Купить Афинитор таб 10 мг № 30

Афинитор

Afinitor

Таблетки

1 табл. содержит эверолимус (стабилизированный 0,2% бутилгидрокситолуолом) 10 мг

30 шт.

Активное вещество препарата Афинитор — эверолимус — является ингибитором передачи пролиферативного сигнала.

Эверолимус является избирательным ингибитором серин-треониновой киназы mTOR (мишень рапамицина у млекопитающих), специфически воздействующим на комплекс mTORC1 сигнал-преобразующей mTOR-киназы и регуляторного raptor-протеина (regulatory associated protein of mTOR). Комплекс mTORC1 является важнейшим регулятором синтеза белка в дистальной части PI3K/AKT-зависимого каскада, регуляция которого нарушена в большинстве раковых опухолей человека. Эверолимус проявляет свою активность за счет высокоаффинного взаимодействия с внутриклеточным рецепторным белком FKBP12. Комплекс FKBP12—эверолимус связывается с mTORC1, ингибируя его способность к передаче сигналов.

Сигнальная функция mTORC1 реализуется через модулирование фосфорилирования дистальных эффекторов, из которых наиболее полно охарактеризованы регуляторы трансляции: киназа рибосомального белка S6(S6K1) и фактор элонгации эукариотных клеток — 4Е-связывающий белок (4Е-ВР). Нарушение функции S6K1 и 4Е-ВР1 вследствие ингибирования mTORC1 нарушает трансляцию кодируемых мРНК основных протеинов, участвующих в регуляции клеточного цикла, гликолиза и адаптации клеток к низкому уровню кислорода (гипоксии). Это подавляет рост опухоли и экспрессию индуцируемых гипоксией факторов (например, транскрипционного фактора HIF-1). Последнее приводит к уменьшению экспрессии факторов, обеспечивающих усиление процессов ангиогенеза в опухоли (например, сосудистого эндотелиального фактора роста — СЭФР).

Эверолимус является активным ингибитором роста и пролиферации опухолевых клеток, эндотелиальных клеток, фибробластов и гладкомышечных клеток кровеносных сосудов. У пациентов с распространенным и/или метастатическим почечно-клеточным раком, прогрессирующим после предшествующей терапии ингибиторами тирозиновых киназ и/или цитокинами, эверолимус достоверно снижал риск прогрессирования заболевания и смерти больных на 67%. При применении препарата выживаемость больных без прогрессирования заболевания составила 4,9 мес. В течение 6 мес у 36% больных, получавших эверолимус, не отмечалось прогрессирования заболевания. Применение эверолимуса позволяет значительно улучшить качество жизни пациентов (оценивали влияние симптомов заболевания на различные сферы жизни пациента).

Распространенный и/или метастатический почечно-клеточный рак при неэффективности антиангиогенной терапии.

повышенная чувствительность к эверолимусу, другим производным рапамицина или любому из вспомогательных компонентов препарата; выраженные нарушения функции печени (класс С по классификации Child-Pugh) (отсутствие данных по эффективности и безопасности); беременность и период кормления грудью; детский возраст и подростковый возраст до 18 лет (отсутствие данных по эффективности и переносимости). Следует избегать одновременного применения эверолимуса с сильными индукторами изофермента CYP3A4 или индукторами P-гликопротеина (Р-ГП-насоса). С осторожностью: следует соблюдать осторожность при одновременном применении эверолимуса с умеренными ингибиторами CYP3A4 или ингибиторами Р-ГП. Афинитор не следует применять у пациентов с редкими наследственными нарушениями, связанными с непереносимостью галактозы, тяжелой лактазной недостаточностью или глюкозо-галактозной мальабсорбцией. Поскольку при применении производных рапамицина, включая Афинитор, может замедляться процесс заживления ран, следует соблюдать осторожность при назначении препарата пациентам перед хирургическими вмешательствами.

Внутрь. Афинитор следует принимать 1 раз в день ежедневно в одно и то же время (предпочтительно утром) натощак или после небольшого количества пищи, не содержащей жира. Таблетки следует проглатывать целиком, запивая стаканом воды, их нельзя разжевывать или дробить.

Лечение препаратом проводят до тех пор, пока сохраняется клинический эффект.

Рекомендуемая доза Афинитора составляет 10 мг 1 раз в сутки. При развитии тяжелых и/или труднопереносимых нежелательных явлений следует снизить дозу Афинитора до 5 мг/сут и/или временно прекратить терапию препаратом.

При применении одновременно с умеренными ингибиторами CYP3A4 и Р-ГП дозу Афинитораследует снизить до 5 мг/сут. При развитии тяжелых и/или труднопереносимых нежелательных явлений у больных, получающих препарат одновременно с умеренными ингибиторами CYP3A4 и Р-ГП, дозу Афинитора необходимо уменьшить до 5 мг/сут через день.

При одновременном применении эверолимуса с сильными индукторами CYP3A4 или индукторами Р-ГП доза препарата может быть повышена по решению врача постепенно с 10 мг/сут до 20 мг/сут (величина пошагового увеличения дозы — 5 мг).

Предполагается, что при назначении Афинитора в дозе 20 мг одновременно с сильными индукторами CYP3A4 или Р-ГП не будет наблюдаться снижение AUC препарата (однако это не подтверждено клиническими данными). При прекращении терапии сильными индукторами CYP3A4 или Р-ГП Афинитор следует назначать в дозе, в которой пациент принимал его до начала лечения сильными индукторами CYP3A4 или Р-ГП.

Пациенты в возрасте ≥65лет: коррекция дозы препарата не требуется.

Пациенты с нарушениями функции почек: коррекция дозы препарата не требуется.

Пациенты с нарушениями функции печени: у больных с нарушениями функции печени умеренной степени (класс В по классификации Child-Pugh) дозу Афинитора следует снизить до 5 мг в день.

При применении препарата наиболее частыми нежелательными явлениями (частота ≥10%) являлись стоматит, кожная сыпь, повышенная утомляемость, астения, диарея, анорексия, тошнота, воспаление слизистых оболочек, рвота, кашель, периферические отеки, инфекции, сухость кожи, кровотечения из носа, зуд и одышка. Наиболее частыми нежелательными явлениями (НЯ) 3—4 степени тяжести (частота ≥2%) были: инфекции, стоматит, повышенная утомляемость и пневмонит.

При применении препарата частота отказа от терапии из-за развития НЯ составляла 6%. В клинических исследованиях большинство НЯ, развивавшихся в результате применения препарата и плацебо, имели 1-ю или 2-ю степень тяжести.

НЯ 3-й или 4-й степени тяжести были отмечены у 39% больных, принимавших Афинитор.

Ниже представлены НЯ, возникавшие при использовании Афинитора (10 мг в день) с указанием частоты их возникновения: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100 и

Со стороны органов кроветворения: очень часто — лимфоцитопения; анемия, тромбоцитопения, нейтропения.

Со стороны нервной системы: очень часто — головная боль; часто — бессонница; иногда — потеря вкусовой чувствительности.

Со стороны органа зрения: часто — конъюнктивит, отек век.

Со стороны ССС: часто — артериальная гипертензия, иногда — застойная сердечная недостаточность.

Со стороны дыхательной системы: очень часто — кашель, пневмонит, носовое кровотечение, одышка; часто — кровохарканье.

Со стороны пищеварительной системы: очень часто — анорексия, стоматит, диарея, тошнота, рвота, изменения вкуса; часто — сухость во рту, боль в животе, дисфагия, диспепсия.

Со стороны кожи и кожных придатков: очень часто — сыпь, сухость кожи, зуд; часто — ладонно-подошвенный синдром, эритема.

Со стороны мочевыделительной системы: часто — повышение мочевыделения в дневное время (1,8%).

Со стороны эндокринной системы: часто — обострение имеющегося сахарного диабета; иногда — впервые выявленный сахарный диабет.

Нарушения метаболизма: очень часто — повышение концентрации холестерина, триглицеридов, глюкозы, креатинина, повышение активности АСТ, АЛТ, снижение концентрации фосфора в крови; часто — повышение концентрации билирубина в крови.

Прочие: очень часто — повышенная утомляемость, астения, периферические отеки, присоединение вторичных инфекций; часто — обезвоживание, боль в груди; иногда — медленное заживление ран, повышение температуры тела, снижение массы тела.

Также отмечались единичные случаи кровотечений различной локализации 1-й степени тяжести.

При применении эверолимуса отмечались случаи развития гиперчувствительности, проявляющейся анафилактическими реакциями, одышкой, приливами крови к лицу, болью в груди или ангионевротическим отеком (например, отек дыхательных путей и языка без или с нарушением дыхания).

В клинических исследованиях при применении препарата отмечалось развитие гипергликемии.

В клинических исследованиях при применении препарата отмечались случаи обострения вирусного гепатита В, включая летальный исход. Обострение инфекций является ожидаемым явлением в периоды иммуносупрессии.

Эверолимус является субстратом CYP3A4, а также субстратом и умеренно активным ингибитором P-гликопротеина (Р-ГП-насоса), обеспечивающего выделение из клеток многих лекарственных соединений. Поэтому на всасывание и последующее выведение эверолимуса могут влиять вещества, которые взаимодействуют с CYP3A4 и/или P-ГП.

In vitro эверолимус проявляет свойства конкурентного ингибитора CYP3A4 и смешанного ингибитора CYP2D6.

Концентрация эверолимуса в крови может повышаться при применении вместе с препаратами, являющимися ингибиторами изофермента CYP3A4 (уменьшение метаболизма эверолимуса) или Р-ГП-насоса (снижение выделения эверолимуса из клеток кишечника). Следует избегать одновременного применения эверолимуса с сильными ингибиторами CYP3A4 или Р-ГП (включая кетоконазол, итраконазол, позаконазол, вориконазол, телитромицин, кларитромицин, нефазодон, ритонавир, атазанавир, саквинавир, дарунавир, индинавир, нелфинавир и другие препараты с подобной активностью).

Системная биодоступность эверолимуса существенно возрастала (увеличение Cmax и AUC препарата соответственно в 4,1 и 15,3 раз) у здоровых испытуемых при совместном введении эверолимуса с кетоконазолом, являющимся сильным ингибитором CYP3A4 и Р-ГП.

Следует соблюдать осторожность при одновременном применении эверолимуса с умеренными ингибиторами CYP3A4 (включая эритромицин, верапамил, циклоспорин, флуконазол, дилтиазем, ампренавир, фосампренавир или апрепитант) или Р-ГП. При применении вместе с умеренными ингибиторами CYP3A4 или Р-ГП дозу Афинитора® следует снизить.

Системная биодоступность препарата у здоровых испытуемых возрастала при одновременном применении с:

- эритромицином (умеренно активный ингибитор CYP3A4 и Р-ГП; Cmax и AUC эверолимуса увеличивались соответственно в 2 и 4,4 раза);

- верапамилом (умеренно активный ингибитор CYP3A4 и Р-ГП; Cmax и AUC эверолимуса возрастали соответственно в 2,3 и 3,5 раза);

- циклоспорином (субстрат CYP3A4 и умеренный ингибитор Р-ГП; Cmax и AUC эверолимуса увеличивались соответственно в 1,8 и 2,7 раза).

К другим умеренным ингибиторам CYP3A4 и Р-ГП, которые могут повышать концентрацию эверолимуса в крови, относятся некоторые противогрибковые средства (например, флуконазол) и некоторые БКК (например, дилтиазем).

Концентрация эверолимуса в крови может снижаться при применении вместе с препаратами, являющимися индукторами изофермента CYP3A4 (повышение метаболизма эверолимуса) или Р-ГП-насоса (увеличение выделения эверолимуса из клеток кишечника). Следует избегать одновременного применения эверолимуса с сильными индукторами CYP3A4 или индукторами Р-ГП. При необходимости применения Афинитора® вместе с сильными индукторами CYP3A4 или индукторами Р-ГП (например, рифампицином или рифабутином) дозу препарата следует увеличить.

У здоровых добровольцев, получавших предшествующую терапию рифампицином (600 мг/сут в течение 8 дней), при последующем применении эверолимуса в однократной дозе наблюдалось почти 3-кратное повышение клиренса последнего и уменьшение Cmax на 58% и AUC — на 63%.

Другие сильные индукторы CYP3A4 также могут повышать метаболизм эверолимуса и уменьшать концентрации эверолимуса в крови (например, Зверобой продырявленный; ГКС: например, дексаметазон, преднизон, преднизолон; некоторые противосудорожные средства: карбамазепин, фенобарбитал, фенитоин; препараты для лечения ВИЧ: эфавиренз, невирапин).

У здоровых добровольцев одновременное применение эверолимуса с аторвастатином (субстрат CYP3A4) или правастатином (не является субстратом CYP3A4) клинически значимого фармакокинетического взаимодействия не отмечалось. При популяционном фармакокинетическом анализе не было выявлено также влияния симвастатина (субстрат CYP3A4) на клиренс эверолимуса.

In vitro эверолимус конкурентно ингибировал метаболизм субстрата CYP3A4 — циклоспорина и являлся смешанным ингибитором субстрата CYP2D6 — декстрометорфана. Средняя стационарная Cmax эверолимуса при приеме соединения внутрь в дозе 10 мг в день или 70 мг в неделю более чем в 12—36 раз ниже значений Ki соединения по ингибирующему действию in vitro на CYP3A4 и CYP2D6. Поэтому влияние эверолимуса in vivo на метаболизм субстратов CYP3A4 и CYP2D6 маловероятно.

Другие виды взаимодействия, которые могут повлиять на концентрацию

Следует избегать одновременного применения Афинитора с грейпфрутами, грейпфрутовым соком и другими продуктами, влияющими на активность цитохрома Р450 и Р-ГП.

Вакцинация

Иммунодепрессанты могут оказывать влияние на ответ при вакцинации; на фоне лечения Афинитором вакцинация может быть менее эффективной. Следует избегать использования живых вакцин.

О случаях передозировки препарата не сообщалось.

Лечение: в случае передозировки Афинитора необходимо обеспечить наблюдение за больным, а также назначить соответствующую симптоматическую терапию. При однократном приеме препарата внутрь в дозах до 70 мг его переносимость была удовлетворительной.

В сухом, защищенном от света месте, при температуре не выше 30 °C.

3 года.

Афинитор

Afinitor

Таблетки

1 табл. містить эверолимус (стабілізований 0,2% бутилгидрокситолуолом) 10 мг

30 шт.

Активна речовина препарату Афинитор - эверолимус - є інгібітором передачі проліферативного сигналу.

Эверолимус є вибірковим інгібітором серин-треониновой mTOR кінази (мішень рапамицина у ссавців), специфічно впливає на комплекс mTORC1 сигнал-перетворюючої mTOR-кінази та регуляторного raptor-протеїну (regulatory associated protein of mTOR). Комплекс mTORC1 є найважливішим регулятором синтезу білка в дистальній частині PI3K/AKT-залежного каскаду, регуляція якого порушена у більшості ракових пухлин людини. Эверолимус проявляє свою активність за рахунок высокоаффинного взаємодії з внутрішньоклітинним рецепторним білком FKBP12. Комплекс FKBP12-эверолимус зв'язується з mTORC1, інгібуючи його здатність до передачі сигналів.

Сигнальна функція mTORC1 реалізується через модулювання фосфорилювання дистальних ефекторів, з яких найбільш повно охарактеризовані регулятори трансляції: кіназа рибосомального білка S6(S6K1) і фактор елонгації еукаріотних клітин - 4Е-зв'язуючий білок (4Е-ВР). Порушення функції S6K1 і 4Е-ВР1 внаслідок інгібування mTORC1 порушує трансляцію кодуються мРНК основних протеїнів, що беруть участь у регуляції клітинного циклу, гліколізу та адаптації клітин до низького рівня кисню (гіпоксії). Це пригнічує ріст пухлини і експресію індукованих гіпоксією факторів (наприклад, транскрипційного фактора HIF-1). Останнє призводить до зменшення експресії факторів, що забезпечують посилення процесів ангіогенезу в пухлині (наприклад, судинного ендотеліального фактора росту - СЭФР).

Эверолимус є активним інгібітором росту і проліферації пухлинних клітин, ендотеліальних клітин, фібробластів і гладком'язових клітин кровоносних судин. У пацієнтів з поширеним і/або метастатичним нирково-клітинний рак, прогресуючим після попередньої терапії інгібіторами тирозинових кіназ та/або цитокінами, эверолимус достовірно знижував ризик прогресування захворювання і смерті хворих на 67%. При застосуванні препарату виживаність хворих без прогресування захворювання склала 4,9 міс. Протягом 6 міс у 36% хворих, які отримували эверолимус, не відзначалося прогресування захворювання. Застосування эверолимуса дозволяє значно поліпшити якість життя пацієнтів (оцінювали вплив симптомів захворювання на різні сфери життя пацієнта).

Поширений і/або метастатичний нирково-клітинний рак при неефективності антиангіогенної терапії.

підвищена чутливість до эверолимусу, інших похідних рапамицина або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; виражені порушення функції печінки (клас С за класифікацією Child-Pugh) (відсутність даних щодо ефективності та безпеки); вагітність і період годування груддю; дитячий вік та підлітковий вік до 18 років (відсутність даних щодо ефективності та переносимості). Слід уникати одночасного застосування эверолимуса з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 або індукторами P-глікопротеїну (Р-ДП-насоса). З обережністю: слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні эверолимуса з помірними інгібіторами CYP3A4 або інгібіторами Р-ДП. Афинитор не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, тяжкою лактазною недостатністю або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Оскільки при застосуванні похідних рапамицина, включаючи Афинитор, може сповільнюватися процес загоєння ран, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам перед хірургічними втручаннями.

Всередину. Афинитор слід приймати 1 раз на день щодня в один і той же час (бажано зранку) натщесерце або після невеликої кількості їжі, яка не містить жиру. Таблетки слід проковтувати цілком, запиваючи склянкою води, їх не можна розжовувати або дробити.

Лікування препаратом проводять до тих пір, поки зберігається клінічний ефект.

Рекомендована доза Афинитора становить 10 мг 1 раз на добу. При розвитку тяжких і/або труднопереносимых небажаних явищ слід зменшити дозу Афинитора до 5 мг/добу і/або тимчасово припинити терапію препаратом.

При застосуванні одночасно з помірними інгібіторами CYP3A4 та Р-ДП дозу Афинитораследует знизити до 5 мг/добу. При розвитку тяжких і/або труднопереносимых небажаних явищ у хворих, які отримують препарат одночасно з помірними інгібіторами CYP3A4 та Р-ДП, дозу Афинитора необхідно зменшити до 5 мг/добу через день.

При одночасному застосуванні эверолимуса з сильними індукторами CYP3A4 або індукторами Р-ДП доза препарату може бути підвищена за рішенням лікаря поступово з 10 мг/добу до 20 мг/добу (величина покрокового збільшення дози - 5 мг).

Передбачається, що при призначенні Афинитора у дозі 20 мг одночасно з сильними індукторами CYP3A4 або Р-ДП не буде спостерігатися зниження AUC препарату (однак це не підтверджено клінічними даними). При припиненні терапії сильними індукторами CYP3A4 або Р-ДП Афинитор слід призначати в дозі, в якій пацієнт приймав його до початку лікування сильними індукторами CYP3A4 або Р-ДП.

Пацієнти у віці ≥65років: корекція дози препарату не потрібна.

Пацієнти з порушеннями функції нирок: корекція дози препарату не потрібна.

Пацієнти з порушеннями функції печінки: у хворих з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Child-Pugh) дозу Афинитора слід знизити до 5 мг на день.

При застосуванні препарату найчастішими небажаними явищами (частота ≥10%) були стоматит, шкірний висип, підвищена стомлюваність, астенія, діарея, анорексія, нудота, запалення слизових оболонок, блювання, кашель, периферичні набряки, інфекції, сухість шкіри, кровотеча з носа, свербіж і задишка. Найбільш частими небажаними явищами (НЯ) 3-4 ступеня тяжкості (частота ≥2%): інфекції, стоматит, підвищена стомлюваність і пневмоніт.

При застосуванні препарату частота відмови від терапії через розвиток НЯ становила 6%. У клінічних дослідженнях більшість НЯ, що розвивалися в результаті застосування препарату і плацебо, мали 1-ю або 2-ю ступінь тяжкості.

НЯ 3-й або 4-го ступеня тяжкості були відзначені у 39% хворих, які приймали Афинитор.

Нижче представлені НЯ, що виникали при використанні Афинитора (10 мг в день) із зазначенням частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і

З боку органів кровотворення: дуже часто - лімфоцитопенія; анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія.

З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто - безсоння; іноді - втрата смакової чутливості.

З боку органу зору: часто - кон'юнктивіт, набряк повік.

З боку ССС: часто - артеріальна гіпертензія, іноді - застійна серцева недостатність.

З боку дихальної системи: дуже часто - кашель, пневмоніт, носова кровотеча, задишка; часто - кровохаркання.

З боку травної системи: дуже часто - анорексія, стоматит, діарея, нудота, блювання, зміни смаку; часто - сухість у роті, біль у животі, дисфагія, диспепсія.

З боку шкіри і шкірних придатків: дуже часто - висипання, сухість шкіри, свербіж; часто - долонно-підошовний синдром, еритема.

З боку сечовидільної системи: часто - підвищення сечовиділення в денний час (1,8%).

З боку ендокринної системи: часто - загострення наявного цукрового діабету; іноді - вперше виявлений цукровий діабет.

Порушення метаболізму: дуже часто - підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів, глюкози, креатиніну, підвищення активності АСТ, АЛТ, зниження концентрації фосфору в крові; часто - підвищення концентрації білірубіну в крові.

Інші: дуже часто - підвищена втомлюваність, астенія, периферичні набряки, приєднання вторинних інфекцій; часто - зневоднення, біль у грудях; іноді - повільне загоєння ран, підвищення температури тіла, зниження маси тіла.

Також відзначалися поодинокі випадки кровотеч різної локалізації 1-го ступеня тяжкості.

При застосуванні эверолимуса відзначалися випадки розвитку гіперчутливості, який проявляється анафилактическими реакціями, задишкою, припливами крові до обличчя, болем у грудях або ангіоневротичним набряком (наприклад, набряк дихальних шляхів і мови без або з порушенням дихання).

У клінічних дослідженнях при застосуванні препарату відзначали розвиток гіперглікемії.

У клінічних дослідженнях при застосуванні препарату відзначалися випадки загострення вірусного гепатиту В, включаючи летальний результат. Загострення інфекцій є очікуваним явищем в періоди імуносупресії.

Эверолимус є субстратом CYP3A4, а також субстратом та помірно активним інгібітором Р-глікопротеїну (Р-ДП-насоса), що забезпечує виділення з клітин багатьох лікарських сполук. Тому на всмоктування і подальше виведення эверолимуса можуть впливати речовини, які взаємодіють з CYP3A4 та/або P-ДП.

In vitro эверолимус проявляє властивості конкурентного інгібітора CYP3A4 та змішаного інгібітор CYP2D6.

Концентрація эверолимуса в крові може підвищуватись при застосуванні разом з препаратами, які є інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (зменшення метаболізму эверолимуса) або Р-ДП-насоса (зниження виділення эверолимуса з клітин кишечнику). Слід уникати одночасного застосування эверолимуса з сильними інгібіторами CYP3A4 або Р-ДП (включаючи кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, вориконазол, телітроміцин, кларитроміцин, нефазодон, ритонавір, атазанавір, саквінавір, дарунавір, індинавір, нелфінавір та інші препарати з подібною активністю).

Системна біодоступність эверолимуса істотно зростала (збільшення Cmax та AUC препарату відповідно в 4,1 і 15,3 раз) у здорових випробовуваних при сумісному введенні эверолимуса з кетоконазолом, є сильним інгібітором CYP3A4 та Р-ДП.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні эверолимуса з помірними інгібіторами CYP3A4 (включаючи еритроміцин, верапаміл, циклоспорин, флуконазол, дилтіазем, ампренавір, фосампренавир або апрепитант) або Р-ДП. При застосуванні разом з помірними інгібіторами CYP3A4 або Р-ДП дозу Афинитора® слід знизити.

Системна біодоступність препарату у здорових випробовуваних зростала при одночасному застосуванні з:

- еритроміцином (помірно активний інгібітор CYP3A4 та Р-ДП; Cmax і AUC эверолимуса збільшувалися відповідно в 2 і 4,4 рази);

- верапамілом (помірно активний інгібітор CYP3A4 та Р-ДП; Cmax і AUC эверолимуса зростали відповідно в 2,3 і 3,5 рази);

- циклоспорином (субстрат CYP3A4 і слабкий інгібітор Р-ДП; Cmax і AUC эверолимуса збільшувалися відповідно в 1,8 і 2,7 раза).

До інших помірним інгібіторів CYP3A4 та Р-ДП, які можуть підвищувати концентрацію эверолимуса в крові, відносяться деякі протигрибкові засоби (наприклад, флуконазол) і деякі БКК (наприклад, дилтіазем).

Концентрація эверолимуса в крові може знижуватися при застосуванні разом з препаратами, які є індукторами ізоферменту CYP3A4 (підвищення метаболізму эверолимуса) або Р-ДП-насоса (збільшення виділення эверолимуса з клітин кишечнику). Слід уникати одночасного застосування эверолимуса з сильними індукторами CYP3A4 або індукторами Р-ДП. При необхідності застосування Афинитора® разом з сильними індукторами CYP3A4 або індукторами Р-ДП (наприклад, рифампіцином або рифабутином) дозу препарату слід збільшити.

У здорових добровольців, які отримували попередню терапію рифампіцином (600 мг/добу протягом 8 днів), при подальшому застосуванні эверолимуса в одноразовій дозі спостерігалося майже 3-кратне підвищення кліренсу останнього і зменшення Cmax на 58% і AUC на 63%.

Інші сильні індуктори CYP3A4 можуть підвищувати метаболізм эверолимуса і зменшувати концентрації эверолимуса в крові (наприклад Звіробій продірявлений; ГКС: наприклад, дексаметазон, преднізон, преднізолон; деякі протисудомні засоби: карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн; препарати для лікування ВІЛ: ефавіренз, невірапін).

У здорових добровольців одночасне застосування эверолимуса з аторвастатином (субстрат CYP3A4) або правастатином (не є субстратом CYP3A4) клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не відзначалося. При популяційному фармакокінетичну аналізі не було виявлено також впливу симвастатину (субстрат CYP3A4) на кліренс эверолимуса.

In vitro эверолимус конкурентно ингибировал метаболізм субстрату CYP3A4 - циклоспорину і був змішаним інгібітором субстрат CYP2D6 - декстрометорфану. Середня стаціонарна Cmax эверолимуса при прийомі з'єднання всередину в дозі 10 мг на день або 70 мг на тиждень більш ніж в 12-36 разів нижче значень Ki з'єднання по інгібування in vitro на CYP3A4 і CYP2D6. Тому вплив эверолимуса in vivo на метаболізм субстратів CYP3A4 і CYP2D6 малоймовірно.

Інші види взаємодії, які можуть вплинути на концентрацію

Слід уникати одночасного застосування Афинитора з грейпфрутами, грейпфрутовим соком та іншими продуктами, що впливають на активність цитохрому P450 і Р-ДП.

Вакцинація

Імуносупресанти можуть впливати на відповідь при вакцинації; на тлі лікування Афинитором вакцинація може бути менш ефективною. Слід уникати використання живих вакцин.

Про випадки передозування препарату не повідомлялося.

Лікування: у разі передозування Афинитора необхідно забезпечити спостереження за хворим, а також призначити відповідну симптоматичну терапію. При одноразовому прийомі препарату внутрішньо у дозах до 70 мг його переносимість була задовільною.

У сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 30 °C.

3 роки.