ендокринної системи: збільшення розмірів грудних залоз у чоловіків і у жінок, галакторея, зміна секреції антидіуретичного гормону (АДГ), зміна лібідо, потенції. Рідко - гіпо - або гіперглікемія, глюкозурія, порушення толерантності до глюкози, набряк яєчок. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, кропив'янка.
Інші: агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, пурпура та інші зміни крові, випадання волосся, збільшення лімфатичних вузлів, підвищення маси тіла при тривалому застосуванні, пітливість, полакіурія. При тривалому лікуванні, особливо у високих дозах, при різкому припиненні лікування можливий розвиток синдрому відміни: головний біль, нудота, блювання, діарея, а також дратівливість, порушення сну з яскравими, незвичайними сновидіннями, підвищена збудливість.
Амітриптилін в дозах понад 150 мг/добу знижує поріг судомної активності, тому слід враховувати можливість виникнення судомних нападів у хворих з такими в анамнезі, та у тієї категорії хворих, які схильні до цього з-за віку або травм. Лікування амітриптиліном в літньому віці повинно проходити під ретельним контролем і з застосуванням мінімальних доз препарату, підвищуючи їх поступово, щоб уникнути розвитку деліріозних розладів, гипомании та інших ускладнень. Пацієнти з депресивної фази МДП, можуть перейти в маніакальну фазу. Під час прийому амітриптиліну забороняється водіння транспортних средст, обслуговування механізмів та інших видів робіт, що потребують підвищеної концентрації уваги, а також прийом алкоголю.
Амітриптилін посилює пригнічувальну дію на ЦНС таких препаратів: нейролептиків, седативних та снодійних засобів, протисудомних препаратів, анальгетиків, засобів для наркозу, алкоголю; виявляє синергізм при взаємодії з іншими антидепресантами. При одночасному застосуванні амітриптиліну з нейролептиками, та/або антихолінергічними препаратами може виникнути фебрильна температурна реакція, паралітична кишкова непрохідність. Амітриптилін потенціює гіпертензивні ефекти катехоламінів та інших адреностимуляторів, що підвищує ризик розвитку порушень серцевого ритму, тахікардії, тяжкої артеріальної гіпертензії, але інгібує ефекти препаратів впливають на вивільнення норадреналіну. Амітриптилін може знижувати антигіпертензивну дію гуанетидину та препаратів з подібним механізмом дії, а також послаблювати ефект протисудомних засобів. При одночасному застосуванні амітриптиліну і антикоагулянтів - похідних кумарину або індандіону можливе підвищення антикоагулянтної активності останніх. При одночасному застосуванні амітриптиліну та циметидину можливе підвищення концентрації в плазмі амітриптиліну з можливим розвитком токсичних ефектів. Індуктори мікросомальних ферментів печінки (барбітурати, карбамазепін) знижує плазмові концентрації амітриптиліну. Амітриптилін посилює дію протипаркінсонічних засобів, та інших лікарських засобів, що викликають екстрапірамідні реакції. Хінідин уповільнює метаболізм амітриптиліну. Спільне застосування амітриптиліну з дисульфірамом та іншими інгібіторами ацетальдегіддегідрогенази може спровокувати делірій. Естрогенвмісні пероральні протизаплідні засоби можуть підвищувати біодоступність амітриптиліну; пімозид і пробукол можуть посилювати серцеві аритмії. Амітриптилін може посилювати депресію, викликану глюкокортикостероїдами; спільне застосування з лікарськими засобами для лікування тиреотоксикозу підвищується ризик розвитку агранулоцитозу. Одночасний прийом амітриптиліну з інгібіторами МАО може призвести до летального результату. Перерва в лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і трициклічними антидепресантами повинен становити не менше 14 днів!
Симптоми: сонливість, дезорієнтація, сплутаність свідомості, розширення зіниць, підвищення температури тіла, задишка, дизартрія, збудження, галюцинації, судомні напади, ригідність м'язів, супор, кома, блювання, аритмія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, пригнічення дихання.
Лікування: припинення терапії амітриптиліном, промивання шлунка, інфузія рідини, симптоматична терапія, підтримання артеріального тиску і водно-електролітного балансу. Показано моніторування серцево-судинної діяльності (ЕКГ) протягом 5 днів, т. к. рецидив може настати через 48 годин і пізніше. Гемодіаліз і форсований діурез мало ефективні.
У сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці, при температурі від 15 до 25оС.