Купить Амикацин 1000мг пор. д/приг. р-ра д/вв/вм введ. фл. х10 б (r)

АМИКАЦИН

AMIKACIN

Порошок для приготовления раствора для в/в и в/м введения

1 флакон содержит амикацин (в форме сульфата) 1000 мг.

10 шт.

Амикацин - полусинтетический антибиотик широкого спектра действия из группы аминогликозидов, действует бактерицидно. Связываясь с 30S субъединицей рибосом, препятствует образованию комплекса транспортной и матричной РНК, блокирует синтез белка, а также разрушает цитоплазматические мембраны бактерий.

Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные грамотрицательными микроорганизмами (устойчивыми к гентамицину, сизомицину и канамицину) или ассоциациями грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов:

инфекции дыхательных путей (бронхит, пневмония, эмпиема плевры, абсцесс легких); сепсис; септический эндокардит; инфекции ЦНС (включая менингит); инфекции брюшной полости (в т.ч. перитонит); инфекции мочеполовых путей (пиелонефрит, цистит, уретрит); гнойные инфекции кожи и мягких тканей (в т.ч. инфицированные ожоги, инфицированные язвы и пролежни различного генеза); инфекции желчных путей; инфекции костей и суставов (в т.ч. остеомиелит); раневая инфекция; послеоперационные инфекции. неврит слухового нерва; тяжелая хроническая почечная недостаточность с азотемией и уремией; беременность; повышенная чувствительность к компонентам Амикацина; повышенная чувствительность к другим аминогликозидам в анамнезе.

Амикацин противопоказан при беременности. При наличии жизненных показаний препарат можно применять у кормящих женщин. Следует иметь в виду, что аминогликозиды выделяются с грудным молоком в небольших количествах. Они слабо всасываются из ЖКТ, и связанных с ними осложнений у грудных детей не зарегистрировано.

Амикацин вводят в/м, в/в (струйно, в течение 2 мин или капельно), по 5 мг/кг каждые 8 ч или по 7.5 мг/кг каждые 12 ч; бактериальные инфекции мочевых путей (неосложненные) - 250 мг каждые 12 ч; после сеанса гемодиализа может быть назначена дополнительная доза - 3-5 мг/кг. Максимальные дозы для взрослых - до 15 мг/кг/сут, но не более 1.5 г/сут в течение 10 дней. Продолжительность лечения при в/в введении - 3-7 дней, при в/м - 7-10 дней. Недоношенным новорожденным начальная доза - 10 мг/кг, затем по 7.5 мг/кг каждые 18-24 ч; новорожденным начальная доза - 10 мг/кг, затем по 7.5 мг/кг каждые 12 ч в течение 7-10 дней. Больным с почечной недостаточностью требуется коррекция режима дозирования. Больным с ожогами может потребоваться доза 5-7.5 мг/кг каждые 4-6 ч в связи с более коротким T1/2 (1-1.5 ч) у этих больных. Для в/м введения используют раствор, приготовленный ex tempore из лиофилизированного порошка с добавлением к содержимому флакона (0.25 или 0.5 г порошка) 2-3 мл воды для инъекций. Для в/в введения применяют те же растворы, что и для в/м, предварительно разбавив их 200 мл 5% раствора декстрозы или 0.9% раствора NaCl. Концентрация амикацина в растворе для в/в введения должна не превышать 5 мг/мл.

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, нарушение функции печени (повышение активности печеночных трансаминаз, гипербилирубинемия).
Со стороны системы кроветворения: анемия, лейкопения, гранулоцитопения, тромбоцитопения.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, сонливость, нейротоксическое действие (подергивание мышц, ощущение онемения, покалывания, эпилептические припадки), нарушение нервно-мышечной передачи (остановка дыхания).
Со стороны органов чувств: ототоксичность (снижение слуха, вестибулярные и лабиринтные нарушения, необратимая глухота), токсическое действие на вестибулярный аппарат (дискоординация движений, головокружение, тошнота, рвота).
Со стороны мочевыделительной системы: нефротоксичность - нарушение функции почек (олигурия, протеинурия, микрогематурия).
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, гиперемия кожи, лихорадка, отек Квинке.
Местные реакции: болезненность в месте инъекции, дерматит, флебит и перифлебит (при в/в введении).

Перед применением определяют чувствительность выделенных возбудителей, используя диски, содержащие 30 мкг амикацина. При диаметре свободной от роста зоны 17 мм и более микроорганизм считается чувствительным, от 15 до 16 мм - умеренно чувствительным, менее 14 мм - устойчивым. Концентрация амикацина в плазме должна не превышать 25 мкг/мл (терапевтической является концентрация 15-25 мкг/мл). В период лечения необходимо не реже 1 раза в неделю контролировать функцию почек, слухового нерва и вестибулярного аппарата. Вероятность развития нефротоксичности выше у больных с нарушением функции почек, а также при назначении в высоких дозах или в течение длительного времени (у этой категории больных может потребоваться ежедневный контроль функции почек). При неудовлетворительных аудиометрических тестах дозу препарата снижают или прекращают лечение. При наличии "жизненных" показаний может быть использован у беременных и кормящих женщин (аминогликозиды проникают в грудное молоко в небольших количествах, однако они слабо всасываются из ЖКТ и связанных с ними осложнений у грудных детей зарегистрировано не было). Пациентам с инфекционно-воспалительными заболеваниями мочевыводящих путей рекомендуется принимать повышенное количество жидкости. При отсутствии положительной клинической динамики следует помнить о возможности развития резистентных микроорганизмов. В подобных случаях необходимо отменить лечение и начать проведение соответствующей терапии. Содержащийся в ампулах натрия бисульфит может обусловливать развитие у больных аллергических осложнений (вплоть до анафилактических реакций), особенно у больных с аллергологическим анамнезом.

Амикацин фармацевтически несовместим с пенициллинами, гепарином, цефалоспоринами, капреомицином, амфотерицином В, гидрохлоротиазидом, эритромицином, нитрофурантоином, витаминами группы В и С, KCl. Проявляет синергизм при взаимодействии с карбенициллином, бензилпенициллином, цефалоспоринами (у больных с тяжелой ХПН бета-лактамные антибиотики могут снижать эффект аминогликозидов). Налидиксовая кислота, полимиксин В, цисплатин и ванкомицин увеличивают риск развития ото- и нефротоксичности. Диуретики (особенно фуросемид), цефалоспорины, пенициллины, сульфаниламиды и НПВП, конкурируя за активную секрецию в канальцах нефрона, блокируют элиминацию аминогликозидов, повышают их концентрацию в сыворотке крови, усиливая нефро- и нейротоксичность. Усиливает миорелаксирующее действие курареподобных ЛС. Метоксифлуран, полимиксины для парентерального введения, капреомицин и др. ЛС, блокирующие нервно-мышечную передачу (галогенизированные углеводороды в качестве ЛС для ингаляционной анестезии, наркотические анальгетики), переливание больших количеств крови с цитратными консервантами увеличивают риск остановки дыхания (особенно при внутрибрюшинном введении амикацина). Парентеральное введение индометацина увеличивает риск развития токсического действия аминогликозидов (увеличение T1/2 и снижение клиренса). Снижает эффект антимиастенических ЛС.

Симптомы: токсические реакции - потеря слуха, атаксия, головокружение, расстройства мочеиспускания, жажда, снижение аппетита, тошнота, рвота, звон или ощущение закладывания в ушах, нарушение дыхания.
Лечение: для снятия блокады нервно-мышечной передачи и ее последствий - гемодиализ или перитонеальный диализ; антихолинэстеразные средства, соли кальция, ИВЛ, другая симптоматическая и поддерживающая терапия.

Препарат следует хранить в недоступном для детей, сухом, защищенном от света месте при температуре от 5° до 25°С.

2 года.

АМІКАЦИН

AMIKACIN

Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введення

1 флакон містить амікацин (у формі сульфату) 1000 мг.

10 шт.

Амікацин - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії з групи аміноглікозидів, діє бактерицидно. Зв'язуючись з 30S субодиницею рибосом, заважає утворенню комплексу транспортної та матричної РНК, блокує синтез білка, а також руйнує цитоплазматичні мембрани бактерій.

Інфекційно-запальні захворювання, викликані грамнегативними мікроорганізмами (стійкими до гентаміцину, сизомицину і канаміцину) або асоціаціями грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів:

інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсцес легенів); сепсис; септичний ендокардит; інфекції ЦНС (включаючи менінгіт); інфекції черевної порожнини (у т.ч. перитоніт); інфекції сечостатевих шляхів (пієлонефрит, цистит, уретрит); гнійні інфекції шкіри і м'яких тканин (у т. ч. інфіковані опіки, інфіковані виразки і пролежні різного генезу); інфекції жовчних шляхів; інфекції кісток і суглобів (у т.ч. остеомієліт); ранова інфекція; післяопераційні інфекції. неврит слухового нерва; важка хронічна ниркова недостатність з азотемією і уремією; вагітність; підвищена чутливість до компонентів Амікацину; підвищена чутливість до інших аміноглікозидів в анамнезі.

Амікацин протипоказаний при вагітності. При наявності життєвих показань препарат можна застосовувати у годуючих жінок. Слід мати на увазі, що аміноглікозиди виділяються з грудним молоком у невеликих кількостях. Вони слабо всмоктуються із ШКТ, і пов'язаних з ними ускладнень у грудних дітей не зареєстровано.

Амікацин вводять в/м, в/в (струйно, протягом 2 хв або краплинно) по 5 мг/кг кожні 8 год або по 7.5 мг/кг кожні 12 год; бактеріальні інфекції сечових шляхів (неускладнені) - 250 мг кожні 12 год; після сеансу гемодіалізу може бути призначена додаткова доза - 3-5 мг/кг Максимальні дози для дорослих - до 15 мг/кг/добу, але не більше 1,5 г/добу протягом 10 днів. Тривалість лікування при в/в введенні - 3-7 днів, при в/м - 7-10 днів. Недоношеним немовлятам початкова доза - 10 мг/кг, потім по 7.5 мг/кг кожні 18-24 год; немовлятам початкова доза - 10 мг/кг, потім по 7.5 мг/кг кожні 12 год протягом 7-10 днів. Хворим з нирковою недостатністю потрібна корекція режиму дозування. Хворим з опіками може знадобитися доза 5-7.5 мг/кг кожні 4-6 год у зв'язку з більш коротким T1/2 (1-1.5 год) у цих хворих. Для в/м введення використовують розчин, приготовлений ex tempore з ліофілізованого порошку з додаванням до вмісту флакона (0.25 або 0.5 г порошку) 2-3 мл води для ін'єкцій. Для в/в введення застосовують ті ж розчини, що і для в/м, попередньо розбавивши їх 200 мл 5% розчину декстрози або 0.9% розчину NaCl. Концентрація амікацину в розчині для в/в введення не повинна перевищувати 5 мг/мл

З боку травної системи: нудота, блювання, порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія).
З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, сонливість, нейротоксична дія (посмикування м'язів, відчуття оніміння, поколювання, епілептичні напади), порушення нервово-м'язової передачі (зупинка дихання).
З боку органів чуття: ототоксичність (зниження слуху, вестибулярні і лабіринтові порушення, необоротна глухота), токсична дія на вестибулярний апарат (дискоординація рухів, запаморочення, нудота, блювота).
З боку сечовидільної системи: нефротоксичність - порушення функції нирок (олігурія, протеїнурія, мікрогематурія).
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, гіперемія шкіри, гарячка, набряк Квінке.
Місцеві реакції: болючість у місці ін'єкції, дерматит, флебіт і перифлебит (при в/в введенні).

Перед застосуванням визначають чутливість виділених збудників, використовуючи диски, що містять 30 мкг амікацину. При діаметрі вільної від зростання зони 17 мм і більше мікроорганізм вважається чутливим, від 15 до 16 мм - помірно чутливим, менше 14 мм - стійким. Концентрація амікацину в плазмі повинна не перевищувати 25 мкг/мл (терапевтичної є концентрація 15-25 мкг/мл). У період лікування необхідно не рідше 1 разу на тиждень контролювати функцію нирок, слухового нерва і вестибулярного апарата. Вірогідність розвитку нефротоксичності вище у хворих з порушенням функції нирок, а також при призначенні у високих дозах або протягом тривалого часу (у цієї категорії хворих може знадобитися щоденний контроль функції нирок). При незадовільних аудіометричних тестах дозу препарату знижують або припиняють лікування. При наявності "життєвих" показань може бути використаний у вагітних і годуючих жінок (аміноглікозиди проникають в грудне молоко в невеликих кількостях, однак вони слабко всмоктуються із ШКТ і пов'язаних з ними ускладнень у грудних дітей зареєстровано не було). Пацієнтам з інфекційно-запальними захворюваннями сечовивідних шляхів рекомендується приймати підвищену кількість рідини. При відсутності позитивної клінічної динаміки варто пам'ятати про можливість розвитку резистентних мікроорганізмів. У подібних випадках необхідно відмінити лікування і розпочати проведення відповідної терапії. Міститься в ампулах натрію бісульфіт може обумовлювати розвиток у хворих алергічних ускладнень (навіть анафілактичних реакцій), особливо у хворих з алергологічним анамнезом.

Амікацин фармацевтично несумісний з пеніцилінами, гепарином, цефалоспоринами, капреомицином, амфотерицином В, гідрохлоротіазидом, еритроміцином, нітрофурантоїном, вітамінами групи В і С, KCl. Виявляє синергізм при взаємодії з карбенициллином, бензилпеніциліном, цефалоспоринами (у хворих з важкою хронічною нирковою недостатністю бета-лактамні антибіотики можуть знижувати ефект аміноглікозидів). Налідиксова кислота, поліміксин В, цисплатін і ванкоміцин збільшують ризик розвитку ото - і нефротоксичності. Діуретики (особливо фуросемід), цефалоспорини, пеніциліни, сульфаніламіди і НПЗЗ, конкуруючи за активну секрецію в канальцях нефрону блокують елімінацію аміноглікозидів, підвищують їх концентрацію в сироватці крові, підсилюючи нефро - і нейротоксичність. Підсилює міорелаксуючу дію курареподібних ЛЗ. Метоксифлуран, поліміксини для парентерального введення, капреоміцин та ін ЛЗ, що блокують нервово-м'язову передачу (галогенизированние вуглеводні в якості ЛЗ для інгаляційної анестезії, наркотичні аналгетики), переливання великих кількостей крові з цитратными консервантами збільшують ризик зупинки дихання (особливо при внутрішньоочеревинному введенні амікацину). Парентеральне введення індометацину збільшує ризик розвитку токсичної дії аміноглікозидів (збільшення T1/2 і зниження кліренсу). Знижує ефект антимиастенических ЛЗ.

Симптоми: токсичні реакції - втрата слуху, атаксія, запаморочення, розлади сечовипускання, спрага, зниження апетиту, нудота, блювання, дзенькіт або відчуття закладання у вухах, порушення дихання.
Лікування: для зняття блокади нервово-м'язової передачі і її наслідків - гемодіаліз або перитонеальний діаліз; антихолінестеразні засоби, солі кальцію, штучна вентиляція легенів, інша симптоматична і підтримуюча терапія.

Препарат слід зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі від 5° до 25°С.

2 роки.