Купить Аккупро таблетки 20 мг, 30 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
АККУПРО
Таблетки, покрытые оболочкой
1 таблетка, покрытая оболочкой содержит 10 мг квинаприла гидрохлорид.
вспомогательные вещества: магния карбонат, магния стеарат, лактоза, желатин, кросповидон, гидроксипропилметилцеллюлоза, гидроксипропилцеллюлоза, титана диоксид, макрогол 400, воск канделила, Opadry White OY-S-7331.
30 шт.
Аккупро - антигипертензивный препарат, ингибитор АПФ.
Артериальная гипертензия, хроническая сердечная недостаточность.
Ангионевротический отек в анамнезе, связанный с лечением ингибиторами АПФ; стеноз почечных артерий; гемодинамический стеноз аортального или митрального клапана; гипертрофическая кардиомиопатия; первичный гиперальдостеронизм; выраженные нарушения функции почек (КК
При проведении монотерапии артериальной гипертензии рекомендуемая начальная доза квинаприла у больных, не получающих диуретики, составляет 10 мг или 20 мг 1 раз/сут. В зависимости от клинического эффекта дозу можно увеличивать до поддерживающей дозы 20 мг или 40 мг/сут, которую обычно назначают в 1 прием или делят на 2 части. Как правило, менять дозу следует с интервалами в 4 недели. У большинства больных добиться адекватного контроля АД при длительном лечении удается путем применения препарата 1 раз/сут. У некоторых больных доза квинаприла достигла 80 мг/сут.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: возможны головокружение, слабость, головная боль; редко - парестезии, нарушения настроения и сна.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: возможна артериальная гипотензия; редко - тахикардия.
Со стороны пищеварительной системы: возможны диспептические симптомы (в т.ч. сухость во рту, нарушение аппетита); редко - стоматит, боли в животе, панкреатит, холестатическая желтуха.
Со стороны обмена веществ: возможны гиперкалиемия, гипонатриемия; редко - протеинурия, повышение уровня мочевины и креатинина в крови (главным образом у пациентов с нарушениями функции почек).
Со стороны дыхательной системы: возможны сухой кашель, бронхит, ринит.
Со стороны системы кроветворения: редко - нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, анемия.
Со стороны мочевыделительной системы: возможно нарушение функции почек.
Со стороны репродуктивной системы: редко - импотенция.
Аллергические реакции: возможны кожная сыпь, ангионевротический отек, а также другие реакции гиперчувствительности.
Дерматологические реакции: редко - алопеция.
Прочие: редко - мышечные спазмы.
Необходимо соблюдать осторожность при назначении пациентам со сниженным ОЦК (в т.ч. в результате терапии диуретиками, при ограничении потребления NaCl, проведении гемодиализа, поносе и рвоте) из-за повышенного риска развития внезапного снижения АД после применения даже начальной дозы АПФ. Транзиторная гипотензия не является противопоказанием для продолжения лечения препаратом после стабилизации АД (следует уменьшить дозу). В случае чрезмерного снижения АД больного переводят в горизонтальное положение с низким изголовьем, при необходимости инфузируют физиологический раствор (для увеличения объема ОЦК). Перед началом лечения за 2-3 дня необходимо отменить предшествующую терапию диуретиками, кроме больных со злокачественной или трудно поддающейся лечению гипертензией. У этих больных применение хинаприла можно начинать немедленно, в сниженной дозе, под тщательным медицинским наблюдением (в течение 2 ч после приема и дополнительно 1 ч до стабилизации АД) и осторожном увеличении дозы. Больные злокачественной артериальной гипертензией или сопутствующей тяжелой сердечной недостаточностью должны начинать лечение в условиях стационара. Перед началом терапии ингибиторами АПФ необходим подсчет общего числа лейкоцитов, а также контроль за лейкоцитарной формулой 1 раз в месяц в первые 3-6 мес лечения, и с периодическими интервалами до 1 года у больных с повышенным риском нейтропении (при нарушении функции почек, системных заболеваниях соединительной ткани, у получающих высокие дозы, при первых признаках развития инфекции). До и во время лечения необходим мониторинг АД, функции почек, содержания K+ в плазме, контроль содержания Hb в периферической крови, креатинина, мочевины, контроль концентрации электролитов и "печеночных" ферментов в крови. Не рекомендуется применение диализных мембран AN69 в сочетании с ингибиторами АПФ (из-за возможности развития у пациентов анафилактоидных реакций). За новорожденными, которые подвергались внутриутробному воздействию ингибиторов АПФ, рекомендуется вести тщательное наблюдение для выявления гипотензии, олигурии и гиперкалиемии. При олигурии необходимо поддержание АД и почечной перфузии путем введения соответствующих жидкостей и сосудосуживающих средств. У новорожденных и грудных детей риск развития олигурии и неврологических расстройств связан с уменьшением почечного и мозгового кровотока, вследствие снижения АД, вызываемого ингибиторами АПФ; в этом случае рекомендуется применение в более низких начальных дозах и тщательное наблюдение. Необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами или выполнении др. работы, требующей повышенного внимания, т.к. возможно головокружение, особенно после начальной дозы ингибитора АПФ у больных, принимающих диуретические средства. Следует соблюдать осторожность при выполнении физических упражнений или жаркой погоде из-за риска дегидратации и гипотензии вследствие уменьшения объема жидкости. Перед хирургическим вмешательством (включая стоматологию) необходимо предупредить хирурга/анестезиолога о применении ингибиторов АПФ.
Гипотензивные, мочегонные, опиоидные анальгетики, средства для общей анестезии усиливают гипотензивное действие. НПВП, поваренная соль - ослабляют эффект. Препараты калия, калийсберегающие диуретики (амилорид, спиронолактон, триамтерен) - повышают риск развития гиперкалиемии. Усиливает действие этанола, замедляет выведение Li+. Усиливает гипогликемический эффект производных сульфонилмочевины, инсулина. Увеличивает риск развития лейкопении при одновременном применении с аллопуринолом, цитостатическими средствами, иммунодепрессантами, прокаинамидом. Эстрогены ослабляют гипотензивный эффекта вследствие задержки жидкости. Препараты, вызывающие угнетение костного мозга, повышают риск развития нейтропении и/или агранулоцитоза вплоть до смертельного исхода.
Препарат следует хранить в сухом, темном месте при контролируемой комнатной температуре (от 15° до 30°С).
АККУПРО
Таблетки, вкриті оболонкою
1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 10 мг квинаприла гідрохлорид.
допоміжні речовини: магнію карбонат, магнію стеарат, лактоза, желатин, кросповідон, гідроксипропілметилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид, макрогол 400, віск канделила, Opadry White OY-S-7331.
30 шт.
Аккупро - антигіпертензивний препарат, інгібітор АПФ.
Артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність.
Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний з лікуванням інгібіторами АПФ; стеноз ниркових артерій; гемодинамічний стеноз аортального або мітрального клапана; гіпертрофічна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; виражені порушення функції нирок (КК
При проведенні монотерапії артеріальної гіпертензії рекомендована початкова доза квинаприла у хворих, що не отримують діуретики, становить 10 мг або 20 мг 1 раз/добу. Залежно від клінічного ефекту дозу можна збільшувати до підтримуючої дози 20 мг або 40 мг/добу, яку призначають в 1 прийом або розподіляють на 2 частини. Як правило, змінювати дозу слід з інтервалами в 4 тижні. У більшості хворих досягти адекватного контролю АТ при тривалому лікуванні вдається шляхом застосування препарату 1 раз/добу. У деяких хворих доза квинаприла досягла 80 мг/добу.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: можливі запаморочення, слабкість, головний біль; рідко - парестезії, порушення настрою та сну.
З боку серцево-судинної системи: можлива артеріальна гіпотензія; рідко - тахікардія.
З боку травної системи: можливі диспептичні симптоми (у т. ч. сухість у роті, порушення апетиту); рідко - стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця.
З боку обміну речовин: можливі гіперкаліємія, гіпонатріємія; рідко - протеїнурія, підвищення рівня сечовини і креатиніну в крові (головним чином у пацієнтів з порушеннями функції нирок).
З боку дихальної системи: можливі сухий кашель, бронхіт, риніт.
З боку системи кровотворення: рідко - нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія.
З боку сечовидільної системи: можливе порушення функції нирок.
З боку репродуктивної системи: рідко - імпотенція.
Алергічні реакції: можливі шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, а також інші реакції гіперчутливості.
Дерматологічні реакції: рідко - алопеція.
Інші: рідко - м'язові спазми.
Необхідно дотримуватися обережності при призначенні пацієнтам зі зниженим ОЦК (у т. ч. внаслідок терапії діуретиками, при обмеженні споживання NaCl, проведенні гемодіалізу, проносі і блюванні) з-за підвищеного ризику розвитку раптового зниження артеріального тиску після застосування навіть початкової дози АПФ. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування препаратом після стабілізації артеріального тиску (слід зменшити дозу). У разі надмірного зниження АТ хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям, при необхідності инфузируют фізіологічний розчин (для збільшення об'єму ОЦК). Перед початком лікування за 2-3 дні необхідно відмінити попередню терапію діуретиками, крім хворих зі злоякісною або важко піддається лікуванню гіпертензією. У цих хворих застосування хинаприла можна починати негайно, у зниженій дозі під ретельним медичним спостереженням протягом 2 год після прийому і додатково 1 годину до стабілізації артеріального тиску) і обережному збільшенні дози. Хворі на злоякісну артеріальну гіпертензію або супутньою тяжкою серцевою недостатністю повинні починати лікування в умовах стаціонару. Перед початком терапії інгібіторами АПФ необхідний підрахунок загальної кількості лейкоцитів, а також контроль за лейкоцитарною формулою 1 раз на місяць в перші 3-6 міс лікування, і з періодичними інтервалами до 1 року у хворих з підвищеним ризиком нейтропенії (при порушенні функції нирок, системних захворюваннях сполучної тканини, у які отримують високі дози, при перших ознаках розвитку інфекції). До і під час лікування необхідний моніторинг артеріального тиску, функції нирок, вмісту К в плазмі, контроль вмісту Hb у периферичній крові, креатиніну, сечовини, контроль концентрації електролітів і "печінкових" ферментів у крові. Не рекомендується застосування діалізних мембран AN69 у поєднанні з інгібіторами АПФ (через можливість розвитку у пацієнтів анафілактоїдних реакцій). За новонародженими, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для виявлення гіпотензії, олігурії і гіперкаліємії. При олігурії необхідно підтримку артеріального тиску і ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин і судинозвужувальних засобів. У новонароджених і грудних дітей ризик розвитку олігурії і неврологічних розладів пов'язаний із зменшенням ниркового і мозкового кровотоку, внаслідок зниження артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ; у цьому випадку рекомендується застосування більш низьких початкових дозах і ретельне спостереження. Необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або виконанні ін. роботи, що вимагає підвищеної уваги, оскільки можливе запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні засоби. Слід дотримуватися обережності при виконанні фізичних вправ або спекотну погоду, через ризик дегідратації і гіпотензії внаслідок зменшення об'єму рідини. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Гіпотензивні, сечогінні, опіоїдні аналгетики, засоби для загальної анестезії підсилюють гіпотензивну дію. НПЗП, кухонна сіль послаблюють ефект. Препарати калію, калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) - підвищують ризик розвитку гіперкаліємії. Підсилює дію етанолу, уповільнює виведення Li . Посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфанілсечовини, інсуліну. Збільшує ризик розвитку лейкопенії при одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними засобами, імунодепресантами, прокаїнамідом. Естрогени послаблюють гіпотензивний ефект внаслідок затримки рідини. Препарати, що викликають пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу аж до смертельного результату.
Препарат слід зберігати в сухому, темному місці при контрольованій кімнатній температурі (від 15° до 30°).